Обєкти індустріальної спадщини Великобританії

                                                        План 

1. Тектонічна будова Британських островів 
2. Корисні копалини Великобританії 
3. Об'єкти індустріальної спадщини Великобританії

       а) Великий Піт в Бленавонє

       б) Гірничопромисловий ландшафт Корнуолла й Західного Девоншира 
       в) Фабричне селище Солтейр 
       г) Фабрики в долині річки Дервент 
       д) Фабричне селище Нью-Ланарк 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

          1.Тектонічна будова Британських островів 
 
   Територію архіпелага можна розділити на наступні області, що відрізняються по геологічній будові: 
   Острів Ірландія й західна частина острова Великобританія представлені складчастими областями Каледонського віку. Характерні породи: магматичні рудні корисні копалини, руди чорних металів, родовища азбесту, тальку, магнезиту й дрібні залишки хрому, платіни. 
   Центральна частина о. Великобританія лежить на плиті прадавньої платформи. Характерні породи мезозою: глини, вапняки, каменовугільні породи. 
   Південно-східна частина о. Великобританія присвячена до синеклизи епігерцинських платформ. Характерні потужні осадові відкладення мезокайнозойського й кайнозойського віку, юрські відкладення вапняку, крейди й піску. 
   Для всієї фізико-географічної країни характерні моренні відкладення. 
 
Морфоструктури о. Ірландія: 
 
Північ і захід - блокові й свідно- блокові нагір'я; 
невелика східна частина - вулканічне плато; 
центр острова - рівнинна височина, що залягає на куестових шарах (карстові й столово східчасті форми); 
південна частина - структурно-денудаційні кряжі й височини. 
 
Морфоструктури о. Великобританія: 
 
   Північ острова до 55°пн.ш. блокові й східчасто- блокові кристалічні нагір'я, відроджені, з комплексом форм сучасної нівальної денудації й екразаціонно- льодовикових форм прадавнього заледеніння, частково із сучасним льодовиковим покривом. Пенінські гори - блокові й східчасто-складчасто-блокові гори, відроджені з комплексом водно-ерозійних, гравітаційних, частково карстових форм. 
   Західні, південні й східні райони передгір'я Пеннін - рівнини на шарах, що горизонтально залягають, з комплексом ерозійно-денудаційних форм. 
   Територія Уельсу й Південний захід острова - структурно-денадуційні кряжі й височини, омолоджені з комплексом ерозійно-денудаційних форм. 
   Південний схід острова Великобританія - рівнини й височини на моноклинальних шарах, що залягають з комплексом ерозійно-денудаційних, акумулятивних, столово-східчастих і карстових форм. 
   Узбережжя затоки Уош - акумулятивна низовина з комплексом форм морської й річкової акумуляції. 
   Ландшафтоутворюючою рисою країни є сильна пересіченість поверхні, часте чергування гір і рівнин. Подібний рельєф визначається пануванням герцинскої структури, мозаїчним чергуванням антекліз (до яких присвячена більша частина гір) і синекліз (басейнів). 
 
Сучасні тектонічні рухи

 
   Представлені загальним підняттям території, за винятком південно-східної частини      о. Великобританія, що лежить на масиві герцинскої платформи, вона випробовує опускання. Вулканізм же проявлявся в мезокайнозойський час. 

2. Корисні  копалини Великобританії

   У Великобританії немає великої різноманітності корисних копалин, однак, деякі з них зіграли величезну роль у формуванні її промислових районів. Особливо велике значення має кам'яне вугілля, загальні запаси якого становлять 190 млрд. т. Ці запаси розосереджені по території країни. Найбільш великими запасами й видобутком виділяються три басейни: Йоркширський (південно-східний схил Пеннинських гір), Нортумберленд (північний схід Пеннин) і Южно- Уельський (південний схил Кембрійських гір). 
   Крім цих трьох найбільший кам'яновугільних басейнів важливу роль відіграють басейни Шотландії, що простираються ланцюжком від західного до східного краю Середньо- Шотландської низовини, а також Ланкаширский і Західно-Мідлендський, що полягає з ряду невеликих родовищ. Невеликі виходи шарів кам'яного вугілля є на узбережжі півострова Кимберленд і на крайньому південному-сході Англії - Кентський басейн.

  Кам'яновугільні  басейни, крім Йоркширського й  Західно-Мідлендського, розташованих у внутрішніх частинах країни, перебувають або прямо на морському узбережжі, або дуже близько до нього. Це має не мале значення для зручності транспортування вугілля й у минулому сприяло перетворення Великобританії в найбільшу у світі країну - експортера вугілля. 
   В 60- х роках у шельфі Північного моря були відкриті родовища нафти й газу. Великі родовища розташовані недалеко від берегів південно-сходу Англії й північний сходу Шотландії. Крім великих енергоресурсів Великобританія має у своєму розпорядженні значні запаси залізних руд. Але, крім дуже невеликого й нині виснаженого родовища багатих гематитових руд на півдні Кимберленда, родовища відрізняються низьким вмістом у руді металу (22-33%). 
   Саме найбільше родовище Східно-Мідлендське донедавна забезпечувала половину потреб Великобританії у залізнвй, решта купувалося шляхом імпорту. У наш час видобуток низькоякісної руди виявився нерентабельним, тому видобуток бідних руд згорнули й перейшли на імпорт високоякісних руд зі Швеції, Канади, Бразилії й ряду країн Африки. 
   У минулому у Великобританії розроблялися невеликі родовища міді й свинцево-цинкових руд, а також олово. Ці рудовища сильно виснажені й нині видобуток дуже невеликий. Добувають небагато вольфраму. У Шотландії знайдені уранові руди. З неметалічної промислової сировини має істотне значення видобуток каоліну або білої глини, а також кам'яної солі в Чешире й Дареме й калійної солі в Йоркширі. 

          3. Об'єкти індустріальної спадщини  Великобританії

Великий Піт

   Район Бленавон нагадує про видатну роль Південного Уельсу, яку він відіграв в XIX столітті у якості найбільшого у світі виробника заліза й вугілля. Усі найважливіші елементи цього комплексу можна спостерігати й понині - вугільні й рудні шахти, кар'єри, примітивна залізнична мережа, горни, будинки робітників і об'єкти соціальної інфраструктури. Найвідоміша шахта- Великий Піт. 
   Великий Піт: Національний Вугільний Музей у Бленавонє (Уельс), який належить до об'єктів індустріальної спадщини. Це підприємство вугільної промисловості, яке було розвинено в місті під час Промислової революції. Великий Піт- це робоча вугільна шахта. Родовище закрилося в 1980 і знову відкрилося для відвідувачів в 1983. Сьогодні вона також приймає туристів і відноситься до об'єктів Національного музея Уельса. Вона розташована близько до Бленавону, у Торфаєнє, який є Ділянкою Світової Спадщини.  
   Шахта відкрилася в 1860 році і одержала назву "Великий Піт", тому що це була перша шахта в Уельсі таких розмірів, що в ній поміщалося 2 трамваї. Наприкінці 1870 шахта була заглиблена. До 1908 Великий Піт забезпечував роботою 1 122 людини, але це число поступово скорочувалось й у 1970 на шахті працювало лише 494 людини. 2 лютого 1980 шахта закрилася.  
   Історія Національного Вугільного Музею: родовище відкрилося для відвідувачів в 1983. 1 лютого 2001 його об'єднали з Національним музеєм Уельсу й дали статус Національного Музею Гірської промисловості Уельсу. В 2003 році ділянка була перебудована.

Гірничопромисловий  ландшафт Корнуолла й Західного Девоншира

 
   Багато ландшафтів Корнуолла й Західного Девоншира  в XVIII столітті і початку XIX столітті були перетворені в результаті швидкого розвитку прогресивних методів видобутку міді й олова в шахтах. Глибокі підземні рудники, машинні зали, плавильні печі, нові міста, невеликі домоволодіння, порти й гавані, підсобні підприємства - увесь цей комплекс відображає процес активного відновлення району, яке дозволило йому забезпечувати на початку XIX століття дві третини світового виробництва міді. Багата спадщина є свідченням внеску Корнуолла й Західного Девоншира в промислову революцію, що відбувалася в Британії, і фундаментального впливу, який мав цей район у розвитку гірничої справи в усьому світі. Корнуольська гірничопромислова технологія, втілена в машинах, машинних залах і шахтнім устаткуванні швидко поширювалася по світу. Коли гірський видобуток у Корнуолле й Західному Девоншире в 1860- х роках занепав, безліч шахтарів емігрувало, щоб далі працювати й жити в гірничошахтних поселеннях, заснованих на корнуольських традиціях, наприклад, у Південній Африці, Центральній і Південній Америці, де усе ще функціонують машинні зали по корнуольскому зразку. 

Фабричне селище Солтейр 
 
   Солтейр у Західному Йоркширі - це комплексне і добре збережене промислове селище другої половини XIX століття. Його текстильні фабрики, суспільні будинки й житлові будинки робітників побудовані в гармонічному стилі, на високому архітектурному рівні. Планування селища залишилося непорушенний, що дозволяє одержати живе враження про таке явище, як викторіанский філантропічний патерналізм. 

Фабрики в долині ріки Дервент 
 
   У долині річки Дервент у центральній Англії, де перебуває кілька текстильних фабрик XVIII-XIX століття, сформувався промисловий ландшафт, досить цікавий з погляду історії техніки. Уся сучасна промисловість зобов'язана своїм виникненням фабрикам, розташованим біля Кромфорда, де вперше були запущені в серійне виробництво винахід Річарда Аркрайта. Житла робітників, пов'язані із цими й іншими фабриками, добре збереглися, що ілюструє соціально-економічний розвиток даного регіону. 

Фабричне селище Нью-ланарк 
 
    Нью-Ланарк (New Lanark) - історичний пам'ятник у Шотландії, занесений у список світової спадщини ЮНЕСКО. Нью-Ланарк - ретельно відновлена село з бавовнопрядильною фабрикою. Поселення й фабрика Нью-Ланарк були створені більш 200 років тому в південній Шотландії. Саме тут Роберт Оуен (1771-1858) втілив у життя свої ідеї про ідеальну комуну. Роберт Оуен був одним з головних мислителів утопічного соціалізму. 
 
   Нью- Ланарк - перше промислове поселення Шотландії, що увійшло, поряд з 700 подібними населеними пунктами в різних країнах, у список світової спадщини. Поселення Нью-Ланарк було засновано в 1785 році Девідом Дейлом як новий тип промислового поселення. До 1820 року Нью-Ланарк став найбільшим центром виробництва бавовни в Шотландії з населенням близько 25 000 осіб. Під керівництвом зятя Дейла, Роберта Оуена (з 1800 до 1825 рр.), Нью- Ланарк став відомим, як зразкова громада. Оуен прагнув розширити й удосконалити бізнес, а значну частину доходів витрачав на соціальні й освітні реформи, спрямовані на поліпшення якості життя робітників. Бавовнопрядильні Нью-Ланарка працювали до 1968 року. Після закриття фабрик поселення занепало . 
 
   В 1974 році була створена благодійна організація New Lanark Conservation Trust, метою якої стало відновлення Нью- Ланарка не тільки як пам'ятника історії перших промислових поселень, але і як населеного пункту й виробничого центру. У наш час життя в селі відновлене. Тут побудований відзначений нагородою виставочний центр і готель, що приймає щорічно більш 400 000 відвідувачів із усього світу. 180 жителів села живуть у прекрасно відновлених будинках з піщанику. 
 
   Відвідувачі можуть насолодитися чарівною поїздкою- атракціоном зі спеціальними ефектами, названої New Millennium Experience. Нещодавно була відновлена оуеновська школа для дітей. Тут демонструється фільм, героїня якого, дівчинка Енні Маклеод, розповідає про своє життя в Нью- Ланарці в 1820 році. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

              Список використаної літератури й Інтернет ресурсів 

1. http://ru.wikipedia.org/
2. http://www.phototraveller.com.ua/
3. http://www.world-art.ru/
4. http://www.megabook.ru/