Методи дослідження екології

Херсон  суднобудівні та судноремонтні підприємства розташовані в Кошовій протоці, гідравлічно зв’язаній з Дніпром.  Вода протоки   покрита товстим шаром нафтової плівки. В протоку  скидаються міські стічні води. Мають місце непоодинокі випуски виробничих стічних вод.

Вода в нижній течії Дніпра забруднена  багатьма токсичними речовинами,  вміст яких перевищує гранично допустимі концентрації.

До невирішених міських екологічних проблем Херсона слід віднести відсутність системи скиду, організованого відведення та очистки поверхневого стоку, що для міста, розташованого на крутому правобережному схилі Дніпра, є  дуже актуальним.

Маріуполь  порт на Азовському  морі, великий центр чорної металургії та важкого машинобудування. Одне із  найскладніших в екологічному відношенні міст України як за забрудненням  атмосферного повітря та морського середовища, так і в забезпеченні  населення питною водою.  

Пилогазові викиди промислових підприємств формують над містом тяжку темно-фіолетову димку, яка містить шкідливі  домішки в обсягах, які в багато разів перевищують  гранично допустиму концентрацію.

Море в районі Маріуполя темно-бурого кольору, особливо в центральній частині набережної, де впадає р. Кальміус, стік якої, як і стік її правобережного притоку р. Кальчик, на 70-80% сформований із шахтних та стічних вод. У Таганрозьку затоку попадають міські стічні води Маріуполя та його  промислових підприємств.  На якість морської води в Таганрозькій затоці негативно впливає прибережна морська течія,  яка формується  під впливом стоку р. Дон. Течія відносить забруднені води Дону та стічні води Таганрога на захід, в сторону Маріуполя. Прозорість морської води в районі Маріуполя  знижується до 0,5 м, в той час як у відкритій частині Азовського моря прозорість води складає 8 м.

Азовське море  внутрішнє. Процеси водообміну, а  отже, і процеси самоочищення ідуть в ньому дуже уповільнено. Період водообміну Азовського моря сягає 60-80 років.

Стік р. Кальміус та скиди стічних вод підприємств Маріуполя приводять до  пониження вмісту кисню в придонному шарі моря практично до нуля, особливо в літній час. Це викликає періодичні замори риби. Замори посилюються в післяпаводковий період, коли з підвищенням швидкості  та інтенсивності прибережної морської течії із дна мілководдя  піднімається  накопичений за багато років великий шар донних відкладень  техногенного походження. В акваторії Таганрозької затоки іржавіють чисельні остови покинутих морських суден.

Територія міста, особливо його прибережна частина, закидана рештками металічних конструкцій та звалищами виробничих відходів,  пересічена залізничними  під’їзними шляхами.

У Маріуполі проваджується робота з утилізації промислових відходів. На базі переробки доменних  шлаків створене виробництво будівельних матеріалів та  виробів. Проте об’єм накопичення промислових відходів продовжує рости та досяг уже 2,5 млрд. т.

Міста-курорти та туристичні центри, серед яких :

Ялта – екологічні проблеми Ялти пов’язані з розміщенням пасажирського порту безпосередньо в районі пляжів, поганою очисткою господарсько-побутових стічних вод міста, які скидаються  по  глибокому колектору у море.  Малі річки Учансу та Дерекойка, що пересікають все місто, виносять в море в районі  пляжів велику кількість нафтопродуктів,  завислих часток та органічних речовин,  що змиваються з міських територій.

Високе навантаження на Ялтинське побережжя в період курортного сезону, викликане великим напливом організованих та, головним  чином, неорганізованих рекреантів, викликає додаткове забруднення морського середовища. Мікробне забруднення прибережної смуги моря нерідко є причиною закриття пляжів в літній період.

Кримські гори, захищають Південний берег Криму від проникнення холодних вітрів з півночі, але ускладнюють умови провітрювання. Відпрацьовані гази автомобільного та морського транспорту накопичується в повітряному просторі міста. Влітку у безвітрені дні виникають явища, близькі до  фотохімічного смогу.

Ялта  центр Ялтинського рекреаційного району, до складу якого входять Алупка, Гаспра, Гурзуф, Кореіз, Лівадія, Місхор, Ореанда, Сімеїз, Форос.  Серйозне занепокоєння викликає розвиток добування газу на   шельфі в районі Сімеїза. Розвідані тут запаси газоконденсатної  сировини дуже привабливі для енергопостачання Криму. Екологічно безпечне морське добування газу та нафти технічно цілком можливе. Прикладом можуть служити райони добування вуглеводневої  сировини  в північному морі на шельфі Великобританії та Норвегії, в Каспійському морі в нафтодобувному управлінні ім. Серебровського в районі Баку. Проте є і зворотні приклади, наприклад, у Північному Каспії в районі Астрахані. Тут інтенсивного забруднення  зазнає як морське середовище, так і узбережжя, де у відвали скидається сірка та сірчисті сполуки, які утворюються  при очищенні добутого газового конденсату.

Євпаторія – істотним джерелом забруднення оточуючого природного середовища є хімічний завод в Саках. Виробництво  шкідливих речовин на заводі поступово зменшується. Намічено  припинення діяльності заводу, що чинить  несприятливий  вплив на атмосферне повітря та негативно впливає на водносольовий режим Сакського  озера.

Луцьк  у порівняно невеликому за площею місті   зосереджено багато промислових підприємств машинобудування та металообробки, хімічної, легкої та харчової промисловості, виробництво будматеріалів. Підприємства не оснащені надійними пило-газоуловлюючими установками. В місті  порівняно висока  забрудненість атмосферного повітря. Має місце забруднення підземних вод нафтопродуктами в результаті  витоку та розливу палива на військовій авіабазі в районі Луцька.

Кам’янець-Подільський  серйозні екологічні проблеми в місті пов’язані з роботою одного із великих в Україні цементних заводів, а також з підприємствами машинобудування, металообробки, легкої,  деревообробної та харчової промисловості, виробництвом будматеріалів.