Кожен майбутній економіст

Підприємства нафтогазового  комплексу за рівнем шкідливого впливу на довкілля вважаються об'єктами підвищеного  екологічного ризику. Вони є потенційними джерелами забруднення довкілля, що може статися у разі порушення технологічних режимів роботи устаткування чи аварійної ситуації. Деякі об'єкти забруднюють довкілля і за нормальних умов роботи, що зумовлено існуючими технологічними процесами.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Сільське господарство України - найбільш природо містка галузь, що має могутній природно-ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 відсотка території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів ріллі (55 відсотків), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6 відсотка). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. Метрів води, або 36,4 відсотка її загального споживання. В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72 відсотків, а в ряді регіонів перевищує 88 відсотків. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 відсотка території, то її сільськогосподарські угіддя - 18,9 відсотка, а рілля - 26,9 відсотка. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Основними причинами  низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне  ставлення до землі, тривала відсутність  реального власника, помилкова стратегія  максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, невиважена цінова політика, недотримання науково обгрунтованих систем ведення землеробства і, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково-технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно-меліоративних, протиерозійних та інших заходів.

Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих  районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня грунтових вод, зменшення  потужності органічної маси, а в  районах зрошення - підтоплення і засолення грунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8 відсотка загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5 відсотка - перезволоженню, понад 4 відсотки є солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації грунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в грунтах. Тільки за 20 років (з 1961 року по 1981 рік) середній вміст гумусу в грунтах України знизився з 3,5 до 3,2 відсотка.

Розвиток різних форм власності та господарювання на землі  без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призводять до споживацького ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів.

ТРАНСПОРТ

Значним забруднювачем  довкілля є транспортна галузь, зокрема  рухомі її засоби (автомобілі, тепловози, морські та річкові судна), що використовують як пальне різні види нафтопродуктів, а також стаціонарні об'єкти матеріально-технічного забезпечення (склади пально-мастильних матеріалів, заправні станції, станції технічного обслуговування, майстерні тощо).

Значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, пально-мастильні матеріали, зливні води після миття автомобілів та їх агрегатів, пари різних шкідливих речовин, кислот, матеріалів, які використовуються в технологічних процесах ремонту автомобілів.

Через великі обсяги використання пального автотранспорт забруднює  навколишнє природне середовище токсичними компонентами: на рівні 25 відсотків - солями свинцю, на рівні 50 відсотків - оксидом вуглецю. У 24 великих містах України, зокрема в Києві, Харкові, Севастополі, Одесі, шкідливі викиди в повітря внаслідок роботи автотранспорту перевищують 50 відсотків загальної їх кількості.

Залізничний транспорт  України використовує приблизно 170 млн. куб. метрів води на рік. Близько 50 відсотків води використовується на господарсько-питні потреби, безповоротні втрати води становлять понад 40 відсотків. Щороку в каналізаційні мережі, природні водойми залізниця скидає понад 20 тис. Тонн забруднюючих речовин, з яких майже 50 відсотків - без очищення.

Основні забруднюючі  речовини - це відпрацьовані гази тепловозів, нафтопродукти, фенол, аерозолі, сміття.

Більш як половина всього обсягу викидів забруднюючих речовин  у повітря річковим транспортом  припадає на відпрацьовані вихлопні гази двигунів судноплавних засобів  та автотранспорту - близько 500 тонн на рік на кожний великий річковий порт або транспортний вузол.

Морський транспорт  забруднює море відходами харчування,  сміттям, нафтою та нафтопродуктами, що значно погіршує екологічний стан моря, особливо в припортових зонах.

НАСЕЛЕННЯ

На сьогоднішній день стан здоров'я населення України  можна характеризувати як незадовільний. Розрив між Україною і країнами Європейського співтовариства щодо середньої тривалості життя укладає близько 7 років і продовжує збільшуватися. Слід зазначити, що територія України є досить забрудненою. Яскравим прикладом є дані Центру нагляду за станом довкілля: щорічно на кожного мешканця України припадає більше 200 кг забруднювачів атмосферного повітря, а в деяких регіонах, наприклад Придніпровському, ця цифра дорівнює 500 кг і більше. Крім того, значна частина населення країни вживає неякісну питну воду.

Приголомшує вплив на природне середовище України катастрофи на Чорнобильській АЕС, який набув глобального характеру. В Україні радіоактивними опадами дуже забруднено 5 млн гектарів. На цій території мешкає 2,4 млн чоловік. При сучасному економічному становищі важко сподіватися швидких змін у господарських технологіях, бо це потребує великих коштів. Але слід пам'ятати, що здоров'я наших громадян — справа державна

Це питання неодноразово обговорювалося на засіданнях Верховної Ради. Насамперед здійснювалося оцінювання забрудненості території України за різними сумарними показниками і створено карти «Забруднення довкілля» (демонструє карту). У результаті виділені такі регіони:

1) відносно екологічно комфортні території з невеликим перевищенням нормативів забруднення;

2) екологічно некомфортні території з перевищенням припустимих нормативів (забруднені та дуже забруднені);

3) екологічно дискомфортні території із значним перевищенням припустимих нормативів (надзвичайно забруднені та регіони екологічної біди).

Таким чином, карта відбиває геоекологічну ситуацію на території України в цілому і в окремих її регіонах. Синтетично-аналітичний підхід до відтворення на карті забруднення дозволив виділити інтегральні зони за екологічною ситуацією, а також визначити, чим ця ситуація викликана. А це, у свою чергу, сприяє розробці системи заходів оздоровлення природного середовища.

Так, уже в перші роки незалежності в Україні було прийнято закони про охорону природних ресурсів та їх раціональне використання (демонструє плакат):

У той же час геоекологічна  ситуація в Україні тісно пов'язана  з потребами ресурсів, технологіями їх видобування, переробки, використання, утилізації відходів. Переобладнання промислових гігантів потребує великих коштів. Тому вирішення екологічних проблем безпосередньо пов'язане з вирішенням проблем економічних. Окрім того, конче необхідно виховувати у громадян ощадливе ставлення до навколишнього середовища.

Нам потрібно зробити:

1.Використання нових,  досконаліших технологій на небезпечних для навколишнього середовища підприємствах.

2.Комплексна переробка сировини (металургійних шлаків, відходів спаленого, вугілля тощо), утилізація відходів.

3.Удосконалення державного законодавства про відповідальність підприємств і приватних осіб за нанесення шкоди будь-якій частині природного середовища.

4.Використання наукових принципів еколого-ландшафтного землеробства.

5.Запровадження в навчальних закладах курсу «Раціональне природокористування», який сприятиме вихованню людини з новим екологічним світоглядом.

6.Сприяння тим підприємствам, які дбають не тільки про свій економічний стан, а й про охорону природи.

7.Проведення акції «Зробимо своє місто (селище тощо) чистим!» та інше.