Класифікація природних ресурсів та використання природних ресурсів і їх вичерпність

Реферат

На тему ”Класифікація природних ресурсів та використання природних ресурсів і їх вичерпність”

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                    

 

                                                                                                                

                                                                                                                 Студента II курсу

                                                                                                      Групи АМ-111

        Крижановського Анатолія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Одеса 2013

Приро́дні ресу́рси — це однорідні складові природи, що є елементами екосистеми і придатні для задоволення певних потреб людини.

Поняття та класифікація

Природні ресурси поділяються  на ресурси неживої природи і  ресурси живої природи. Речовина природи, яка залучена до суспільного виробництва і складає його сировинну і енергетичну базу.

Ресурси поділяються на: первинні, вторинні, невичерпні, вичерпні, відновні і невідновні.

Природні ресурси — сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства. П.р. класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання — на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні П.р.) і невичерпні та ін. До П.р. входять сонячна енергія, атмосфера, гідросфера, наземна рослинність, ґрунт, тваринний світ, ландшафт, корисні копалини. Осн. напрям освоєння природних ресурсів — їх комплексне використання.

Природними ресурсами є:

• землі, земельні ресурси
• надра
• води
• повітряний простір
• атмосферне повітря
• клімат^[1][2]
• радіочастотний ресурс
• тваринний світ
• рослинний світ
• альтернативні джерела енергії.

Природні ресурси є  компонентами навколишнього середовища, серед якого виділяють

• водне середовище
• повітряне середовище
• ґрунт
• рослинний і тваринний світ
• геологічне середовище
• техногенне середовище
• соціальне середовище.

Поновлювані і непоновлювані природні ресурси

Розрізняють поновлювані  і непоновлювані природні ресурси.

Непоновлювальні природні ресурси — ресурси природи, що зовсім не відновлюють свій кількісний і якісний стан після використання їх або відновлюють його протягом тривалого часу. Належать до вичерпних природних ресурсів, куди включають більшість корисних копалин (руди, вугілля, нафта, горючі сланці, мінеральні будівельні матеріали тощо).

Поновлювальні природні ресурси — ресурси рік, озер, морів, океану, рослинний і тваринний світ тощо.

Оцінка природних ресурсів

Оцінка природних  ресурсів — це значення екологічної, гігієнічної, соціально-психологічної та інших цінностей природного об'єкта. Оцінка виражається переважно в екологічних показниках.

Регулювання використання природних  ресурсів

 

  Поняття використання природних  ресурсів

Використання природних ресурсів регулюється ст. 38 Закону України  “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 року та спеціальними актами природоресурсного законодавства.

Використання природних  ресурсів – це задоволення потреб людини за допомогою природних ресурсів.

Співвідношення використання природних ресурсів з природокористуванням можна зобразити у вигляді таблиці: 

 

використання  природних ресурсів

 

 

загальне використання

спеціальне використання

Право власності

Право природокористування

Використання природних ресурсів слід відрізняти від природокористування, позаяк природокористування є лише однією з правових форм спеціального використання природних ресурсів разом з правом власності, правом володіння, сервітутним правом тощо. Користування ж є лише управненням власника чи природокористувача, яке полягає в отриманні корисних властивостей природних ресурсів. Право природокористування, крім користування, включає також володіння і розпорядження у обсязі, визначеному власником природного ресурсу.

 

Юридичне значення природних ресурсів

До природних ресурсів загальнодержавного значення належать: 
а) територіальні та внутрішні морські води; 
б) природні ресурси континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони; 
в) атмосферне повітря; 
г) підземні води; 
ґ) поверхневі води, що знаходяться або використовуються на території більш як однієї області; 
д) лісові ресурси державного значення; 
е) природні ресурси в межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; 
є) дикі тварини, які перебувають у стані природної волі в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони тощо.

Відтворення природних ресурсів

Відтворення природних ресурсів відбувається протягом великого проміжку часу.

Примітки

1. ↑ Кліматичні ресурси — невичерпні природні ресурси, що включають сонячну енергію, вологу та енергію вітру. Вони не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людства, не знищуються в процесі використання, але можуть погіршуватись (забруднюватись) або покращуватись (за умов цілеспрямованої діяльності).
2. ↑ Поєднання тепла, вологи, водного режиму, ґрунтів певної території, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами

 

Природні ресурси  та проблеми їх вичерпності

       

      План 

 

1. Проблеми ефективного  природокористування

2. Ринкова система

3. Природні ресурси

4. Призначення природних  ресурсів

Висновки

 

Вступ

Проблемою ефективного природокористування, забезпечення суспільства необхідними  життєвими умовами ще в античні  часи впливали на формування світогляду й сприйняття природи як єдиної системи. Відомі філософи стародавньої Греції (Фалес, Анаксимандр, Анаксагор) прагнули пізнати першооснову існування і всі явища реального світу. Вони намагалися відшукати закон, за яким існує і розвивається світ. Філософія “про природу ” формувалися також у стародавній Індії та Китаї.

У середньовічній Європі панували релігійні погляди на взаємодію природи і людини як одномірне раз і назавжди дане. Наука про єдність людини і природи отримала новий імпульс в епоху Відродження. Вчення Аристотеля, Епікура, Лукреція стають основою пантеїзму в ХV-ХVІІ ст. Концепцію взаємодії суспільства та природи розвивали Галілей, Джордано Бруно, Леонардо да Вінчі, Нікола Кузанський. Виразником ідей “Відродження” став також англійський філософ Ф.Бекон. Його емпіричний індуктивний метод дослідження і пізнання природних, соціальних та політичних явищ, разом із Р.Декартом, покаляв початок обґрунтуванню всемогутності людського розуму у підкоренні природи.

На початку ХVІІ ст. існував напрям суспільної думки, за якою суспільство і природа розглядалися як єдина система. Представником таких поглядів був французький мислитель Жан Мальє. У своєму 2Заповіті” він зробив спробу довести єдність природи та людини і рівність людей як природних істот між собою та з природою. Цю ж думку в книзі “Система природи ”, виданій в 1770 р., обстоював П.А. Гольбах.

Природу як об’єкт людської діяльності розглядав видатний німецький  поет і мислитель Йоган Вольфан  Гете. Людина, пізнаючи природу, вважав він, утверджує себе щодо інших складових природи, розкриваючи свої здібності в процесі виробництва й у мистецтві, тим самим збагачуючи себе як особистість. Розвиток природи та суспільства як єдиного природно-історичного процесу, в якому трудова діяльність впливає на формування людської сутності і розпредмечення природи вперше дослідив Гегель.

Стосунки людей, а також  взаємодія із природою пов’язані з трудовою діяльністю, виробництвом, отже визначаються не біологічними, а економічними законами.

Економіка природокористування  виникла на підґрунті основних екологічних законів, властивостей біосфери, розвитку природи і суспільства. Вона визначає економічну оцінку природних ресурсів; шкоду від забруднення навколишнього середовища та завдані збитки в грошовому виразі і процеси і явища спільного життя природи та людини; негативні явища, що виникають від забруднення використання природних ресурсів з урахуванням вичерпності їх запасів.

Постійно зростаючі потреби  суспільства не відповідають обмеженим  можливостям біосфери. Головними  природними ресурсами виступають земля, повітря, океани, річки, озера, підземні води, рослини, тварини, мікроорганізми, корисні копалини.

Визнаючи економічну ефективність нових технологій необхідно враховувати  фактори, які впливають на стан навколишнього  середови0аі можуть завдати йому шкоди. Співвідношення між рівнем виробництва та станом навколишнього середовища можна регулювати за допомогою коштів, отриманих від підприємств за нормативне та понаднормативне забруднення довкілля.

Враховуючи перебудову всього економічного механізму, переходу до ринкових відносин, економіка природокористування  дає конкретні рекомендації щодо найефективнішого використання природних  ресурсів, зменшення відходів виробництва  за рахунок впровадження економічно ефективних і екологічно чистих технологій. При цьому необхідно вирішити три основі завдання. По-перше, як найекономічніше використовувати природні ресурси, зберігаючи їх, та замінюючи традиційні енергоносії на інші, доступніші та екологічно чистіші енергоресурси. По-друге, - спрямувати науково-технічний прогрес на допущення забруднення навколишнього середовища. По-третє, - спрямувати людську діяльність на відновлення екологічно чистого середовища біосфери (землі, води, повітря), надання їм природної чистоти.

Певний час існувало уявлення, що “природа – храм, а людина в  ньому – господар”, що людина має  необмежені права й можливості перебудовувати природу. Сталінський план фундаментального перетворення природи надав для  цього будь-які можливості і доступні чинники (повороту стоку північних рік на південь, грандіозні проекти, в тому числі розтоплення криги Арктики, висадження лісосмуг).

Ринкова система, яка розвивається на Україні, змушує запровадити і  і далі прискорено розвивати економіку  природокористування. Оскільки ресурси  є предметом купівлі-продажу, крім того, руйнування природи (виснаження ресурсів, забруднення природного середовища) спонукає до пошуку нових методів природокористування, бо деградація природи боляче вдарить по кишені підприємців.

Повинні проводитися дослідження еколого-економічних відносин та їх наслідків, які виникають у процесі виробництва та відтворення природних ресурсів.

Потрібно не тільки вивчати  екологічний стан. Але й враховувати закономірності відтворення природних ресурсів, визначати відповіді грошові витрати.

Природні ресурси –  природні об’єкти і явища, що використовуються в теперішньому часі, минулому і  майбутньому для прямого або  посереднього споживання, сприяють створення  матеріальних багатств, відтворюванню  трудових ресурсів, підтримці умов існування людства і підвищення якості життя. Під природними ресурсами традиційно розуміють тіла і сили природи, що на даному рівні розвитку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей. Поняття “природних ресурсів ” охоплює досить широке коло об’єктів. У більшості випадків у якості природних ресурсів розглядають природні тіла, які можуть бути використані для задоволення потреб людей.