Экология Страны

 

Оглавление

Вступ 2

I Загальна характеристика країни 3

1)Географічне положення: 3

2)Характеристика населення. 4

II Аналіз сучасної екологічної ситуації. 6

III Охорона природи у країні 7

1)Червона книга 7

2)Екологічний рух. Аналіз природо-заповідного фонду 8

Висновки 10

Перелік джерел: 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Метою написання даної роботи було: розглянути та проаналізувати сучасні екологічні проблеми країни.

Виконуючи роботу, я детально розібралася з проблемами які існують у цій країні. Дізналася  про охорону природи,які міри проймаються для цього.

Багато цікавого дізналася з загальної характеристики країни.

Оброблена інформація стала для мене дуже корисною.

I Загальна характеристика країни

1)Географічне положення:

 

 Литва розташована на північному  сході Європи. Площа країни - 65,2 тис.  км2. На півночі межує з Латвією,  на півдні і сході - з Білоруссю,  на південному заході - з Польщею  і Калінінградською областю Росії.  Із заходу Литва омивається  Балтійським морем. Велика частина  території країни зайнята рівниною, яка на заході і сході переходить  в області з горбистим рельєфом - Балтійську гряду і Жямайтську  височину. Найвища точка - пагорб  Юозапінес (293,6 м). На узбережжі  Балтійського моря простягається  рівнина з піщаними дюнами. Столиця  — місто Вільнюс.

Знаходиться на відрогах Східноєвропейської рівнини, сьогоднішній ландшафт сформувався  в останій Льодовиковий період і  носить рівнинний характер з невисокими моренами.

 В Литві налічується понад  3 тис. озер, розташованих в основному  в східних частинах країни.

 Найбільша ріка - Неман (лит: Nemunas, біл: Нёман).

 З заходу країна омивається  Балтійським морем. 

 лімат повільно переходить  від морського на узбережжі  в континентальний на сході  країни з вологими і помірними  зимою та літом. 

 Лісами вкриті близько 30% території.

 За розрахунками деяких сучасних  географів біля литовського села  Пурнушкес (Purnuškės, 26 км на північ  від Вільнюса) знаходиться географічний  центр Європи ( 54°54′ пн. ш., 25°19′ сх. д.).

 

 

 

Литва ділться на чотири великі етнографічні регіони:

 

• Аукштота (Верхня Литва)
• Жмудь
• Сувальщина
• Дзукія 

П'ятим регіоном, який сьогодні часто  відносять до Жмуті, можна вважати  Малу Литву або, як її ще називають, Клайпедський край

 

Найнижча точка — рівень Балтійського моря, 0 м 

Найвища точка — пагорб Юозапіне (лит: Juozapinės kalnas), 293,6 м над рівнем моря

 Литва розташована на відрогах  Східноєвропейської рівнини. Її  сьогоднішній ландшафт сформувався  в останій Льодовиковий період  і має рівнинний характер з  невисокими моренами.

 Найвища точка Литви зафіксована  на південному сході країни, 23,5 км від Вільнюса (пагорб Юозапіне). Хоч Литва і не є великою  країною, але серед її рівниннин  вирізняють чотири ландшафтні  зони — Середньолитовську і  Поморську низини, Жмудську і  Віленську рівнини.Типовими для  ландшафту балтійського узбережжя  є піщані дюни. Найбільшою природною  атракцією тут є Куршська коса—  піщаний півострів, що простягається на 98 км від містечка Зеленоґрадськ Калінінґрадської області Російської Федерації до литовської Клайпеди, з’єднуючи протокою Балтійське море та Куршську затоку. Ширина коси в найвужчому місці становить 400 м, а в найширшому — 3,8 км. В 2000 неповторний природний комплекс Куршської коси було занесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

 

В Литві налічується 2 833 озера, величиною  понад один гектар, та велику кількість  менших, лісом вкриті 30 % території  краю. Більшість озер і лісів розташовані  на сході та півдні країни в Аукштоті (відомий національний парк «Аукштота») та Дзукії.

 Найбільше озеро — Друкшяй  (лит: Drūkšiai, біл: Дрисвяты) на кордоні  Латвії, Литви і Білоруссі. 

 Найглибше — Таурагнас (лит: Tauragnas, 61 м).

Ландшафти Литви: піщані дюни на Куршській косі

Найдовше  — Асвея (лит: Asveja, протяжність 30 км) коло містечка Дубінґяй.

На території  Литви є також 758 річок, довжиною більше 10 км. Судноплавними є лише 600 км від загальної довжини рік.

2)Характеристика населення.

На початку 2013 року в Литві проживало 2 млн. 979 тис. осіб. За рік кількість  мешканців у країні скоротилася  більш ніж на 28 тисяч, свідчать дані Департаменту статистики. А всього, з моменту отримання незалежності (1991) населення Литви зменшилося приблизно на 650 тис. осіб (майже на 20%). Причому основний відтік працездатного  і репродуктивного населення  припав на період після 2004 року, коли країна вступила в Євросоюз.

За даними перепису, проведеному  у 2011 році, населення Литви складало 3, 043 млн. осіб. З них литовці - 84,2%, поляки - 6,6%, росіяни - 5,8%, білоруси - 1,2%, інші - 2,2%. Литовська республіка, на відміну від сусідніх Латвії та Естонії, є майже однонаціональною країною. Така моноетнічність Литви є наслідком численних змін кордонів та геноциду певних груп населення під час і депортацій після другої світової війни.

Приріст населення: -0,3%

Народжуваність: 8.62 новонар./1 000 чол. насел.

Смертність: 10,92 померлих/1 000 чол. насел.

Міграційне сальдо: -0.71 мігрантів/1 000 чол. насел.

 

Середній вік:

загальний: 37,83 років

чоловіки: 35,25 років

жінки: 40,46 років 

 

Очікувана тривалість життя:

в загальному: 73,97 років

чоловіки: 68,94 років

жінки: 79,28 років

 

Литовська республіка на відміну від  сусідніх Латвії та Естонії є майже  однонаціональною країною. За переписом 2001 року національний склад населення  виглядав так:

литовці — 83,45 %

поляки — 6,74 %

росіяни — 6,31 %

білоруси — 1,23 %

українці — 0,65 % (22 тис.)

 

Така моноетнічність Литви є  наслідком численних змін кордонів та геноциду певних груп населення  під час і депортацій після  другої світової війни.

Корінне населення

Корінним населенням Литви є  литовці або литвини. За даними останнього перепису населення, вони складають 84,2% населення Литовської республіки, ще близько мільйона литовців становить  діаспору за межами батьківщини.

Литовці належать до балтійської групи  етносів, до якої ще крім них зараховують  латишів та давніх прусів. Останні  не збереглися до наших днів як окремий  народ, асимілювавшись повністю з німецькомовними  колонізаторами. Литовці розмовляють  литовською мовою, яка разом із латиською  та пруською (зникла разом з її носіями) становить балтійську групу мов  в межах індоєвропейської мовної сім'ї.

 

II Аналіз сучасної екологічної  ситуації.

 

Литва охороняється від промислового забруднення та відходів із заходу і сходу. В країні 758 річок і 5 національних парків, 30 регіональних парків. Ліси на півдні Литви, околиці Нерінг і Паланги  вважаються найбільш екологічно чистими  місцями, тому саме тут розташовані  відомі здравниці і курорти.

 

Екологічні проблеми. 

Після відновлення незалежності в  Литві, в результаті спаду в економіці, суттєво зменшилась кількість шкідливих  викидів в атмосферу. Загальна кількість  основних шкідливих викидів (таких  як сірчистий газ, окис азоту, чадний газ і окис вуглецю) зменшилася з 1,1 мільйона тонн до 430 тисяч тонн на 1991-2000 роки. Схожі процеси спостерігалися і в інших секторах. Литва володіє  багатими водними ресурсами. Кількість  забруднених водних відходів зменшилася з 450 мільйонів кубічних метрів у 1990 році до 170 мільйонів кубічних метрів в 2000. Литва, мабуть, єдина країна в  Європі, яка використовує виключно підземні водні джерела для постачання населення питною водою. Ця вода за всіма параметрами придатна для  пиття. З 1990 року в кілька разів зменшилось використання пестицидів, добрив і  сформувалися сприятливі умови для  розвитку екологічно чистого землеробства. До 1992 року в Литві не існувало єдиної системи обліку відходів. 17 мільйонів тонн відходів було зареєстровано в 1992 році. В результаті спаду в економіці і її реорганізації кількість відходів зменшилася в кілька разів. З 1993 року кількість не небезпечних для здоров'я відходів незначно змінилося, залишаючись у межах 5 мільйонів тонн. У 1992 році було зареєстровано 212 тисяч тонн небезпечних для здоров'я відходів, а в 1999 році ця цифра становила 106 тисяч тонн. Існуючий литовський сектор енергетики був в більшості своїй сформований до 1990 року і спрямований на швидке зростання енергетичних запитів. Ядерне паливо є дуже важливим джерелом енергії в Литві, на його частку припадає близько 30% всього енергетичного балансу. Розвиток міст в Литві має свій специфічний характер. У силу характерного історичного розвитку країни та її економіки, мережа міст не настільки щільна і займає приблизно 2,9% усієї території. Екологічна ситуація в Литві, хоча і дуже повільно, стає краще, але тут до сих існує безліч сфер, які потребують поліпшення. Тут велике поле діяльності для НУО (неурядових організацій), особливо в поширенні інформації, екологічній освіті, зростанні обізнаності суспільства та залученні молоді до справи охорони навколишнього середовища.

Сьогоднішні екологічні проблеми.   

• Подальше збільшення частки вирубаних лісів (можлива роль і діяльність НУО: опис основних місць проживання в лісистій місцевості, сприяння створенню лісових сертифікатів та сталого лісокористування); 

• Швидко зростаюча кількість моторизованих  засобів пересування (необхідно: сприяти  застосуванню екологічно чистого транспорту, посилювати обізнаності суспільства);  

• Агропромислові, міські та небезпечні відходи (необхідно: сприяти переробці  та повторному використанню, устаткуванню сучасних місць звалищ); 

• Забруднення води виробничими, сільськогосподарськими та побутовими стоками (необхідно сприяти  екологічно чистому фермерству та проведення агроекологічних заходів);  

• Збільшення площі занедбаних земель (необхідно проводити заходи по місцевому  екологічному освіті та підвищувати  рівень екологічних знань); 

• Нестача управління заповідними  територіями (необхідно: належне управління заповідними ділянками, відновлення  порушених територій та екосистем, посилення громадської зацікавленості, екологічна освіта);  

• Захист зникаючих видів (зменшення  нелегальної торгівлі, полювання  та рибальства, контроль і спостереження  за зникаючими видами).

 

 

III Охорона природи у країні

1)Червона книга

Червона книга - це список рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин та програма їх охорони. Ґрунтуючись на Червоній книзі, будуються резервати і заповідники. Литовська Червона книга була складена в 1976 році. У 2000 році оголошений новий список вписаних в Червону книгу Литви зникаючих видів тварин, рослин і грибів. У ньому вписано близько 700 видів, що охороняються.

 

У Литві підготовлена ​​третя за рахунком Червона книга, в яку занесений про понад 700 видів рідкісних рослин і тварин. На думку укладачів, за останні 15 років стан литовської природи, в загальному, покращився, а деякі втрачені види вдалося навіть відновити. Нова Червона книга Литви виглядає товщі колишніх видань, але це не означає, що зникаючих рослин і тварин тут стало більше - навпаки, литовська природа скоріше не втратила, а придбала. Просто міжнародна класифікація тепер ведеться суворіше. За останні роки в литовських лісах остаточно прижилися зубри, в Куршській затоці знову з'явилася колись колишня промисловий, а потім зникла риба пузанок, а в Балтійському морі - таймень.

2)Екологічний рух. Аналіз природо-заповідного фонду

 У 1990 році принципи і прагнення  зеленого руху в Литві отримали  громадське схвалення. Це широке  схвалення і консолідація характеризує  період пробудження самосвідомості  і зрілості, так званий період  відродження (1988-1990 рр..) Об'єднання  зелених «Атгайя» створило центр  з економного використання енергії.  Згідно даним, отриманим з різних  джерел, в Литві існує приблизно  80-100 неурядових екологічних організацій,  що займаються питаннями охорони  природи і сталого розвитку. Масштаби  діяльності цих організацій досить  різноманітні: від товариств по  захисту природи в цілому, професійних  об'єднань та соціально-політичного  руху "Talka teviskei" до невеликих  спеціалізованих асоціацій.

Діють так само багато традиційних  природоохоронні організації, такі як "Товариство захисту природи" і "Суспільство за прекрасну Литву". Нові НУО, створені в 1990-1995 роках, наприклад, "Гайя" і "Татула", практикують  освітню діяльність по екологічно чистому  фермерства. У 1991 році був створений  Литовський фонд природи. В даний  час він і Литовське орнітологічним суспільство є найбільш сильними НВО по захисту природи. Неурядові екологічні організації тісно співпрацюють з інтернаціональними організаціями - WWF, IUCN, Friends of the Earth, BankWatch, REC, BEF та іншими.

 

Види охоронюваних територій в  Литві:

• Національні парки

• резерватів

• Регіональні парки

• Заповідники

• Природні пам'ятки

Резерват	Площадь, га	Дата основания
Чепкялю	11212	1975
Каману	3935	1979
Вешвилес	3216	1991
Жувинто	5442	1937
Кярнавес	199	1989

Резерват Жувінто - перший литовський резерват, заснований в 1937 році. Займає озеро Жувінтас і частина навколишнього  його болота. Орнітологічний резерват, в якому проживає 260 видів птахів, 20 з яких занесені до Червоної книги  Литви.  Резерват Чепкялю - найбільший в Литві. У ньому охороняється одне з найстаріших лісових боліт Литви - Чепкялю райстас - з цінними і рідкісними рослинами і тваринами.

Резерват Каманьї - в ньому охороняється найбільший в Північній Литві  комплекс глиняних рівнинних боліт. 

Резерват Вешвілес - його призначення - зберегти особливо цінне болото Артосіос, річку Вешвілес і Каршувскій ліс. 

Культурний резерват Кярнавес - призначений  для охорони цінностей історичної спадщини. У ньому знаходиться  понад 50 археологічних, історичних та культурних пам'яток. Археологічна місцевість Кярнавес включена до списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Біржайський регіональний парк - охороняє ландшафт карстового регіону Литви, його екосистему.

 У Литві є близько 350 заповідників  різноманітного призначення. В  них охороняються: цінні ландшафтні, геологічні об'єкти, рідкісні та  зникаючі види рослин, тварин, птахів  і риб.