Екологічний маркетинг

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1.Екологічний  маркетинг:сутність, напрямки, завдання  та  функції………….5

2.Види екологічного маркетингу, його основні суб’єкти та об’єкти………….6

3.Екологічна  сертифікація, як один із напрямків екологічного маркетингу………………………………………………………………………...9

4. Екологічне страхування………………………………………………………10

Висновок………………………………………………………………………….14

Список використаної літератури………………………………………………..15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Необхідність проведення маркетингових досліджень у процесі екологічної модернізації виробничої системи може виникнути під час вивчення пропозицій щодо модернізації окремих технологічних систем, вузлів, агрегатів виробництва й очисних споруд. Тобто можуть бути застосовані більш досконалі та ефективні методи виробництва, очищення стічних вод, знешкодження відходів або екологічно вдосконалені діючі технології виробництва і виділення відходів за рахунок застосування новітнього обладнання, агрегатів, вузлів.      Виходячи із загальносвітової тенденції заміни застарілих «брудних» моделей виробництва, нарощування потужностей виробництва екологічного (очисного) обладнання, екологізації (екологічної модернізації) діючих виробничих і технологічних систем, а також із конкретних загальних завдань маркетингових досліджень, у тому числі досліджень пропозицій щодо новітніх методів і технології з інтегрованим ефектом, попиту на екологічно чисту продукцію, місце екологічного маркетингу в модернізації виробництва. До будь-якої продукції споживачі будуть ставитися з довірою, якщо вона доступна за ціною, якісна та екологічно безпечна для здоров'я. Концепція маркетингу полягає в тому, що в цілому досягнення цілей підприємства повинно здійснюватися через визначення потреб цільових ринків і забезпечення необхідної задоволеності більш ефективними й екологічно безпечними для життя людей і природи, ніж у конкурентів, засобами виробництва.         Основна мета системи маркетингу, у тому числі екологічного, — поліпшення якості життя (якість, кількість, асортимент, доступність, вартість товару, якість природного Особливість екологічного маркетингу на рівні підприємства полягає в тому, що його не можна розглядати ізольовано від системи маркетингу підприємства. Він може функціонувати ефективно лише в умовах ефективної дії такої системи. Функції екологічного маркетингу може виконувати система екоменеджменту підприємства. Але ці функції будуть ефективними тоді, коли ефективно виконуються загальні функції системи маркетингу підприємства. Концепція такої інтегрованої ефективності — поєднання процесів діяльності з виробництва товарів, ціноутворення, розповсюдження товарів і стимулювання, спрямованих на виявлення, обслуговування, задоволення споживацьких потреб для досягнення цілей, що стоять перед товаровиробником, із максимально можливим підвищенням якості життя, у першу чергу екологічної чистоти або якості. Якщо екологічний аудит встановлює діагноз екологічному здоров'ю підприємства за визначеними параметрами, оцінює можливості екологічного оздоровлення підприємства, пропонує «ліки», екологічний маркетинг «шукає» і налає необхідні технологічні й управлінські «ліки», то екологічний інжиніринг визначає режими «лікування» або оздоровлення систем життєзабезпечення підприємства.        Порівняння сфер екологічної й медичної діяльності показує розподіл функцій або сфер впливу цих трьох інструментів системно екологічного підходу до модернізації виробничої системи підприємства в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Екологічний  маркетинг:сутність, напрямки, завдання  та  функції.

Екологічний маркетинг – це функція управління, яка організовує і спрямовує діяльність підприємств, пов’язану з оцінкою і перетворенням запитів споживачів в екологічно орієнтований попит на товари  і послуги, що сприяють збереженню якісного та кількісного рівня основних екосистем, задовольняють потреби як окремих осіб, так і організацій або суспільства в цілому [№8, с.10].           До основних напрямків екологічного маркетингу відносять:     -         екологічний аудит;         -         екологічні звіти;          -         екологічне страхування;        -         нові форми реклами;         -         екологічна сертифікація;        -         екологічне маркування.       

З погляду підприємства, що орієнтується на виробництво екологічних  товарів, екологічний маркетинг  – це вид діяльності підприємства, спрямований на виявлення та задоволення екологічних потреб окремих споживачів та суспільства в цілому кращим способом порівняно із конкурентами, в результаті якого забезпечується конкурентоспроможність і прибутковість підприємства.          Екологічний маркетинг сприяє водночас з ростом споживання, розширенням споживчого вибору та споживчої задоволеності зростанню якості життя, підтримці стійкого, збалансованого розвитку територій, збереженню високої якості довкілля.         Загальною метою екологічного маркетингу є забезпечення довгострокового добробуту суспільства з економічних, соціальних і екологічних позицій на основі підприємницької діяльності суб’єктів господарювання.          Основною метою екологічного маркетингу на рівні суб’єкта господарювання є виявлення незадоволеного попиту в екологічно чистих умовах довкілля, екологічно чистих товарах, техніці та технологіях з метою орієнтування виробництва на задоволення екологічних потреб, тобто забезпечення розроблення, випускання і реалізації екологічних товарів, на які на ринку існує попит.           Основною метою екологічного маркетингу на регіональному та державному рівнях є створення таких економічних умов для суб’єктів господарювання, при яких вони будуть зацікавлені в модернізації технологій виробництв і прагнути раціонально використовувати, зберігати та відновлювати природно-ресурсний потенціал регіону (або компенсувати суспільству шкоду, яка завдається).       Завданнями екологічного маркетингу є :        -    формування на ринку екологічних потреб;       -    створення умов для збереження навколишнього середовища;    -   пристосування виробництва до умов ринку;      -    розроблення конкурентоспроможності екологічної продукції;   -    інтенсифікація збуту екологічно чистої продукції;     - отримання додаткового прибутку за рахунок екологізації виробництва.           Основними функціями екологічного маркетингу є :     -вивчення попиту на екологічну продукцію;       -розвиток ринку екологічної продукції;        -планування асортименту екологічних товарів, ціноутворення, реклама та стимулювання збуту екопродукції;         -діяльність із організації екологічно чистого товарообороту, складування, транспортування та обслуговування споживачів;     -екологічна орієнтація безпосередньо продукції, а також всього циклу її виробництва-споживання – від видобутку сировини до утилізації;    -підвищення відповідальності за розв'язання екологічних проблем на всіх рівнях організаційної структури підприємства, врахування до системи оцінок роботи екологічно орієнтованих критеріїв;       -удосконалення системи заохочення ініціативи екологічного удосконалення виробництва та споживання;        -створення позитивного іміджу підприємству.

Становлення і розвиток екологічного маркетингу повинні містити:

1.Інформаційний аспект: аналіз важливих екологічних проблем, які впливають на діяльність підприємства чи можуть впливати у майбутньому; оцінка ринкових можливостей і загроз, а також переваг і недоліків маркетингу[№3, с.129];           2.Філософський аспект і аспект доцільності: розширення місії і цілей підприємства, що передбачає формулювання екзогенних принципів і цілей;   3.Аналітичний аспект: розроблення і аналіз альтернатив, у т.ч. виділення цільових груп споживачів, визначення конкурентної стратегії і стратегій позиціювання екологічних товарів;       4.Дійовий і координаційний аспект: модифікацію та інтеграцію використання інструментів маркетингу з метою дотримання принципів екологічного маркетингу у конкурентній боротьбі;     5.Аспект контролю: моніторинг, аналіз і регулювання маркетингової діяльності як частки стратегічного контролю.       

2.Види  екологічного маркетингу, його основні  суб’єкти та об’єкти.

Екологічний маркетинг поділяється  на два типи: комерційний і некомерційний.           Некомерційний екологічний маркетинг враховує, зокрема: діяльність учасників рухів за охорону природи; маркетинг політичних діячів, що виступають за охорону середовища існування; наукових і суспільних програм, ідей, ініціатив з відновлення і підтримки екологічної рівноваги; маркетинг інвестицій в екологічні проекти на місцевому, регіональному і державному рівнях; маркетинг регіонів з метою приваблення виробників екологічної продукції в даний регіон; маркетинг програм із створення заповідних територій і резерваторів.       Комерційний екологічний маркетинг – це маркетинг виробництва екологічно чистих товарів і послуг, маркетинг природних ресурсів і умов (в екомаркетингу їх називають ресурсотоварами), маркетинг екологічних квот на викиди та скиди забруднюючих речовин в природне середовище, маркетинг економіко-екологічних стимулів до проведення ефективної природоохоронної політики, маркетинг екотуризму тощо.    Одеська школа економіки природокористування виділяє такі види екологічного маркетингу:         1.Маркетинг екологічних товарів і послуг.      2.Маркетинг природних ресурсів та умов, маркетинг раціонального природокористування.          3.Маркетинг природоохоронної діяльності і відтворення середовища існування.             4.Маркетинг екологічних знань і технологій (маркетинг екологічних інновацій і ноу-хау).           Для досягнення відчутного успіху в проведенні екологічного маркетингу слід збалансовано розвивати всі його види, кожний з яких має свою мету.             Об’єктами екологічного маркетингу у такому розумінні можуть бути:              -природні ресурси;           -екологічні умови проживання та діяльності людей;      -регіони;             -екологічно чисті товари та послуги;        -екологічно чисті технології;          -екологічно чисті продукти харчування;        -екологічно чиста техніка;          -екологічні програми;           -інвестиції в екологічні програми;         -інновації екологічного спрямування;        -інформаційні продукти;          -екологічні сертифікати, ліцензії, патенти тощо.           Суб’єктами екологічного маркетингу можуть бути:      -держава;             -місцеві органи влади різних рівнів;        -підприємці;            -підприємства і організації виробничого профілю;      -НДІ, КБ, ВНЗ;            -суспільні організації та політичні партії;       -фізичні особи.           Заходи з комплексу екологічного маркетингу, до речі як і традиційного, формуються на основі ситуаційного аналізу ринкових можливостей і загроз, а також сильних і слабких сторін діяльності підприємства.     Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом таких зовнішніх факторів:          1.Законодавчі обмеження і регламентації, зокрема, в Україні застосовуються такі елементи економіко-правового механізму регулювання природокористування та природоохоронної діяльності: збір за забруднення навколишнього природного середовища, плата за використання природних ресурсів (мінеральних, водних, земельних, лісових, біологічних), механізм відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, система державного (бюджетного), а також позабюджетного фінансування природоохоронних заходів (через державний та місцеві екологічні фонди) тощо[№8, с.152];        2.Вимоги національних і міжнародних стандартів, зокрема ISO 14000, особливо це стосується продукції, що поставляється на експорт;    3.Ефективність витрат - виготовлення неекологічної продукції може бути пов’язане зі значними витратами на очистку чи утилізацію відходів, компенсаційні виплати робітникам, що працюють у шкідливих умовах тощо;  4.Екологічно орієнтовані акції громадськості, зокрема у м. Сумах через протести громадськості відмовились від розміщення екологічно шкідливого виробництва на Сумському ВО «Хімпром»;       5.Екологічна обізнаність суспільства взагалі, товаровиробників і цільових споживачів зокрема, екологічна освіта сприяють розумінню шкідливості виробництва і споживання неекологічних товарів;   6.Конкуренція - неекологічна продукція може користуватися меншим попитом; ті з товаровиробників, що роблять ставку на екологічність, користуються більшою довірою споживачів, формується їх сприятливий імідж;            7.Постачальники екологічної сировини та розробники екологічно чистих технології спонукають товаровиробників використовувати їх;    8.Міжнародна спільнота. На початку 80-х рр. у більшості розвинутих країн виникають масові демократичні рухи громадськості, що виступають проти забруднення навколишнього середовища, не визнають атомної енергетики, орієнтуються на мінімізацію та децентралізацію виробничо-господарської та соціокультурної діяльності, які називаються “зеленими”. З 1971 р. у світі діє близько 80-ти Зелених партій. Їх діяльність охоплює передусім територію розвинутих країн, але, водночас, подає приклад іншим.  Необхідно постійно відслідковувати та враховувати зміни складу зовнішніх факторів та їх впливу на конкурентоспроможність продукції і підприємства: деталізувати їх дію, чітко розділити ринкові можливості і загрози.             Окрім того, необхідно аналізувати внутрішні сильні і слабкі сторони товаровиробника з погляду екологічного маркетингу:      -ступінь урахування і здатності вирішувати еколого-економічні проблеми;              -ступінь екологічності сировини, що використовується;     -ступінь екодеструктивного впливу на довкілля самого підприємства (виробничий процес, відходи тощо);         -цільові установки керівництва, спрямовані на вирішення екологічних проблем;              -імідж підприємства з погляду споживачів і широких кіл громадськості і т.д.               Як зовнішні, так і внутрішні фактори повинні враховуватися при визначенні можливих напрямків розвитку підприємств на основі екологічних товарів (виробів та послуг).          Для забезпечення конкурентоспроможності екологічних товарів підприємству треба володіти необхідною інформацією про нові екологічні технології, а також мати відповідне устаткування. Його придбання, як правило, супроводжується значними витратами. Тому для початку виробник екологічних товарів повинен мати значну фінансову базу чи можливість отримання кредитів на прийнятних умовах.                 

3.Екологічна сертифікація, як один із напрямків екологічного маркетингу.          

Інструментом реалізації позитивного іміджу підприємства є  сертифікація підприємства за стандартами  ISO 9001 (підприємство має сертифіковані системи управління якістю – не завдає екодеструктивної шкоди довкіллю або сприяє покращенню його стану), ISO 14001, ISO 14024 (екологічне маркування, при якому право використовувати екологічний знак надається незалежною третьою стороною), ISO 14030 (випускає нешкідливу продукцію), EMAS (якщо підприємство враховує пріоритети екологічного менеджменту) [№6, с.258].           У світовій практиці екологічну сертифікацію почали впроваджувати з 1992 року на основі Директиви ЕС «Про екологічні знаки», стандарту DS 7750 «Система екологічного управління», міжнародних стандартів ISO серії 9000 і 14000.           Екологічна сертифікація - це добровільна форма гігієнічного тестування та висновку про можливість віднесення продукції до екологічно чистої. У випадку позитивного результату визначається рівень екологічної чистоти та видається сертифікат, який дає право на рекламу продукції як екологічно чистої. Для цього використовують стандарти екологічного менеджменту серії ISO 14000, які тісно пов’язані з функціонуючими стандартами менеджменту якості.        Мета екологічної сертифікації – забезпечення нормативно – технічного, правового регулювання екологічної безпеки при розподілі, обміні, споживанні товарів та послуг.       Екологічна сертифікація виконує такі задачі:     1. Попередження негативного впливу на життя та здоров»я  людини та стан навколишнього середовища факторів, пов’язаних з процесом виробництва, утилізацією, споживанням, розробкою і використанням природних ресурсів.          2. Захист споживачів від товарів. які загрожують їх здоров»ю, життю, а також навколишньому середовищу в процесі їх використання та утилізації.  3. Забезпечення раціонального  використання та охорони природно – ресурсного  потенціалу.         4.  Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції.  5. Забезпечення інтеграції економіки країни в світовий ринок.   Досвід екологічної сертифікації виробництва і споживання екологічної продукції в Україні підтверджує тенденцію до створення систем менеджменту якості, систем екологічного  менеджменту, які дають виробникам такі економічні переваги:       1. Конкурентоспроможність продукції на внутрішніх і світових ринках. 2. Удосконалення управління витратами.      3. Економія сировини, енергії та матеріалів.     4.Кращі умови для одержання кредитів у банках та страхових компаніях.            5. Поліпшення контактів з кваліфікованими партнерами.    6. Підвищення довіри з боку інвесторів та споживачів.    7. Спрощення процесу одержання ліцензій та дозволів.   Екологічна сертифікація відіграватиме  роль завершальної ланки в системі державного  економічного і екологічного контролю, який включає:  - екологічну експертизу, яка не допускає реалізацію збиткових програм або програм з негативним впливом на навколишнє середовище;    -   ліцензування;           - обв’язкова і добровільна сертифікація, яка визначає  міру відповідності  видів діяльності, продукції вимогам природоохоронного законодавства.

4.Екологічне страхування.

Підприємства багатьох галузей  народного господарства являють потенційну небезпеку, як для людини, так і для навколишнього природного середовища. Їх функціонування створює високий ступінь ризику виникнення надзвичайних ситуацій і аварій, що можуть призвести до тяжких соціальних та економічних наслідків. Аварії на промислових об'єктах часто приводять до забруднення навколишнього середовища, значних матеріальних збитків, наносять шкоду життю та здоров'ю людей, паралізують роботу інших виробництв. Відповідно до чинного законодавства України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду заподіяну життю, здоров'ю та майну громадян, а також майну підприємств, установ, організацій внаслідок забруднення навколишнього середовища. Крім того, забруднення навколишнього середовища передбачеє значні витрати на відновлення приодних ресурсів.         Екологічне страхування - це механізм захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій, спрямований на здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативного впливу ризиків забруднення навколишнього природного середовища і відшкодуваня пов'язаних з таким забрудненням витрат.      Важливість та необхідність екологічного страхування продиктована наступними чинниками:         *діяльність підприємств є діяльністю підвищеної небезпеки, це стосується як стаціонарних об'єктів, так і тих суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються перевезенням небезпечних речовин, що визначає широкий перелік чинників для виникнення зобов'язань перед третіми особами відшкодувати завдану шкоду (збиток);     *наслідки забруднення навколишнього середовища можуть мати катастрофічний характер, пов'язаний з непередбачуваними та значними розмірами збитків;           *для визначення наслідків подій, які спричинили забруднення навколишнього середовища і завдали шкоди третім особам, характерна тривалість прояву, що залежить від галузі діяльності підприємства, властивостей матеріалів та речовин, що використовуються.   Українська екологічна страхова компанія зосереджує значні зусилля на розробку та впровадження різних видів екологічного страхування і пропонує укладання договорів екологічного страхування[№3, с.170].     Екологічне страхування в останні роки перебуває у стадії змін та активного розвитку. Це представлено:        - системою полісів загальної відповідальності, яка не дає різниці між раптовими і поступовими забрудненнями;        - тотальним виключення забруднення з загальної відповідальності з необов’язковим страхуванням раптового і випадкового збитку;    - страхуванням відповідальності, яке покриває тільки раптове і випадкове забруднення ;          - страховими полісами по екологічних ризиках і спеціалізованими, що містять поступове забруднення.       Екологічне страхування – це страхування відповідальності підприємств за завдання шкоди довкіллю та третім особам внаслідок аварійного забруднення навколишнього природного середовища. З іншого боку екологічне страхування – механізм захисту екологічних прав громадян, захисту майнових інтересів суб’єктів підприємницької діяльності, що являють небезпеку для навколишнього природного середовища. Відповідно до чинного законодавства України підприємства, установи, організації зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну іншим підприємствам, організаціям, установам та громадянам. Така відповідальність та зобов'язання відшкодувати заподіяні збитки передбачена більш ніж 10 законами та іншими підзаконними актами починаючи з Конституції України. Проте, на сьогодні, підприємства не несуть такої відповідальності, обмежуючись сплатою штрафних санкцій за наднормативні викиди у навколишнього середовище.            Отже, однією з важливіших проблем впровадження екологічного страхування є законодавча неврегульованість даного питання.  Проблеми з впровадженням екологічного страхування в Україні:   - головне питання, що це невідомий ризик;      - проблеми визначення вартості покриття.     Все це пов’язано з:          - законодавчою неврегульованістю ;       - фінансовим становищем підприємств;       - недостатньою кількістю випадків, розглянутих в судовому порядку;  - рівнем необхідного відновлення;        - недостатньою експертизою;         - неможливістю передбачити небезпеку.