Екологічне виховання дошкільників

У маленьких  “чомучок” кожне повідомлення викликає справді ланцюгову реакцію допитливості: тож батьки і вихователі мають  добре знати рідну природу, цікавитися історією свого краю, народними прикметами і звичаями, завжди тісно пов’язаними з життям природи, щоб точно і водночас дохідливо розповісти про це дітям, відповідати на їхні запитання.

В процесі ознайомлення дітей з природою досить широке використання методів, які забезпечують наочне сприймання. Це забезпечують наочне сприймання. Це зумовлюється характером пізнавальної діяльності дітей: основною формою мислення дошкільників є наочно-образне. Але в процесі пізнання чуттєве і раціональне тісно взаємодіють. Тому важливе значення має використання словесних методів. Серед них – використання художньої літератури природничого характеру, бесіда, розповідь вихователя.

Свого часу видатний німецький педагог, засновник дитячих  садків Ф.Фребель зазначив: “Хороший майстер розповідати – неоцінний скарб для вихованців”. Видатні педагоги К.Д.Ушинський і В.О.Сухомлинський вважали, що володіння мистецтвом розповідати має бути неодмінним професійним умінням кожного вихователя.

Чим же цінна  розповідь, що ознайомлює дошкільників з природою, спрямована на екологічне виховання?

Насамперед –  оперативністю! Володіючи знаннями про різні явища, об’єкти природи, вихователь може задовольнити дитячу допитливість і відповідно сформувати ставлення у своїх підопічних до об’єктів природи.

По-друге –  цінність розповіді в тому, що вихователь використовує її у найбільш оптимальних  педагогічних ситуаціях, коли у самих  дітей викникає інтерес до того чи іншого об’єкта природи. А це надзвичайно  важливо з точки зору гуманізації процесу навчання.

По-третє, позитивною стороною розповіді є те, що найчастіше до неї вдаються при наочному сприйманні об’єкта природи чи його зображення на картинці. Це забезпечує тісний взаємозв’язок  між наочністю і словом.

І, нарешті, ще одна перевага: вихователь завжди може побудувати розповідь з урахуванням віку дітей, їхнього загального розвитку, простежуючи, як сприймають вони ті чи інші явища в природі.

Розповідь вихователя, який є авторитетом для дітей, глибоко западає у їхню пам'ять, душу. Тому розповідь про природу повинна відповідати вірогідним багатьом вимогам:

- вона обов’язково  має формувати вірогідні знання  про навколишній світ;

- у доступному  для дитячого сприймання формі  розкривати зв’язки і залежності  у природі;

- і що дуже  важливо – розповідь ця повинна бути образною, емоційною, цікавою. Тільки тоді вона формуватиме в дітей розумне, добре ставлення до природи.

Розрізняють сюжетні  та описові розповіді, та з більшим  інтересом дошкільника сприймають сюжетну розповідь вихователя, в  ході якої він формує у малечі знання і ставлення до живого світу.

Після вихідного  дня, коли діти одержали нові враження, вихователь спонукає їх розповісти про  те, що їх найбільше вразило. Самому вихователю теж слід розпочати розповідь  з якогось цікавого випадку, що трапився з ним під час прогулянки. Так, я розповіла дітям слідуючи: “У неділю я з друзями пішла на озеро купатися. Лежу на березі і раптом бачу, як на мою сумочку виповзла якась комаха. Придивилася – личинка метелика. Мабуть, настав час їй перетворитися на дорослу, а сумочка моя нагрілася на сонечку і привабила комаху. Я вирішила не сполохати личинку. Спостерігаю, що ж буде далі. Спочатку помітила, як шкірка її на спині луснула і через тріщинку метелик почав поступово виповзати. Мабуть, йому важко було це робити. Тому часом вона відпочивала. Поступово метелик розправляв крильця, перетворювався на красеня. Цілий день ми з друзями були на озері і, спостерігаючи за ним, помітили, що лише надвечір, коли крильця у метелика розправилися, затверділи, він знявся у свій перший політ. Я проводила його очима: нехай прикрашає нашу природу, ловить мошок і мух”.

Активне святкування  з природою народжує і зміцнює  у дошкільника безцінну якість –  доброту. І, як зазначав В.Сухомлинський, “треба розвивати в дитини дбайливе і турботливе ставлення до безпомічних істот, яких так легко образити, але захистивши яких відчуваєш себе добрим і сильним. Тож і потрібно навчити своїх вихованців не на словах, а насправді любити якусь маленьку живу істотку, вчити про неї турбуватися”.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                               Список використаних джерел. 

1. Авдеев В.Ф., Пирогов Б.І., Непийвода B.C. Роль людського фактору у

вирішенні екологічної  проблеми / У зб. Раціональне природокористування

та охорона  навколишнього середовища. Курс лекцій. - К., 1991. 

2. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання.

- № 1. – 1999. – 59 с. 

3. Барабаш М.Б., Баштаник В.П., Лях I.A. Екологічні проблеми України.

Запитання і  відповіді. — К., 1989. 

4. Без природи життя неможливе // Дитячий садок. – Липень, число 25 –26. – 2004. – С. 9 

5. Біла І. Вчимо дивитися, бачити й творити // Дошкільне виховання. - №4. – 2004. – С. 14 – 18.