Екологічна ситуація в Україні

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості........................................................................................3

2. Аналіз загроз  природи та тенденція їх прояву..........................................3

3. Аналіз реалізації  природних загроз та прогноз їх розвитку....................5

4. Аналіз стану  галузі техногенних загроз.....................................................6

Висновки

Список використаних джерел

    

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

    Глобальна екологічна криза є реалією нашого часу. Але на фоні політичної і економічної ситуації, яка склалася в Україні, проблема стосунків з природним оточенням відкладається в побутовій свідомості на задній план. Найбільшу увагу привертають такі аспекти загострення екологічної ситуації, як погіршення якості життя в результаті забруднення довкілля і наслідки

антропогенних катастроф, перш за все – наслідки аварії на ЧАЕС. Від цієї

проблеми, певно, ми позбавимось ще нескоро, мине чимало десятиліть, а,

можливо, і століття, поки ми будемо згадувати про це як про історичний факт

із життя України. Тому для українського суспільства  проблема формування

екологічної свідомості є нагальною, і у найближчих десятиліттях вона повинна стати найважливішим фактором його розвитку.

     Мета цієї роботи полягає в тому, щоб як умога глибше вникнути в головні причини, що призвели до загрозливого стану довкілля України, та виявити наслідки, які є результатом в основному недбалого відношення людства,  а саме в нашій державі, до навколишнього середовища.

                         
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальні відомості

    У відповідності зі статтею 3 Конституції  України життя і здоров'я людини є найвищою соціальною цінністю, за забезпечення яких держава відповідає перед ним. Безпека людини і навколишнього середовища, їхня захищеність від впливу шкідливих техногенних, природних, екологічних і соціальних факторів з неодмінною умовою стабільного розвитку суспільства.

Ключові задачі державної політики в сфері екологічної безпеки населення на

найближчу перспективу, викладені в Положенні Президента України Верховній Раді "Стратегія економічної і соціального розвитку на 2000-2001 роки і Програма дій Уряду України, схваленої Верхою Радою.

Дані про надзвичайні ситуації в Україні реєструються з 1992 року. Діяльність

Міністерства  надзвичайних ситуацій, створеного наприкінці 1996 року

спрямована на систематизацію, констатацію й аналіз надзвичайних ситуацій і

надання невідкладної допомоги при їхньому виникненні.

    В Україні в період з 1997 року до кінця 2009 року в різних надзвичайних

ситуаціях загинуло близько 50 тисяч чоловік, з них у 2009 році більш 11 тисяч чоловік. За цей період зареєстроване близько 6,4 тисяч надзвичайних ситуацій, у тому числі більш 2000 — техногенного характеру і майже 1000 — природного характеру .

    Матеріальні збитки від дій надзвичайних ситуацій (НС) складають 3,1 млрд. грн., з них: 2,9 млрд. грн. (93%) — збитки від природних надзвичайних ситуацій, і 0,2 млрд. грн. (7%) — від техногених.

     

2. Аналіз загроз  природи і тенденція  їхніх проявів.

    Кількість природних аномалій і стихійних  явищ виросла (величезні температурні контрасти, різкі переходи від холодних до жарких перевищення абсолютних значень максимальних і мінімальних температур, сильні  снігопади і дощі, пізні заморозки).

    Безперечний факт глобальних змін клімату. За даними Всесвітньої

метеорологічної організації, що діє в рамках ООН, 2000 рік виявився одним із самих теплих за останні півтора сторіччя, а погодні умови характеризуються як екстремальні. З огляду на географічне положення України, самими небезпечними регіонами в який можливі стихійні і небезпечні метеоявища, є Крим і Закарпаття. Відлиго -морозні явища найбільш ймовірні в Південному регіоні, Донбасу,  Вінницької,

Хмельницької, Кіровоградської, Дніпропетровський областях.

Небезпечні і  стихійні рівні вітру можливі  на більшій території України,  але

найбільш ймовірні вони в Західному і Південному регіонах. Найбільша кількість смерчів за останні 40 років спостерігалося в Київської,

Черкаської, Запорізької, Миколаївський областях, а в Криму і Херсонській

області - один раз  у п'ять років. За прогнозами вчених високих паводків варто очікувати на ріках Західного регіону, басейни рік Прип'ять, Десна, Сіверський  Донець, Нижній Дунай Південний Буг.

    До  регіонів найбільш схильних повеням  відносять Захід України  і

Дніпропетровськ. Велика кількість населених пунктів попадають під вплив селевих потоків. У Карпатах виявлено 219 селевих водозборів.

В Україні в  цілому 9/10 території попадає під  дію небезпечних геологічних

процесів. По сейсмічному районуванню території України близько 120 тисяч квадратних кілометрів її з населенням близько 11 млн. чоловік знаходиться в зоні можливих землетрусів силою 6 – 9 балів (по 12 бальній шкалі MSK). Крім того за даними фахівців, підтоплення, селі і карсти приводять до підвищення сейсмічності на 1 – 3 бали .

    На 60% території України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числі на 27% виявляється відкритий карст (лійки, колодязі, прірви, обриви). Зрушення характерні для зон тектонічних утворень, високих терас, ухилів ерозійних систем, рік і водоймищ. Торік найбільші утрати від зрушень понесли Дніпропетровська (35 млн. грн.), Луганська (22 млн. грн.) і Чернівецька (близько 20 млн. грн.) області. Абразивним процесам подверженно 2630 км морських берегів і 1200 берегів водосховищ, що приводить до втрати щорічно сотень гектарів коштовних замілин.

В Україні підтоплено 900 тис. гектарів земель (15% територій) через глобальнее потепління та існування сухих і вологих періодів: втрати води з водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація чи погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів, зменшення випарів у зв'язку з асфальтуванням, і т.д. Підйому ґрунтових вод сприяє система водосховищ Дніпровського каскаду, що приводить до підтоплення прилягаючих територій. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво дренажних споруджень: у зоні впливу Північно-Кримського каналу — підтоплено 96 тис. гектарів, Каховської зрошувальної системи — 5,1 тис. гектарів, Каланчацкой — 9,1 тис. гектарів . Підтоплення значних територій України є результатом безгосподарного відношення до них, а це у свою чергу приводить до забруднення вод, підвищення вологості і погіршенню санітарного стану територій, засоленню і заболоченню

ґрунтів, зниженню врожайності сільських угідь, виникненню зрушень, осідання, карст, обвалів.

    Більш 10 млн. гектарів території України  займають ліси і торфовища, а щорічно виникає 3,5 тисячі природних пожеж, що знищують більш 5 тис. гектарів лісу. Близько 90% лісових пожеж виникають у 10 - кілометровій приміській зоні, з них 60% — у 5-кілометровій зоні, у 90% випадків причиною яких є чи необережність зловмисність людини.

На значній  території України існує небезпека  виникнення інфекцій через їхню здатність десятки років існувати в навколишнім середовищі, передаючи

збудників хвороб людині через тварин, воду, ґрунт.

   

3. Аналіз реалізації  природних загроз  і прогноз їхнього  розвитку

    Виникнення  надзвичайних природних ситуацій є  в основному неконтрольованим процесом, але існує ряд факторів, що сприяють їхніму виникненню. До них відносяться:

 — збільшення техногенного навантаження на навколишнє середовище;       

— аномальні  зміни деяких параметрів біосфери, атмосфери, гідросфери і літосфери;

— висока урбанізація  територій, нераціональне розміщення об'єктів

господарської діяльності;

— неефективність чи відсутність моніторингу компонентів  природного середовища;

—низька вірогідність прогнозування небезпечних природних  явищ;

— відсутність  чи поганий стан гідротехнічних, протизсувних, протиселевих

захисних споруджень;

    Таким чином, на території України можливе  виникнення небезпечних і стихійних явищ широкого спектру метеорологічних, гідрологічних, геологічних. Безперечним є факт глобальних змін клімату.

                

4. Аналіз стану галузі  техногенних загроз

    Недосконала структура господарства України  десятиліттями формувалася без

урахування об'єктивних потреб населення й екологічних  можливостей її

конкретних територій. Морально застаріле і фізично  зношене устаткування

обумовило інтенсивне використання енергії, води, інших ресурсів територій і

практично неконтрольовані  викиди забруднюючих речовин в усі  компоненти

природи. Таким  чином, на сьогоднішній день для країни фактично сформоване положення виробництва є головним чинником, що формує рівень техногенно-экологической безпеки.

    Сучасні тенденції розвитку народного господарства такі: використання

потенційне небезпечних  технологій і виробництв, істотне  погіршення

екологічних характеристик  окремих регіонів, господарське освоєння територій з підвищеною погрозою природних катастроф. Перевага доцентрових тенденцій у розміщенні виробництва і населення, у свою чергу, приводить до концентрації економічного і соціального життя у великих містах.

    Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація, колосальні промислові комплекси, частіше потенційно небезпечні, розвинена система транспортних комунікацій у тому числі нафте-, газо- і продуктопроводів, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у виробництвах значних кількостей потенційно небезпечних речовин збільшує імовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, що несуть загрозу природному навколишньому середовищу і людині. Розподіл надзвичайних ситуацій техногенного характеру по видах за період 1997—2000 років представлено в таблиці 1.

        

\ 

Таблиця 1

               Надзвичайні ситуації  техногенного характеру