Екологічна паспортизація

Екологічна паспортизація.

Екологічну паспортизацію було запроваджено з метою оздоровлення еко­логічної ситуації. Згідно з Держстандартом 17.0.0.04-90 "Екологічний пас­порт промислового підприємства" метою екологічної паспортизації є

— встановлення кількісних та якісних характеристик природокористу­вання (сировини, палива, енергії), а також кількісних та якісних характери­стик забруднення природного середовища викидами, стоками, відходами, випромінюваннями,

— отримання питомих показників природокористування та забруднен­ня довкілля підприємством, котрі дозволяють аналізувати використовувані підприємством технології та обладнання порівняно з кращими вітчизняни­ми і зарубіжними взірцями, а також відомості про шкоду, що завдається підприємством

За результатами екологічної паспортизації підприємств оцінюють вплив викидів, відходів забруднюючих речовин на навколишнє середовище та здо­ров'я населення, а також визначають плату за природокористування та пла­ту за забруднення довкілля, встановлюють підприємству граничне допустимі норми викидів, скидів, відходів забруднюючих речовин, планують природо­охоронні заходи та оцінюють їхню ефективність, здійснюють експертизу про­ектів реконструкції підприємств, контролюють та оцінюють рівень дотри­мання підприємствами законодавства, норм та правил в галузі охорони при­роди, реалізують заходи щодо підвищення ефективності використання при­родних ресурсів, енергії та вторинних ресурсів

При проектуванні нових підприємств або при реконструкції існуючих екологічний паспорт складає проектна організація Екологічний паспорт погоджують з місцевими органами охорони природи та його відділами (охо­рони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, рослинного та тваринного світу)

Паспорт затверджує керівник підприємства, котрий відповідає за його оформлення та достовірність даних, що містяться в ньому Процес екологіч­ної паспортизації неперервний Вона проводиться періодично за будь-яких змін технологи, під час реконструкції підприємств та при освоєнні нової продукції.

При складанні екологічного паспорта використовують основні показни­ки виробництва, результати Інвентаризації викидів забруднюючих речовин в атмосферу, норми граничне допустимих або тимчасово погоджених викидів, Дозвіл на природокористування, результати Інвентаризації стоків, норми гранично допустимих або тимчасово погоджених стоків, паспорт газоочисного обладнання, паспорт водоочисного обладнання, класифікатори галузей, підприємств, статистичні звітні документи (звіти про охорону атмосферного повітря, про використання води, звіт про рекультивацію земель, зняття та використання природоохоронного шару землі, відомість інвентаризації токсичних промислових викидів, що підлягають використанню, знезараженню та захороненню, про утворення, використання вторинної сировини, про виконання плану перевезення або виробництва продукції, про поточні видатки на охорону та раціональне використання природних ресурсів, журнали об ліку роботи котелень, газоочисного та водоочисного обладнання тощо), стандарти в галузі охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів та інші нормативно-технічні документи.

Структура та зміст екологічного паспорта титульний лист, загальні відомості про підприємство та його реквізити, короткі природно-кліматичні характеристики району розташування підприємства, опис технології виробництва, відомості про продукцію, балансова схема матеріальних потоків, відомості про використання матеріальних та енергетичних ресурсів, викиди в атмосферу, водоспоживання та водовідведення, відходи, відомості про ре культивацію порушених земель, про транспорт підприємства, про еколого-економічну діяльність підприємства.

Розробка екологічного паспорта на підприємстві складається з таких етапів

— призначення робочої групи та видання наказу про складання екологічного паспорта,

— розробка плану роботи групи та розподіл функцій між виконавцями І лінійними підрозділами з його складання,

— збирання нормативно-технічної та звітної документації,

— розробка балансової схеми виробництва, кількісний та якісний аналіз матеріальних потоків, визначення джерел забруднення природного середовища,

— проведення інвентаризації викидів, встановлення ГДВ або ТПВ,

— інвентаризація водокористування та водовідведення, а також визна­чення ГДС або ТПС,

— інвентаризація природокористування та визначення кількісних по­казників сировини, матеріалів, енергії за видами продукції та питомих показників на одиницю продукції, що випускається,

— інвентаризація відходів та визначення кількісних показників відходів за видами продукції і питомих показників на одиницю продукції, що випус­кається,

— інвентаризація використовуваних земельних ресурсів та обсягів ре­культивації земель,

— заповнення форм екологічного паспорта. Екологічна паспортизація передбачає

— складання карти-схеми підприємства з нанесенням на неї джерел забруднення атмосфери, поверхневих вод, місць складування відходів, водозабирачів, меж санітарно-захисної зони, транспортних магістралей, зон відпочинку, пам'ятників архітектури, постів спостереження за забрудненням атмосферного повітря та скидів стічних вод,

- отримання в органах охорони природи метеорологічних характерис­тик та коефіцієнтів розсіювання забруднюючих речовин в атмосфері міста (коефіцієнта стратифікації речовин в атмосфері, коефіцієнта рельєфу місцевості, температури зовнішнього повітря, рози вітрів, швидкості вітру),

- отримання в органах Держгідромету або в місцевих органах охорони природи характеристик стану навколишнього середовища за фоновими кон­центраціями забруднюючих речовин,

- отримання у Водоканалі або в місцевих органах охорони природи характеристик водокористування за якістю води та приймачів стічних вод,

- складання короткої характеристики виробництва з розробкою балан­сових схем матеріальних потоків з вказівкою на види вихідної сировини та проміжних продуктів (наводяться всі джерела виділення забруднень і точки їхнього контролю),

- визначення даних щодо використання земельних ресурсів за результа­тами Інвентаризації або статистичної звітності. Характеристики використання землі визначають окремо (будівлі та споруди, допоміжні виробництва, адміні­стративно-побутові приміщення і майданчики, сховища, звалища, накопичувачі стічних вод, озеленення, санітарно-захисні зони та інші потреби),

- визначення загальної та питомої витрати сировини і допоміжних матеріальних ресурсів на кожний вид продукції на основі балансових схем матеріальних потоків та статистичних звітів,

- складання відомостей за загальною та питомою витратою енергоресурсів на кожний вид продукції за даними статистичних звітів або інвентаризації.

До екологічного паспорта додають розрахунок ГДВ або ТПВ, в котрому наводять характеристики, отримані за результатами інвентаризації та роз­рахунків викидів в атмосферу Організованим джерелам забруднення атмо­сфери присвоюють номери від 0001 до 5999, а неорганізованим джерелам - від 6001 до 9999, забруднюючим речовинам присвоюють коди

Характеристики водоспоживання, водовідведення та очищення стічних вод на підприємстві визначають за даними інвентаризації, розрахунків ГДС або ТПС, статистичних звітів До таблиць додають балансові схеми водоспо­живання та водовідведення з посиланням на витрату та втрати води на кожному виробництві протягом години. Поряд із загальними показниками водоспоживання розраховують питомі норми водоспоживання та водовідве­дення на одиницю продукції Вказують показники складу та властивості стічної води, температуру, біологічне та хімічне споживання кисню БПК ХСК, водневий показник, завислі речовини, мінералізацію, токсичність Наво­дять характеристики очисних споруд та водооборотних систем, а також ха­рактеристики відходів, що утворюються на підприємстві за даними інвента­ризації, балансових схем матеріальних потоків, статистичних звітів та даних про полігони та накопичувачі, призначені для захоронення (складування) відходів, вказують коди відходів

Екологічний паспорт затверджується після погодження з органами охорони природи.

За результатами екологічної паспортизації підприємства видається наказ з додатком, в котрому міститься комплекс природоохоронних заходів на підприємстві.

Компоненти, фактори, властивості

Природні територіальні комплекси є безпосереднім наслідком активної взаємодії в часі і просторі ландшафтотворчих компонентів: гірських порід (літогенної основи), нижніх шарів атмосфери, поверхневих і підземних вод, рослинного та тваринного світу.

Кожний компонент - це особливий рівень організації речовини в географічній оболонці, який прийнято вважати первинним (Исаченко, 1991).

Компоненти ПТК (від лат. components - складник) - взаємопов'язані складові природного комплексу, що беруть участь у його формуванні, еволюції і розвитку. Оскільки компоненти природних територіальних систем є наслідком взаємопроникнення та взаємодії якісно різних тіл, то маємо підстави розглядати їх як перший ступінь географічної інтеграції; другий ступінь - це сукупність природних територіальних комплексів, складніша форма організації природних тіл на Землі.

Щодо ПТК географічні компоненти є структурними складовими першого порядку, точніше - частинами їхньої вертикальної (радіальної, ярусної) структури, оскільки їм притаманне впорядковане ярусне розташування в межах природного комплексу. Компоненти відповідають таким вимогам: по-перше, речовинно зумовлені; тобто будь-який з них можемо відчути на дотик. Наприклад, змахнувши рукою в повітрі, відчуваємо його пружність, поставивши ногу на поверхню землі, відчуваємо її твердість; по-Друге, в горизонтальному зрізі природні територіальні комплекси просторово безперервні. Нема найменшої ділянки ПТК, про яку можна сказати, що якогось з компонентів там нема. Якщо це станеться, то комплекс перетвориться на неповний. У такому разі його вивчення вже не буде прерогативою ландшафтознавства; по-Трете, складаються з системи елементів ієрархічно нижчих ступенів.

Елементи   не   є   структурними   складовими   природних територіальних  комплексів.  Вони  відображають  сутність компонентів, у складі яких вони є. Відомо, що речовина Землі складну, ніби східчасту організованість. Різноманітним якісним формам існування природних тіл притаманні свої структурні рівні або ступені організації. Наприклад, до складу літогенної основи належать геологічний фундамент та ґрунт. У межах першого окремо виділяють кору звітрювання. Грунт - це наслідок перетворення і збагачення частини літогенної основи всіма іншими компонентами ПТК, він складається з окремих горизонтів, що, відповідно, мають певні включення тощо.

З наведених вимог випливає, що, наприклад, рельєф не належить до компонентів природи, оскільки він речовинне не відображений і є тільки пластикою літогенної основи.

В аналізі компонентів ландшафту потрібно врахувати, що у кожному з них розрізняють особливі рівні територіальної диференціації, аналогічні до рівнів, або рангів, природних територіальних комплексів. Тому компонент епігеосфери - це дещо інше, ніж компонент ландшафту, а компонент ландшафту - це не те саме, що компонент фації. Між територіальними категоріями, або рівнями ПТК, і окремими компонентами повинна бути таксономічна співрозмірність (Ісаченко, 1991).

Розглянемо безпосередньо компоненти ландшафту. У визначеннях ландшафту, зазвичай, наголошують, що він має однорідний геологічний фундамент. Однорідність поняття відносне і без чітко зазначених умов має невелику цінність. Однорідність фундаменту ландшафту повинна бути пов'язана з будовою його літогенної основи, западинами, виступами і структурами різних типів. Однак цей зв'язок непрямий, особливо на давніх платформах, де складчаста основа похована під потужною товщею осадових порід.

Потрібно застерегти від автоматичного ототожнення ландшафту з територією, яку займає однорідний геолого-геоморфологічний фундамент. На однорідному фундаменті можуть утворитись різні ландшафти, тоді коли в його межах простежуються широтно-зональні або довготно-секторні кліматичні відмінності, зумовлені географічним положенням на поверхні Землі.

Твердий фундамент ландшафту характеризують як його геолого-геоморфологічну або літогенну основу. Це поняття охоплює і рельєф земної поверхні. Є такі територіальні градації рельєфу: мегарельєф» макрорельєф, мезорельєф, мікрорельєф, нанорельєф. Їх використовують для діагностики і характеристики природних територіальних комплексів різних морфологічних рівнів. Не менш важливий поділ рельєфу на морфоструктури і морфоскульптури, які зіставляються з регіональними і локальними територіальними системами. Ландшафт приурочений до самостійної елементарної морфоструктури, якій властиве певне поєднання різноманітних морфоскульптур.

Отже, твердий фундамент ландшафту в широкому розумінні - це окрема морфоструктура, утворена породами однієї формації (в орогеничних областях - найчастіше комплексом порід різних формацій, приурочених до однієї геологічної структури), з закономірним набором скульптурних форм і пов'язаних з ними четвертинних відкладів (Ісаченко, 1991). Прикладами можуть бути: ділянка докембрійського кристалічного щита з комплексом форм екзарації; міжгірська улоговина, заповнена зверху четвертинним алювієм та пролювієм з відповідною морфоскульптурою.

До ландшафту належить і частина нижнього шару атмосфери. Обмежувати характеристику цього компонента лише кліматичними показниками, що часто роблять, неправильно. Атмосферній складовій природних територіальних єдностей властиві, крім кліматичних показників, певний хімічний склад повітря, насиченість фітонцидами, що має суттєве рекреаційне значення, наявність дрібних твердих частинок тощо. Водночас зазначимо, що кліматичні властивості відіграють вирішальну роль у характеристиці атмосферної складової ландшафтних комплексів. Кліматичні процеси в просторі розподіляються згідно із закономірностями загальної та локальної диференціації географічної оболонки. Це відображено у виділенні макро- (клімат ландшафту), мезо- (клімат урочищ) та мікроклімату (клімат фацій).