Екологічні проблеми металургійного комплексу

ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ КІЛЬКІСТЬ У СВІТОВОМУ  СТОЦІ

МЛН.Т./РІК

1. Нафтопродукти - 26,563

2. Феноли - 0,460

3. Відходи виробництв синтетичних  волокон - 5,500

4. Рослинні органічні залишки - 0,170

5. Усього - 33,273

У зв'язку зі швидкими темпами урбанізації (урбанізація, зосередження населення, матеріального і духовного життя  в містах) і трохи уповільненим будівництвом очисних чи споруджень їхньою незадовільною експлуатацією  водяні басейни і ґрунт забруднюються  побутовими відходами. Особливо відчутне забруднення у водоймах з уповільненим чи плином непротічних (водоймища, озера). Розкладаючи у водяному середовищі, органічні відходи можуть стати  середовищем для патогенних організмів (патогенний організм тобто хвороботворний.). Вода, забруднена органічними відходами, стає практично непридатної для  питва й інших потреб. Побутові відходи небезпечні не тільки тим, що є джерелом деяких хвороб людини (черевний тиф, дизентерія, холера), але і тим, що вимагають для свого розкладання  багато кисню. Якщо побутові стічні води надходять у водойму в дуже великих кількостях, то зміст розчинного кисню може понизиться нижче рівня, необхідного для життя морських і прісноводних організмів.

Забруднення ґрунту.

Ґрунтовий покрив Землі являє собою найважливіший  компонент біосфери Землі. Саме ґрунтова оболонка визначає багато процесів, що відбуваються в біосфері.

Найважливіше  значення ґрунтів складається в  акумулюванні органічної речовини, різних хімічних елементів, а також енергії. Ґрунтовий покрив виконує функції  біологічного поглинача, руйнівника і  нейтралізатора різних забруднень. Якщо ця ланка біосфери буде зруйновано, то сформоване функціонування біосфери необернено порушиться. Саме тому надзвичайно  важливе вивчення глобального біохімічного значення ґрунтового покриву, його сучасного  стану і зміни під впливом  антропогенної діяльності. Одним  з видів антропогенного впливу є  забруднення пестицидами.

Пестициди як забруднюючий фактор.

Відкриття пестицидів - хімічних засобів захисту  рослин і тварин від різних шкідників  і хвороб - одне з найважливіших  досягнень сучасної науки. Сьогодні у світі на 1 га. наноситься 300 кг. хімічних засобів. Однак у результаті тривалого застосування пестицидів у сільському господарстві медицині (боротьба з переносниками хвороб) майже повсюдно відрізняється зниження з ефективності внаслідок розвитку резистентних рас шкідників і  поширенню “нових” шкідливих  організмів, природні вороги і конкуренти яких були знищені пестицидами. У  той же час дія пестицидів сталася  виявлятися в глобальних масштабах. З величезної кількості комах  шкідливими є лише 0,3% чи 5 тис. видів. У 1250-ти видів виявлена резистентність до пестицидів. Це збільшується явищем перехресної резистенції, що полягає  в тім, що підвищена стійкість  до дії одного препарату супроводжується стійкістю до з'єднань інших класів. З загальбіологічних позицій резистентність можна розглядати як зміну популяцій у результаті переходу від чуттєвого штаму до стійкого штаму того ж виду внаслідок добору, викликаного пестицидами. Це явище зв'язане з генетичними, фізіологічними і біохімічними перебудовами організмів.

Непомірне застосування пестицидів (гербіцидів, інсектицидів, дефоліантів) негативно  впливає на якість ґрунту. У зв'язку з цим посилено вивчається доля пестицидів у ґрунтах і можливості і можливості їх знешкоджувати хімічними і  біологічними способами. Дуже важливо  створювати і застосовувати тільки препарати з невеликою тривалістю життя, вимірюваної чи тижнями місяцями. У цій справі вже досягнуті  визначені успіхи і впроваджуються препарати з великою швидкістю  деструкції, однак проблема в цілому ще не вирішена.

Кислі атмосферні випади на сушу.

Одна  з найгостріших глобальних проблем  сучасності і доступного для огляду майбутнього - це проблема зростаючої кислотності атмосферних опадів і ґрунтового покриву. Райони кислих ґрунтів не знають посух, але їхня природна родючість зменшена і хитливо; вони швидко виснажуються і врожаї на них низькі. Кислотні дощі викликають не тільки підкислення поверхневих  вод і верхніх обріїв ґрунтів. Кислотність зі спадними потоками води поширюється на весь ґрунтовий профіль  і викликає значне підкислення ґрунтових  вод. Кислотні дощі виникають у результаті господарської діяльності людини, що супроводжується емісією колосальних  кількостей оксилов сірки, азоту, вуглецю. Ці оксили, надходячи в атмосферу  переносяться на великі відстані, взаємодіють  з водою і перетворюються в  розчини суміші сірчистої, сірчаної, азотистої, азотної і вугільної  кислот, що випадають у виді “кислих  дощів” на сушу, взаємодіючи з рослинами, ґрунтами, водами. Головними джерелами  в атмосфері є спалювання сланців (сланець ѕ шаруваті гірські породи, що володіють здатністю розколюватися  на тонкі пластини, шари.), нафти, вугіль, газу в індустрії, у сільському господарстві, у побуті. Господарська діяльність людини майже вдвічі збільшила надходження  в атмосферу оксилов сірки, азоту, сірководню й оксиду вуглецю. Природно, що це позначилося на підвищенні кислотності  атмосферних опадів, наземних і ґрунтових  вод. Для рішення цієї проблеми необхідно  збільшити обсяг систематичних  представницьких вимірів з'єднань забруднюючих атмосферу речовин  на великих територіях.

1.3. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

За  сучасної економічної ситуації металургійний  комплекс залишається одним з найважливіших чинників подальшого розвитку народного господарства.

У зв'язку з тим, що проникнення  продукції нашої металургії в  країни Західної Європи, США, Канаду (в  них має місце надвиробництво сталі) ускладнюється, основна увага у пошуках ринків збуту повинна приділятися країнам Південно-Східної Азії, які розвиваються (Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія та ін.) і більш близько розташованим країнам — Ізраїлю, Єгипту, Ірану та країнам СНД.

У перспективі стратегічним напрямом розвитку металургійного комплексу  України буде системна реструктуризація галузі з орієнтацією на кон'юнктуру  внутрішнього та зовнішнього ринків. Передбачається продовжити будівництво об'єктів металургійного комплексу, спроможних збільшити експортний потенціал галузі. Поряд з цим очікується закриття нерентабельних виробництв, а також вилучення з експлуатації морально застарілого та фізично спрацьованого обладнання.

Перспективи розвитку металургійного комплексу України тісно пов'язані з підвищенням конкурентоспроможності продукції на основі зменшення енерго- та матеріалоємності продукції, скорочення трудових витрат, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Відповідно до існуючих програмних документів у доменному виробництві  впроваджуватиметься обладнання та технологія використання пиловугільного палива. У сталеплавильному виробництві максимально збільшуватимуться обсяги конверторного та електросталеплавильного виробництв на основі технологій безперервного розливу сталі з одночасним скороченням мартенівського. У прокатному виробництві створюватимуться ливарно-прокатні модулі, розширюватиметься сортамент профільного, сортового та листового прокату, реконструюватимуться діючі прокатні стани. У виробництві металевих виробів та труб передбачається істотне підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, збільшення випуску труб з антикорозійним покриттям та легованих марок сталі.

У перспективі особлива увага  приділятиметься збереженню і посиленню  експортної спрямованості металургійної  промисловості. Захист українських товаровиробників на зовнішніх ринках, попередження антидемпінгових процедур до вітчизняних виробників, запобігання перенасиченості ринків металопродукції та падіння цін дадуть змогу зміцнити експортний потенціал галузі. У структурі експорту продукції галузі намічено скоротити вивіз продукції сировинного напряму (чавун, заготовка сортова, сляби) та переорієнтуватися на експорт кінцевої продукції (труби, мет-вироби, листовий та сортовий прокат).

 

Охорона природи - задача нашого століття, проблема, що стала соціальної. Снову і знову  ми чуємо про небезпеку, що грозить  навколишньому середовищу, але дотепер  багато хто з нас вважають їхній  неприємної, але неминучим породженням  цивілізації і думають, що ми ще встигнемо  справиться з всіма утрудненнями, що виявилися. Однак, вплив людини на навколишнє середовище прийняло загрозливі масштаби. Щоб у корені поліпшити  положення, знадобляться цілеспрямовані і продумані дії. Відповідальна і діюча політика стосовно навколишнього середовища буде можлива лише в тому випадку, якщо ми нагромадимо надійні дані про сучасний стан середовища, обґрунтовані знання про взаємодію важливих екологічних факторів, якщо розробить нові методи зменшення і запобігання шкоди, нанесеної Природі Людиною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури:

1. Афонин В. Г., Нестеров П. Г.  Сьірьевая база че'рной металлургии  Украинской ССР. — К.: Техніка, 1974. — 152 с.

2. ВойтюкВ. Б. Чорна металургія  України. —К.: Техніка, 1986. — 120 с.

3. Долгоруков Ю., Гончаров Ю. Стан  і основні напрями структурної  перебудови металургійного комплексу  України // Економіка України.  — 1994. —№9.—С. 28—35.

4. Егоров Н. А. Рудньїе ресурси  УкраиньІ. — К., Наукова думка, 1978.—  190с.

5. Некрасов 3.1. Розвиток металургії  в Українській РСР. — К., 1980. —959с.

6.Украинская  ССР. Ч. 1. — М.: Гос. изд-во географической  литературьі, 1957. —С. 247.

7.Паламарчук  М.М., Паламарчук О.М. – Економічно  і соціальна географія України  з основами теорії. Посібник для  викладачів економічних і географічних  факультетів вузів, наукових працівників,  аспірантів/М.М. Паламарчук, О.М. Паламарчук. – К.: Знання, 1998 – 416 с.: - Бібліографія  с. 406-412

8.Соціально-економічна  географія України: Навч. Посібник /За ред. проф. Шаблія О.І. –  Львів: Світ. 1994. – 608 с., іл.

9.Економічна  і соціальна географія світу:  Проб. підруч. Для 10 кл. серед. шк./Б.П.  Яценко, В.М. Юрківський, О.О. Любіцева, О.К. Кузьминська, О.О. Бейдик//За  ред. Б.П. Ященка. – К.: АртЕк, 1997. – 288с.: іл., карти.

10.Розміщення  продуктивних сил: Навч. Посібник / За ред. В.В. Ковалевського.  – К.: 2000 р.

11.Розміщення  продуктивних сил України: Підручник  / Є.П. Качан, М.О. Ковтонюк, М.О.  Петрига та ін.; За ред. Є.П.  Качана. – К.: Вища шк., 1998. – 375с.; іл.