Державне управління в галузі охорони довкілля

     УКООПСПІЛКА

     ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат на тему:

     Державне управління в галузі охорони довкілля 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав:

ст. групи 242

Михаленич І. Б.

Перевірив:

Василечко В. О. 
 
 
 
 

Львів 2010 
План

• Вступ.
• Державне управління в галузі охорони довкілля.
• Висновок.
• Література.

 

       Вступ

     Управління  природокористуванням і охороною довкілля базується як на основних принципах  державного управління в цілому (плановість, компетентність, законність, участь громадськості), так і на специфічних принципах, властивих природокористуванню  в цілому (науковість, комплексність, платність спеціального природокористування  та ін.). Ґрунтуючись на цих принципах, суб’єкти управління — державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські об’єднання — повинні  проводити роботу, спрямовану на забезпечення ефективного використання природних  ресурсів, охорону довкілля, екологічну безпеку.

      Ці принципи відбивають вихідні положення щодо організації державного управління в даній сфері, що визначені в законах та інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини в сфері взаємодії суспільства та природи. Узагальнюючи ці засадничі положення, можна виділити основні принципи державного управління в цій сфері суспільних відносин, а саме: забезпечення законності при здійсненні державного управління; поєднання комплексного та диференційованого підходів в управлінні охороною навколишнього природного середовища; поєднання державного управління із самоврядним управлінням в цій сфері; впровадження басейнового управління; програмно-цільове забезпечення розробки і реалізації заходів у галузі охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання природних ресурсів.

     Поняття державного управління в галузі охорони  навколишнього природного середовища є похідним від поняття державного управління в цілому. Під останнім розуміють певний вид діяльності органів держави, що має виконавчий і розпорядчий характер, полягає  в організуючому впливі на суспільні  відносини шляхом застосування державно-владних  повноважень.

     Державному  управлінню притаманні всі ознаки виконавчої влади. З урахуванням цього державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища є видом діяльності органів виконавчої влади по реалізації внутрішньої і зовнішньої екологічної політики держави, її внутрішньої і зовнішньої екологічних функцій.

     Управління  в галузі охорони навколишнього природного середовища - урегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки юридичними і фізичними особами, дотримання екологічного законодавства, попередження екологічних правопорушень та захист екологічних прав громадян.

     Об’єктом  управління постають суспільні відносини в галузі суспільства і природного середовища, що не підвладні законам розвитку суспільства.

 

Державне управління в галузі охорони довкілля

     Це  управління здійснюється на засадах, передбачених Конституцією України, Законом України  «Про охорону навколишнього природного середовища», природоресурсними та іншими актами екологічного законодавства, а також законодавства, яким регулюється діяльність органів державного управління в цілому.

     Метою державного управління у даній галузі відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є реалізація екологічного законодавства, контроль за додержанням  вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних  заходів щодо охорони навколишнього  природного середовища, раціонального  використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і  громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища (ст. 16).

     Цілі  та завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами ряду функцій, тобто  видів діяльності, що необхідні для  оптимальної організації раціонального  використання та охорони природних  об’єктів чи навколишнього середовища в цілому. Особливістю такого управління є його диференціація переважно  за видами природних ресурсів, незалежно  від того, у яких галузях суспільного  виробництва вони використовуються. Тому види і зміст цих функцій  стосовно кожного природного об’єкта  випливають із соціальних, екологічних  та природно-наукових вимог щодо організації  його використання та охорони. Вимоги закріплюються у відповідних  правових нормах екологічного законодавства.

     Органами  державного управління, які здійснюють ці функції, є: Кабінет Міністрів  України, центральні органи виконавчої влади та їх територіальні підрозділи, місцеві державні адміністрації, а  також органи виконавчої влади сільських, селищних та міських рад, яким делеговані певні повноваження органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

     Ці  суб’єкти відрізняються один від  одного масштабом, напрямами, характером діяльності, з урахуванням чого здійснюється розмежування їх повноважень.

     За  територіальним масштабом діяльності суб’єкти державного управління в  галузі охорони навколишнього природного середовища поділяють на загальнодержавні та місцеві.

     Загальнодержавними  органами державного управління є: Кабінет  Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. На ці органи покладається формування та реалізація національної екологічної  політики, розробка і здійснення загальнодержавних  екологічних програм, прийняття  у випадках та в порядку, передбачених законами, нормативно-правових актів  з питань охорони навколишнього  природного середовища, використання природних ресурсів.

     До  місцевих органів державного управління належать: Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районні та обласні  державні адміністрації, виконавчі  органи сільських, селищних, міських  рад, територіальні підрозділи центральних  органів виконавчої влади (зокрема, підпорядковані: Мінприроди України — державні управління екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Державна інспекція охорони Чорного моря; Держкомзему України — обласні, районні, міські управління (відділи) земельних ресурсів; Держводгоспу України — обласні управління по меліорації і водному господарству та басейнові управління водних ресурсів; Міністерству охорони здоров’я України — санітарно-епідеміологічні служби Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст Києва та Севастополя, міст з районним поділом тощо). Ці органи забезпечують реалізацію національної екологічної політики із урахуванням екологічних інтересів населення областей, районів, міст, селищ, сіл при прийнятті рішень щодо розвитку продуктивних сил, розміщення, реконструкції, будівництва виробничих та інших господарських об’єктів, надання дозволів на спеціальне природокористування і будь-яких інших питань економічного і соціального розвитку відповідних територій.

     За  характером, напрямами роботи, повноваженнями розрізняють органи державного управління в галузі охорони навколишнього  природного середовища загальної, спеціальної, функціональної та галузевої компетенції.

     Органами  загальної компетенції, тобто органами, для яких повноваження з питань охорони навколишнього природного середовища є лише складовими загальних повноважень щодо вирішення питань економічного і соціального розвитку держави та окремих регіонів, є Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах делегованих повноважень органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

      Висновок 

     Органами  державного управління в галузі охорони  навколишнього природного середовища спеціальної компетенції є центральні органи виконавчої влади та урядові  органи державного управління із підпорядкованими їм територіальними підрозділами, для  яких забезпечення реалізації екологічної  політики на загальнодержавному та місцевому  рівнях є єдиним, головним призначенням. Такими органами є:

     Міністерство  охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України);

     Державний комітет України по земельних ресурсах (Держкомзем України),

     Державний комітет України по водному господарству (Держводгосп України);

     Державний комітет лісового господарства України (Держкомлісгосп України);

     урядові органи державного управління із спеціальними повноваженнями:

     Державна  екологічна інспекція (Держекоінспекція);

     Державна  інспекція з контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів (Держлісінспекція);

     Державна  служба заповідної справи;

     Державна  гідрометеорологічна служба (Держгідромет);

     Державний департамент рибного господарства (Укрдержрибгосп, який діє у складі Мінагрополітики і йому підпорядковується;

     Міністерство  охорони здоров’я України (МОЗ України);

     Державна  санітарно-епідеміологічна служба (Держсанепідемслужба);

     Державний комітет ядерного регулювання України  (Держатомрегулювання України);

     Міністерство  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення  від наслідків Чорнобильської катастрофи.

     Державне  управління в галузі охорони навколишнього  природного середовища, як зазначалося, здійснюється також іншими центральними органами виконавчої влади, завданням яких є забезпечення реалізації державної політики в окремих галузях економіки чи сферах управління. Повноваження таких центральних органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища можуть мати галузевий характер, тобто поширюватися на певну сферу економіки (промисловість, енергетику, сільське господарство, транспорт тощо), або функціональний характер, тобто спрямовані на здійснення певної державної функції (статистичного обліку, розробки стандартів, управління фінансами, організації науки тощо) з правом у межах своєї спрямованості координувати діяльність інших органів державного управління.

     Галузевий характер, зокрема, мають повноваження Міністерства палива та енергетики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства промислової політики України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України з будівництва та архітектури, Державного комітету України з енергозбереження, Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства. У положеннях про ці органи визначається їх статус як головних (провідних) органів у системі центральних органів виконавчої влади з певних питань і в контексті з основними завданнями повноваження зазначених органів в галузі охорони навколишнього природного середовища.

 

Література

1. Баб’як О.С, Біленчук П. Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000. - 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001.
4. Екологічне право України За редакцією професорів В.К. Попова і А.П. Гетьмани. Харків, «Право». 2001.
5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с.
6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - Львів: “Новий Світ-2000”, 2003. - 248 с.