Ідеі В.Вернадського про ноосферу

Міністерство  освіти та науки України

Уманський державний університет імені Павла Тичини

Інститут  філології та суспільствознавства

Факультет іноземної філології 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:

Ідеі  В.Вернадського про ноосферу 
 
 

                                                         Виконала:

                                                                                    студентка 2 курсу 2 групи

                                                                                   Теліга Альона Миколаївна

                                                        Перевірив:

                                                                                     Ковальчук Юрій  Васильович 
 
 
 

Умань-2010 
 

План

1. Вступ.

2. Розділ 1. Ноосфера як стан сучасного розвитку біосфери

3. Розділ 2. . Підходи до розуміння і поняття ноосфери. Передумови виникнення ноосфери

4. Розділ 3. Витоки ноосферної ідеї

5.Розділ 4. Розвиток ідеї про ноосферу в сучасній думці

6.Розділ 5. Основні положення вчення В. Вернадського про ноосферу

7. Висновок

8. Список використаної літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

  Вступ 

У 1944 р. В. І. Вернадський  написав знамениту  статтю «Декілька  слів про ноосферу». Термін «ноосфера» було запропоновано Е. Леруа 1927 р. Розглянувши  закономірності еволюції життя, Е. Леруа дійшов висновку, що в людині біологічна еволюція себе вичерпала. Подальша еволюція живого на нашій планеті, за його твердженням, здійснюватиметься тільки духовними засобами: індукція, суспільство, мова, розум і т. д. І це буде ноосфера, яка заступить біосферу. Під ноосферою Е. Леруа розумів закономірний етап розвитку органічного світу, коли домінуюча роль в еволюції належатиме духовній творчості людини та продуктові її праці. І в цьому його погляди відрізнялись від уявлень Тейяра де Шардена, який розглядав ноосферу як такий собі мислячий пласт, що поступово розгортається зі світу тварин і рослин і приходить на останньому етапі психогенезу до усвідомлення тотожності всього сущого з точкою «Омега» -- божеством.

За  В. І. Вернадським, поняття  «ноосфера -- останній з багатьох етапів еволюції біосфери в геологічний історії -- етап наших днів. Перебіг цього процесу тільки починає нам прояснюватися з вивчення її геологічного минулого у деяких своїх аспектах... Ноосфера -- нове геологічне явище на нашій планеті. У ній людина вперше стає величезною геологічною силою. Вона може й повинна перебудувати своєю працею і думкою царину свого життя, перебудувати докорінно порівняно з тим, що було раніше».

Могутньою геологічною силою  людину вперше назвав А. П. Павлов (1854 -- 1929), який казав про антропогенну еру в розвитку Землі. В. І. Вернадський підкреслював, що людство фізично являє собою надзвичайно малу масу речовини планети, але міць його пов'язана не з його матерією, а з роботою його свідомості, з його розумом і спрямованою цим розумом працею. Ноосферу Вернадський розумів як природне тіло, компонентами якого будуть літосфера, гідросфера, атмосфера та органічний світ, перетворений розумною діяльністю людини.

Вчений  був переконаний  у закономірному  характері виникнення ноосфери: «Вибух наукової думки у XX ст. підготовлений усім минулим біосфери і має глибокі корені в її будові. Він не може зупинитися і піти назад. Він може хіба що сповільнитись у своєму темпі... Біосфера неминуче перейде так чи інакше, рано чи пізно, в ноосферу».

Водночас  В. І. Вернадський  добре розумів, що людство знаходиться  лише на підступах  до ноосфери. Він  неодноразово зазначав, що посилений вплив  людини на біосферу призводить до зниження багатьох видів, до зміни  кількісних співвідношень  між іншими видами. Природні екосистеми замінюються культурними, а в тих, що залишилися, перебудовуються біотичні зв'язки, спрощується структура трофічних ланцюгів. Але фактори органічної еволюції не перестають діяти, а проявляються на кожній території, де існує людина. При цьому процеси боротьби за існування і природного відбору набувають специфічних рис у культурних екосистемах. Та особливо великі зміни відбуваються в масштабі всієї планети, що характерно для нинішнього етапу розвитку біосфери наприкінці XX ст. Людина вперше реально зрозуміла, що вона житель планети і може повинна мислити й діяти у новому аспекті, не тільки в аспекті окремої особистості, сім'ї, родини, держави чи їх спілок, а й у планетарному аспекті. Вона, як усе живе, може мислити й діяти у планетарному аспекті тільки в царині життя -- в біосфері, в певній зеленій оболонці, з якою вона нерозривно закономірно зв'язана і вийти з якої не може, її існування є її функція. Вона несе її повсюди. І вона її неминуче, закономірно, неперервне змінює.

В. І. Вернадський вірив  в те, що життя  на Землі зникнути не може, а людство  як могутня геологічна сила спроможеться перебудувати біосферу в інтересах  людства як єдиного  цілого. 
 
 
 

Розділ 1.

Ноосфера  як стан сучасного  розвитку біосфери  

Термін  «біосфера» з'явився у науковій літературі у 1875 році. Його автором був Едуард Зюсс (з яким B.I. Вернадський був знайомий особисто), де вчений у межах Земної Кулі виділив декілька структурних частин – оболонок, які назвав геосферами. Одна з геосфер отримала назву біосфера.

Стійке  вчення про біосферу було розроблене у 1926 році B.I. Вернадським  і цим же роком  датована його книга  «Біосфера», яка вийшла у Ленінграді, де він дав таке визначення біосфери - це оболонка Землі, склад, структура  і енергетика якої значною мірою обумовлені життєдіяльністю живих організмів. За теорією В.І.Вернадського біосфера - це глобальна єдина система Землі, де існує або коли-небудь існувало життя і весь основний хід геохімічних та енергетичних перетворень визначається життям.

В класичних дослідженнях академіка В.І Вернадського переосмислені, конкретизовані і збагачені новим змістом первинні уявлення про біосферу, ним розроблене цілісне і відносно довершене вчення про біосферу.

Біосфера  займає особливе місце  по відношенню до геосфер. Біосфера – це своєрідна оболонка Землі, або область поширення життя. Від геосфер вона відрізняється і тим, що в її межах проявляється геологічна діяльність живих істот рослин, тварин, мікроорганізмів і людини.

Біосфера  утворилась у результаті виникнення життя  (живих організмів) як прямий результат загального розвитку планети Земля. Тривалість існування життя на Землі визначається часом від 1.5-2 до 4-5 млрд. років.

Біосфера  Землі являє собою  складну термодинамічно відкриту систему, яка  включає в себе, згідно визначенню В.І.Вернадського, верхні шари земної кори, всю гідросферу і нижню частину атмосфери – тропосферу з організмами, що їх населяють. Природнім чином біосфера розпадається на більш менш самостійні одиниці, які характеризуються великою замкнутістю кругообігу речовин.

Межі  атмосфери визначаються наявністю умов, необхідних для життя різних організмів. Нижня  межа біосфери обмежена температурою підземних  вод та гірських порід, яка поступово  зростає і на глибині 1.5-15 км (гейзери-материнська  порода) вже перевищує 100°С. Верхня межа життя в атмосфері обмежена інтенсивною концентрацією ультрафіолетової радіації. Фізичною межею поширення життя в атмосфері є озоновий екран, який на висоті 25-30 км поглинає більшу частину ультрафіолетового випромінювання Сонця, хоча основна частина живих істот концентрується на висоті 1-1.5 км.

На  поверхні Землі у  наш час повністю відсутнє життя лише в областях значних  зледенінь та у  кратерах діючих вулканів.

В. І. Вернадський зазначав, що можливості людини з її розумом і  технікою такі значні, що вона може втручатись в хід геолого-хімічних процесів Землі і навіть змінювати їх природний напрямок. Людство має усвідомити свою силу і роль у біосфері і тоді настане новий етап її розвитку.

Ноосфера  відрізняється від  біосфери величезною швидкістю в розвитку. За концепцією ноосфери, людство перетворилося на найпотужнішу геологічну силу на планеті. Вернадський підкреслював, що протягом останніх 500 років воно освоїло нові форми енергії - парову, електричну, атомну, й навчилося використовувати майже всі хімічні елементи. Людство освоїло всю біосферу й одержало набагато більшу, порівняно з іншими організмами, незалежність від навколишнього середовища. Наукова думка й діяльність людини змінили структуру біосфери, незаймана природа швидко зникає, з’являються нові екосистеми та ландшафти - міста, культурні землі, для яких характерні простіші угрупування організмів.

Центральною темою навчання про  ноосферу є єдність  біосфери і людства. Вернадський у  своїх роботах  розкриває корені цієї єдності, значення організованості біосфери в розвитку людства. Це дозволяє зрозуміти місце і роль історичного розвитку людства в еволюції біосфери, закономірності її переходу в ноосферу.

Однієї  з ключових ідей, що лежать в основі теорії Вернадського про ноосферу, є те, що людина не є самодостатньою живою істотою, що живе окремо за своїм законами, він співіснує усередині природи і є частиною її. Ця єдність обумовлена насамперед функціональною нерозривністю навколишнього середовища і людини, що намагався показати Вернадський як біогеохімік. Людство саме по собі є природне явище і природне, що вплив біосфери позначається не тільки на середовищі життя але і на образі думки.

Але не тільки природа  впливає на людину, існує і зворотний  зв'язок. Причому  вона не поверхнева, що відбиває фізичний вплив людини на навколишнє середовище, воно набагато глибше. Це доводить той факт, що останнім часом помітно активізувалися планетарні геологічні сили. “ .ми усе більше і яскравіше бачимо в дії навколишні нас геологічні сили. Це збіглося, навряд чи випадково, із проникненням у наукову свідомість переконання про геологічне значення Homo sapiens, з виявленням нового стану біосфери — ноосфери — і є однієї з форм її вираження. Воно зв'язано, звичайно, насамперед з уточненням природної наукової праці і думки в межах біосфери, де жива речовина відіграє основну роль”. Так, останнім часом різко міняється відображення живих істот на навколишній природі. Завдяки цьому процес еволюції переноситься в область мінералів. Різко міняються ґрунти, води і повітря. Тобто еволюція видів сама перетворилася в геологічний процес, тому що в процесі еволюції з'явилася нова геологічна сила. Вернадський писала: “Еволюція видів переходить в еволюцію біосфери”. 
 
 
 
 

Розділ 2.

Підходи до розуміння і  поняття ноосфери. Передумови виникнення ноосфери 
 
 

Аналізуючи  геохімічні процеси  в біосфері Землі, В.І.Вернадський прийшов  до висновку, що в  сучасну епоху  їх неможливо описати  навіть враховуючи прискорення  речовинно-енергетичного  обміну, внесене живою  речовиною. Виявився ще один надзвичайно важливий фактор - поява мислячої істоти - людини. Прийшовши до висновку про те, що еволюція видів переходить в еволюцію біосфери, він відзначив, що в наш час намітились ознаки до її переходу в якісно новий стан.

Ця  ідея була висловлена ним під час читання курсу лекцій з геохімії та біогеохімії в Сорбонському університеті в період перебування у Франції в 1922-1927 рр. Один із слухачів цих лек5цій, французький математик Едуард Леруа, виступаючи на семінарах, що проводились визначним філософом Анрі Бергсоном, звернув увагу не те, що Вернадський творить концепцію нової оболонки Землі - ноосфери. Цей термін набув широкої популярності в роботах іншого видатного французького філософа ХХ сторіччя Тейяра де Шардена. Шарден визначав ноосферу як деяку ідеальну „мислячу” оболонку Землі, формсування якої пов'язано з виникненням та розвитком людської свідомості.[5;110]

Як  підкреслелює О.М.Адаменко, Шарден вважав, що з  часом і конечною необхідністю ноосфера замкнеться в собі, і що не в просторовому, а в психічному напрямі вона знайде, не полишаючи Землі і не виходячи за її межі, лінію своєї втечі. Тобто відбудеться відокремлення свідомості від своєї матеріальної матриці, щоб мати можливість „своєю силою спочивати в базі - омезі” - тобто повернутися до того, з чого починався розвиток Всесвіту.

Сам Вернадський певний час не використовував цей термін, і лише з початком 30-х  років у його працях почало з'являтись поняття  „ноосфера”. Однак  зміст його від  розуміння Леруа  де Шардена.

Прийшовши до висновку, що біосфера еволюціонує, Вернадський зазначав, що поява людини і зміни, внесені в біосферу людською діяльністю, є природним етапом цієї еволюції і що внаслідок них біосфера з необхідністю повинна корінним чином змінитись і перейти в свій новий стан - у ноосферу - сферу людського розуму, таку біосферу, в якій людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування і розвитку.[6;95]

Важливим  для розуміння  концепції ноосфери є визначення часу її появи. У працях Вернадського часто  можна зустріти тезу про виникнення ноосфери разом з появою людини як істоти мислячої. Але він звертав увагу на те, що це твердження має сенс в рамках геологічного часу, де існування людства є короткою миттю, під час якої відбуваються якісні, корінні зміни в структурі та функціонуванні біосфери. Саме в такому сенсі він зазначав, що на наших очах біосфера різко змінюється, перебудова її науковою думкою, через організовану людську працю не є випадкове явище, що залежить від волі людини, це стихійний природній процес, корені якого лежать глибоко і якій готувався еволюційним процесом, тяглість якого вимірюється мільйонами років.[1;53]