Антропогенні фактори, що викликають зміни в організмах

 

 

16

6.3. Зміни торфовищ  в умовах техногенезу

 

Антропогенний та техногенний вплив істотно змінюють природу та розвиток боліт. В результаті гідромеліорації знижується рівень ґрунтових вод, поліпшується тепловий і повітряний режим торфовищ, посилюються мікробіологічні процеси, помітно змінюються фізико-хімічні властивості торфовищ та рослинного покриву на них. В окультурених торфовищах, порівняно з природними неосушеними болотами, зольність збільшується на 4 – 12 %, а місцями – до 30 %. Обумовлено це: систематичним внесенням мінеральних добрив; мінералізацією рослинних решток; випаданням з атмосферними опадами мінеральних часток пилу; вторинним зазоленням, викликаним наносами піску та винесенням з нижніх горизонтів черепашкових часток. Торфам деревної та деревно-трав’яної груп властива більша зольність, ніж трав’янистим групам. Кислотність торфу окультурених боліт знижується з тенденцією наближення до нейтральної реакції. Ця ознака характерна для природних торфів та тих, що підстилаються лесами та вапняковими відкладами. З осушених боліт зникають гідрофільні та гіпергідрофільні види гіпсових мохів, вищих спорових та квіткових рослин. Натомість, з’являються види з мезоморфною та ксероморфною структурою. Болотні угіддя трансформуються в лучно-болотні та лучні. Осокові, осоково-гіпнові, очеретяні, очеретяно-гіпнові та близькі до них високотрав’яні угрупування зі зростанням участі видів мезофітної екології, перетворюються в постмеліоративні злаково-осокові, злаково-осокові-різнотравні, злаково-осоково-гіпнові, очеретяно-різнотравні та інші, які мають бідніший видовий склад та нижчу продуктивність. Сучасні болота використовуються для створення сіяних штучних сіножатей та пасовищ, які мають важливе значення у збереженні та відтворенні запасів органогенної маси торфовищ.   

 

6.4. Реакція популяцій  на вплив антропогенних факторів

 

Другу половину четвертного періоду називають  антропогеном, що точно відображає наявність специфічного для цього  відрізку історії Землі впливу трудової діяльності людини на земну поверхню. Цей вплив – призводить до змін в атмосфері, гідросфері, літосфері і виступає потужним фактором існування і розвитку біосфери. Починаючи з середини ХХ століття масштаби антропогенезу так зросли, що він прийняв глобальний характер і став ведучим фактором, визначаючим стан біосфери.

Збільшена інтенсивність  антропогенних впливів створила в біосфері принципово нові форми і умови її існування і шляхи розвитку, що виникли за рахунок переходу маси малих кількісних дій в якісно новий фон. Дійсно, промислова загазованість атмосфери приводить до окислення опадів, що в свою чергу, на величезних територіях змінює хімізм ґрунтів і напрямок в них мікробіологічних процесів. Прогресивно зростаючі об’єми виготовлених в

 

17

світі мінеральних  добрив змінюють кругообіг мінеральних  речовин не лише в агроекосистемах, але й на суміжних територіях. Незворотно змінює рівень ґрунтових вод і гідрологічний режим територій організація великих водосховищ, зрошувальні і осушувальні меліоративні системи. В промислово розвинутих країнах і районах в результаті технологічної діяльності дуже забруднені ґрунти. Одночасно людина визвала серйозні зміни у співвідношеннях окремих біомів, сприяла розширенню ареалів окремих видів рослин і скороченню ареалів або повному знищенню інших видів.

За рівнем локалізації  всі антропогенні впливи поділяють  на: а) глобальні, визначають екологічне середовище і біосфера всієї планети; б) регіональні, стосуються великих регіонів, континентів і окремих водойм; в) екосистемні, змінюють умови в межах окремих біогеоценозів; г) індивідуально-видові, діють на локальні популяції певних видів рослин.

В цілому під  впливом антропогенезу біосфера стає більш одноманітною і менш продуктивною. Якщо кінцеві ефекти антропогенезу в основних своїх проявах достатньо явні, то тонкий механізм дії антропогенезу на біосферу розшифрований лише в окремих його фрагментах. Це зв’язано з комплексним характером антропогенного фактору, що містить найрізноманітніші форми, які приводять до дигресії і глибокої модифікації рослинного покриву. Окремі грані антропогенезу при цьому виявляються достатньо вивченими. Це промислові забруднення, вирубка лісів та інші. Очевидно, що антропогенез інтегрально впливає на біоми саме через зміни в локальних популяціях, і популяційний рівень антропогенних стресів виходить на перший план.

Тут насамперед виявляються зміщеними тренди мікроеволюційного процесу. В антропогенних біомах екологічне середовище менш стійке. Рослини повинні витрачати більше енергії на адаптацію, що створює посилання до кращого виживання і прогресивного розселення.

У відповідь  на комплексні дії антропогенного фактору у видів рослин змінюється багато ознак їх особин і популяцій. Антропогенез змінює структуру популяцій, а саме, чисельність, густину, співвідношення особин різних вікових станів.

Важливою біологічною  ознакою рослин є здатність зберігати на фоні антропогенних стресів початковий рівень зміни основних ознак морфогенезу особин. Висока стійкість ознак забезпечує кращий опір організму до дії несприятливих факторів і може вважатися індикатором антропогенної толерантності.

Особини рослин в межах кожної конкретної популяції на фоні загальної стійкості своєї основної життєвої форми в умовах антропогенезу проявляють високу кількісну мінливість ряду морфологічних параметрів. Еколого-фітоценотична компонента мінливості сама по собі включає адаптивні і стресові реакції. При дії на популяції антропогенних факторів у відповідних реакціях переважає стресова компонента. В особин рослин в умовах

 

18

антропогенезу знижуються біологічні найбільш важливі  показники: фітомаса особин, листкова поверхня і вклад органічних речовин у репродукцію.

Рослинний організм – цілісна біологічна система. Він  має активно працюючі і резервні механізми, які забезпечують інтеграцію морфологічних процесів і процесів росту. На антропогенні фактори особини  рослин реагують як цілісні системи. При цьому зміни життєвого стану особин виражаються кількісними морфологічними ознаками. Комплекс цих ознак є вираженням життєздатності особин.

В цілому антропогенез в різних його видах та формах впливає  на біоценози через зміну статусу  локальних популяцій. Найбільш реактивними популяційними параметрами є морфоструктура особин і віталітетний склад ценотичних популяцій. Вони і визначають загальну стійкість локальних популяцій до антропогенезу в залежності від видів рослин і типів угрупувань, в яких вони ростуть.

 

6.5. Антропогенні  зміни і відновлення природної  рослинності

 

Сучасний стан рослинного покриву, особливо на територіях інтенсивної господарської діяльності, перестає задовольняти потреби людини як естетичним виглядом, так і за своїми функціями (мікрокліматичною, ґрунтозахисною, водозахисною, бальнеологічною). Виникає необхідність розробки і проведення заходів по оптимізації природно-ландшафтних комплексів, одним із найважливіших етапів якої є покращення структури і функцій рослинності.

Весь період активної антропогенної дії поділяється на три часових відрізки, що відрізняються різними рівнями ціленаправлених змін фітоценосистеми ландшафтів.

Доагрикультурний  період (період вибіркового використання) характеризувався неціленаправленою  діяльністю без використання технічних засобів. Рослинність після порушень легко відновлювалася до початкового стану.

Агрикультурний  період (період використання) – поділяється  на два півперіоди: 1) ціленаправленої  діяльності без використання технічних  засобів, рослинність реагувала частковим відновленням; 2) ціленаправленої діяльності з використанням технічних засобів, порушення фітоценози не відновлювали початкової структури.

Третій період – сучасний (з 1921 року до нашого часу, планового використання і відновлення), характеризується ціленаправленим  використанням високоенергетичних технічних засобів масштабах великих територій. Рослинність повністю змінюється. Проводиться часткове відновлення раніше порушених угрупувань і створюються напівкультурні фітоценози, при формуванні яких приймалося до уваги лише їх естетичне значення.

 

19

Таким чином, існуючі  в наш час рослинні ландшафти  можна поділити на чотири типи: «культурні» - корінна рослинність відсутня повністю (території населених пунктів і близькі до них зони агроценозів і виробничих площ); «напівкультурні» - корінна рослинність береглася фрагментарно, фітоценотичні зв’язки значно порушені, природне відновлення неможливе (території, прилежні до населених пунктів, де на місці природних фітоценозів створені садово-паркові комплекси); «напівкорінні» - рослинність у результаті багаторазової зовнішньої діяльності перетворена у виробничу, фітоценотичні зв’язки порушені, але в разі ліквідації діючого фактору можливе часткове відновлення (території, прилежні до зони основного зосередження населення – рекреаційна зона); «корінні» (клімаксові) – природна рослинність еволюціонувала у відповідності зі змінами, що проходять у навколишньому середовищі, і не підлягала прямому антропогенному впливу (ділянки, що збереглися у малодоступних місцях, віддалені на значні відстані від зони рекреації).         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20

 

Висновок

Поява нових  етносів і цивілізацій супроводжувалася початком змін в структурі та динаміці живих організмів в ареалі розповсюдження кожної цивілізації. Кочові племена впливали порівняно повільніше на природні системи, але займали великі території. Землеробні цивілізації, навпаки, повністю змінювали природну систему, але на обмеженій площі (долини Нілу,  великих річок Східної і Південно-Східної Азії, міжріччя Тигра і Евфрата).

Сучасні промислові підприємства і транспортні засоби викидають в атмосферу великий об’єм газоподібних і аерозольних речовин досить складного хімічного складу. Вони негативно впливають на людину, рослинні і тваринні організми. Крім того, більшість первинних забруднювачів атмосфери має підвищену реакційну властивість і, потрапляючи в атмосферу, взаємодіють між собою і компонентами повітря , в результаті утворюються вторинні атмосферні забруднювачі, що є токсичними для організмів.

За рівнем локалізації  всі антропогенні впливи поділяють  на: а) глобальні, визначають екологічне середовище і біосфера всієї планети; б) регіональні, стосуються великих регіонів, континентів і окремих водойм; в) екосистемні, змінюють умови в межах окремих біогеоценозів; г) індивідуально-видові, діють на локальні популяції певних видів рослин.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

22

 

Список використаної літератури:

 

1. «Антропогенные процессы в растительности». Сборник научных трудов. – Уфа: БФАН СССР, 1985 г., с. 80 – 99, 104
2. «Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку». Донецьк, 1998 р., с. 7 – 285
3. «Загрязнители атмосферы и растения». Илькун Г.М., К., «Наукова думка», 1978 г.,  с. 5 – 6, 9 – 37, 58 – 87, 101 – 102, 209 – 225.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

23