Контрольная работа по "Экологическому праву"

Контрольна  робота

заочної форми  навчання

з дисципліни «Екологічне право України»

студентки 4 курсу 3 групи Задорожньої Юлії

Варіант 1.

Задача 1

Під час розробки та попереднього обговорення у Хмельницькій облдержадміністрації (далі - ОДА) програми економічного та соціального розвитку області заступник голови ОДА запропонував закріпити в програмі пріоритетність економічного розвитку обласного центру та Ярмолинецького, Славутського і Городоцького районів, а саме: запровадити спрощений режим отримання дозволів на використання природних ресурсів та забруднення довкілля і обмежити кількість перевірок дотримання природоохоронного законодавства.

За наслідками обговорення  наведена вище пропозиція була схвалена та включена у прийняту ОДА програму. Природоохоронна громадська організація "Зелене Поділля" оскаржила затвердження програми до суду, вважаючи, що вона в запропонованій заступником голови ОДА частині суперечить вимогам чинного екологічного законодавства.

Визначте види правовідносин, які виникли.

Надайте характеристику чинному екологічного законодавству на предмет врахування принципу поєднання економічних та екологічних інтересів та наведіть приклади. Запропонуйте напрями удосконалення законодавства в цій частині

Надайте характеристику чинному екологічного законодавству на предмет врахування пріоритетності вимог екологічної безпеки та наведіть приклади. Запропонуйте напрями удосконалення законодавства в цій частині

Чи підлягає позов  задоволенню?

Вирішіть справу.

В даній справі виникли  процесуально-правові правовідносини, які реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-процесуальні та інші процесуальні відносини.

Система екологічного законодавства  України включає конституційне  регулювання екологічних відносин, яке закріплює найбільш важливі форми та принципи використання природних ресурсів, декларує основні екологічні права громадян, вимоги щодо охорони довкілля і забезпечення екологічної безпеки у процесі реалізації функцій різних державно-правових структур розподілу влади.

 Витрати на реалізацію  природоохоронних програм і заходів  потребують значних коштів. Однак  протягом найближчих 5-10 років країна  буде дуже обмежена у коштах, необхідних для поліпшення стану   навколишнього природного середовища  та забезпечення раціонального використання природних ресурсів. Тому необхідно чітко визначити пріоритетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістичних, ефективних та економічно вигідних рішень. З цією метою, виходячи з реального екологічного стану території України, необхідно враховувати такі основні критерії і чинники: погіршення здоров'я людей через значну забрудненість довкілля; втрати, що призводять до зниження продуктивності народного господарства, зумовлені збитками або руйнуванням фізичного капіталу і природних ресурсів; погіршення стану або загроза завдати непоправної шкоди біологічному та ландшафтному різноманіттю, зокрема лукам, пасовищам, озерам, водоймам, річкам, землям, лісовим, прибережним і морським екосистемам, гірським районам; еколого-економічну ефективність природоохоронних заходів.

До основних пріоритетів  охорони довкілля та раціонального  використання природних ресурсів належать:гарантування екологічної безпеки ядерних  об'єктів і радіаційного  захисту  населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води;

- стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;

- будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд;

- запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану;

- формування збалансованої системи природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки,

- екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті;

- збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Законодавством України  громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для  задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Позов підлягає задоволенню, оскільки запропоновані  заступником голови ОДА зміни в програмі пріоритетність економічного розвитку а саме: запровадити спрощений режим отримання дозволів на використання природних ресурсів та забруднення довкілля і обмежити кількість перевірок дотримання природоохоронного законодавства, не відповідають нормативно-правовим актам в яких йдеться, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Задача 2

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Закарпатській області (далі - Управління) була проведена перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпати- трейд", за результатами якої складено акт, яким встановлено, що відповідачем здійснено переобладнання придбаних гаражів під приміщення деревообробного цеху, в якому проводилось розпилювання деревини, натомість проект реконструкції даного цеху не розроблявся, не погоджувався з державною екологічною інспекцією, не проходив екологічної експертизи. За наслідками проведеної перевірки відповідачу було винесено припис про необхідність прийняття цеху в експлуатацію в установленому порядку, одержання дозволу на викиди та скиди забруднюючих речовин та на розміщення відходів.

Однак ТОВ "Карпати-трейд" відновило виробничу діяльності без усунення допущених порушень.

Заступником начальника Управління було винесено постанову  про накладення адміністративного  стягнення та притягнуто директора  ТОВ до адміністративної відповідальності за невиконання вимог припису  Управління.

ТОВ оскаржило припис Управління як незаконний, а директор ТОВ оскаржив постанову заступника начальника управління.

Визначте види правовідносин, що виникли.

Надайте правову оцінку позиції Управління.

Надайте правову оцінку позиції ТОВ та його директора.

Запропонуйте шляхи  удосконалення Чинного законодавства  в частині притягнення до відповідальності осіб, які здійснюють скиди, викиди забруднюючих речовин та розміщують відходи без відповідних дозволів.

Вирішіть справу.

В даній справі виникають процесуально-правові правовідносини реалізують норми процесуального права і виникають на основі організаційних відносин. Вони є похідними, вторинними від норм матеріального права і встановлюють процедуру реалізації прав і обов’язків суб’єктів права, порядок вирішення юридичних справ. До них належать цивільно-процесуальні, кримінально-процесуальні, адміністративно-процесуальні, господарсько-процесуальні та інші процесуальні відносини.

Управління  охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне  управління в галузі охорони навколишнього  природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Метою управління в галузі охорони навколишнього  природного середовища є реалізація законодавства, контроль за додержанням  вимог екологічної безпеки, забезпечення проведення ефективних і комплексних  заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, досягнення узгодженості дій державних і громадських органів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Позиції ТОВ та його директора є порушення нормативно-правових актів, оскільки суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Розміщення  відходів дозволяється лише за наявності  спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Теоретичні  запитання.

1. Проблеми правових процедур забезпечення екологічної безпеки продуктів харчування.

Екологічна  безпека продуктів харчування - глобальна  проблема, оскільки зачіпає не лише здоров'я людини, але й впливає  на всю економіку країни. Якість продуктів харчування впливає на рівень життя, соціальну активність людини, впливає і на демографічний аспект його існування. Тому, щоб забезпечити високий рівень життя людини в державі, розвиток економіки, необхідно приділяти екологічній безпеці продуктів харчування підвищену увагу.

У Законі України "Про якість та безпеку  харчових продуктів і продовольчої сировини" від 23 грудня 1997 р. встановлюються правові засади забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і  продовольчої сировини для здоров'я населення, регулюються відносини між органами виконавчої влади, виробниками, продавцями (постачальниками) і споживачами під час розроблення, виробництва, ввезення на митну територію України, закупівлі, постачання, зберігання, транспортування, реалізації, використання, споживання та утилізації харчових продуктів і продовольчої сировини. Законодавство України про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини складається із зазначеного Закону та інших нормативно-правових актів України. Дія зазначеного Закону не поширюється на харчові продукти та продовольчу сировину, що містять генетично модифіковані компоненти, а також на тютюн і тютюнові вироби. Наведемо термінологію, що використовується в цьому Законі.

Безпека харчових продуктів — відсутність загрози шкідливого впливу харчових продуктів, продовольчої сировини та супутніх матеріалів на організм людини

У ст. 3 Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів і  продовольчої сировини" регламентовано основні засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини. Так, основними є такі засади державної політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини:  пріоритетність збереження і зміцнення здоров'я людини та визнання права людини на якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини; створення гарантій безпеки для здоров'я людини під час виготовлення, ввезення, транспортування, зберігання, реалізації, використання, споживання, утилізації або знищення харчових продуктів і продовольчої сировини; державний контроль і нагляд за виробництвом харчових продуктів і продовольчої сировини, переробкою, транспортуванням, зберіганням, реалізацією, використанням, утилізацією або знищенням, що забезпечують збереження довкілля, а також ввезенням в Україну; стимулювання впровадження нових безпечних науково обґрунтованих технологій виготовлення (обробки, переробки) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів, розробки та виробництва нових видів спеціальних та екологічно чистих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів; підтримка контролю якості харчових продуктів з боку громадських організацій; координація дій органів виконавчої влади при розробці та реалізації політики щодо забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини; встановлення відповідальності виробників, продавців (постачальників) харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів за забезпечення їх якості та безпеки для здоров'я людини при виготовленні, транспортуванні, зберіганні та реалізації, а також за реалізацію цієї продукції в разі її невідповідності стандартам, санітарним, ветеринарним та фітосанітарним нормам.

2. Правове регулювання відношення до живого в Україні.

Декларація прав живих істот покликана сприяти формуванню етичного відношення до всього живого, системи правового регулювання відношень між людьми та істотами всіх біологічних видів та форм.

Права живих істот  — це конкретизовані норми справедливого  відношення людини до них як до суб’єктів. Всім формам життя потрібні певні умови і ресурси, без яких вони не можуть повноцінно і самостійно існувати. Захист прав живих істот означає надання їм можливості жити згідно зі своєї біологічної сутності, так, як вони вміють.

Визнання людиною прав живих істот — суть морального, а внаслідок і їх юридичного захисту.

Даною Декларацією ми проголошуємо, що: