Керівництво організацією робіт з охорони праці в структурних підрозділах галузі

 

 

7. Керівництво організацією робіт з охорони праці в структурних підрозділах галузі

В сучасних умовах особливо важливе компетентне керівництво організацією охорони праці. Керівники галузевих організацій здійснюють цю роботу через керівників і інженерно-технічних працівників структурних підрозділів та службу охорони праці.

Відповідно до діючих в умовах галузі положень, керівники  встановлюють єдиний порядок роботи з охорони праці в структурних підрозділах, здійснюють оперативний контроль за станом охорони праці.

З цією метою на оперативних  нарадах заслуховуються звіти про виконання заходів з охорони праці, про нещасні випадки, які мали місце за минулий період, і розробляються запобіжні заходи.

Керівники галузевих об'єктів  раз на місяць розглядають стан охорони праці в одному або декількох структурних підрозділах, заслуховують звіти начальників дільниць і головних спеціалістів про проведену з охорони праці роботу і вживають оперативні заходи щодо усунення виявлених недоліків і створення на об'єкті безпечних умов праці.

Головні інженери галузевих об'єктів здійснюють технічне керівництво роботою щодо створення безпечних і здорових умов праці, зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності. Вони забезпечують створення відповідних умов для безпечного ведення технологічних процесів, організацію виробничих циклів у відповідності з діючими стандартами, правилами і нормами з охорони праці. Головні інженери керують роботами з охорони праці, що проводять головні спеціалісти служби охорони праці і керівники структурних підрозділів, а також здійснюють організацію паспортизації санітарно-технічного стану дільниць і всіх структурних підрозділів галузевого об'єкту.

Головні спеціалісти галузевих  об'єктів здійснюють безпосереднє керівництво роботою з охорони праці у підвідомчих дільницях. Згідно графіка вони раз на місяць перевіряють стан техніки безпеки, санітарні умови, пожежну безпеку. Результати таких перевірок оформляють розпорядженнями і наказами, де вказано конкретні строки виконання і відповідальні за це особи.

Служба охорони  праці галузевих об'єктів здійснює оперативне і методичне керівництво роботами з охорони праці, заслуховує звіти структурних підрозділів про стан охорони праці і, при необхідності, вносить пропозиції керівнику організації про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних у порушенні нормативних та законодавчих актів.

При виявленні  грубих порушень правил та норм з охорони  праці працівники служби вживають заходів щодо їх оперативного усунення або призупинення робіт на окремих дільницях, якщо це загрожує здоров'ю або життю працівників.

Служба охорони  праці галузевих об'єктів має  право не допускати до роботи тих, хто грубо порушує правила техніки безпеки та виробничі санітарні норми.

До обов'язків  служби охорони праці входять: цільові  і комплексні перевірки стану охорони праці в структурних підрозділах, організація перевірки технічного стану машин і механізмів, організація щодо забезпечення технічними засобами безпеки, забезпечення своєчасного складання паспортів санітарного і технічного стану робочих місць; контроль за виконанням профілактичних робіт з охорони праці і заходів визначених органами державного нагляду.

Працівники служби охорони праці можуть надсилати  приписи обов'язкові для виконання в структурних підрозділах і через керівника організації притягати винних осіб, що порушили правила і норми з охорони праці, до відповідальності.

Безпосереднє  керівництво всіма роботами з  охорони праці в структурних підрозділах покладається на їх керівників. Керівники структурних підрозділів проводять аналіз безпеки виробничого обладнання, технологічних процесів і вживають заходів щодо підвищення рівня безпеки в умовах виробництва.

Вони проводять  перевірку дотримання стандартів, правил техніки безпеки і норм виробничої санітарії на всіх дільницях, при необхідності вживають заходів дисциплінарного впливу та здійснюють організацію навчання.

Майстер галузевого об'єкту керує всією роботою з охорони  праці на дільниці, забезпечує безпеку  робіт відповідно до нормативних і законодавчих актів. Щоденно перевіряє стан охорони праці на робочих місцях, інформує працівників про показники травматизму. При порушенні норм охорони праці майстер оперативно вживає заходів щодо їх недопущення, а виявлені недоліки заносить у журнал оперативного контролю, про що повідомляє начальника дільниці галузевого об'єкту.

 

17. Вимоги атестації і переатестації робітників зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою в умовах галузі

 

27. Права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах праці

 

37. Санітарно – технічні заходи покращення стану умов праці в галузях

 

47. Оцінка умов праці за показниками мікроклімату для відкритих територій в холодну і теплу пору року

Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату розроблене для нагріваючого та охолоджуючого мікроклімату.

Нагріваючий мікроклімат — сполучення параметрів мікроклімату, при якому має місце порушення теплообміну людини з навколишнім середовищем, що проявляється в накопиченні тепла в організмі та/або у збільшенні частки втрати тепла шляхом випаровування поту (більше 30%) у загальній структурі теплового балансу.

Охолоджуючий  мікроклімат — сполучення параметрів мікроклімату при якому має місце зміна тепловіддачі організму до навколишнього середовища, що призводить до створення загального чи локального дефіциту тепла в організмі за рахунок зниження температури "ядра" та/або "оболонки" тіла (температура "ядра" та "оболонки" тіла — відповідно температура глибоких та поверхневих шарів тканин організму.)

Для визначення оптимального та нагріваючого мікроклімату в приміщенні та на відкритій території використовується інтегральний показник WBGT-індекс — міжнародний стандарт ISO 7243 (табл. 1).

WBGT- індекс — емпіричний інтегральний показник, що відображає сполучений вплив температур повітря, швидкості його руху, вологості та теплового випромінювання з навколишнім середовищем (індекс теплового навантаження середовища).

Для визначення оптимальної та верхньої границі  допустимого мікроклімату можуть бути використані як окремі його складові відповідно до санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень, так і індекс WBGT в діапазоні вказаних вище параметрів (t_n, G_n, V_n).

У таблиці 1 наведені величини WBGT стосовно людини, одягненої в комплект легкого літнього одягу.

Наведені нормативні величини WBGT забезпечують різні рівні теплового стану організму людини (оптимальний, допустимий, гранично допустимий з урахуванням тривалості впливу), згідно з методичними рекомендаціями МОЗ № 5168-90 «Оцінка теплового стану людини з метою обґрунтування гігієнічних вимог до мікроклімату робочих місць та заходів профілактики переохолодження та перегрівання».

Теплове випромінювання, що перевищує 1200 Вт/м2* характеризує умови праці як шкідливі та небезпечні незалежно від величини WBGT- індексу .

Для забезпечення середньозмінного термічного напруження працюючих на допустимому рівні сумарна тривалість їх діяльності протягом робочої зміни повинна складати 7, 5, 3 та 1 годину відповідно до 1-4 ступеня шкідливості умов праці. Вищезгадане не виключає застосування спецодягу відповідно до ДСТ ССБП 54, 12.4.176-89 (СП СЕВ 6350-88), ДСТ ССБП 12.4.016-87 та використання засобів колективного захисту від інфрачервоних випромінювань (ДСТ ССБП 12.4.123-83).

При роботі на відкритій  території в теплу пору року для  оцінки умов праці слід орієнтуватися на параметри мікроклімату, наведені в таблицях 1,2 або 3.

Класи умов праці  за показниками мікроклімату для  виробничих приміщень у холодну пору року наведені у таблиці 4.

Класи умов праці  за показниками мікроклімату для  відкритих територій у зимову пору року та в холодних приміщеннях наведені в таблиці 5 .

При роботі в  умовах приміщення з охолоджуючим мікрокліматом працюючі повинні мати комплект одягу, виготовленого відповідно до вимог ДСТ ССБП 12.4.084-80 та 12.4.088-80.

В умовах охолоджуючого  мікроклімату у приміщеннях можуть також використовуватися локальні джерела тепла, спрямовані на збереження потрібного рівня загального та локального теплообміну організму. Використання спеціального одягу не повинно виключати дотримання потрібної регламентації часу роботи в несприятливому охолоджуючому середовищі, а також загальних режимів праці.

Параметри температури повітря, що характеризують умови праці на відкритій території в різних кліматичних зонах (поясах) у зимовий період року (табл.5), наводяться у застосуванні до відносно спокійного повітря для працюючих, одягнених у спецодяг виготовлений відповідно до вказаних вище ДСТ ССБП з урахуванням виконання роботи середньої важкості та відповідної регламентації часу безперервного перебування в умовах охолоджуючого середовища. При дії вітру регламентована температура повітря повинна бути збільшена на 2° на кожний 1 м/с збільшення його швидкості.

Наведені значення температури  повітря (табл.5) стосовно різних класів умов праці не виключають регламентацію часу перебування працюючих в несприятливому мікрокліматі (сумарне за робочий час та безперервне). При неспокійному повітрі вказана в табл.5 температура повинна бути збільшена на 2,0°С на кожний 1 м/с.

Температурний індекс WBGT— емпіричний показник, що визначається на основі показань вологого та сухого термометрів, розташованих відповідно в природних умовах та всередині кульового термометра (загорненої кулі).

Метод визначення класів умов праці за показниками  мікроклімату заснований на оцінці зовнішнього теплового навантаження на організм людини з урахуванням комплексної дії параметрів мікроклімату— температури, вологості повітря, інтенсивності теплового випромінювання, а також рівня метаболізму.

WBGT-індекс розраховується за рівняннями: поза приміщенням при сонячному навантажені (або в приміщенні при тепловому випромінюванні):

WBGT= 0,7 х t_m_ + 0,1 х t_c + 0,2 х t_k

всередині приміщення (при відсутності теплового випромінювання) або зовні без сонячного навантаження.

WBGT= 0_?7 х/«. + 0,3х t_k

⁽вл: t_c, tk — відповідно температура вологого, сухого та кульового термометра. Якщо параметри навколишнього середовища розрізняються у просторі, то індекс WBGT рекомендується визначати на рівні голови (г), живота (ж) та щиколотки (щ).

WBGT =WBG7; + WBGT^ + WBGr^

Для швидкого визначення індексу WBGT достатнім одне вимірювання в точці максимального теплового впливу. За умови, якщо значення того чи іншого параметра, що входить до розрахунку WBGT не є постійним у часі, визначається його середньозмінна величина.

У разі відсутності кульового  термометра орієнтовна оцінка зовнішнього теплового навантаження на організм людини при комплексній дії параметрів мікроклімату може бути зроблена відповідно до класифікації, наведеної у таблиці 3.

Виміри показників мікроклімату повинні проводитися  в теплу пору року — у дні з температурою зовнішнього повітря, що відрізняється від середньої максимальної температури найспекотні-шого місяця не більше ніж на 5°С.

Частота змін в обидва періоди року визначається стабільністю виробничого процесу, функціонуванням технологічного та санітарно-технічного обладнання.

При доборі ділянок  та часу вимірювання необхідно враховувати всі чинники, що впливають на мікроклімат робочих місць (фази технологічного процесу, функціонування систем вентиляції, опалення та інші). Заміри показників мікроклімату слід проводити не менше як 3 рази за зміну (на початку, всередині та наприкінці зміни). При коливаннях показників мікроклімату, пов'язаних з технологічними та іншими причинами необхідно проводити додаткові вимірювання при найбільших та найменших величинах термічних навантажень на працюючих.

Вимірювання показників мікроклімату проводяться на робочих місцях, а якщо робочим місцем є декілька ділянок виробничого приміщення, то вимірювання здійснюються на кожній з них.

При наявності  локальних джерел тепловиділення, охолодження або вологовиділення (нагрітих поверхонь, агрегатів, вікон, дверних прорізів, воріт, відкритих ванн та ін.) вимірювання проводяться на кожному робочому місці, в точках, що мінімально та максимально віддалені від джерел термічної дії.

При санітарно-гігієнічній  оцінці умов праці у приміщеннях  з великою щільністю робочих місць, при відсутності локальних джерел тепловиділення, охолодження або вологовиділення, кількість ділянок для вимірювання температури, відносної вологості та швидкості руху повітря визначається відстанню між ними, яка не повинна перевищувати 10м.

Температуру та швидкість руху повітря на роботах, що виконуються сидячи вимірюють на висоті 0,1 та 1,0 м, а відносну вологість повітря — на висоті 1,0 м від підлоги чи робочого майданчика. При роботах, що виконуються стоячи, температуру та швидкість руху повітря слід вимірювати на висоті 0,1-1,5 м, а відносну вологість повітря на висоті 1,5 м.