Екологічне право

Державна екологічна експертиза видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, проводиться  після оголошення замовником через  засоби масової інформації заяви  про екологічні наслідки діяльності і подання еколого-експертним органам комплекту документів з обґрунтуванням оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Порядок передачі документації на державну екологічну експертизу визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Законом України  «Про екологічну експертизу» (ст. 37) державна екологічна експертиза проводиться  шляхом:

— аналізу і оцінки об'єктів  екологічної експертизи — групами  спеціалістів еколого-експертних підрозділів чи спеціалізованих установ і організацій органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

— еколого-експертних досліджень і оцінки об'єктів екологічної експертизи — спеціально створюваними комісіями із залученням фахівців — практиків та науковців інших підприємств, установ і організацій;

— створення спеціально уповноваженим центральним органом  виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів спільно з  іншими органами державної виконавчої влади міжгалузевих експертних комісій;

— залучення на договірних засадах інших спеціалізованих  організацій для попереднього експертного  розгляду та підготовки відповідних  пропозицій.

Стаття 38 зазначеного закону передбачає граничні строки проведення державної екологічної експертизи:

— групами спеціалістів еколого-експертних підрозділів, установ чи організацій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів — до 45 календарних днів з продовженням у разі потреби до 60 днів, а у виняткових випадках, залежно від складності проблеми, — до 120 днів;

— спеціально створеними міжгалузевими  еколого-експертними комісіями чи іншими спеціалізованими організаціями — до 90 календарних днів;

— за доопрацьованими матеріалами  відповідно до висновків по передньої  екологічної експертизи — до 30 календарних  днів.

Початком державної екологічної  експертизи вважається день подання  еколого-експертному органу комплекту необхідних матеріалів і документів, а у разі необхідності — і додаткової науково-дослідної інформації з тих питань, що виникли під час проведення експертизи.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про охорону навколишнього  природного середовища» громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними  групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також  місцевих органів влади за рахунок  їх власних коштів або на громадських  засадах. Також зазначається, що громадська екологічна експертиза проводиться  незалежно від державної екологічної  експертизи.

Ця експертиза згідно зі ст. 16 Закону України «Про екологічну експертизу» може здійснюватися  в будь-якій сфері діяльності, що потребує екологічного обґрунтування, з ініціативи громадських організацій  чи інших громадських формувань. Вона може здійснюватися одночасно  з державною екологічною експертизою  шляхом створення на добровільних засадах  тимчасових або постійних еколого-експертних колективів громадських організацій чи інших громадських формувань.

Для проведення громадської  екологічної експертизи, по-перше, необхідна  наявність зареєстрованої громадської  організації, статут якої передбачає можливість проведення громадської екологічної  експертизи. По-друге, громадська екологічна експертиза має бути офіційно зареєстрована  згідно зі ст.41 Закону «Про екологічну експертизу». По-третє, у заяві на проведення громадської екологічної  експертизи необхідно зазначити  склад членів експертної комісії, термін її проведення.

Найбільш неурегульованим  є питання з вибором об'єкта громадської екологічної експертизи, особливо якщо він, за заявою замовника, має державну або комерційну таємницю. Це певним чином стримує можливості громадської екологічної експертизи.

Інші, крім державної і  громадської, види екологічних експертиз  можуть здійснюватися за ініціативою  заінтересованих юридичних і  фізичних осіб на договірній основі зі спеціалізованими еколого-експертними органами і формуваннями. Примірний договір про надання еколого-експертних послуг затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів (ст. 17 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Процедура проведення екологічної  експертизи має такі складові елементи, як: а) перевірка наявності та повноти  необхідних матеріалів і реквізитів на об'єкти екологічної експертизи та створення еколого-експертних комісій (груп) відповідно до вимог законодавства (підготовча стадія); б) аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи, в разі необхідності натурні обстеження і проведення на їх основі порівняльного аналізу і часткових оцінок ступеня екологічної безпеки, достатності та ефективності екологічних обґрунтувань діяльності об'єктів екологічної експертизи (основна стадія); в) узагальнення окремих експертних досліджень одержаної інформації та наслідків діяльності об'єктів експертизи, підготовку висновку екологічної експертизи та подання його заінтересованим органам і особам (заключна стадія) (ст. 33 Закону України «Про екологічну експертизу»).

Висновки екологічної  експертизи складаються з вступної (протокольної), констатуючої (описової) та заключної (оціночно-узагальнюючої) частин (ст. 43).

Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх спеціально уповноваженим  центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього  природного середовища чи його органами на місцях є підставою для відкриття  фінансування проектів і програм  чи діяльності.

За негативної оцінки об'єктів державної екологічної  експертизи замовник зобов'язаний забезпечити  їх доопрацювання відповідно до вимог  еколого-експертного висновку і своєчасну передачу матеріалів на додаткову державну екологічну експертизу. Висновок державної екологічної експертизи після затвердження спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища є обов'язковим для виконання.

Водночас у  законодавстві передбачена можливість оскарження висновку державної екологічної  експертизи. Зокрема, відповідно до ст. 44 Закону України «Про екологічну експертизу»  юридичні особи, зацікавлені в спростуванні висновків державної екологічної  експертизи або його окремих положень, подають обґрунтовану заяву до відповідних  рад, органів державної виконавчої влади, державної екологічної експертизи та інших органів, які приймали рішення  про проведення такої експертизи.

Ці органи зобов'язані  в місячний строк розглянути подану заяву і за наявності підстав  призначити проведення додаткової державної  екологічної експертизи із залученням незалежних експертів.

Що ж стосується висновків громадської екологічної  експертизи, то згідно зі ст. 42 Закону України  «Про екологічну експертизу» вони надсилаються органам державної екологічної  експертизи та замовникам експертизи. Ці висновки мають враховуватися  при проведенні державної екологічної  експертизи, а також органами, які  приймають рішення про реалізацію того чи іншого господарського проекту.

Законом передбачена  юридична відповідальність фізичних і  юридичних осіб за порушення правил і вимог екологічної експертизи.

Висновки

На запобігання шкоди  навколишньому природному середовищу об'єктивно спрямоване екологічне право  України (право навколишнього природного середовища). На жаль, його регулюючий вплив на відповідні суспільні відносини  сьогодні не є досить ефективним. З  одного боку, це пов'язано з недоліками самого екологічного законодавства, з  іншого — практикою його застосування.

Є й ще одна причина: недостатній  рівень праворозуміння у сфері дії екологічного права.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про екологічну експертизу»  екологічна експертиза — це вид  науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Список використаної літератури

1. Екологічне право : Особлива  частина: Повний академічний курс: Підручник для студ. юрид. вузів і фак./ За ред. В.І.Андрейцева,; Київський нац. ун-т ім.Т.Г.Шевченка. Юридичний фак.. -К.: Істина, 2001. -543 с.

2. Екологічне право України  : Академічний курс: Підручник для  вищих навчальних закладів/ Галина  Балюк, Наталія Барбашова та ін.; За заг. ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, НАНУ, Київський ун-т права. -К.: Юридична думка , 2005. -847 с.

3. Екологічне право України  : Навчальний посібник для вузів/  Ред. В. К. Попова, А. П. Гетьман;  М-о освіти і науки України,  Нац. юридична академія України  ім. Ярослава Мудрого . -Х.: Право, 2005. -381 с.

4. Малишко М. Екологічне  право України : Навчальний посібник/ Микола Малишко,; Ред. В. З. Янчук. -К.: Юридична книга, 2001. -391 с.

5. Шемшученко Ю. Вибране/ Екологічне право/Юрий Шемшученко,; Ред.Кузьміна О. М.. -К.: Юридична думка , 2005. -590 с.