Застосування монетарних заходів для регулювання виробництва і цін

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський державний технологічний університет

Кафедра фінансів 

 

 

 

  

 

Курсова робота

з дисципліни:Гроші і кредит

на тему: «Застосування монетарних заходів для регулювання виробництва і цін.»

Варіант №27

 

 

 

Виконав:                        

студент групи ЗФК-111                                         

 

 

Перевірив:                                                                 

 

 

  

 

 

Чернігів 2011

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Вихідні дані……………………………………………………………………..4

2. Теоретичний розділ…………………………………………………………….4

3. Розрахунково-аналітичний розділ…………………………………………….9

4. Проектний розділ……………………………………………………………...12

5. Дослідний розділ……………………………………………………………...14

Висновки…………………………………………………………………………28

Список використаної літератури……………………………………………….29

Додаток…………………………………………………………………………..30

 

Вступ

Фіскальні та монетарні заходи як складові кон'юнктурної політики мають свої переваги та недоліки. Протиставлення їх у свій час стало причиною розходження між кейнсіанцями та монетаристами щодо методів державного регулювання. Дж. М. Кейнс і його послідовники, абсолютизуючи роль держави в регулюванні економіки, віддавали перевагу заходам фіскальної політики. Монетаристи на чолі з М. Фрідманом. абсолютизуючи здатність ринкової економіки до саморегулювання, легко довели, що сформульовані кейнсіанцями переваги фіскальної політики суто абстрактні і не проявляються в реальній дійсності.

У результаті кейнсіансько-монетаристських дискусій у світовій економічній теорії та в регулятивній практиці набули широкого визнання монетарний фактор розвитку економіки та активне застосування монетарних заходів в економічній політиці. Більше того, нині намітилося явне зближення позицій кейнсіанців і монетаристів щодо оцінки ролі фіскальної та монетарної політики в системі державного регулювання економіки. Зараз вони розглядаються не як альтернативні, а як взаємодоповнювальні в єдиній системі кон'юнктурної політики, зі своїми особливими цілями та механізмами впливу на сукупний попит. Це значно розширило регулятивні можливості та збагатило інструментарій кон'юнктурної політики в цілому.

Особливо наочно ці недоліки заходів фіскальної політики проявилися в Україні. Хоч ще в середині 1996 p. Президент Л.Д. Кучма визнав за необхідне реформувати податкову систему з метою послаблення податкового тиску на товаровиробників, проте і в 2000 p. відповідні закони не були прийняті.

Метою даної курсової роботи є вивчення механізму впливу монетарних заходів на регулювання виробництва і цін.

В процесі виконання курсової роботи планується вирішення наступних завдань:

• проаналізувати три можливих варіанти фінансово-економічної ситуації;
• вибрати з них кращий та запропонувати і оцінити відповідні монетарні заходи поліпшення ситуації;
• виконати теоретичне дослідження на тему “Інфляція як багатофакторний процес”.

1. Вихідні дані

В якості вихідних даних маємо інформацію про:

• відносний приріст обсягів виробництва DВ/В;
• відносний приріст грошової маси DМ/М;
• відносний приріст швидкості обороту грошей DV/V.

Названі показники приведені у трьох можливих варіантах (таблиця 1.1)

 

Таблиця 1.1 - Вихідні дані

№ ситуації	Відносний приріст показників,%
	DВ/В	DМ/М	DV/V
1	-5	+6	+31
2	+2	+10	+35
3	+9	+14	+40

2. Теоретичний розділ

В країні продовжується розвиток реформ шляхом державного регулювання в ринкових відносинах, виходячи з діяльності систем у природі, а також базового закону макроекономіки - закону обміну.

Ми намагаємось запозичити досвід розвинутих країн, де функціонують регульовані, соціально-орієнтовані ринкові відносини. В цих країнах регулювання застосовується як системний підхід до організації свого виробництва з наданням пріоритету своїм громадянам. Причому, за аналогією з технічними системами, в розвинутих країнах, як правило, діють пропорційні закони регулювання - чим більше збурення системи викликає той чи інший чинник (а отже може призвести до відхилення від економічної стабільності), тим більша регулююча дія, що зменшує вплив збурення.

Для того, щоб ефективно регулювати, необхідно чітко визначити причини, які руйнують власне виробництво, аби їх усунути.

Сьогодні це:

• нераціональна структура виробництва;
• монопольна залежність від постачальників енергоносіїв з одного джерела;
• недостатня захищеність виробництва та внутрішнього ринку України законодавчими та нормативними актами державних органів;
• недосконалий рівень фінансово-грошової системи, при якому вона працює проти власного виробництва, проти інтересів широких верств населення і в якій, до речі, криється головна причина кризи неплатежів та неконтрольованого вивозу капіталу за кордон.

Розв'язання всіх цих проблем повинно здійснюватись законодавчо та економічними методами.

Найбільша перешкода розвиткові власного виробництва - недосконалість нашої грошово-кредитної системи.

Мета регулювання тут полягає в усуненні невідповідності між надходженнями грошей із державного виробництва у приватні, не керовані державою, банки, які це виробництво не підтримують, не надають йому кредитів за прийнятною процентною ставкою.

Нам слід врахувати досвід розвинених країн, в яких здійснювалось активне регулювання діяльності банків державою. Досвід розвинених країн підтверджує також необхідність державного впливу на розвиток власного виробництва через рівень заробітної плати. У розвинутих країнах фонд зарплати в національному продукті становить 50-70%, в той час як в Україні - 9-10%. Наш рівень середньої заробітної плати сьогодні такий, що власне виробництво наукомістких та складних побутових товарів широкими верствами населення не фінансується.

Отже, низька купівельна спроможність населення є гальмом у розвитку власного виробництва.

Склалася макроекономічна невідповідність між вартістю нашої продукції, вартістю робочої сили, курсом гривні і, врешті, рівнем заробітної плати.

Про цю невідповідність свідчить таке співвідношення. Якщо виробництво впало у два рази, то інтегральна купівельна спроможність населення теж повинна впасти в кілька разів, а не в 10 разів, як зараз.

Необхідність посилення та зміни державного регулювання у грошово-фінансовій системі випливає також із аналізу макроекономічного закону обміну, згідно з яким добуток цін (Ц) на обсяг виробництва (В) дорівнює добутку величини грошової маси (М) на швидкість обороту грошей (V), тобто:

 

Ц*В=М*V. (2.1)

 

Посилаючись на закон обміну, рід фахівців вважають головною причиною зростання цін емісію грошей. В дійсності це не зовсім так. Як правило, фактор впливу емісії грошей на зростання цін перебільшується, а вплив на нього швидкості зростання обороту грошей не висвітлюється. Останнє, тобто зростання швидкості обороту грошей, є природним бажанням банківської діяльності. Саме ця діяльність, як буде показано нижче, потребує жорсткого державного регулювання.

Припустимо, що всі величини в законі обміну отримують однаковий приріст: DЦ, DВ, DМ, DV, тоді із закону обміну можна отримати формулу оцінки відносного приросту цін у=DЦ/Ц від відносного приросту інших величин:

 

, (2.2)

 

де х=DВ/В - відповідний приріст виробництва;

 

 (2.3)

Графік залежності “у” від “х” зображений на рисунку 2.1.

Як видно з наведеного графіка, залежність відносного зростання ціни (у) від відносного приросту виробництва (х) є нелінійною і має таку особливість. Що при спаданні виробництва (значення “х” від'ємні) ціни наростають на значно більшу величину, ніж величина спаду виробництва.

 

 

При цьому крива 1 характеризує значення залежності у разі, коли емісія грошей повністю відсутня (DМ=0) і банківська діяльність повністю контролюється (DV=0), тобто немає приросту швидкості обороту грошей. В такій ситуації при спаді виробництва на 10% (х=-0,1) ціни повинні були б збільшитися на 11% (у=0,11).

Якби при цьому допустити відносну емісію на рівні 25%, то ціни б мали збільшитися на 40% (у=0,4).

В той же час, якби при тому спаді виробництва на 10% не відбувалось зовсім емісії грошей, а приріст швидкості обороту грошей становив 100% (крива 3), що означає “прокрутити грошову масу” один раз, а окремі банки встигають “прокрутити” кілька разів, то ціни повинні б були зрости на 122% (у=1,22).

І, нарешті, четвертий випадок (крива 4), коли відносна емісія грошей становить 25%, а приріст швидкості обороту - 100%, то в цьому разі приріст цін становив би 180% (у=1,8) при тому ж спаді виробництва на 10%.

Останній випадок дуже близький за змістом до ситуації, що склалася в Україні в другій половині 1994 року, коли цільова емісія грошей для забезпечення для забезпечення сільського господарства була 21,3%, а ціни, як відомо, зросли на 250%.

Ця обставина, згідно з макроекономічним законом обміну, свідчить про те, що головною причиною зростання цін в другій половині 1994 року була не емісія грошей, а неконтрольований приріст швидкості обороту грошей, який перевищив 100% та спровокував значний приріст цін та відповідну інфляцію.

Якби в той період регулювалась державою банківська діяльність таким чином, щоб DV=0, тобто щоб не було контрольованого приросту швидкості обороту та пов'язаних з ним зловживань, то приріст цін при відносній стабільності виробництва на той час не повинен був би перевищувати 40%.

Ці розрахунки показують, що є альтернативні шляхи переходу до ринку без одночасного зубожіння широких верств населення і бурхливого “шокового” збагачення інших верств.

Один з таких шляхів - це посилення державного впливу (регулювання) на всі складові, що входять в об'єктивний економічний закон обміну:

• в сфері виробництва (В);
• в грошово-фінансовій системі (М та V);
• в сфері ціноутворення (Ц).

Причому, найбільш ефективним напрямком державного регулювання, який може дати віддачу дуже швидко, а головне - не потребує майже зовсім фінансових затрат, є регулювання банківської діяльності, в першу чергу швидкості обороту грошей. Сьогодні цьому регулювання приділяється все більша увага.

Підтвердженням цього висновку є історичний досвід розвинутих країн, зокрема США: “новий курс”, який передбачав активне втручання держави в банківську діяльність, був обраний президентом Рузвельтом як головний і довів свою надзвичайну ефективність.

З аналізу наведеного закону обміну можна зробити ще один важливий висновок: досягнення економічної стабілізації або переважно монетарними методами, в яких задіяні ціни (Ц), грошова маса (М) та банківська діяльність (V), безумовно збіднює можливості стабілізації, тому, що вони не повністю використовують вплив виробництва (В) в макроекономіці, а найголовніше не відображають інтересів широких верств населення. Саме вони і тільки вони безпосередньо зв'язані з виробництвом (В), а виробництво в монетарній політиці є, нажаль, другорядним пасивним фактором.

3. Розрахунково-аналітичний розділ

Застосовуючи положення та формули, викладені у попередньому розділі, і вихідні дані до курсової роботи, проведемо необхідні розрахунки відносного приросту цін та побудуємо графік залежності відносного приросту цін від відносного приросту таких показників, як обсяги виробництва, грошова маса, швидкість обороту грошей.

Щоб отримати достатню кількість пунктів для побудови кривих цієї залежності, використаємо кілька додаткових вільно вибраних значень показника відносного приросту обсягів виробництва для кожного із трьох завданих варіантів, що характеризують дану фінансово-економічну ситуацію.

Почнемо з розрахунку відносного приросту цін для першої економічної ситуації, що склалася на ринку.

За формулою (2.3) розрахуємо коефіцієнт а:

а=0,06+0,31+0,06*0,31=0,3886,

тобто функція залежності (2.2) матиме наступний вигляд:

 

.

 

Для заданого значення приросту обсягів виробництва (DВ/В=-0,05) матимемо наступне значення у:

=0,4617.

Це означає, що при відносному зростанні грошової маси на 6%, швидкості обороту грошей на 31% та скороченні обсягів виробництва на 5% спостерігатиметься ріст цін на 46,17%.

Для другої економічної ситуації, що склалася на ринку, отримали такі значення.

Коефіцієнт а:

а=0,1+0,35+0,1*0,35= 0,485,

тобто функція залежності (2.2) матиме наступний вигляд:

 

.

 

Для заданого значення приросту обсягів виробництва (DВ/В=0,02) матимемо наступне значення у:

Це означає, що при відносному зростанні грошової маси на 10%, швидкості обороту грошей на 35% та обсягів виробництва на 2% спостерігатиметься ріст цін на 45,59%.

Виконаємо розрахунки по третій економічній ситуації, що склалася на ринку.

Коефіцієнт а:

а=0,14+0,40+0,14*0,40= 0,596,

тобто функція залежності (2.2) матиме наступний вигляд:

 

.

 

Для заданого значення приросту обсягів виробництва (DВ/В=0,09) матимемо наступне значення у:

Це означає, що при відносному зростанні грошової маси на 14%, швидкості обороту грошей на 40% та обсягів виробництва на 9% спостерігатиметься ріст цін на 46,42%.

Для зручного порівняння отриманих результатів складемо таблицю 3.1.