Види банківських рахунків та порядок їх відкриття в установах банку

Види  банківських рахунків та порядок їх відкриття  в установах банку. Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків 

1.1. Види банківських  рахунків. 

Згідно з чинним законодавством України всі вільні грошові кошти підприєм­ства  повинні в обов'язковому порядку зберігатися в банку, причому підприємства можуть самостійно обирати установу банку, в якій зберігатимуться кошти. 

Безготівкові  розрахунки передбачають рух коштів по рахунках в банках юридичних чи фізичних осіб. Тому доцільно розглянути питання щодо видів рахунків та порядку їх відкриття. 

Банки можуть відкривати поточні, депозитні, бюджетні, позикові рахунки, субра­хунки для філій, представництв тощо. Найбільш поширене сьогодні використання поточних та депозитних рахунків. 

Поточні рахунки  відкривають суб'єктам підприємницької діяльності для зберігання коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства України.  

Депозитні рахунки  відкривають підприємствам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між клієнтом і банком. Зберігання коштів на депозитному рахунку передбачає виплату відсотків згідно з договором. 

Законодавством  не обмежується кількість відкритих  рахунків у банку: одне підприємство може мати їх декілька. 

1.2. Порядок відкриття рахунків 

Для відкриття  поточних рахунків підприємства надають  банку такі документи: 

• заяву на відкриття  рахунку встановленого зразка, підписану  керівником та головним бухгалтером; 

• копію свідоцтва  про державну реєстрацію в органі державної влади чи іншому уповноваженому органі, засвідчену нотаріально; 

• копію належним чином зареєстрованого статуту, завірену нотаріально чи органом  реєстрації (підприємства, які діють  на підставі засновницького договору, подають нотаріально засвідчену копію цього договору); 

• копію документа, який підтверджує поставлення підприємства на податковий облік, завірену податковим органом, нотаріально або уповноваженим  праців­ником банку; 

• картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження  рахунком і підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищою організацією. 

До картки включається  також зразок відбитка печатки підприємства. Новостворені підприємства, які ще не мають печатки, та фізичні особи  — суб'єкти підприємницької діяльності можуть не подавати відбиток печатки; 

• довідку про  реєстрацію в органах Пенсійного фонду, в якій зазначається найменування установи банку; 

• копію довідки  про внесення підприємства до Єдиного  державного реєстру підприємств  та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, що ви­дав довідку; 

• документ, що підтверджує реєстрацію підприємства як платника соціальних страхових внесків, або його копію, засвідчену нотаріально  або органом, що його видав, чи уповноваженим  працівником банку. 

Перелік документів, що подаються філіями, підрозділами, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, дещо інший від вищенаведеного. 

Банк зобов'язаний відкрити поточний рахунок не пізніше  десяти днів з моменту подання  повного пакета документів. 

Між банком та клієнтом укладається договір на розрахунково-касове обслу­говування, який є підставою для здійснення банком розрахунків відповідно до по­треб підприємства.  
 

2. Порядок та  форми здійснення безготівкових  розрахунків 

2.1. Форми безготівкових  розрахунків. 

У процесі господарської  діяльності підприємства здійснюють розрахунки з іншими підприємствами, як у готівковій формі, так і без участі готівки, шляхом перерахування коштів з рахунку  банку свого підприємства на відповідні рахунки іншого підприємства.  

При здійсненні розрахунків можуть застосовуватись акредитивна, інкасова, вексельна форма розрахунків, а також форми розрахунків за розрахунковими чеками та з використанням розрахункових документів. Окрім того, все більшого поширення набувають розрахунки банківськими платіжними картками. 

При здійсненні розрахункових операцій підприємства можуть використовувати такі розрахункові документи: 

- меморіальний  ордер; 

- платіжне доручення;  

платіжна вимога-доручення;  

платіжна вимога;  

розрахунковий чек;  

акредитив;  

банківські платіжні картки. 

Підприємство  для здійснення розрахунків самостійно обирає передбачені пла­тіжні інструменти (за винятком меморіального ордера) і зазначає їх під час укла­дення договорів. 

Меморіальний  ордер використовується при здійсненні розрахунків банками. 

Платіжне доручення  — розрахунковий документ, що містить  письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку  зазначеної суми коштів та її перерахування  на рахунок одержувача. 

Платіжна вимога-доручення  — розрахунковий документ, який складається з двох частин: 

верхньої —  вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визна­ченої  суми коштів; 

нижньої — доручення  платника обслуговуючому банку про  списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача. 

Чеки часто  використовуються для розрахунків  з юридичними і фізичними осо­бами за отримані товари, виконані роботи, надані послуги з метою скорочення розрахунків  готівкою. Чек — документ, що містить  розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку-емітента (банку, що видає чек або чекову книжку), яка веде його рахунок, сплатити чекодержателю (отримувачу коштів за чеком) зазначену в чеку суму коштів. 

Мало поширеною  в Україні, але загальноприйнятою  у світовій практиці формою розрахунків є акредитивна. При цій формі банк за дорученням свого клієнта (заявника акредитива) зобов'язаний: 

• виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; 

• надати повноваження іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Загалом в акредитивній формі розрахунків беруть участь: 

а) заявник акредитива — платник, який звернувся до банку, що його обслуговує, для відкриття  акредитива; 

б) банк-емітент  — банк платника, що відкриває акредитив  своєму клієнту; 

в) бенефіціар —  юридична особа, на користь якої виставлений  акредитив (про­давець, виконавець робіт  тощо). 

г) виконуючий банк, що здійснює платіж за акредитивом. 

Умови та порядок  проведення акредитивної форми розрахунків передбачаються у договорі між заявником на акредитив та бенефіціаром. Акредитиви бувають відзивні та безвідзивні, а також покриті та непокриті. Відзивний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром, безвідзивний—може бути замінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Покритим вважається акредитив, для здійснення платежів по якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконуючому банку. Непокритий акредитив — це акредитив, оплата за яким при тимчасовій відсутності коштів на рахунку гарантується банком-емітентом за рахунок кредиту. Кожен акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником. Час дії акредитива визначається, як правило, в межах 15 днів із дня відкриття. Після відвантаження продукції бенефіціар подає необхідні документи, передба­чені умовами акредитива виконуючому банку. При дотриманні всіх умов договору проводиться виплата за акредитивом. Інколи умовою виплати грошей з акреди­тива може бути акцепт уповноваженої покупцем особи, яка засвідчує в банку постачальника зразок свого підпису.  

Інкасо —  вид банківської операції, який полягає  в отриманні банком грошей по різних документах (векселях, чеках тощо) від імені своїх клієнтів і зарахуванні їх в установленому порядку на рахунок отримувача коштів. На практиці інкасо використовуються при розрахунках з іноземними контрагентами. 

2.2. Арешт рахунка. 

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність" від 12.07.2000 р. № 2121-ІП на кошти, що знаходяться на рахунках клієнтів банку, може накладатись арешт на підставі рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови слідчого, постанови державного виконавця. Арешт може накладатися на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, або на кошти на будь-якому конкретному рахунку, на кошти на рахунку в цілому і на конкретно визначену суму. При відповідному рішенні суду на час накладення арешту банк відкриває клієнту спеціальний рахунок, на який перераховується вказана у рішенні суду сума коштів. Після цього, в разі відсутності інших рішень суду, банк відновлює проведення операцій за рахунком клієнта за встановленим порядком. Кошти, які накопичуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або звільнення з-під арешту. 

2.3. Електронна  система “клієнт-банк”. 

Для оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обміну технологічною інформацією клієнти можуть застосовувати програмно-технічний комплекс „клієнт банку-банк" (далі — система „клієнт-банк"). Суть її полягає в тому, що розпорядник коштів підприємства, не виходячи із офісу, може контролювати рух коштів на рахунку. Доручення клієнт передає банку у вигляді електронної форми встановленого зразка. Банківська частина системи „клієнт-банк" забезпечує перевірку наведених електронних підписів, якими користується підприємство, на кожному розрахунковому документі в електронному вигляді клієнта та за платіжним файлом.

Всі операції по руху коштів на рахунку в банках здійснюються на підставі розрахункових  документів (платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки, акредитиви, векселі), форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці. Якщо документ неправильно заповнений, не містить потрібного реквізиту, містить виправлення, то банк не має права приймати цей документ до виконання. 

3.1. Виписка банку. 

Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у виписці з рахунку, до якої додаються підтверджуючі  документи. Загально-встановленої форми  виписки немає (кожен банк вибирає  зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кредитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахунків. При опрацюванні виписки бухгалтер повинен знати, що банк, зберігаючи кошти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту (збільшення кредиторської заборгованості), а списання, видачу коштів — по дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди кореспондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри, потім в Головну книгу та у форми фінансової звітності. 

3.2. Облік операцій  на рахунку в банку. 

Облік операцій на рахунках в банку ведеться на рахунку 31 „Рахунки в банках". По дебету рахунку 31 відображається надходження  грошових коштів, а по кредиту —  їх використання. Рахунок 31 „Рахунки в  банку" має субрахунки:  

•311 “Поточні рахунки  в національній валюті” 

• 312 “Поточні рахунки  в іноземній валюті” 

• 313 “Інші рахунки  в банку в національній валюті” 

• 314 „Інші рахунки  в банку в іноземній валюті".