Управління кредитним ризиком банку

ЗМІСТ

Вступ

1. Економічна сутність кредитних ризиків банківської діяльності……………………………………………………………………...4
2. Механізм управління кредитним ризиком банку…………….10
3. Прогнозування кредитного ризику на основі збалансування       обсягів кредитних та депозитних операцій………………………………..15

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні є очевидним, що управління і прийняття рішень у сфері банківського кредитування проводяться в умовах невизначеності, конфліктності, дії дестабілізуючих чинників і зумовлених ними ризиків. Ця обставина зумовлює значну кількість наукових праць з проблематики управління кредитними ризиками. У цих роботах з різною мірою повноти розкриті різноманітні аспекти даного процесу, окреслено загальне коло напрямів подальшого розвитку теорії та методології управління кредитними ризиками. При цьому основна увага дослідників приділяється уточненню відповідного понятійного апарату[1; 2], організаційно – аналітичним аспектам удосконалення методики мінімізації негативних наслідків кредитних ризиків [3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11].

Укладачами Словника фінансових термінів [12] наведено узагальнене визначення кредитного ризику як ризику втрат, пов’язаних із погіршенням стану дебітора, контрагента за угодою, емітента цінних паперів, що вказує на те, що сфери виникнення кредитного ризику не обмежуються тільки процесом банківського кредитування. Цієї позиції дотримуються також інші автори, зокрема П. Ковальов та Л. Слобода [13; 14], на думку яких сутність кредитного ризику можна охарактеризувати як ситуацію, в якій контрагент операції не може або не хоче виконати зобов’язання, що виникли в момент укладення фінансової угоди.

Подібне визначення кредитних  ризиків наведене у методичних вказівках  Національного банку України  з інспектування банків “ Система  кількісної оцінки ризиків ” [15]: кредитний ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, що виникає через неспроможність сторони, яка взяла на себе зобов’язання, виконати умови фінансової угоди із банком.

У той же час поняття  “ кредитний ризик банку ”  ототожнюється із ризиком неповернення позичальником основного тіла кредиту  та процентів по ньому. На таке розуміння  кредитного ризику, визначаючи класифікаційні ознаки загального ризику, вказував Дж. Кейнс, на думку якого, “ ризик кредитора ” – це ризик неповернення кредиту ” [16]. Аналогічні визначення можна зустріти і в сучасних наукових працях. Наприклад, Дж. Сінкі визначає кредитний ризик ( або ризик непогашення ) як “ ймовірність неповернення позичальником взятої позики ” [17].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Економічна сутність кредитних ризиків банківської діяльності

 

Переважна більшість сучасних науковців у роботах, присвячених дослідженню сутності кредитного ризику, дотримується зазначеного традиційного підходу, лише конкретизуючи у поданих визначеннях, порушення яких саме умов кредитування призводить до виникнення кредитного ризику [18; 19; 20; 21; 22; 23; 24; 25]. При цьому основними такими умовами є обсяги та час повного повернення боргу. Так, наприклад, О. Євтух визначає кредитний ризик як ризик неповернення у встановлений термін основного боргу та процентів за позичкою, що належать кредитору [18, с. 43], а В. Романов – як ризик того, що учасник-контрагент не виконує своїх зобов’язань у повному обсязі та на визначену дату, або на інший час після визначеного терміну [2]. Т. Пустовалова наводить таке визначення кредитного ризику: це – ризик втрати активів у результаті невиконання позичальником взятих на себе договірних зобов’язань [25]. Авторами енциклопедії фінансового ризик-менеджменту [26] він визначається як ризик, пов’язаний з кредитною діяльністю, та відсутністю впевненості щодо вчасного і повного повернення кредитних коштів контрагентом банку.

Цей підхід знайшов відображення і в нормативно - правовій базі, що регулює банківську діяльність. Так, у положенні Національного банку України “Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями” [27] кредитний ризик трактується як ризик невиконання позичальником зобов’язань за кредитними операціями банку, тобто ризик того, що сплата відсотків та основної суми боргу здійснюватиметься з відхиленням від умов кредитної угоди або взагалі не буде проводитися.

У той же час деякі науковці при визначенні сутності кредитного ризику виходять з його позиціювання як різновиду фінансового ризику, що супроводжує процес кредитування. У рамках цього підходу кредитний ризик розглядається як ймовірність зменшення вартості частини активів у вигляді суми виданих кредитів або зниження прибутковості від цієї частини активів значно нижче очікуваного рівня [28]. Зокрема, С. Павлюк розглядає кредитний ризик як вартісний вираз імовірної події в ході кредитної операції, яка може призвести до збитків, тобто до відхилення фактичних показників від передбачуваних у кредитора [1]. На думку Р. Яворського, кредитний ризик – це ймовірність зміни грошового потоку як у кількісному, так і в часовому вимірі під час кредитної операції як з боку кредитора, так і з боку позичальника [29, с. 107]. У свою чергу, за твердженням О. Буздаліна, кредитний ризик є мірою суб’єктивної впевненості експертів, що залежить від обсягів інформації, якою вони володіють [30].

Також заслуговує на увагу  визначення, сформульоване А. О. Єпіфановим, І. В. Сало та О. А. Криклій [31; 32; 33], які кредитним ризиком пропонують вважати можливість того, що у майбутньому в певний момент часу вартість банківських активів зменшиться у зв’язку з неповерненням (неповним або несвоєчасним поверненням) цих активів. Певним недоліком даних визначень є їх універсальність з позиції можливості використання для означення будь-якого різновиду фінансового ризику за умови усунення вказівки на приналежність до здійснення кредитних операцій. На наш погляд, поняття кредитного ризику має чітко відбивати суть негативних змін, характерних лише для кредитних операцій, з виникненням яких цей ризик пов’язаний. Такий підхід до визначення кредитного ризику зводиться до оцінки ймовірності виконання контрагентом своїх зобов’язань.

Більш вдалими, з урахуванням  наведеного вище зауваження, є такі формулювання визначень досліджуваного поняття:

• кредитний ризик – це міра (ступінь невизначеності) щодо виникнення небажаних подій при здійсненні фінансових угод, суть яких полягає в тому, що контрагент банку не зможе виконати взятих на себе за угодою зобов’язань і при цьому не вдасться скористатися забезпеченням повернення позичених коштів [10];
• кредитний ризик – це можливість виникнення непередбачених подій, які спричинять негативний вплив на результати діяльності банківської установи у сфері кредитних відносин і призведуть до втрати частини активів банку та недоотримання прибутку у вигляді відсотків [34].

Отже, узагальнюючи вищевикладене, можна зробити висновок, що кредитний ризик апріорі супроводжує весь комплекс кредитних відносин, які виникають у процесі здійснення певної кредитної угоди та надання позики потенційному клієнтові банку.

Враховуючи зазначене  вище, в узагальненому вигляді  специфічні елементи сутності кредитного ризику як різновиду банківських ризиків представлені на рис. 1.1.

 

 

 

У представленій схемі  вихідним моментом є саме розуміння об’єкта, з яким пов’язується виникнення кредитного ризику банку, як всього взаємопов’язаного комплексу етапів процесу банківського кредитування, основою цілісності якого є необхідність забезпечення надійності та прибутковості кредитних операцій банку. Отже, відповідно, виникнення процесу банківського кредитування в сучасному його розумінні природно пов’язане із управлінням кредитним ризиком, який, у свою чергу, є зворотною стороною головної мети кредитних операцій банків – прибутковості: підвищення доходності супроводжується зростанням ризику. З урахуванням цього до певної міри хибною є думка, що об’єктом кредитного ризику є кредитна операція [1].

Кредитний ризик присутній у всіх економічних відносинах банку, де відбувається рух позикової вартості, але не скрізь даний ризик відіграє визначальну роль. З урахуванням цього недоцільно пов’язувати кредитний ризик тільки з наданням банківського кредиту, кредитною операцією. Кредитний ризик присутній у випадках з будь-яким іншим інструментом, коли є контракт [25].

Отже, кредитний ризик  превалює у тих банківських процесах, що пов’язані із проведенням активних операцій з юридичними і фізичними особами та здійсненням операцій на міжбанківському ринку. З урахуванням цього, крім безпосередньо кредитної операції (договору щодо надання кредиту, який супроводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника), процес банківського кредитування охоплює також певні дії, пов’язані з виконанням функцій ризик-менеджменту:

• вивчення кредитоспроможності потенційного позичальника, обґрунтування умов кредитної угоди із врахуванням реального фінансового стану потенційного клієнта та прогнозу його зміни на період кредитування;
• розробка та здійснення системи заходів щодо забезпечення повернення кредиту та сплати відсотків за ним (моніторинг дотримання ліміту кредитування, цільового використання кредиту, повноти і своєчасності повернення кредиту і відсотків за його користування, коригування окремих умов кредитної угоди для мінімізації фінансових втрат; система нагадувань та попередження позичальників, перевірка стану та наявності заставленого майна, контроль за грошовими потоками за рахунками клієнта тощо);
• управління кредитним портфелем банку як сукупністю конкретних кредитів;
• управління діяльністю персоналу кредитного підрозділу банку, що здійснює кредитні операції, в тому числі чітка інструктивно - методологічна регламентація порядку і змісту виконання обов’язків співробітниками, що беруть участь у кредитному процесі.

 

Кредитування як прояв бізнес-процесу банку, є однією з форм його виробничих відносин, рушійною силою якої виступають економічні інтереси учасників. З цієї позиції кредитування можна представити як засіб сумісного досягнення економічних цілей банком і його контрагентами – отримання доходів або прибутку. При цьому існування кредитного ризику є обмежуючим фактором щодо розвитку бізнес-процесів банку, своєрідною контрмотивацією щодо нарощення обсягів кредитування. Отже, економічна мотивація банку в процесі управління кредитним ризиком знаходиться в рамках максимізації прибутку при мінімально можливому ризику, що відбиває подвійну природу економічного ризику в цілому.

Пошук оптимального балансу  між доходом і ризиком –  важливе завдання, що вимагає своєчасного прийняття рішення і врахування взаємодії багатьох чинників кількісного і якісного характеру. Графічно залежність величини кредитного ризику від розвитку кредитного процесу в часі, який контролюється системою ризик-менеджменту, відображено на рис. 1.2.

 

Як видно із співвідношення величин кредитного ризику для різних умов перебігу процесу банківського кредитування, саме раціональний управлінський  вплив на фактори формування кредитного ризику забезпечує можливість його оптимізації.

Крім виділених специфічних  сутнісних елементів кредитного ризику, багато дослідників зауважують на доцільності вивчення його з позиції вивчення функцій, які він виконує у банківській діяльності. У більшості випадків виділяються регулятивна та захисна функції економічного ризику в цілому і кредитного ризику зокрема [35]. Деякі дослідники, наприклад, А. Альгін, М. Лапуста, Л. Шаршукова [36; 37], доповнюють даний перелік інноваційною та аналітичною функціями.

Як видно з наведеної  класифікації, у більшості випадків науковцями справедливо обґрунтовується  доцільність дослідження кредитного ризику банків на двох рівнях – індивідуальному  та загальному.

Індивідуальний рівень охоплює  систему індивідуальних кредитних ризиків, які можуть бути згруповані за позичальниками, що сегментовані за різними класифікаційними ознаками (сферами економічної діяльності, якістю фінансового стану, способом забезпечення позики, строками кредитування тощо). На загальному рівні доцільно виділяти ризик портфеля кредитних вкладень, в якому до певної міри усереднюються індивідуальні ризики позичальників з урахуванням структури їх системи.

 

2.  Механізм управління кредитним ризиком банку

 

Підвищення якості та ефективності управління кредитним ризиком банків на будь-якій стадії економічного циклу  вимагає формування певного набору дієвих інституціональних та методичних (в тому числі програмних, автоматизованих) компонентів, інтеграційна взаємодія яких дозволить отримувати управлінську інформацію належної якості, необхідну для прийняття адекватних рішень, пов’язаних з ризиком.

Оскільки кредитний ризик  притаманний найбільш значущому виду діяльності комерційних банків – кредитуванню, можна стверджувати, що процес управління кредитним ризиком як в управлінському, так і в нормативному аспектах знаходиться на стику ризик - менеджменту з іншим напрямом діяльності комерційного банку – управлінням кредитним процесом [13].