Сутності банкрутства, як економічного явища, причин виникнення та наслідків

    Зміст

    Вступ ………………………………………………………………………3

    РОЗДІЛ 1ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ БАНКРУТСТВА………………………………………………………………5-14

    1.1.Поняття  банкрутства…….…………………………………………..5

    1.2. Суб’єкти у відносинах банкрутства…………………………………7

    1.3. Підстави для застосування банкрутства……………………………..8

    РОЗДІЛ  2  ПРАКТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА БАНКРУТСТВА ТОВ “МЕБЛЕВИК”…………………………………………………………………....15-33

    2.1. Організаційно-економічна характеристика ТОВ “Меблевик”……..15

    2.2. Аналіз фінансової діяльності ТОВ …………………………………..18

    2.3. Аналіз можливості банкрутства ТОВ “Меблевик”………………….29

    РОЗДІЛ 3   ШЛЯХИ ТА РЕЗЕРВИ УНИКНЕННЯ БАНКРУТСТВА ТА ВІДНОВЛЕННЯ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ……………………………………………………34-39

    Висновки…………………………………………………………………..40

    Список  використаних джерел………………………………………………42

    Додатки………………………………………………………………………44  
 
 
 
 
 

    Вступ

    Актуальність  теми курсової роботи: В умовах ринкової економіки суб'єкти господарювання для отримання прибутків вкладають  в свою діяльність певні матеріальні  ресурси та зусилля, але не завжди результатом цієї діяльності є отримання  доходів. Часто в результаті певних обставин підприємець замість отримання доходу отримує збитки, зобов'язання перед кредиторами та державним бюджетом. Для припинення існування такого підприємства та забезпечення виплати зобов'язань і існує такий механізм як банкрутство.

    Останніми роками проблема банкрутства набула глобального значення для українських  підприємств, тому ця проблема є чи не найактуальнішою. При такому стані  з банкрутством в країні просто необхідно  підняти інститут банкрутства на такий рівень, щоб за допомогою нього можна було здійснювати як очищення реального сектору економіки від не життєздатних підприємств, так і відновлення платоспроможності підприємств, які мають широкі перспективи і потрапили в ситуацію неплатоспроможності за збігом обставин.

    Характерними ознаками фінансової кризи підприємства є скорочення попиту на його продукцію, і, як наслідок, зниження обсягів виробництва; зростання заборгованості постачальникам, держбюджету та банкам; затримки з виплатою заробітної плати працівникам. Кількість таких підприємств в економіці України неухильно зростає. Причому тенденції банкрутства поширюються не лише на окремих суб'єктів господарювання, а й на цілі галузі економіки (наприклад, сільське господарство, яке вже впродовж багатьох років перебуває в глибокій фінансовій кризі і де понад 85% господарюючих суб'єктів закінчують свою діяльність щорічно із збитками; в промисловості збитковим є кожне друге підприємство). 

    Отже, банкрутство - це один з ключових елементів  ринкової економіки і інститут розвиненої системи громадянського та торговельного права, це механізм, який дає можливість уникнути катастрофи та вигідно розпорядитися засобами.

    Практичне значення теми: полягає в тому, що в дослідженні комплексно проаналізований  та узагальнений матеріал про сутність, причини та ознаки банкрутства, порядок оголошення підприємства банкрутом, економічну сутність санації підприємств, пошук та мобілізацію внутрішніх резервів відновлення платоспроможності та нейтралізації загрози банкрутства підприємства

    Мета : розкриття сутності банкрутства, як економічного явища, причин виникнення та наслідків.

    Задачі дослідження :

• розкрити сутність поняття банкрутства;
• дати характеристику суб'єктам у відносинах банкрутства;
• визначити підстави для застосування банкрутства та провадження у справах про банкрутство;
• розглянути ліквідаційну процедуру;
• проаналізувати можливості  банкрутства на прикладі ТОВ „Меблевик”;
• визначити резерви уникнення банкрутства та відновлення платоспроможності підприємства.

    Об'єктом дослідження - для даної курсової роботи є  аналіз фінансового стану ТОВ „Меблевик”

    Предметом дослідження - внутрішні резерви відновлення платоспроможності та нейтралізації загрози банкрутства підприємства.

    Методологічна основа дослідження: При опрацюванні вихідної інформації були використані загальнонаукові методи аналізу, синтезу, абстрагування та узагальнення.

    Характеристика  джерел, використаних в роботі. У  роботі використані нормативні документ України, наукові розробки і навчальні  посібники, періодична література. 
 

    РОЗДІЛ  1 ТЕОРЕТЕЧНИЙ  АНАЛІЗ БАНКРУТСТВА

    1.1. Поняття банкрутства 

    Банкрутство як одна з юридичних підстав ліквідації підприємств регулюється Законом  України "Про підприємства в Україні" (статті 24 і 34). Порядок і умови  визнання суб'єктів підприємницької  діяльності банкрутами з метою задовольнити претензії кредиторів регулює спеціальний Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 p., що нині діє в редакції від 30 червня 1999 р. і називається "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів [2].

    Разом з тим, положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств, а також до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо щодо них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийнято рішення щодо цього.

    Окремі  відносини щодо провадження у  справах про банкрутство регулюються  також Арбітражним процесуальним  кодексом України, про що в Законі є спеціальні застереження. Особливості  провадження у справах про  банкрутство банків регулюються Законом України "Про банки і банківську діяльність", а порядок продажу майна банкрута регулюється також з урахуванням вимог законів України "Про приватизацію державного майна" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Такими є основні нормативні акти про банкрутство, поняття якого містить ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Банкрутство - це визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [2].

    У свою чергу, під неплатоспроможністю  Закон розуміє неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. З наведеного визначення випливає, що банкрутство має економічний і правовий характер.

    З економічної точки зору банкрутство  є неспроможністю суб'єкта продовжувати свою підприємницьку діяльність внаслідок  її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб'єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов'язань перед бюджетом, що коли їхні вимоги будуть пред'явлені у визначені для цього строки, то майна суб'єкта - активів у ліквідній формі - не вистачить для їх задоволення. Юридичний аспект банкрутства полягає насамперед у тому, що у суб'єкта є кредитори, тобто особи, що мають підтверджені документами майнові вимоги до нього як до боржника. Це майнові правовідносини банкрутства, здійснення яких у встановленому законом порядку може призвести до ліквідації суб'єкта підприємництва [7, с. 36].

    Матеріальні відносини складаються, як правило, при здійсненні заходів щодо запобігання  банкрутству боржника (надання фінансової допомоги, досудова санація). Окремі матеріальні  відносини виникають і функціонують також при застосуванні судових процедур (розпорядження майном боржника, вжиття заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, передбачених планом санації, тощо).

      Внаслідок порушення справи про банкрутство виникає комплекс процесуальних правовідносин щодо: порушення провадження у справі, забезпечення грошових вимог кредиторів, попереднього засідання арбітражного суду, судової санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, мирової угоди, припинення провадження у справі про банкрутство тощо. 
 
 

    1.2. Суб'єкти у відносинах банкрутства 

    Суб'єктами банкрутства (банкрутами) чинний Закон  визнає не лише юридичних осіб, як це було раніше, а й фізичних осіб, зареєстрованих як суб'єкти підприємницької діяльності. Причому, як це випливає зі змісту окремих положень ст. 1 Закону, суб'єктами банкрутства можуть бути лише особи однієї категорії - суб'єкти підприємництва, які називаються у Законі боржниками або банкрутами.Боржником відповідний суб'єкт вважається на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, банкрутом - після того, як арбітражний суд прийме постанову про визнання боржника банкрутом [7, с. 37].

    Закон України "Про відновлення платоспроможності  боржника або визнання його банкрутом" не поширюється на юридичних осіб, які не займаються згідно з їх статутами (положеннями) систематичною підприємницькою діяльністю, та на фізичних осіб - непідприємців. 
З іншого боку, у відносинах банкрутства виступають кредитори. Це можуть бути юридичні або фізичні особи, які мають у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів). До інших державних органів Закон, зокрема, відносить: органи місцевого самоврядування або центральні органи виконавчої влади (п. 2 ст. 42; п. 2 ст. 43); державні органи з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр (п. 2 ст. 43); державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю (п. 1 ст. 45); державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів (п. 1 ст. 46) [2]. 

    1.3. Підстави для застосування банкрутства  та провадження у справах про  банкрутство 

    З моменту виникнення приватної власності  закони ніколи не були милосердні до неспроможних боржників. У середньовіччі, наприклад, гарантом забезпечення повернення боргу було не майно, а сама особа боржника: його життя, особиста свобода та недоторканність. Розвиток капіталістичних відносин потребував інших засобів боротьби з цим явищем. Поступово в цивільному та торговому законодавстві більшості країн було запроваджено норми, спрямовані не на тілесне покарання банкрута, а на стягнення його майна з метою задоволення позовів та претензій кредиторів. Ці питання регулюються, як правило, спеціальним законом про банкрутство.

    Закон «Про банкрутство» повинен виконувати три основні функції:

    1. Служити механізмом запобігання  непродуктивному використанню активів  підприємств.

    2. Бути інструментом реабілітації  підприємств, які опинилися на  межі банкрутства, однак мають значні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Як правило, така реабілітація передбачає фінансову реорганізацію.

    3. Сприяти якнайповнішому задоволенню  претензій кредиторів.

    За  своєю суттю інституція банкрутств є одним із способів відбору (селекції) суб'єктів господарювання. У ринковій економіці банкрутство підприємств — нормальне явище. Із кожних 100 новостворених підприємств на ринку залишається від 20 до ЗО. У США, наприклад, загальна кількість підприємств, оголошених банкрутами в 2000 році, становила близько 30 000, в Росії — 2040. В Україні спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості порушених справ про банкрутство (рис 1, 2). Щоправда, лише 35-45% підприємств, на які подано позови, оголошуються банкрутами. Близько 10-15% всіх поданих позовів стосуються підприємств з державною формою власності.

    

    Рис.1.1. Кількість порушених справ про  банкрутство в Україні протягом 2000-2008 років

    Проте поширеною є думка, що в перехідний до ринкової економіки період положення закону «Про банкрутство» щодо державних підприємств мають бути поблажливішими, щоб запобігти лавині банкрутств таких підприємств. Поширення лояльного підходу на приватний сектор (у тім числі на приватизовані підприємства) не вважається доцільним, оскільки тут криється певна небезпека. Якщо приватні підприємці не будуть повною мірою обмежені дією закону про банкрутство, то може суттєво постраждати фінансова дисципліна. Це, в свою чергу, зменшить довіру до приватного підприємництва та знизить темпи його розвитку.

    Згідно  зі статтею 1 Закону України «Про банкрутство» під банкрутством розуміють пов'язану  з недостатністю активів у  ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в  установлений для цього строк пред'явлені до нього кредиторами вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом[1].

    

    Рис.1. 2. Проходження справи про банкрутство підприємства

    На  рис. 1.2. зображено хід арбітражного процесу за порушення справи про банкрутство підприємства-боржника в Україні. Підставою для порушення справи про банкрутство підприємства є письмова заява будь-кого з кредиторів боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби до арбітражного суду. Кредитор може звернутися із такою заявою, коли дебітор неспроможний задовольнити протягом одного місяця визнані ним претензійні вимоги. Крім того, боржник може звернутися до арбітражного суду з власної ініціативи за його фінансової неспроможності або загрози такої неспроможності. До заяви боржника додаються список його кредиторів і боржників, бухгалтерський баланс та інша інформація про його фінансове та майнове становище.