Створення і розвиток грошової системи України

Новій ситуації, що склалася в управлінні грошовим оборотом, не відповідав статус тимчасової валюти, що зберігався за українським карбованцем. Позитивний потенціал купоно-карбованця себе практично вичерпав, а його знецінення тривало. Тимчасові гроші не можуть належним чином виконувати одну з найважливіших функцій - функцію нагромадження. А без реалізації цієї функції не можна подолати економічну кризу, зупинити інфляцію, вирішити складні питання приватизації, проблеми платіжного балансу. Від зволікання із запровадженням в обіг власної грошової одиниці знижувався і міжнародний престиж України. Це підриває інтереси економічних суб'єктів до накопичення грошей як джерела інвестування, стримує економічне зростання, знижує ефективність антиінфляційної політики, зміцнення державних фінансів. У зв'язку з цим особливої гостроти набуло питання запровадження в оборот постійної грошової одиниці — гривні. Згідно з Указом Президента України  «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 р.:

-З 2 по 16 вересня 1996 р. з обороту був вилучений український карбованець і введена постійна грошова одиниця – гривня та її сота частина – копійка.

-В обіг були випущені банкноти номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень та розмінна монета номінальною вартістю 1, 2, 5, 10, 25 і 50 копійок. Емісія українських карбованців була припинена.

-Українські карбованці підлягали обміну на гривні за курсом 100000 карбованців за 1 гривню, суми до 100 млн. укр. крб. обмінювалися на гривні готівкою, а понад 100 млн. крб.- зараховувались на вклади в банках з правом їх вільного використання в гривнях.

Отже, на п’ятому році незалежності Україна отримала найважливіший атрибут державності, стабільну грошову одиницю- гривню. Назва національної валюти обрана не випадково. За часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій грошовою одиницею була гривня, відлита зі срібла або золота. Отож наша сучасниця знатного роду- одна з найстаріших на планеті грошових одиниць.

1.3 Третій етап

На третьому етапі відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи, що були розроблені на попередньому етапі. Важливою віхою тут стало прийняття Верховною Радою України в травні 1999 р. Закону «Про Національний банк України». Хоча в цьому законі безпосередньо про грошову систему мова не йде, проте ті функції НБУ, які становлять основу грошової системи, знайшли широке відображення. Це, зокрема, розділ IV "Грошово-кредитна політика", розділ V "Управління готівковим грошовим обігом", розділ VIII "Діяльність Національного банку щодо операцій з валютними цінностями". У них чітко виписані права та обов'язки НБУ щодо забезпечення стабільності національних грошей, регулювання грошового обороту, визначені методи та інструменти грошово-кредитної політики та інші види діяльності НБУ, що формують грошову систему країни. А у грудні 2000 р. – був прийнятий закон “Про банки і банківську діяльність”.

На сучасному етапi відбувається подальше вдосконалення механізмів та інструментів грошової системи України. Зокрема, передбачаються зміни купюри грошей за формою і дизайном. Вони будуть близькі за розміром до євро, розробляється нова система їх захисту.

Висновки

Із проголошенням у 1991 р. України самостійною державою виникла необхідність сформувати власну грошову систему. За період становлення державної незалежності в Українi декiлька валют змiнили одна iншу, зокрема в оборотi встигли побувати такi славнозвiснi грошовi одиницi як: рубль, купоно-карбованець, український карбованець, український рубль, i нарештi, ця еволюцiя спинила свiй розвиток остаточно на гривнi. Таким чином, шляхом спроб та помилок нарештi була обрана та введена в обiг нацiональна грошова одиниця- гривня.

За період, що минув, досягнуті значні успіхи у вирішенні завдання формування власної грошової системи. Сьогодні українська держава в особі НБУ досить успішно регулює пропозицію грошей з метою забезпечення її стабільності. Проте процес формування ефективного механізму грошової системи України ще не закінчився, вiн продовжується й надалi на сучасному етапi.

Література

1.   Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні // Фінанси України.–2000 – № 1. с. 20-25.

2.   Савлук М.І., Мороз А.М., Пудовкіна М.Ф. Гроші та кредит.– К.: КНЕУ, 2001.

3.   Осецьуий В. Грошово-кредитна політика детермінананта інвестиційних зхмін // Банківська справа.– 2003.–№1.– с. 22.

4.   Аванесова І. Передумови регулювання кредитної діяльності в Україні // Банківська справа.– 2002.–№4.– с. 64-79.

5.   Лагутін В. Догматизм грошово-кредитної політики як гальмо економічного зростання в Україні // Банківська справа.– 2001.–№4.– с. 33-40.

6.   Дзюблюк О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа.– 2000.–№3.– с. 39-42.

7.   Мельник О.М. Законодавчі основи та найважливіші параметри грошово-крединої політики // Банківська справа.– 2000.–№6.– с. 34-44.

8.   Мельник О. Основні параметри грошово-крединої політики в Україні // Економіка України.–2000.– №7.–с. 25-31.

9.   Мочерний С., Устенко О. Кредит і кредитні відносини в контексті економічної власності // Банківська справа.– 2000. – №5. – с. 3-7.

10.        Драгун Ю.В. Державний кредит в Україні // Фінанси України.– 2000. – №11. с. 141-143.

11.        Цитанов С.А. Шляхи підвищення ефективності грошово-кредитного регулювання економіки // Фінанси України.– 2000. – №1. с. 11-20.

12.        Гребник Н.Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні за період 1991-1999 рр. // Банківська справа.– 1999.–№6.– с. 22-29.

13.        Швайка М. Державне регулювання грошово-кредитних відносин // Економіка України.–1999.– №2.–с. 15-20.

14.        Гребник Н. Основні напрями грошово-кредитної політики на 1998 рік // Вісник НБУ.– №2.–1998.–№3.– с. 6-9.

15.        Кваснюк Б. Макроекономічні фактори грошово-кредитного регулювання // Економіка України.–1997.– №2.–с. 20-30.