Розвиток кредитних відносин в Україні в перехідний період

2.Трансформація грошово-кредитних відносин як складова ринкових перетворень в економіці України

Якщо економічні відносини обслуговуються нерозмінними грішми, вони не є грошово-кредитними, а мають емісійну природу. На основі аналізу фінансово-банківської статистики визначається тенденція поступового переходу від грошово-емісійних відносин, основою яких є емісійні гроші, що попадають в обіг шляхом покриття дефіциту держбюджету коштами НБУ, до грошово-кредитних відносин.

Розвиток грошово-кредитних відносин стає основою безінфляційного зростання економіки. В цьому сенсі монетизація економіки розглядається як важливий індикатор розвитку грошово-кредитних відносин. З метою об'єктивної оцінки монетизації економіки та розробки ефективної монетарної політики, необхідно визначати рівень монетизації за “короткими”, тобто за М1, та “довгими” грошима. “Довгі гроші” можливо визначити як різницю між М3 і М1.

Якщо показник монетизації за короткими грошима зростає швидше, ніж за довгими, то це означає, що розвиток грошово-кредитних відносин знаходиться ще на початковій стадії й охоплює переважно сферу обігу, опосередковуючи оборот насамперед торгового капіталу. Якщо ж динаміка довгої монетизації починає випереджати динаміку короткої, то це означає, що грошово-кредитні відносини проникли і в сферу обороту промислового капіталу, що покращує умови для прискорення економічного розвитку.

Особливе місце серед чинних показників монетизації ВВП займає коефіцієнт, розрахований за агрегатом М0. Показник питомої ваги готівки в широкій масі грошей в Україні є чи не найвищим у світі. Так на кінець 2002 року відношення М0 до М3 в Україні становило 40%, а в інших країнах воно було значно нижчим, зокрема, в США – 7%, в інших розвинутих країнах – не перевищувало 10%.

Проте в цьому відношенні більш характерним є коефіцієнт монетизації ВВП по готівці. За цим показником (9,6%) Україна не набагато випередила США (5,9%), Польщу (5,3%), Росію (7,3%). Більше того, Україна значно відстає за цим показником від таких країн, як Японія (13,2%), Китай (16,4%) та Латвія (10,2%), хоч їх ніхто не звинувачує в надмірності готівкової маси. Тобто в економіці України немає надмірної готівкової маси, а є істотний дефіцит безготівкових грошей, що й спричинює низький рівень монетизації ВВП, а також надто високу питому вагу готівки в загальній масі грошей. Причому цей висновок не суперечить потребі в активному залученні готівки на банківські вклади.

В Україні в грошових агрегатах довгі гроші враховуються без розподілу на середньо- та довгострокові. У США ж, наприклад, в агрегаті М2 враховуються переважно середньострокові гроші – невеликі строкові депозити до 100 тис. дол. США, кошти взаємних фондів та деякі інші. В агрегаті М3 в США враховуються переважно довгострокові гроші, зокрема довгострокові та великі (більше 100 тис. дол.) за обсягами депозити. В Україні назріла потреба уточнити склад окремих агрегатів та їх компонентів, в першу чергу чітко розподілити строкові депозити на середньо- та довгострокові поміж агрегатами М2 та М3 (табл. 1). Це сприятиме більш якісному аналізу тенденцій в структурі грошової маси та проведенню науково-обґрунтованого порівняння з аналогічними показниками інших країн.

Таблиця 1. Склад агрегатів грошової маси

3. Розвиток кредиту і процентна політика

На основі порівняльного аналізу споживчого кредитування в Україні та інших країнах робиться висновок, що з розвитком грошово-кредитних відносин буде зростати питома вага споживчих кредитів у загальному обсязі кредитів банків. При цьому, споживче кредитування повинне спрямовуватись на придбання національних товарів, що забезпечить замкнення грошових потоків всередині країни.

Аналіз структури банківських кредитів засвідчує, що переважна частина кредитів спрямовується в торгівлю і поточну діяльність (рис. 1). Збільшення обсягів інвестиційного кредитування, насамперед обробної промисловості, є

обов'язковою передумовою розвитку грошово-кредитних відносин в країні

.2001 р.                                                          2002 р.

Рис. 1. Структура банківських кредитів за видами в Україні (у відсотках)

На основі дослідження кредитних вкладень в паливно-енергетичний комплекс України і його фінансових ресурсів робиться висновок про циклічний характер попиту на кредити. Циклічність попиту на кредити обумовлена і нерівномірністю розвитку економіки, що важливо для кредитного планування банків і розробки монетарної політики в державі.

Пропонується вдосконалити структуризацію кредитного портфеля банків шляхом виділення кредитів у виробничу і невиробничу сфери, споживчого кредитування, кредитів органам влади.

В процесі аналізу інвестиційного кредитування в Україні визначено, що питома вага інвестиційних кредитів в їх загальному обсязі є незначною (5,7% на початок 2003 р.). Систематизовано чинники, що стримують інвестиційне кредитування і запропоновано шляхи їх подолання: удосконалення системи резервування, випуск інвестиційних векселів, впровадження автоматизованої системи оцінки і рейтингування інвестиційних проектів. Остання передбачає комплексну комп'ютерну оцінку за рядом показників позичальників і проектів, розрахунок на їх основі інтегральних коефіцієнтів, на основі яких банки можуть обирати найкращі проекти для кредитування.

В якості важливого інструмента кредитного планування пропонується механізм оцінки інвестиційної привабливості регіонів та галузей. На основі ряду показників проведено ранжирування областей України щодо їх інвестиційної привабливості.

Ефективна процентна політика розглядається як каталізатор розвитку грошово-кредитних відносин. Пропонується при визначенні орієнтирів облікової ставки враховувати не тільки прогнозний рівень інфляції, але і проводити порівняльний аналіз рентабельності банківської системи та інших галузей економіки.

На основі дослідження відсоткових ставок за кредитами і депозитами за термінами робиться висновок, що ставки за довгостроковими кредитами в національній валюті (17-18% на кінець 2002 р.) практично дорівнюють, а інколи і перевищують вартість довгострокових ресурсів банків (9-20%). Це стримує інвестиційне кредитування і робить його ризикованим.

В залежності від оцінки ризиків кредитування регіонів та галузей економіки на основі набору показників – обсягів кредиторської заборгованості, в т.ч. простроченої, грошових надходжень, банківських кредитів – пропонується система коефіцієнтів для коригування відсоткових ставок за кредитами банків.

4. Ринкова трансформація банківської системи як головної ланки грошово-кредитних відносин в Україні

Обраховано, що на 10 найбільших банків в 2002 році припадало більше третини капіталу, а частка кредитів цих банків перевищувала половину кредитів всіх банків в економіку. Шляхом аналізу динаміки співвідношення кредитів банків в економіку до ВВП та їх кількості, встановлено, що зі збільшенням числа банків зменшуються обсяги кредитування ними економіки відносно ВВП. Це є наслідком деконцентрації капіталів і відсутності стимулів кредитування економіки.

Дослідження регіональної концентрації філій українських банків засвідчили значну нерівномірність обсягів їх ресурсів і кредитів у різних областях. Це суттєво впливає на регіональний аспект грошово-кредитних відносин і міжбанківську конкуренцію. Такі розрахунки (табл. 2) дають можливість банкам розробляти стратегії залучення і розміщення ресурсів, відкриття і закриття відділень.

Таблиця 2

Рейтингова оцінка регіонів за обсягами операцій банків на 01.07.2002 р.

(в розрахунку на одну банківську установу)

Ліквідність і платоспроможність банків розглядається як важливий фактор забезпечення розвитку грошово-кредитних відносин. Пропонується розраховувати стабільний залишок коштів на рахунках клієнтів як основу для планування рівня ліквідності банку та визначається система економічних важелів, які б спонукали клієнтів концентрувати грошові потоки в конкретному банку.

Краще диференціювати нормативи резервування коштів банків в НБУ в залежності від рівня капіталізації, якості активів, інших показників діяльності банку.

З метою комплексної оцінки банків щодо їх вкладу в розвиток економіки України розроблена система рейтингування банків за показниками ліквідності, платоспроможності, ефективності, якості активів та іншими.

Висновки

   1. Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури кредиту і не пов’язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту — грошову та товарну, які тісно пов’язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту. Подібні форми можуть мати й інші економічні інструменти (фінанси, торгівля), проте це не суперечить сутності форми як найбільш загального, контурного прояву економічного явища. Такий контур можуть мати й інші вартісні явища.
   2. Під видом кредиту слід розуміти конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна й та сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.
   3. Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.
   Друга функція пов’язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формулюванні її мають місце істотні розбіжності — від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах.
   Є достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів.
   4. У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.