Роль та функції банків

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Дніпропетровський національний університет ім.Олеся Гончара

Кафедра маркетингу

 

 

 

Реферат

З дисципліни «Гроші і кредит»

на тему: «Роль та функції банків»

 

 

 

 

Виконала:

Студентка гр. ЕМ-11-1

Шумська Анна

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

План

Вступ

1. Суть банків і їх об’єктивна необхідність.

2. Функції банків.

3. Формування банківської системи України.

Висновки

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Банки є однією із важливих структур ринкової економіки. Банківська діяльність суттєво підвищує еффективність  суспільного виробництва, сприяє росту  продуктивності суспільної праці.

Україна переходить до нової  економічної системи, яка буде засновуватись  не на командно-адміністративних, а  на ринкових відносинах. Ринковій системі  необхідна відповідна банківська система, яка поступово починає створюватись.

Більшість наших людей  не знало і не знає, в якому  стані ми маємо на Україні банківську систему. А ділові кола не знають якою повинна бути цивілізована банківська система. Чудо, яке придумало людство  і назвало банком і банківською  системою, може створити еффект, коли одна грошова одиниця, яка лежить у  когось в кишені, три або навіть чотири рази робить на якусь корисну  справу. Інститут, який акумулює капітали кожного, і який називаться банком –  це дійсно чудо. Головним у суті банку, його основою, можна вважати організацію  грошово-кредитного процессу і емітування грошових знаків. Але діяльність банків настільки різноманітна, що їх дійсна суть здаеться невизначеною. Комерційні банки – основна ланка кредитної  системи країни, в яку входять  кредитні установи. Вони здійснюють різноманітні банківські операції для своїх кліентів на основах комерційного розрахунку. Для цього банки використовують не тільки свій власний капітал, але  і залучений фінансовий капітал  у вигляді вкладів, депозитів, міжбанківських кредитів і інших джерел. Причому  залучені кошти, як правило, значно перевищують  об’єм власного капіталу комерційних  банків.

У сучасному суспільстві  банки займаються найрізноманітнішими  видами операцій. Вони не тільки організовують  грошовий оборот і кредитні відносини; через них здійснюється фінансування народного господарства, страхові операції, купівля-продаж цінних паперів, а в  деяких випадках посередницькі операції і управління майном. Сучасний банк – це універсальне підприемство. Банки  здійснюють “пакетне” обслуговування і намагаються розвивати як можна  більше видів послуг. В галузі кредитної  політики це не тільки короткострокове, але і довгострокове кредитування, кредитування кліента незалежно від характеру його власності і галузевої належності, кредитування і населення і підприемств. Банки прагнуть розвивати валютні операції, брати участь у роботі бірж, управляти портфелем цінних паперів клієнта, здійснювати консультаційні послуги. Сучасний банк може запропонувати своєму клієнту близько ста послуг.

Разом з тим закономірність розвитку банківської справи така, що універсальність банку може існувати поряд з його спеціалізацією. Фактично у світовій практиці універсальність  банківської справи розвивається паралельно з його спеціалізацією.

В даній курсовій роботі я спробую висвітлити ті питання, які вважаю основними в діяльності банків на Україні в даний період.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. СУТЬ БАНКІВ  І ЇХ ОБ'ЄКТИВНА НЕОБХОДІМІСТЬ

Щоб в повній мірі оцінити  важливість банків, як складової частини  економіки, необхідно розглянути функції  грошей і визначити, яку роль відіграють гроші в сучасному суспільстві. Об’єм грошової маси, що знаходиться  в обігу, і методи його контролю - надзвичайно важливі фактори  економічної політики будь-якого  уряду. Для ефективного управління грошовою масою країна створює центральний  банк. Всі державні банки несуть приблизно однакову функціональну  нагрузку. Це зв’язано з тим, що у  всіх країнах державні інтереси однакові. Спробуємо перерахувати основні  завдання Національного банку України:

• контроль випуску банкнот та монет;

Національний банк разом  з Міністерством фінансів несе відповідальність за емісію грошей. Він визначає об’єм  випуску готівки, котрий доводиться збільшувати виходячи з сезонних потреб.

• випуск і викуп державних цінних паперів;

Державні цінні папери (облігації) складають основну частину  державного боргу. Покупка і продаж цих облігацій є важливим механизмом, за допомогою якого НБУ впливає  на суму грошових засобів і рівень процентних ставок на грошовому ринку.

• введення валютного резерву країни;

Керуючи цим резервом НБУ  може впливати на обмінний курс гривні.

• виконання державної грошової (монетарної) політики;

• ведення рахунків для банків;

• останній кредитор в критичній ситуації;

Якщо комерційним банкам не вистачає грошових коштів і вони не можуть залучити кошти з інших  джерел, то їм повинен допомогти  НБУ.

• контроль за діяльностью банків;

Якщо НБУ встановлює правила  обігу грошової маси, то комерційні банки мають їх виконувати. Грошова  маса та інші платіжні засоби складають  основу фінансового ринку. Комерційні банки виступають на цьому ринку  посередниками, оскільки вони з’єднують позичальників і кредиторів. Кредитори, що мають вільні кошти, розміщують їх в банках або якимось іншим чином інвестують у фінансовий ринок. Ці кошти надаються тим, хто хоче отримати позику. Кредитори, що володіють вільною грошовою масою, не позичають їх безпосередньо позичальникам, здійснюють це через фінансових посередників (банки).

Фінансові посередники беруть на себе задачу залучення коштів від  тих, хто має вільні грошові засоби ( в деяких випадках дуже невеликі суми) і об’єднують їх в більш великі, такі, які потрібні позичальникам. Намагаючись  отримати прибуток банки беруть на себе, замість інвестора, ризик втрат  і можуть підтримувати баланс (рівновагу ) між вимогами інвестора по швидкому погашеню займу і, можливо, довгостроковою потребою в коштах позичальника. Наприклад, інвестор не хоче вкладати кошти на строк більше трьох місяців. Посередник неможе виконувати його умови і при  цьому позичити комусь гроші на певний строк, наприклад, на рік.

 

2.ФУНКЦІЇ БАНКІВ

Функції банків. Будучи самостійними суб’єктами грошового ринку, банки виконують певні економічні функції, в яких конкретизується їх сутність та призначення. У літературі, на жаль, найчастіше функції банків ототожнюються з певними напрямами чи видами їх діяльності, а то й просто з окремими операціями. Такий підхід до визначення функцій банків не правомірний.

Функція банку — більш  складне, глибоке явище, ніж операція. Вона характеризує банк як абстрактну економічну структуру з макроекономічних позицій, з позицій її місця в  економічній системі взагалі  і впливу на все економічне середовище, в якому банк функціонує. Функція  — це те, що властиве кожному банку  постійно, незалежно від того, які конкретні операції він виконує в даний момент. Операція ж характеризує певний вид роботи банку тільки в даний момент і стосовно лише окремого економічного суб’єкта, тобто на мікрорівні.

Враховуючи викладене  вище, можна зробити висновок, що банки виконують такі функції:

• трансформаційну;
• емісійну.

Трансформаційна функція банків зумовлена посередницькою місією банків взагалі і їх особливим місцем серед фінансових посередників зокрема. Полягає вона в зміні (трансформації) таких якісних характеристик грошових потоків, що проходять через банки, як рівень ризикованості, строковість, обсяги та просторове спрямування.

У зв’язку з цим можна  виділити такі напрями цієї функції:

• трансформація ризиків;
• трансформація строків;
• трансформація обсягів;
• просторова трансформація.
• Трансформація ризиків полягає в тому, що банки, діяльність яких пов’язана з високим ризиком, вживаючи відповідних заходів, можуть звести ці ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму. До таких заходів належать: диверсифікація активних операцій, створення резервів, диференціація процентних ставок залежно від ризикованості кредитів, страхування депозитів тощо. Завдяки цим заходам банки беруть на себе переважну частину ризиків неповернення вкладень (кредитних, інвестиційних).
• Трансформація строків означає, що, мобілізуючи значні обсяги короткострокових коштів і постійно поповнюючи їх, банки одержують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи. Це вигідно не тільки банкам (вони одержують більш високий дохід), а й їхнім клієнтам. Позичальники одержують можливість профінансувати свої довгострокові проекти, а кредитори банків — одержати більший дохід за своїми вкладами в банках.
• Трансформація обсягів капіталів виявляється в тому, що, мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів. Без банків ці кошти залишались би розпорошеними, використовувалися б з низькою віддачею чи взагалі не використовувалися.
• Просторова трансформація означає, що банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і навіть з інших країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкта. Таким чином розсуваються географічні межі грошового ринку, він перетворюється у міжнародний і світовий, що полегшує балансування попиту і пропозиції на грошовому ринку в будь-якому місці світового ринку.
• Емісійна функція банків полягає в тому, що тільки вони можуть створювати додаткові платіжні засоби і спрямовувати їх в оборот, збільшуючи пропозицію грошей, або ж вилучати їх з обороту, зменшуючи пропозицію грошей. Цю функцію виконує як центральний банк, емітуючи готівкові та депозитні гроші, так і комерційні банки, емітуючи депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора.

3.ФОРМУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ  СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Аналіз розвитку банківської  системи України можна рахувати від 1989 року, коли почали створюватись перші комерційні банки.Умовно цей  процес можна розділити на три  етапи:

- 1989-1992 рр.- етап створення  комерційних банків;

- 1992-1995 рр.-етап становлення;

- з 1995 року - етап якісного  розвитку банків;

ПЕРШИЙ ЕТАП розвитку банківської  системи України можна характеризувати  слідуючими показниками:

- повільне створення нових  банків;

- акціонування старих (таких  як Агробанк, Промбудбанк та ін.)

Початково комерційні банки  створювались як галузеві. Ці банки  повинні були допомагати вирішенню  перш за все внутрігалузевих проблем, прискоренню темпів науково - технологічного прогресу на підприємствах галузі, збільшенню об'ємів виробництва і  т.д.

Деякі банки виникали як дочірні банки державних спеціалізованих  банків. Так, наприклад, був створенний Укрінбанк.

Такі банки, як Демосбанк, Київський кооперативний банк (попередник Градобанка) виникали як кооперативні комерційні. Це пояснюється тим, що в той час кооперативи по виробництву  товарів, виконанню робіт та наданню  послуг були першими ринковими структурами, діючими в оточенні державних  підприємств, а часто і при  них. Щоб легше і оперативніше було вирішувати питання про надання  кредитів на свій розвиток, кооперативи  почали створювати свої банки. Організації  кооперативних банків сприяла і  держава. Так, якщо для створення  комерційного банку міністерствами і державними підприємствами потрібно було внести статутний фонд в розмірі 5 млн.крб., то для створення кооперативного комерційного банку досить було, щоб  його засновники-кооперативи внесли в статутний фонд 500 тис.крб.

Поступово статус комерційних  банків отримали колишні державні спеціалізовані банки. Так на базі республіканського  Жилсоцбанка був організований  Укрсоцбанк, Агропромбанка - АКБ "Україна", Промбудбанку - Промінвестбанк. Таке роздержавлення банків привело до створення в  банківській системі України  нерівних умов для діяльності банків. Що поставило у важкі умови  новостворені банки. Адже колишні державні банки були забезпеченні приміщенням, технікою, транспортними засобами, мали велику і солідну клієнтуру. Новостворенні банки нічого такого не мали. Більш того, вони взяли на себе обслуговування найбільш ризикових  ринкових структур.

ДРУГИЙ ЕТАП ХАРАКТЕРИЗУЄТЬСЯ значною інфляцією, яка вплинула на розвиток банківської системи. Тобто  значна частина неповернутих кредитів покривалася за рахунок інфляції. І знову колишні державні банки  опинилися у більш вигідному  становищі. Адже через них здійснювалась  грошова емісія. Жорстка монетарна  політика, направлена на придушення інфляції, яку почав вести Національний банк України принесла свої плоди, і  в 1995 році ріст інфляції припинився. Банки, які не встигли вчасно зорієнтуватись понесли значні фінансові втрати і навіть зазнали краху.

ТРЕТІЙ ЕТАП ВІДЗНАЧИВСЯ  постановою Верховної Ради. Для збільшення надійності комерційних банків Верховна Рада України зобов'язала комерційні банки збільшити свої статутні фонди  та здійснити перереєстрацію у такі строки:

• у сумі еквівалентній 100 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1996 року;

• у сумі еквівалентній 250 тисячам ЕКЮ, до 1 жовтня 1996 року;

• у сумі еквівалентній 500 тисячам ЕКЮ, до 1 січня 1997 року;

• - у сумі еквівалентній 750 тисячам ЕКЮ, до 1 червня 1997 року;

• - у сумі еквівалентній 1 мільйон ЕКЮ, до 1 січня 1998 року.

Крім того, для банків з участю іноземного капіталу статутний  фонд збільшується в 3 рази, а для банків з 100 - процентним іноземним капіталом - не менш як у 5 разів.

Це рішення має як позитивні так і негативні сторони. На сьогоднішній день в Україні існує велика кількість маленьких, так званих "кишенькових" банків. Такі банки виконують волю 1-2 людей і не можуть бути універсальними, тому що це не входить в сферу інтересів їх акціонерів. А коли банк втрачає свою незалежність, він планує свою стратегію виходячи не з риночної кон'юктури, а із інтересів своїх власників (як правило вони служать для "відмивання" грошей). Незважаючи на те, що збільшення статутних фондів розтягнуто в часі на два роки, маленькі банки не зможуть досягти потрібного рівня за рахунок реінвестування прибутку. Для виконання цієї постанови цим банкам потрібно збільшити кількість акцій настільки, що контрольний пакет не зможуть викупити 1-2 чоловіки. В результаті чого дрібні банки будуть змушені йти на злиття або збільшувати кількість акціонерів, тобто втратять свою "кишенькову" форму. Негативною стороною є і те, що малі банки можуть перейти під скритий контроль російського капіталу. На сьогоднішній день важко оцінити наскільки це небезпечно. Все залежить від того, які акціонери прийдуть в українські банки і які цілі поставлять перед собою. На мій погляд, присутність російського капіталу в українських банках не повинно шкодити нашій банківській системі. Конкурувати на рівних з російськими, українськм банки не зможуть, адже російська банківська система на 2-3 роки старша і має набагато більші активи. Тому варіант присутності російських акціонерів можливий тільки при збереженні контрольного пакету акцій банків за українськими акціонерами.

На сьогоднішній день, найбільш успішними українськими банками  виступають наступні. Їх рейтинг наведено у таблиці 1.

Таблиця 1.– Офіційний рейтинг банків України

№	Назва	Сума депозитів (млн..грн)	Питома вага (%)	Частина в забов’язаннях (%)
1	Приватбанк	85082,90	28,02	55,27
2	Ощадбанк	30949,67	10,19	46,77
3	Дельта Банк	14728,57	4,85	47,59
4	Укрсоцбанк	12085,01	3,98	37,26
5	ПУМБ	10369,45	3,42	40,06
6	СБЕРБАНК РОСІЇ	10194,31	3,36	40,10
7	Альфа-Банк	9272,59	3,05	40,28