Вступ

Об’єктивний характер кредиту як економічної категорії, наявність його самостійної внутрішньої  суті визначають певні закономірності його руху. Вони безпосередньо випливають з суті кредиту. Пізнання закономірностей  руху кредиту служить важливою передумовою  ефективної організації та управління кредитними відносинами в суспільстві. 
Закономірності руху кредитних ресурсів реалізуються у принципах або правилах кредитування, які виробила світова кредитна практика. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Принципи  кредитування

Проведення кредитних  операцій комерційних банків має  відповідати певним вимогам і  умовам, що продиктовані вимогами законодавства  і кредитною політикою банку.

Кредити видаються  тільки в межах наявних ресурсів, які має у своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з урахуванням 100 % позабалансових зобов'язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування  позичальників має здійснюватися  з додержанням комерційним банком економічних нормативів регулювання  банківської діяльності та вимог  НБУ щодо формування обов'язкових, страхових  і резервних фондів.

Позички надаються  всім суб'єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально (кредитним комітетом) й оформлятися протоколом.

Кредитування  здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку. Вони охоплюють:

• пріоритетні напрями в кредитуванні;

• обсяги кредитів та структуру кредитного портфеля;

• граничні розміри  кредиту на одного позичальника;

• методику оцінювання фінансового стану та кредитоспроможності  позичальника;

• рівень відсоткової ставки тощо. 
 

Важливе значення для ефективної організації кредитних  відносин між

банками та клієнтами  мають принципи банківського кредитування.

Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: 

• повернення; 

• строковість; 

• цільовий характер; 

• забезпеченість; 

• платність  кредиту. 

Принцип повернення визначається сутністю позики. Реалізація цього

принципу означає, що кошти, надані у вигляді позики, слугують лише

тимчасовим джерелом поповнення обігових коштів або коштів, призначених

на капітальні вкладення підприємства, і після закінчення визначеного

терміну мають  бути повернені комерційному банку.

У свою чергу, це визначає такий принцип, як строковість. Позика має бути повернена в заздалегідь обумовлений термін, згідно із зазначеними в угоді

зобов'язаннями позичальника. Цей термін визначається фактичними строками обігу кредитних коштів на підприємствах, які отримали позику. Повернення та строковість кредитування стимулюють раціональне використання коштів.

Необхідність  погашення позики у визначений термін сприяє найбільш

ефективному використанню отриманого кредиту і дає змогу  комерційному

банку виконати свої зобов'язання перед клієнтами, кошти яких він

використовує  як запозичені ресурси. 

Від дотримання принципів строковості та повернення кредиту залежить

можливість надання  нових позик, оскільки одним із ресурсів кредитування

є повернення раніше виданих позик. Порушення цих  принципів кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позиками на прострочену. При порушенні термінів повернення і при наявності прострочених позик нові кредити, як правило, не надаються. 

Цільовий характер кредитування припускає вкладення позикових коштів у

конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається

позичальнику  зазвичай на конкретну мету, а не тому, що в нього виникла

нагальна потреба  в коштах. Від дотримання цього  принципу багато в чому

залежить своєчасність повернення позики, тому що тільки реалізація мети,

на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні кошти для погашення

боргу. 

Принцип забезпеченості позик має захистити інтереси банку, не допустити

збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності

позичальника. Іншими словами, проти заборгованості за позиками, яка

відображається  в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно

(товари або  цінні папери), що враховується  в активі його балансу, або

зобов'язання третьої  особи погасити борг банку (гарантії, поручництва

тощо). Забезпеченість наданих банком позик зменшує ризик отримання

збитків, оскільки дотримання цього принципу гарантує повернення

позичених коштів. Розмір та види забезпечення залежать від фінансового

стану позичальника, умов позики, відносин із позичальником.

зики, відносин із позичальником. 

Деякі кредити  можуть надаватися і без забезпечення, якщо банк на це дає

свою згоду. 

Такі кредити в банківській практиці кредитування називаються бланковими.

Відсутність забезпечення може бути спричинена як об'єктивними  причинами,

коли економічна природа кредиту не передбачає вкладення  коштів у

матеріальні цінності (наприклад, кредити на виплату заробітної плати, на

виставлення акредитивів  тощо), так і суб'єктивними, коли банк іде на це

свідомо, страхуючи свій підвищений ризик високими позиковими відсотками. 

У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення

одержаної позики, а й сплати відсотка за користування нею. Реалізація

цієї вимоги означає здійснення принципу платності кредиту. В умовах

ринкових відносин відсоток є об'єктивним супутником кредиту, його

складовою, оскільки кредитна операція — це акт комерційного продажу

коштів на певний час. За рахунок відсотків банки  покривають свої витрати

та одержують  прибуток. Відсоток є також одним  із засобів управління

сукупним грошовим оборотом, що застосовується центральним  банком країни.

Відсоток —  це ціна позики, що формується з урахуванням  попиту та

пропозиції, яка  склалася на грошовому ринку на позикові кошти. 

Відсоткові ставки визначаються терміном використання позики, ризиком

неплатоспроможності позичальника, характером наданого забезпечення,

рівнем окупності проекту, що кредитується, рівнем відсоткових ставок

банків та іншими факторами і встановлюються диференційовано  за кожною

кредитною угодою. 

Відсоткові ставки позики можуть бути фіксованими та плаваючими, це також

визначається  умовами кредитного договору. Фіксовані відсоткові ставки

залишаються незмінними на весь період дії угоди. Плаваючі ставки

коливаються залежно  від умов грошового ринку і, як правило, залежать від

облікової ставки Центрального банку. Окрім того, на їх розмір впливають

відсотки за депозитами, попит і пропозиція на кредитні ресурси, а також

стан економіки  та фінансів позичальника. Залежно  від зміни цих складових

банк може переглядати  умови кредитної угоди з обов'язковим повідомленням

позичальника. 

У разі несвоєчасної виплати відсотків за використання кредиту, через

відсутність коштів на поточному рахунку позичальника банк має право

стягувати пеню за кожний день прострочення платежу  в розмірі, який

визначається  кредитною угодою.

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Критерії  відбору та принципи кредитування на умовах Положення

про фінансово-кредитну підтримку суб'єктів  господарювання в  місті Києві 

(далі  – Положення)