Практика застосування фіксального та плаваючого режимів валютних курсів в Україні

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання

З предмету: гроші та кредит

На тему:

«Практика застосування плаваючого та фіксованого режимів валютних курсів в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка II-курсу

групи ЕП-2

Соломахіна Олександра

 

 

 

Зміст

 

Вступ 3

1.Поняття  валютного курсу 4

2.Режими  валютних курсів 5

3.Сучасні  типи режимів валютних курсів 8

Висновок 10

Список  використаної літератури: 11

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Тема даної роботи –  „ Практика застосування плаваючого та фіксованого режимів валютних курсів в Україні ”.

Мета написання даної  роботи полягає в дослідженні  питань, пов’язаних з

питаннями валютних курсів в Україні, зокрема, з особливостями

формування і застосування режимів.

Основними завданнями роботи є вивчення  та узагальнення

теоретико-методологічних засад з питань режимів валютних курсів в Україні.

 

Актуальність обраної  теми полягає в тому,що валютно-курсова політика

центрального банку держави  є складовою частиною загальної  державної

макроекономічної політики, завданням валютно-курсової політики держави є

забезпечення стабільної зовнішньої купівельної спроможності національних

грошей.

 Після виборення Україною незалежності надзвичайно зросла актуальність вивчення проблем, пов’язаних з валютою і валютно-фінансовою системою. Адже міцність фінансово-валютної системи країни визначає її економічну незалежність. Крім того, рівень інтеграції валютно-фінансової системи країни з міжнародною валютно-фінансовою системою зумовлює ефективність існування різних форм міжнародної торгівлі, а значить, без сумніву впливає на рівень економічного розвитку будь-якої країни. Україна має платіжний засіб (грошову одиницю) – українську гривню, яка є валютою. В Україні є грошові знаки чужоземних держав, найпоширенішими з яких є американський долар. Ці знаки – теж валюта. Існують і інші види валюти. Режим функціонування всіх видів валюти в країні є також потужним фактором її подальшого соціально-економічного розвитку. Ось чому питання валюти є завжди в полі зору провідних економістів-фінансистів держави.

В роботі розкриваються наступні питання: поняття валютного курсу, режими

валютних курсів, практика застосування режимів валютних курсів , особливості формування плаваючого та фіксованого режимів в Україні тощо.

1.Поняття валютного курсу

 

Основою валютної політики країни є вибір режиму валютних курсів, який

відповідає економічному стану держави та її зовнішньоекономічним

відносинам. Валютний курс як ціна грошової одиниці даної держави, який

виражається у грошовій одиниці  іншої держави, залежить від багатьох

курсоутворюючих факторів, що виявляють себе через попит і пропозицію

певної валюти на ринку. Він  має безпосереднє практичне значення для тих,

хто займається торгівлею, інвестиціями, іншими фінансовими операціями, і

відіграє важливу роль у грошово-кредитній політиці держави.

 

Валютний курс (exchange rate) є своєрідною формою ціни, яка сплачується

в національній грошовій одиниці  за одиницю іноземної валюти, і

визначається співвідношенням  між національною грошовою одиницею та

відповідно іноземною  валютою виходячи насамперед з їх купівельної

спроможності.

Правильне визначення валютних курсів має важливе практичне  значення,

оскільки валютний курс безпосередньо  впливає на ціну імпорту, виражену в

національній валюті, та на ціну експорту, що конвертується  в іноземну

валюту.

 

2.Режими валютних курсів

 

Як переконує світовий досвід. Центральні банки застосовують такі види режимів валютних курсів:

 - фіксований валютний курс;

 - "вільно плаваючий " курс;

 - "регульований плаваючий " валютний курс;

 - систему множинних валютних курсів;

 - подвійний валютний курс.

 

Фіксований  валютний курс - це офіційно встановлене Центральним банком фіксоване співвідношення між національною грошовою одиницею та валютою іншої країни. Фіксований курс встановлюється на основі таких показників, як співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних торговельних партнерів, рівень валютних резервів, стан торговельного балансу тощо.

 Фіксований валютний курс є найсприятливішим за умови внутрішніх кризових ситуацій у нестабільній економіці. Він забезпечує нижчі темпи інфляції та досить стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, бо створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні.

 Фіксований курс дає змогу досягти і певних макроекономічних показників. Теоретично обмінна вартість національної грошової одиниці може бути розрахована у такий спосіб, щоб забезпечити стабілізацію будь-якого макроекономічного показника: попиту на гроші, сукупного попиту, індексу імпортних цін тощо.

 Одним із головних питань, які стоять перед Центральним банком при встановленні фіксованого валютного курсу, є пошук певного міжнародного стандарту, на який буде зорієнтована вартість національної грошової одиниці. Як правило, курси національних валют перебувають у жорсткій відповідності до долара США.

 

Деякі країни прикріп свої національні валюти до євро, деякі  до валют сусідніх держав (Бутан  — до індійської рупії, Лесото - до ранда ПАР) або до декількох валют (кошика валют), наприклад до СПЗ (емітовані МВФ міжнародні резервні й платіжні засоби).

 Режим фіксованих валютних курсів був уведений після Другої світової війни згідно з Бреттон-Вудськими угодами. Після краху в 1970-х роках Бреттон-Вудської системи більшість країн перейшла від режиму фіксованих валютних курсів до плаваючих валютних курсів.

Вільно  плаваючий курс — це співвідношення між національною грошовою одиницею та валютами інших країн, яке складається залежно від попиту і пропозиції валют на валютному ринку країни.

 Плаваючі курси частіше використовуються в країнах із розвиненою ринковою економікою та високим рівнем доходу. Для успішного застосування плаваючого курсу необхідні економічна і політична стабільність держави, відсутність або незначні темпи інфляції, що досягається проведенням жорсткої монетарної та фіскальної політики. Водночас за вільного "плавання" валютних курсів зовнішні фактори меншою мірою впливають на стан національної економіки, оскільки плаваючий валютний курс вирівнює попит і пропозицію на іноземну валюту (змінюючись сам, але не змінюючи розміру валютних резервів). Отже, у разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і Центральному банку можна проводити власну грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.

 Регульоване плавання валют. Цей режим характеризується тим, що у процесі встановлення валютного курсу на валютному ринку відчутний вплив Центрального банку країни, який вирівнює різкі короткострокові, а іноді й середньострокові коливання курсу з метою зробити його передбачуваним і таким, що стимулює зовнішню торгівлю. У цьому разі необхідні значні резерви валюти і міцна матеріальна база для прогнозування курсу, а також зростає роль фіскальної та монетарної політики щодо підтримування низького рівня інфляції національної грошової одиниці. У 1997 р. в Україні був встановлений режим "регульованого плаваючого" курсу, зокрема визначений "валютний коридор". Валютний коридор - можливе мінімальне та максимальне відхилення офіційного курсу національної грошової одиниці щодо іноземних валют.

В Україні встановлювався валютний коридор як максимальне та мінімальне відхилення гривні щодо долара США, яке визначалося урядом та Національним банком України.

 Така система дає змогу уникати різких коливань курсу національної грошової одиниці за умови, що економічна політика, яка здійснюється в країні, не протидіє зростанню інфляції. При цьому важливо, щоб уряд країни, котра застосовує валютний коридор, відкрито заявив про політику регулювання обмінного курсу в межах цього коридору для збільшення довіри як національних, так і іноземних інвесторів до курсової політики та стійкості національної валюти.

 

 

 

3.Сучасні типи режимів валютних курсів

 

Сучасні типи режимів валютних курсів розрізняють  за характером встановлення (котирування) і підтримання валютних курсів на певному рівні. Їх множинність свідчить про те, що жоден з них не має  абсолютних переваг. Домінуючою є система  плаваючих валютних курсів. Її переваги: 1) сприяє врегулюванню (вирівнюванню) платіжного балансу без суттєвих втрат офіційних валютних резервів; 2) стимулює розвиток міжнародної торгівлі та міжнародний рух капіталів; 3) забезпечує відносно велику свободу  вибору методів національної економічної  політики, автономність монетарної політики від зовнішнього тиску; 4) ринок  як у валютній сфері, так і в  інших галузях визначає вартість валют краще, ніж держава встановлює курсове співвідношення валют; не потребує втручання центрального банку у  ринковий механізм. Договірно-фіксовані курси - їх основу утворюють міждержавні угоди (договірний фіксаж).

Вільно-плаваючий валютний курс - передбачає зміни валютного курсу без державного втручання.

Керовано гнучкий курс - базується на сполученні ринкового та державного регулювання і змінюється центральним банком залежно від стану платіжного балансу, рівня інфляції, валютних резервів але без обов'язкового автоматизму таких змін.

Обмежено гнучкий курс - характеризується гнучкістю, обмеженою стосовно до однієї валюти або групи валют.

Світова економічна криза 2007-2010 рр. актуалізувала  необхідність удосконалення підходів до вибору режимів валютних курсів. Це питання знаходиться у центрі уваги міжнародних валютно-фінансових організацій у зв'язку із реформуванням  світової фінансової архітектури. Зокрема, вважається, що:

- для невеликих країн із відкритою  економікою виправданим є режим  регульованого плавання; для великих  - плаваючі курси (за умов суворого  дотримання орієнтирів монетарної  політики);

- для деяких країн часткова  фіксація курсу може стати  важливим інструментом стабілізації, хоча його ефективність залежить  від спроможності дотримуватися  обраної моделі монетарної політики, наявності достатнього рівня  валютних резервів, загального фінансово-економічного  потенціалу.

,6 грн./дол. США).

Висновок

Національний банк України  застосовує режим плаваючого валютного курсу гривні.Присутність Нацбанку на валютному ринку спрямована на згладжування

амплітуди різких курсових коливань, а також на захист національної

валюти від масованих  спекулятивних атак. Оскільки для  підтримки

стабільності національної валюти України використовуються валютні

інтервенції та інструменти  грошово-кредитної політики в поєднанні  з

методами валютного регулювання  і валютного контролю та операціями на

відкритих ринках, слід вважати, що валютно-курсова політика Нацбанку

проводиться в режимі регульованого  плаваючого валютного курсу.

 

5. Останнім часом суттєво  зростають обсяги валютного ринку  — не лише за

рахунок збільшення експорту, а й тому, що експортери продають на ринку

близько 80% валютної виручки. Це свідчить про підвищення довіри до

національної валюти.

 

Список використаної літератури:

Финансы, деньги, кредит / под ред. О. В. Соколовой – М.: «Юристъ», 2000

 

Банківська справа. Навчальний посібник.// За ред. проф. Р.І.Тиркала. –

Тернопіль:Карт-бланш, 2001 р.

 

Міжнародні валютно-кредитні відносини / А.С. Філі-пенко, B.I. Мазуренко,

В.Д. Сікора та ін.; За ред. А.С. Філіпен-ка. — К.: Либідь, 1997.

 

Валюты стран мира. Справочник. - М., 1976 .

 

Гроші та кредит/М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна, І.М.Лазепко, І.В. Шамова, І.В. Токмакова// за ред. А.І. Даниленко.