Попит на гроші як економічне явище

виробити і реалізувати  швидкі й ефективні рішення в  економічній політиці, низька частка малих та середніх підприємств у ВВП та високий рівень приватного споживання у ВВП.

Для характеристики рівня  попиту на гроші переважно використовують показник монетизації ВВП.  Шляхом співставлення грошової маси або отриманих грошових агрегатів визначається відповідний показник монетизації ВВП. Значення монетизації ВВП є узагальнюючим показником

попиту на гроші, які відображають ступінь “насиченості” економіки грішми та рівень включення в товарно-грошові відносини національного багатства.

Постійна зміна показника  монетизації свідчить про нестабільність попиту на гроші.  Аналіз розвитку монетарної сфери дає підстави виділити основні етапи динаміки попиту на гроші в українській економіці .

1) Різке падіння  попиту  на гроші

1991–1995 рр.

2) Період стабілізації  попиту на гроші

1996–1999 рр.

3) Поступове підвищення  попиту на гроші

з 2000 р. 

Визначальними особливостями  попиту на гроші в умовах економічної  кризи є: по-перше – те, що в  розвинених ринкових економіках гроші  є капіталом, одним з найефективніших  способів примноження багатства,  тоді,  як в економіці України  вони продовжують використовуватися  як засіб мінімізації витрат; друга відмінність характеризується тим, що в розвинених ринкових економіках перешкоди для руху капіталу є незначними. В економіці України держава має можливість деформувати основні чинники руху капіталу (норма відсотка, облікова ставка, курс валюти); по-третє –  це вплив розвитку грошової пропозиції на попит,  що вважається несуттєвим в розвинених економіках. В економіці України надмірне зростання грошової пропозиції зруйнувало уявлення про те, що гроші – це результат приросту ВВП, а відтак і знецінило грошові запаси.

В умовах недостатнього платоспроможного попиту товаровиробники не одержують відповідної частки доходу і,  як наслідок,  за інших рівних умов порушується процес відтворення виробництва,  працівники найманої праці не одержують належний їм дохід,  у товаровиробників зростають залишки готової продукції та товарів, що вимагає додаткових витрат на їх утримання, бюджет недоодержує від товаровиробників відповідні податки.  Як наслідок,  у перспективі кредитно-банківська система втрачає можливості щодо приросту швидкоплинної вигоди від додаткових кредитних ресурсів. У цій ситуації може підвищуватися попит з боку товаровиробників на додатковий банківський кредит і, відповідно, підвищують процентні ставки за кредит.

До об’єктивних причин падіння попиту на гроші можна  віднести глибоку трансформаційну кризу,  яка супроводжується спадом виробництва,  інфляцією та розладом монетарної сфери. Суб’єктивними причинами стає відсутність раціональної ринкової поведінки у більшості учасників економічної діяльності. 

Криза банківської сфери  України, які світової банківської  системи, вимагає оновлення підходів до регулювання. Не випадково коливання курсу національної валюти НБУ пояснював слабкістю економіки та динамікою платіжного балансу. Комерційні банки, уникаючи кредитування реального

сектора економіки,  протягом останнього часу,  нарощували обсяги споживчого кредитування, обсяги якого в 2007–2008 рр. досягли 70 млрд грн.

Банківська система внаслідок  неповернення грошей скорочує можливість розширення депозитних рахунків,  які є основою кредитних грошей.  Скорочення кредитування зменшує можливості для розширення відтворення економіки. Спроби підвищення попиту на українські гривні вже не раз проводились НБУ в рамках стабілізаційної політики,  для чого використовувались:  підвищення облікової ставки,  збільшення

ставки ломбардного кредитування,  збільшення резервних вимог,  було дозволено обмежене використання ОВДП для формування резервів НБУ,  вводилась заборона для використання рахунків для спекулятивних операцій з валютою, що мало підвищити попит на українську валюту. Такі заходи НБУ змушували банки тримати у вигляді резервів українські гривні,  що

стимулювало конверсію іноземної  валюти,  а також поширювало використання ОВДП.  Проте збільшення резервних вимог впливає на кредитні можливості банківської системи і стає чинником зростання незадоволеного попиту на гроші. Заходи щодо підвищення попиту на гроші входять у протиріччя з реаліями стану економіки України.  Монетарна політика, яка проводилась в Україні до сьогодні, була орієнтована головним чином на досягнення відповідних значень макроекономічних показників,  насамперед розміру інфляції. Проте доведення монетарних показників до значень, рекомендованих МВФ, породило нехтування процесами в реальному секторі економіки.  Економічна політика спрямована на боротьбу з наслідками -  інфляцією, а не з причинами її виникнення, які приховані в неефективній структурі

економіки,  застарілій технологічній  базі,  низькій конкурентоспроможності тощо.

Отже,слабкі місця української економіки чітко проявили себе восени 2008  року внаслідок впливу зовнішнього фактора –  світової фінансово-економічної кризи. Дотичною до найактуальніших проблем подальшого розвитку української економіки є і проблема управління процесом формування попиту на гроші.  В сучасних умовах формування попиту на гроші має бути скоординоване з широким діапазоном чинників,  пов’язаних,  як з

монетарною сферою, так  і з іншими сферами економіки, які зазнають постійної трансформації.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Гроші та кредит: навчальний посібник / Демківський А.В.] - К. : Дакор, 2007.- 528 c.
2. Хаберлен Г. Процветание и депрессия. – М.: Финансы, 1960. – 395 с
3. Fridman M. Theoretical Framework for Monetary Analyz. – N.V. – 1971
4. Гроші та кредит: навчальний посібник / Михайловська І.М.
5. Формування попиту і пропозиції грошей учасниками грошового ринку:стаття/  Здобувач Н.Є. Килипенко – Львівська КА.
6. Попит на гроші в умовах світової фінансової кризи: стаття/  С. Шевченко:

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/freu/2009_19/71.pdf