Перспективи розвитку систем електронних платежів

 

ВСТУП

Одним із важливих елементів  сучасної банківської діяльності є  система міжбанківських розрахунків, які призначені для здійснення платіжних  трансакцій між банками, обумовлених  здійсненням платежів їх клієнтів, або власних зобов’язань одного банку перед іншими.

Процес становлення національної платіжної системи тривав досить довгий час і більшість українських банків обрали шлях, пов'язаний зі вступом до міжнародних платіжних систем Visa і/або EuroPay. На першому етапі розвитку банківських карткових технологій в Україні всі українські банки орієнтувалися на випуск карток для використання за кордоном та на еквайринг карток, емітованих іноземними банками. Цей варіант привабливий із погляду розширення територіальних кордонів використання платіжних продуктів, установлення нових зв'язків із міжнародними банками і, відповідно, підвищення іміджу банку. Водночас, цей варіант пов'язаний зі значними вимогами, що їх висувають міжнародні платіжні системи та які-часто є надто високими для наших молодих українських банків.

Ідея створення в Україні  національної системи масових безготівкових  платежів виникла більше ніж десять років тому, коли Національний банк України затвердив Концепцію  системи електронних розрахунків  за товари та послуги в Україні. Цей  документ передбачав реалізацію концепції  у два етапи. Перший - створення  системи електронних платежів (СЕП  НБУ) між юридичними особами. Другий - упровадження системи електронних  розрахунків за участі фізичних осіб. Перший етап був досить швидко і  успішно реалізований, і сьогодні Україна має, за оцінками більшості  банкірів, одну з найефективніших  систем електронних міжбанківських платежів у Європі. Другий етап почався  з 1997 року, коли Національний банк України  визначив створення в Україні  платіжної системи за безготівковими розрахунками населення в торгівлі та сфері послуг як одне з пріоритетних завдань. Одним з основних напрямів побудови в Україні такої платіжної  системи і стало створення  Національної системи масових електронних  платежів (НСМЕП).

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ЕЛЕКТРОННИХ ПЛАТЕЖІВ 

Нормативною засадою системи  електронних платежів є Інструкція “Про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління  Національного банку України  від 15.06.2008 № 165. Відповідно, система  електронних платежів НБУ — це загальнодержавна платіжна система, яка  забезпечує здійснення розрахунків  в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями) як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території  України.

Основними користувачами  системи електронних платежів є  банки України та їхні філії, кількість  яких станом на 1 січня 2010 року становить 1251 установ, порівнюючи з 01.01.2009 р. – 1486 установ, а також установи НБУ; крім того, система безперебійно забезпечувала  виконання розрахункових документів Державного казначейства України [1].

Масові електронні платежі  в нашій країні стрімко розвиваються. Як свідчить офіційна статистика, на 1 жовтня 2010 року платіжні картки емітували 146 українських банків. Водночас із кількісними відбуваються якісні зміни в системі електронних платежів. Уже понад 85% установлених в країні платіжних терміналів переобладнано для обслуговування чіпових карток. Це не лише поліпшує їхню безпеку і надійність, а й дає змогу швидко впровадити на картках, поряд із платіжними, неплатіжні додатки — ідентифікаційні, медичні, страхові, транспортні, соціальні тощо. Це, в свою чергу, допоможе у вирішенні питання реформування системи надання й обліку соціальних виплат, пільг та гарантій [4].

Світова криза, яка завдала  великої шкоди економічно-фінансовій системі України, негативно вплинула і на розвиток безготівкових розрахунків  та карткового бізнесу в нашій  країні. Порівняно з тим, що кількість  банків — членів карткових платіжних систем із початку року до 1 жовтня 2010 року збільшилася зі 139 до 146 юридичних осіб, кількість платіжних карток за цей період суттєво зменшилась (на 9 млн. штук). При цьому кількість держателів платіжних карток збільшилась майже на два мільйони, а банкоматів — майже на 1 тис. шт. Слід зазначити й зменшення на 15 тис. штук платіжних терміналів, що пов'язано з припиненням діяльності деяких торговців. Ці показники свідчать про те, що банки в умовах світової фінансової кризи почали показувати реальну картину розвитку карткового бізнесу. Позитивною є тенденція щодо емісії банками карток із чіпом, кількість яких у загальній кількості платіжних карток порівняно з платіжними картками за іншими видами носіїв інформації збільшилась на 0,5 %.

Існує ціла низка проблемних факторів, які негативно впливають  на розвиток сучасної системи електронних  платежів, саме:

-           відсутність контролю системи електронний платежів;

-           недосконалість чинного законодавства України з питань захисту прав власності, що призводить до винекнення численних ситуацій неузгодженості між різними учасниками системи електронних платежів, які призводять до винекнення нестабільності та судового нагляду з боку законодавчих органів;

-           низький рівень нормативного та інформаційного забезпечення учасників системи електронних платежів, що за відсутності відповідних законів з питань захисту прав та інтересів власників платіжних засобів, що призводить до можливості тіньових фінансових операцій в системі фінансових операцій;

-           відсутність організаційних та фінансових механізмів, дія яких має забезпечувати прозоре та справедливе ціноутворення на послуги.

Негативність дії зазначених факторів проявляються в тому, що сучасний стан системи електронних платежів  не може розвиватися відповідно до реальних потреб учасників платіжної системи в умовах фінансової кризи.

На сучасному етапі  важливого значення набуває тенденція  до підвищення надійності системи електронних  платежів і рівня довіри при розрахунках  платіжними інструментами.

Проблеми перспективного розвитку системи електронних платежів, над якими слід працювати сьогодні, стосуються передусім удосконалення  законодавчих і нормативних вимог, які мають стати доступними і  зрозумілими споживачам. Також  необхідно посилити вимоги до прозорості цін на послуги, а також відповідальність провайдерів, якими є банки і небанківські установи, за дії їхніх агентів. Слід урегулювати питання конкуренції та функціональної сумісності, а також об'єднання банківських і торговельних мереж. Потребує подальшого розвитку інфраструктура прийняття платіжних карток та розширення сфери їх використання шляхом упровадження багатофункціональних банківських смарт-карток та реалізації супутніх проектів у соціальній сфері (студентські, соціальні, транспортні картки тощо).

Влив світової фінансової кризи на картковий ринок України і зосередилася на необхідності побудови в Україні єдиного національного платіжного простору, передумовою створення якого є такі показники ринку платіжних карток в Україні:

— за сумою операцій, здійснених за дев'ять місяців 2010 року за платіжними картками, емітованими українськими банками, 97,5% становили операції, які виконувалися на території України, і лише 2,5 % — за її межами;

—банки — члени міжнародних платіжних систем протягом минулого року отримали рекомендації від платіжних організацій міжнародної платіжної системи щодо збільшення обсягів гарантійних депозитів;

—було чимало випадків блокування українськими банками міжбанківських операцій, коли платіжні картки міжбанківські платіжні системи, емітовані іншими банками, не обслуговувались у власній термінальній мережі;

—деякі банки знизили ліміти зняття готівки у банкоматах [3].

Створення єдиного національного платіжного простору в Україні дасть можливість населенню здійснювати операції з платіжними картками, випущеними українськими банками, незалежно від їхніх брендів, на кожному українському терміналі чи банкоматі.

Таким чином, основними завданнями системи електронних платежів має бути:

- задоволення потреб економіки,  що реформується та розвивається; удосконалення кредитно-монетарної  політики, яку проводить НБУ, завдяки  отриманню оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондуючих рахунків;

- мінімізація часу на  виконання міжбанківських розрахунків  та на обіг грошових коштів;

- високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Україна має всі  передумови для формування Єдиного  національного платіжного простору, базовою основою якого є національна платіжна система. НПС складається з таких компонентів:

1) система електронних платежів Національного банку України;

2) система автоматизації  роботи банків (так звані програмні комплекси «Операційний день банку»);

3) внутрішньобанківські платіжні системи;

4) системи «клієнт-банк»  для розрахунків між клієнтом і банком в електронній формі;

5) національна  система масових електронних платежів із використанням пластикових карток;

6) система обігу цінних паперів на первинному та вторинному ринках;

7) системи міжнародних розрахунків.

Таким чином, для подальшого успішного розвитку національного карткового ринку необхідно впровадити концепцію єдиного національного платіжного простору з пріоритетом вітчизняних правил щодо всіх внутрідержавних операцій за платіжними картками. Основою концепції є положення, що всі операції, здійснені в межах України із застосуванням емітованих вітчизняними банками платіжних карток усіх платіжних систем, незалежно від їх брендів, розглядаються як внутрідержавні й повинні підпорядковуватися національним правилам та бути технологічно оброблені в Україні за повним операційно-розрахунковим циклом.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1.   Ланко Н. Система електронних платежів НБУ у 2010 році. // Вісник НБУ. – 2010. - №2. – С.29-31.

2.   Лук’янов В.С. Національна платіжна система: поняття, ключові принципи організації і базові функції. // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – №12. – С.160-167.

3.   Некрасенко Л.А. Перспективи розвитку систем електронних грошей. // Економіка і регіон. – 2010. - №1. – С.167-170.

4.   Несходовський І. Електронні гроші. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №4. – С.49-53.Пацера М. Сучасний стан і перспективи розвитку Національної системи масових електронних платежів. // Вісник НБУ. – 2010. - №1. – С.41-43.

5.   Харченко В., Капралов Р. Банківські платіжні картки: передумови створення Єдиного національного платіжного простору в Україні. // Вісник НБУ. – 2010. - №2. – С.32-37.