Особливості ведення банком валютних операцій, їх суть та зміст

Технолого-економічний  коледж Білоцерківського національного  аграрного університету

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

Особливості ведення банком валютних операцій, їх суть та зміст

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи  Ф-31

Бахтіна Людмила

 

Зміст:

1. Вступ
2. Валютні операції банків, їх суть та зміст
3. Висновки
4. Список використаної літератури

 

Вступ

В останні  роки в нашій країні склалася нова економічна ситуація, що характеризується низкою відмінних рис, до яких відноситься, в першу чергу, зростання чисельності  недержавних економічних структур.

Приватизація, прийняття нових законодавчих актів  про статус підприємства, про власність, про валютне регулювання та інші дозволяють поступово перейти до якісного і нового етапу розвитку банківської системи.

Відбуваються  зміни і в законодавстві про  банки, у тому числі у напрямку розширення міжнародної діяльності комерційних банків. При здійсненні міжнародних угод постає питання  про валютні операції як форму  банківської участі в них. Багато комерційних банків, отримавши ліцензію на проведення валютних операцій, зіткнулися з труднощами по їхньому проведенню.

У зв'язку з  цим виникає необхідність вивчення і використання досвіду роботи іноземних  банків на валютних ринках і механізму  проведення валютних операцій на ньому.

Розширюються  міжнародні зв'язки, зростаюча інтернаціоналізація  господарського життя викликає об'єктивну  необхідність вивчення обміну одних  національних грошових одиниць на інші.

Реалізація  цієї необхідності відбувається через  особливий валютний ринок, де під  впливом попиту та пропозиції стихійно формується валютний курс, а валютні  операції стають часом одними з основних операціями комерційних банків.

План  рахунків бухгалтерського обліку банків України забезпечує мультивалютний облік операцій банків. Це означає, що виникнення вимог (активу) або зобов'язань (пасиву) в іноземній валюті відображатиметься на тих самих рахунках, що й гривневого активу чи пасиву. Водночас банки можуть проводити розрахунки в багатьох валютах іноземних держав. Але мультивалютність в обліку поширюються тільки на рахунки 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 9-го класів. Облік на рахунках 5-го, 6-го, 7-го класів ведеться тільки в національній валюті.

Аналітичний облік грошових коштів в іноземній валюті здійснюється у двох оцінках: в іноземній валюті за номінальною вартістю та в національній валюті України за офіційним курсом.

У синтетичному обліку операції з іноземною валютою відображаються лише в національній валюті України.

Унаслідок здійснення валютних операцій в комерційному банку  постійно змінюється співвідношення залишків на рахунках в іноземній валюті, які формують активи та пасиви (з  урахуванням позабалансових вимог  та зобов'язань за незавершеними  операціями). Це співвідношення називають  валютною позицією банку. Якщо сума всіх рахунків у конкретній валюті балансується, маємо закриту валютну позицію. Різниця між залишками коштів у іноземній валюті, що формують активи та пасиви у відповідних валютах, забезпечує відкриту валютну позицію. Саме така ситуація не виключає можливості отримати додаткові прибутки або  зазнати додаткових збитків у  разі зміни обмінних курсів валют.

 

Валютні операції банків

Банки – це особливі установи, які акумулюють грошові кошти і накопичення, перерозподіляють їх шляхом кредитування, здійснюють грошові розрахунки та операції з цінними паперами, випускають гроші в обіг.

В Україні  склалася дворівнева банківська система. До першого рівня  належить Національний банк, що являє собою «банк банків» , центральний банк країни, а до другого  – система комерційних банків.

Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність в Україні» виділяють такі основні банківські операції як: розрахунково-касові, Кредитні операції банків, операції банків з векселями, операції банків з цінними паперами, інвестиційні банківські операції, операції банків в іноземній валюті, нетрадиційні операції ті інші.

Відповідно до Декрету  Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання  і контролю» до валютних операцій належать:

1. Операції пов’язані з переходом права власності на валютні цінності за винятком операцій між резидентами у валюті України.
2. Операції пов’язані з використанням  валютних цінностей у міжнародному  обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності.
3. Операції пов’язані  із ввезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

 

Зв'язок між операціями в іноземній  та національній валютах здійснюється за допомогою рахунків групи:

 

• 380 "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
• 3800 АП "Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів";
• 3801 АП (контррахунок) "Еквівалент позиції банку щодо іноземної валюти та банківських металів".

 

Рахунки валютної позиції та її еквівалента  відображають позицію банку у  відповідній валюті та вартість валюти, перераховану в гривні. Рахунок 3800 відкривається за кодами валют в іноземній валюті та в гривнях, а рахунок 3801 — лише в гривнях, аналітичний облік ведеться за видами валют.

 

У разі здійснення обмінних операцій кінцевим результатом є проведення операцій за дебетом рахунку в  одній валюті та кредитом — в  іншій.

Під час відображення обмінних операцій із готівковою іноземною валютою  за балансовими рахунками використовуються курси:

1. за офіційним валютним курсом на дату валютування (дата здійснення операції) відображається іноземна валюта в подвійній оцінці — за номіналом та в гривневому еквіваленті;
2. за ринковим курсом гривні відображаються в разі купівлі-продажу іноземної валюти за гривні.

Для резидентів і нерезидентів існують різні  порядки відкриття  й ведення  рахунків  в іноземній валюті, що регламентується НБУ в межах валютного регулювання.

Операції  з іноземною валютою поділяються  на поточні й такі, що пов’язані  з рухом капіталу, причому для  здійснення останніх має бути спеціальний  дозвіл НБУ.

Банківські операції з іноземною валютою за ступенем їх складності та ризикованості можна класифікувати таким чином:

• ведення  валютних рахунків клієнтів;
• неторговельні операції, встановлення прямих кореспондентських  зв’язків з іноземними банками;
• операції за міжнародними торговельними розрахунками; операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому ринку;
• операції із залученням та розміщення валютних  коштів на внутрішньому ринку ( здійснюються з резидентами України) та на міжнародних ринках ( здійснюються з нерезидентами );
• валютні операції на міжнародних грошових ринках;
• операції з монетарними металами на міжнародних ринках.

Валютні операції здійснюються уповноваженими банками, тобто банками, що мають ліцензії НБУ за здійснення цих операцій. Банки, котрі одержали ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті, виконують функцію агента валютного контролю за операціями  своїх клієнтів. При проведенні валютних операцій банки керуються законодавчими та нормативними документами України. Правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків рахунків, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків  у національній та іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р.

Банківські рахунки в  іноземній валюті поділяються на:

• поточні;
• депозитні.

Поточними неторговельними  операціями є такі розрахунки:

1. виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов’язані з відрядженнями;
2. здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;
3. виплата іноземної валюти  готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам, купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами;
4. виплата авторських гонорарів;
5. перерахування коштів на проведення міжнародних виставок, інших міжнародних зустрічей;
6. оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами працюють в Україні;
7. перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату  митних платежів; виплата іноземної валюти  готівкою за переказами з-за кордону та переказ за межі України;
8. інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України.

Для забезпечення розрахунково-касового обслуговування своїх клієнтів  в іноземній  валюті  банки мають створити  систему елементів внутрішньобанківської  інфраструктури:

1. валютне сховище, каса перерахунку для перевірки, визначення платоспроможності, проведення експертизи, оброблення, об'єднання та формування валютних та інших цінностей;
2. операційна каса для здійснення валютно-касового обслуговування клієнтів банку;
3. каса з подовженим операційним днем ( вечірня каса) для забезпечення валютно-касового обслуговування клієнтів у другій половині операційного дня або у вечірній час;
4. обмінні пункти;
5. каса з підготовки авансів обмінним пунктам.

 

Зазначені компоненти у сукупності становлять загальне поняття  «валютна каса уповноваженого комерційного банку». Банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів у трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо та акредитив. Резиденти України можуть одержувати кредити в іноземній валюті в  уповноважених банках України, які  мають генеральну ліцензію в НБУ. Строки у суми кредитів в іноземній  валюті уповноважені банками можуть установлювати самостійно.

Торгівля  іноземною на території України  резидентами і нерезидентами  – юридичними особами здійснюється через уповноважені банки ті інші кредитно-фінансові установи, які  одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою.

Реалізований  результат за операціями купівлі-продажу  іноземної валюти визначається як різниця  між вартістю продажу іноземної  валюти та вартістю її купівлі за одним  із таких методів:

1. "перший прийшов, перший пішов" (FIFO). Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу, та курсами, за якими були придбані перші суми іноземних валют;
2. метод середньозваженої. Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої валюти множиться на різницю між курсом продажу та середньозваженим курсом, за яким вона була придбана;
3. "останній прийшов, перший пішов" (LIFO). Щоб визначити дохід банку від купівлі-продажу іноземної валюти, сума реалізованої іноземної валюти множиться на різницю між курсом продажу та курсами, за якими були придбані останні суми іноземної валюти.

Метод розрахунку реалізованого результату визначається політикою банку з управлінського обліку і може змінюватися, якщо це приведе до більш достовірного відображення результату обмінних операцій банку  або на вимогу Національного банку  України щодо обліку іноземної валюти.

 

Висновки

У висновку хочеться зазначити, виконання всіх банківських операцій, пов'язаних з  іноземною валютою, вимагає особливого уміння, і не випадково західні  бізнесмени називають валютні операції не наукою, а мистецтвом, яким повинен  володіти кожен банк, що бажає домогтися  успіху в міжнародному бізнесі.

Це ще актуальніше постає на сучасному ринку України, оскільки глибинна структурна перебудова зовнішньоекономічної діяльності нашої країни вимагає відповідних змін у роботі банків у всьому різноманітті їхніх зовнішніх і внутрішніх зв'язків.

Основне завдання комерційного банку - вилучення максимального прибутку. Шляхи зростання банківського прибутку можуть бути різні. Це і розширення номенклатури надаються банком, підвищення ціни за надані послуги, скорочення витрат банківської діяльності інші. Звичайно, найбільш легкий шлях збільшення доходів банку - це підвищення цін на банківські послуги. У той же час їх рівень не безмежний.

Специфіка банківської  діяльності полягає в тому, що партнерські  відносини банку з клієнтами  базуються на взаємній зацікавленості - найбільш ефективному поєднанні  їх інтересів у зростанні доходів. При цьому слід враховувати, що свої цілі банк може реалізувати лише через  задоволення потреб своїх клієнтів. Тому для банку надзвичайно важливо  здійснювати оптимальне структурування цих інтересів і своєї діяльності як у тимчасовому аспекті, так  і за послуги, що надаються у сферах активних і пасивних операцій.