Операции на валютному ринку

Розділ 1

       Економічна сутність  операції на валютному  ринку та їх  правове регулювання

     На  певному історичному етапі постійне посилення міжнародних господарських  зв'язків неминуче призвело до підвищення ролі валютно-фінансової сфери у  світовому масштабі. Процес міжнародного руху товарів, послуг, виробнича і науково-технічна співпраця, міграція капіталів, робочої сили, розвиток туризму привели до виникнення суспільних відносин, пов'язаних з грошовими вимогами і відповідними зобов'язаннями учасників міжнародних економічних відносин. Саме міжнародний платіжний оборот, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб різних країн, і обслуговується валютним ринком.

     У літературі існує декілька різних тлумачень  поняття валютного ринку внаслідок  того, що законодавчого визначення поки ще немає. Різні автори пропонують різноманітне тлумачення цієї категорії [28,34].

     Таблиця 1.1

Визначення  поняття "валютний ринок"

     Перелік визначень поняття «валютний  ринок» можна продовжувати, але навряд чи це повністю розкриє суть валютного ринку. Наявні дослідження дають підстави стверджувати, що валютний ринок є, по-перше, особливим ринком, на якому продають шляхом обміну не матеріальні цінності, а валютні цінності (грошові маси) різних країн; по-друге, як ціни на ньому виступають номінальні валютні курси; по-третє, здійснення обмінних операцій на валютному ринку дає змогу проводити операції з обміну факторами виробництва, товарами і послугами; по-четверте, в організаційно-технічному аспекті валютні ринки складаються з його учасників і певної сукупності сучасних засобів збору, передачі й обробки інформації, які розділені на національні та світовий валютні ринки.

     Валютний  ринок має всі атрибути звичайного ринку: об’єкти і суб’єкти (рис. 1.1), попит і пропозицію, ціну, особливу інфраструктуру та комунікації тощо.

Рис. 1.1 Суб’єкти та об’єкти валютного  ринку

     Об’єктом  купівлі-продажу на цьому ринку  є валютні цінності, іноземні —  для резидентів, коли вони купують  чи продають їх за національну валюту, та національні — для нерезидентів, коли вони купують чи продають ці цінності за іноземну валюту. Оскільки на ринку одночасно здійснюють операції обох цих видів, то об’єктом купівлі-продажу водночас є національні та іноземні валютні цінності.

     Суб’єктами  валютного ринку можуть бути будь-які  економічні агенти (юридичні та фізичні  особи, резиденти і нерезиденти) та посередники, насамперед банки, брокерські компанії, валютні біржі, які «зводять»  продавців і покупців валюти та організаційно забезпечують операції купівлі-продажу (Таблиця 1.2) [12].  
 

     Таблиця 1.2.

     Учасники  валютного ринку  та їх функції

     Спільним  для всіх суб’єктів валютного  ринку є бажання одержати прибуток від своїх операцій. Одні з них  одержують прибуток (або збиток) безпосередньо після завершення відповідної операції, наприклад спекулянти; інші прибуток одержують згодом, після завершення подальших господарських операцій, оплачених купленою на ринку валютою, наприклад підприємці [10].

     Валютні ринки можна класифікувати за ознаками:

• за сферою розподілу (міжнародний валютний ринок, внутрішній валютний ринок);
• за ступенем організованості (біржовий, не біржовий);
• за характером операції: ринок конверсійних операції, ринок депозитно-кредитних операцій;
• за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;

     Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку  купівля-продаж здійснюється в традиційній  формі, переважно на еквівалентних  засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.

     Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.

     Середній  щоденний оборот операцій на світовому  валютному ринку перевищує 1 млрд. дол. США. На сьогодні понад 80% усіх валютних операцій здійснюється на позабіржовому  валютному ринку. Головними центрами позабіржового ринку виступають Лондон, Токіо, Нью-Йорк, Цюріх, Сінгапур. Цілодобове функціонування валютного ринку дозволяє його учасникам у будь-який час укладати угоди та здійснювати різноманітні операції з іноземною валютою [4,5].

      Валютні операції : 

     -  операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

     - операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

     - операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей [1].

     Регулювання валютних операцій супроводжується нормативною базою законодавчих актів України: Законів України, прийнятих Верховною радою, Декретів Кабінету Міністрів України,  Постановами Національного банку України та Кабінету Міністрів України, Положеннями, затвердженими постановами Національного банку України та наказом Міністерства  зовнішньоекономічних зв`язків та торгівлі України, Інструкціями, затвердженими Національним банком України, Державним митним комітетом та Міністерством внутрішніх справ, листами Головної державної податкової адміністрації та листами Національного банку України.

     Метою правового регулювання валютних операцій є забезпечення законності і правопорядку з дотриманням  публічного інтересу і приватних  інтересів суб'єктів господарської  діяльності. Аналіз законодавства і практики його застосування не дає підстав казати про встановлення на сьогодні режиму правопорядку в цій сфері. Розв'язання існуючої проблеми потребує насамперед чіткого визначення і закріплення в законі базових понять, без юридично коректного розуміння яких неможливо досягти оптимізації правового регулювання всього комплексу різноманітних валютних операцій суб'єктів господарювання [3].

     Законодавчі акти у галузі валютного регулювання  дають чіткі визначення термінам, пов`язаним з валютними операціями,  встановлюють режим здійснення валютних операцій, встановлюють відповідальність за порушення норм законодавчих актів, визначають повноваження та функції державних органів під час здійснення контролю за проведенням валютних операцій.

     Тобто, валютні операції — складний правовий механізм, що являє собою вольові правомірні дії фізичних і юридичних осіб, спрямованих на досягнення правового наслідку: на встановлення, зміну або припинення прав і обов'язків суб'єктів при здійсненні дій з валютою [29].  
 
 
 
 
 
 

     Додаток 1

Економіко-правовий аналіз нормативної та законодавчої бази щодо обліку, контролю та аналізу  валютних операцій підприємства