Іноземний капітал в банківській системі України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Львівський національний університет  імені Івана Франка

 

 

 

 

Доповідь 

на тему:

«Іноземний капітал в банківській  системі України»

 

 

 

 

Виконала

студентка групи Еко 32с 
Сирська Ю.З.

Перевірила  
доц. Чиж Л.Я.

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів 2013

План

Вступ

1. Переваги та недоліки існування іноземного капіталу в банківській системі України.
2. Статичні дані про частку іноземного капіталу в банківській системі України.

Висновки

Список використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Надходження іноземного капіталу може мати як позитивні, так і негативні наслідки, залежно від макроекономічних передумов та інституційного середовища, що існує в країні. Cлід зважати на низку фінансових ризиків, пов’язаних зі швидким зростанням частки іноземного банківського капіталу, що може призвести до втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики, посилення нестабільності, несподіваних коливань ліквідності банків, імовірного відпливу фінансових ресурсів.

 Тому питання, пов’язані  з аналізом присутності іноземного капіталу, його впливу на фінансову стійкість, прибутковість банківської системи України та економічну безпеку держави в цілому, набувають особливої актуальності та потребують постійних досліджень.

 

1. Переваги  та недоліки існування іноземного капіталу в банківській системі України

Проблема регулювання  ступеня відкритості внутрішнього банківського ринку для іноземних  банків існує в усіх країнах. За ступенем присутності іноземного капіталу у  банківських системах країни можна  поділити на три групи:

- розвинуті країни, у  фінансових системах яких майже  немає іноземних банків (наприклад, у США, Німеччині, Швейцарії, Японії частка активів іноземних банків не перевищує 5-8%);

- країни, де іноземний  капітал домінує і можна говорити  про повний контроль (Непал, Бахрейн, Йорданія, Ботсвана, Нова Зеландія);

- країни, у яких рівень  присутності іноземних банків  коливається від 15 до 80% [1].

Вітчизняне законодавство  пояснює термін «банк з іноземним капіталом» як банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному іноземному інвестору, становить не менше 10% [4]. Таке трактування враховує участь іноземного капіталу в банківській установі, частка якого становить більше ніж 10 % і не враховує можливості вкладених кількома інвесторами коштів менше цієї частки.

Наявність в економіці  будь-якої держави значних обсягів іноземного капіталу є ознакою макроекономічної стабільності, високого рівня довіри інвесторів до її законодавчої, виконавчої, судової гілок влади. При цьому важливе значення має не так рівень розвитку демократії в країні, як її політична стабільність. Не допускати іноземні банки у вітчизняну банківську систему невигідно ані з економічних, ані з політичних міркувань, проте на такий крок треба йти, передбачаючи збереження можливості для реальної конкуренції вітчизняних банків із іноземними фінансовими установами. Разом з тим очевидно, що перспективи та наслідки функціонування іноземного капіталу у вітчизняному банківському секторі неоднозначні. Адже мета іноземних інвесторів - не підвищувати добробут населення країни об’єкта інвестицій, а максимізувати прибуток для своїх власників та акціонерів.

Переваги та недоліки існування  іноземного капіталу в банківській системі України висвітлені в роботах багатьох науковців. Серед усього спектра переваг функціонування банків з іноземним капіталом в Україні, слід виокремити основні:

1. Залучення іноземного  капіталу в банківську сферу позитивно впливає на економіку України, прискорюючи процеси розвитку фінансових ринків, розширюючи спектр банківських послуг та їх якість.

2. Позитивом у діяльності банків  з іноземним капіталом для економіки України є швидке впровадження передових, новітніх технологій банківської діяльності, нових методів ведення банківського бізнесу, зокрема, використання досвіду фінансового менеджменту, антикризового управління, новітніх маркетингових технологій.

3. Запровадження зарубіжного досвіду ведення банківської справи та здійснення міжнародних фінансових операцій. Упровадження системи страхування банківських ризиків та міжнародного досвіду щодо фінансового

оздоровлення, реорганізації  та реструктуризації комерційних банків.

4. Здешевлення банківських  послуг: кредитних ресурсів у довгостроковій перспективі та зростання строків їх надання. Іноземні банки можуть стати важливим джерелом довгострокового фінансування капіталомістких проектів та забезпечення підприємства необхідними кредитами за нижчими відсотками.

5. Посилення розвитку конкуренції  на ринку банківських послуг, як наслідок – підвищення ефективності функціонування банківської системи, розширення спектра якісних послуг, підвищення кваліфікаційного рівня банківських працівників, що насамперед вигідно для позичальника.

Серед основних негативних наслідків присутності іноземного капіталу на українському ринку слід звернути увагу на такі:

1. Структурні ризики «залежного розвитку». Діяльність філій банків з іноземним капіталом може створювати додаткові ризики для банківської системи, серед основних – ризик банкрутства материнського банку, загострення соціальних, економічних та політичних ризиків.

2. Можливий неконтрольований відплив капіталу з країни, оскільки акціонери банків з іноземним капіталом загалом інвестують у ті галузі і в тих країнах, де прибуток і безпека є вищими.

3. Присутність банків з іноземним  капіталом послаблює позиції ще недостатньо розвиненої банківської системи країни. Місцеві банки, які не спроможні на рівних конкурувати з іноземними банками, банкрутують, що призводить до фінансової нестабільності в країні.

4. Іноземні банки можуть проводити спекулятивну діяльність, не надаючи повного спектра якісних банківських послуг.

5. Реалізація цих ризиків  може спричинити дестабілізацію роботи банківської системи, зменшення довіри населення до українських банків, існує загроза захоплення іноземними банками банківського ринку України. 

2. Статичні  дані про частку іноземного  капіталу в банківській системі  України

Протягом 2005–2008 рр. кількість банків з іноземним капіталом в Україні зросла більше ніж удвічі (табл. 1). Цей період активного розвитку українського банківського сектору характеризується значним зростанням обсягів операцій щодо купівлі українських банків і відкриття іноземними банками своїх представництв та мереж; розширенням діяльності іноземних банків з обслуговування населення, причому не тільки щодо залучення, а й розміщення коштів.

 

Таблиця 1

 

Присутність банків з  іноземним капіталом в Україні  за 2007–2012р.

Серед основних факторів, що сприяли значній активізації діяльності банків з іноземним капіталом в Україні, можна виділити такі: позитивні структурні зрушення у вітчизняній економіці та високі темпи інфляції; активне зростання попиту на банківські послуги з боку населення; розширення зовнішньоекономічних зв’язків українських підприємств; можливість отримання високих прибутків.

У період з 2007–2008 рр., банків з іноземним капіталом збільшилося на 12, в тому числі з 100%-вим іноземним капіталом на 5, що свідчить про значний приплив іноземних інвестицій у банківський сектор, оскільки в цей період не існувало суттєвих законодавчих бар'єрів входження іноземного капіталу в національну банківську сферу.

У 2009 році іноземних банків налічувалось 53, при чому кількість  банків зі 100% іноземного капіталу залишилась незмінна (17 банків). Слід зазначити  те, що на початок 2011 року зменшилась загальна кількість банків, що мають ліцензію НБУ на здійснення банківської діяльності з 182 до 176, порівняно з попереднім періодом, при цьому кількість банків з іноземним капіталом навпаки зросла з 51 до 55.

Дослідження географічної належності іноземного банківського капіталу, що надійшов до українських банків у 2009 році, характеризує рис. 1.

Найбільша частка іноземних  активів у 2009 році контролювалась інвесторами  з колишніх  метрополій – Росії  та Австрії. Решта великих банків з іноземним капіталом належала французьким, італійським, угорським, німецьким, шведським інвесторам, що свідчить про особливу зацікавленість у контролі над українським банківським бізнесом фінансових інститутів з Європейського Союзу. Після 2009 року з українського банківського ринку пішов голландський ING. Тоді ж своє представництво ліквідував німецький Dresdner Bank. 2010-го це ж зробили британський HSBC і польський Rekao, чеська група PPF продала Home Credit Bank, а голландсько-ізраїльська TBIF Financial Services - VA В Bank. Своїх банків в Україні позбулися Bank of Georgia (на 80%) і російський «Ренесанс Капітал».

Свої представництва ліквідували також німецький Bayerische Landesbank і південнокорейський Kookmin Bank.

 

 

Аналізуючи географію  розподілу банків з іноземним капіталом за країнами на кінець 2011 року, ми спостерігаємо значні зміни, порівняно з двома минулими роками, щодо частки, яку має кожна країна в загальних іноземних активах (рис. 2).

За кількістю банків, які функціонують на території України, лідируюче місце на кінець 2011 року займає Кіпр. Капітал цієї країни належить 12 банкам, що займає найбільшу частку в загальній кількості банків з іноземним капіталом – 20,34%, і 15,25% банків з іноземним капіталом в Україні контролюються Російською Федерацією. Третє місце за кількістю банків належить Австрії (10,17%). Інші країни мають менше 10 % банків з іноземним капіталом

Аналізуючи частку активів, яку контролює іноземний інвестор в Україні, ми можемо, сказати, що вона не залежить від кількості банків, які належать цим країнам (табл. 2). Найбільшу питому вагу серед цих країн у банківській системі України займають активи саме російських банків (21,7%), яких за кількістю менше, ніж банків Кіпру. На другому місці – австрійські банки, питома вага активів яких також є більшою ніж у Кіпра і становить 21,4%, хоча кількість банків Австрії є вдвічі меншою. Така ситуація пов’язана з тим, що Австрія володіє більше ніж 90% акціями таких потужних банків як: «Укрсоцбанк», ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Надра» банк, які входять у групу найбільших банків, і яким належить значна питома вага активів всієї банківської системи України.

Частка активів, яка  належить Росії, становить 21,8%, що надто відрізняється від Австрії. Але слід зазначити, що в 2011році, порівняно з 2010 роком, вона залишилась незмінною. Велику питому вагу у загальних активах займають такі російські банки як: ПАТ «ВТБ Банк», «Промінвестбанк», а також Дочірний банк «Сбербанку» Росії, якому належить 100 % статутного капіталу, і який повністю підпорядкований іноземному власнику. Також, значна питома вага іноземних активів банківської системи України належить Франції (8,9%), не дивлячись на те, що французьких банків лише 5% від загальної кількості банків з іноземним капіталом. Нідерланди, Німеччина та Британія мають більше банків, але частка їх активів є значно меншою.

Таблиця 2

Розподіл банків з  іноземним капіталом за країною  походження капіталу

станом на 01.10.2011 р.

 

 

 

ВИСНОВКИ

Таким чином, сучасний період розвитку банківської системи та економіки України присутність іноземного банківського капіталу стало невід’ємним елементом розвитку вітчизняної банківської системи, оскільки

іноземні інвестори  вкладають у національну економіку не лише власні капітали, але й сприяють використанню зарубіжного досвіду ведення банківського бізнесу, забезпеченню прозорості банківської діяльності, налагодженню відносин з іноземними державами, інтеграції вітчизняної банківської системи у світовий фінансовий простір. Процес припливу іноземного капіталу є об’єктивним і має низку переваг та недоліків для вітчизняної банківської системи й економіки в цілому. Належність більшості

потужних великих банків іноземним інвесторам може привести до відпливу фінансових ресурсів, посилення нестабільності, несподіваних коливань

ліквідності банків, втрати суверенітету у сфері грошово-кредитної політики. Тому банки з іноземним капіталом підвищать рівень культури банківського бізнесу в України лише за умови хеджування ризиків їх функціонування в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

 

1. Слав’юк Р.А. Іноземний капітал в банківській системі України. / Р.А. Слав’юк // Управління у сфері фінансів, страхування та кредиту : тези доповіді всеукраїнської науково-практичної конференції, 8-10 листоп. 2007 р. - Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009.- С. 135-137. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/6687/1/49.pdf.
2. Фінансовий простір : міжнародний науково-практичний журнал / Черкаський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ). – м. Черкаси. - №2 (6) 2012. – 112 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Fin_pr/2012_2/12kvgfci.pdf.
3. “Вісник Національного банку України” : щорічний науково-практичний журнал Національного банку України. – м. Київ. - №12 (202) грудень 2012. – 72 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://www.bank.gov.ua.
4. Закон Верховної Ради України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність». [Електронний ресурс]. – Режим доступу до ресурсу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2121-14.