Напрямки розвитку теорії
грошей
Гроші - творіння людей. Водночас
суспільна сила грошей, привласнена
окремими особами, перетворила їх
у знаряддя протиставлення або
створення умов для взаємодії.
Влада грошей у суспільному
житті така сильна, що відбилася
на чисельних наукових дослідженнях,
які започаткували ще античні
філософи.
- Платон у праці «Держава» зазначав, що гроші потрібні для обслуговування суспільного поділу праці та щоб слугувати мірою вартості і засобом платежу.
- Аристотель у роботі «Нікомахова етика» розглядав уже три функції грошей: міри вартості (або грошової облікової одиниці), засобу обігу і засобу нагромадження цінностей.
- Ці положення та з´ясування ролі грошей у товарообміні стали підставами і методологією багатьох шкіл і теорій від найдавніших часів до сучасності.
Умовно їх можна об´єднати
навколо двох провідних напрямів:
- Абстрактна теорія грошей
- Прикладна(монетаристська) теорія грошей
Абстрактна теорія грошей
- Прихильники абстрактної теорії грошей прагнули знайти вичерпну відповідь на питання, що пов´язані з виявленням суті і внутрішньої природи та форми грошей. Заглиблюючись у внутрішні аспекти дослідження грошей, вони недооцінювали зовнішні чинники.
Прикладна(монетаристська) теорія
грошей
- Представники прикладної теорії грошей, яких у економічних виданнях ще називають монетаристами, не зосереджували увагу на з´ясуванні природи грошей. Вони досліджували реальний механізм впливу грошового фактора на економіку, яким має бути його використання державою у її економічній і грошово-кредитній політиці.
Монетаристська теорія
своїми дослідженнями впливу
грошових факторів на економіку,
зокрема, попиту і пропозиції
грошей, відсотка, фінансового ринку
та інших важелів грошово-кредитної
політики держави зробила значний
вплив на розвиток економічної
теорії і створила сучасну
методологію втілення у практику
монетаристських рекомендацій. Водночас
вона не є монолітною, як неоднозначні
і підходи різних шкіл економістів.
На цій підставі монетаристську
теорію грошей залежно від
етапів її розвитку поділяють
на класичну кількісну теорію, неокласичну
кількісну теорію та сучасний монетаризм.
Як відносно самостійне
відгалуження неокласичної кількісної
теорії грошей сформувалася кейнсіанська,
а далі і неокейнсіанська концепція
монетаристської теорії. Хоч деякі
економісти протиставляють кейнсіанську
концепцію грошей неокласичній,
але вони не можуть розглядатися
як альтернативні, оскільки мають
єдину методологію - прикладну теорію
грошей та інші теоретичні
і практичні підходи, що й стали
підставою формування сучасного
етапу розвитку монетаристської
теорії - кейнсіансько-неокласичного
синтезу.
Кінець