Національна та світова валютні системи

Національна валютна система є  органічною частиною системи грошових відносин окремих держав. Її функціонування регулюється національним законодавством кожної країни. На основі такого законодавства встановлюється механізм взаємодії національних і світових грошей, спосіб їх конвертованості, рейтинг та регулювання валютних курсів, формування та використання міжнародної ліквідності, золотовалютного запасу, кредитних ресурсів та ін. До складу національних валютних систем входять відповідні інфраструктурні ланки — банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватні інститути.

Світова валютна система — це форма організації міжнародних  валютних (грошових) відносин, що історично  склалася і закріплена міждержавною домовленістю. Це сукупність способів, інструментів і міждержавних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства.

Рис.2 – Елементи світової валютної системи

Світова валютна система включає  ряд конструктивних елементів —  світовий грошовий товар, валютний курс, валютні ринки та міжнародні валютно-фінансові організації.

1.Світовий грошовий товар є першим елементом валютної системи, виступає носієм міжнародних валютно-грошових відносин і приймається кожною країною як еквівалент вивезеного з неї багатства. Історично першим міжнародним грошовим товаром було золото, пізніше в міжнародних розрахунках стали використовувати кредитні гроші (векселі, банкноти, чеки та депозити). В 70-х роках з'являються спеціальні міжнародні та регіональні платіжні одиниці — СДР та ЕКЮ.

Сукупність усіх платіжних інструментів, які можуть бути використані в  міжнародних розрахунках, називають  міжнародною ліквідністю. Це золото, вільно оборотні валютні запаси держав та міжнародні гроші.

2.Валютний курс. Це мінова вартість національних грошей однієї країни, виражена в грошових одиницях інших країн. Існують фіксовані (тверді) та плаваючі (гнучкі) валютні курси. В основу фіксованого валютного курсу покладено монетний паритет (ваговий вміст золота в національних грошових одиницях), плаваючі валютні курси не зв'язані з монетними паритетами, а визначаються через зіставлення паритетів купівельної спроможності валют, тобто оцінки в національних грошах вартості однойменного "кошика" товарів.

3.Валютні ринки. Першим таким ринком був ринок золота як грошового товару, де золото продавалось на основі офіційної ціни, що була закріплена міжнародним договором. Сьогодні ціна на золото складається під впливом попиту і пропозиції, а ринок золота функціонує як звичайний товарний ринок.

Розширення кредитних відносин привело до необхідності формування власне валютних ринків, які існують  на основі розгалуженої системи банківських  взаємозв'язків провідних країн  розвинутої ринкової економіки та міжнародних  і регіональних валютно-фінансових установ.

У своїх функціях продавця та покупця  іноземної валюти, з одного боку, та органів, які здійснюють розрахунки з закордонними контрагентами, —  з другого, банки та інші валютно-фінансові  установи в своїй сукупності складають  міжнародний валютний ринок. Поряд з ним функціонує євровалютний ринок, який виник на основі транснаціоналізації спеціальних рахунків приватних банків провідних країн світу.

4.Міжнародні валютно-фінансові організації: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), який разом із своїми філіями — Міжнародною фінансовою корпорацією (МФК), Міжнародною асоціацією розвитку (МАР), Багатостороннім агентством з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) — створюють групу Світового банку, Банк міжнародних розрахунків у Базелі, регіональні банки розвитку та ін.

Світова валютна система базується на функціональних формах світових грошей. Світовими називають гроші, які обслуговують міжнародні економічні, політичні та культурні відносини, а грошова операція, завдяки якій в даній країні можна придбати платіжні засоби, що є дійсними і можуть бути використані за кордоном, є операцією валютною.

Еволюція функціональних форм світових грошей повторює з певним відставанням шлях розвитку національних грошей — від золотих до кредитних грошей. Підтвердженням цього є той факт, що в умовах, коли золото виконувало всі функції грошей, грошова і валютна системи — національна і світова — були тотожні з тією лише різницею, що монети, виходячи на світовий ринок, скидали, за висловом К. Маркса, "національні мундири" і приймались до оплати на вагу. Іншим прикладом дії такої закономірності е базування світової валютної системи в XX ст. на одній або кількох валютах провідних країн світу.

В сучасних умовах міжнародна валютна  система виконує важливу роль в світових господарських зв'язках  і безпосередньо впливає на темпи  зростання виробництва, міжнародний  обмін, формування цін, рівень заробітної плати, тобто на показники, що визначають економічний стан розвитку країн. Головні  завдання світової валютної системи:

- ефективне опосередкування платежів  за експорт і імпорт товарів,  капіталу, послуг та інших видів  міжнародної діяльності;

- створення сприятливих умов  для розвитку виробництва та  міжнародного поділу праці;

- забезпечення безперебійного  функціонування економічної системи вільного підприємництва;

- сприяння розвитку товарообмінних операцій;

- установлення правил та механізмів  для забезпечення оптимального  співвідношення між національними  грошовими відносинами;

- сприяння у здійсненні розрахунків  через систему фінансово-посередницьких закладів.

Ключові вимоги, які необхідні для  успішного функціонування світової валютної системи:

- забезпечення відповідної ліквідності.  Ця умова припускає існування  офіційних резервів в урядів  країн, які приймають участь  у міжнародній торгівлі. Також  потребує стимулів для того, щоб  комерційні банки, які діють  в якості дилерів, що торгують  іноземною валютою, мали достатні  її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

- дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі  країни проводили економічну  та фінансову політику, яка б  сприяла підтриманню збалансованої  міжнародної системи платежів; фінансові  механізми забезпечували регулювання  платіжного балансу; уряди сприяли  збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти;

- впевненість у міжнародній  грошовій системі. Якщо фірми  та інвестори приватного сектору  будуть впевнені у тому, що  уряди проводять політику, яка  веде до збалансованої міжнародної  системі платежів. Вони будуть  мати довіру до системи. Міжнародні  організації, такі як МВФ, намагаються  сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.Отже, світова валютна система виступає однією з головних рушійних сил, які можуть або сприяти розширенню міжнародних економічних відносин, або, навпаки, — обмежувати їх інтенсивність. Тому розвиток міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від характеру світової валютної системи і дієвості функціонування її інститутів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Гальчинський  А. С. Теорія грошей. — К.: Основи, 2001. — 458 с.

2. Демківський  А. В. Гроші та кредит. Навчальний  посібник. — К.: Дакор, 2005.                   — 528 с.

3. Івасів  Б. С. Гроші та кредит: Підручник. — Вид. 2-ге, змін. і доп. — Тернопіль: Карт-Бланш, 2005. — 528 с.

4. Лагутін  В. Д. Гроші та грошовий обіг. — К.: 1999. — 86 с.

5. Щетинін  А. І. Гроші та кредит. — К.: ЦНЛ, 2005. — 432 с.

6. Ющенко  В. А. Валютне регулювання: Навчальний  посібник. К.: Знання, 1998. — 444 с.

7. Гроші  та кредит: Підручник. — 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук. — К.: КНЕУ, 2002. — 598 с.