Міжнародний кредит

Міжнародні валютно-фінансові  організації

Міжнародні та регіональні  валютно-кредитні організації –  це установи, які створені на базі багатосторонніх  угод між державами. Їх мета – сприяти  розвитку зовнішньої торгівлі і міжнародного та регіонального валютно-фінансового співробітництва, підтримання рівноваги платіжних балансів країн, що входять до них, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам та гарантування приватних позик за кордоном.

Сьогодні найбільшими  кредиторами України э міжнародні фінансові організації, передусім  Міжнародний валютний фонд (МВФ) і  Світовий банк.

Міжнародний валютний фонд – це міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка була створена з  метою регулювання валютних відносин між країнами-членами ООН. МВФ повинен стежити за виконанням встановлених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а також надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують.

Кредити, що залучаються  від МВФ, використовуються для підтримки курсу національної валюти та для фінансування дефіциту платіжного балансу України і покликані пом'якшити економічні труднощі у процесі проведення економічних реформ, які дають змогу забезпечити у перспективі економічне зростання в країні. Значною мірою завдяки співробітництву з МВФ наша країна спромоглася залучити значні кредитні ресурси Світового банку.

У цілому співпраця України  з МВФ є перспективною і нині зосереджена на таких напрямах:

• надання різноманітних послуг і фінансової підтримки приватизованим підприємствам;

• підтримка фінансового сектору країни для посилення стабільності банківської системи й укріплення небанківських кредитних установ;

• розвиток сільськогосподарського виробництва і розбудова інфраструктури села.

Світовий банк

Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку — зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Кожна з установ Групи Світового банку має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль.

Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною — учасницею МФК, а у 1995 р. — повним членом БАГІ.

Мета Світового банку — сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок.

Міжнародний банк реконструкції  і розвитку

Це міжнародна фінансово-кредитна установа, яка надає довгострокові  кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів.Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. У перші роки своєї діяльності МБРР надавав позики країнам Західної Європи для відновлення зруйнованих війною економік.  Банк кредитує конкретні об'єкти зі сфер енергетики, транспорту, зв'язку. З 80-х років особливу увагу МБРР приділяє охороні здоров'я, освіті, розвитку сільського господарства, плануванню сім'ї. Протягом останніх десяти років найбільший обсяг кредитів МБРР спрямовував у країни Східно-Азіатського і Тихоокеанського регіонів, Латинської Америки і басейн Карибського моря, найменші — у країни Африки і Близького Сходу. Традиційними сферами невеликого за обсягом кредитування є телекомунікації, промисловість, газонафтодобувна галузь, водоос-нащення і санітарія, охорона навколишнього середовища, розвиток міст.

Міжнародна асоціація  розвитку

МАР  надає фінансову  допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.

Міжнародна фінансова  корпорація

МФК створена з ініціативи США. Її мета – заохочення розвитку приватних підприємств у країнах, що розвиваються. Особливістю є те, що МФК може здійснювати прямі капіталовкладення, купуючи акції та інші цінні папери акціонерних товариств . Представники МФК працюють в Африці (Абіджан, Аккра, Каїр, Касабланка, Дуала, Хараре, Лагос, Найробі), Азії (Банкок, Ісламабад, Стамбул, Джакарта, Маніла, Делі, Пекін, Токіо), Європі (Будапешт, Франкфурт-на-Майне, Лондон, Москва, Париж, Прага, Відень, Варшава) і в Латинській Америці (Буенос-Айрес, Мехіко, Сан-Пауло).

Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн  в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні банки розвитку:

1960 р.- Міжамериканський банк  розвитку (53 країни);

1964 р. — Африканський  банк розвитку (75 країн)

В Європі функціонують такі регіональні валютно-кредитні організації:

 Європейський інвестиційний  банк (ЄІБ) 

Метою ЄІБ є спрощене фінансування інвестицій в інфраструктуру чи промислових  інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної  суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які  відстають в індустріальному  розвитку чи переживають занепад  промисловості, для покращання систем зв'язку та охорони довкілля.

Пріоритетними сферами фінансування в Україні є сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору. Банк фінансує проекти  вартістю не менше 15-17 млн дол., максимальна  ставка відсотку — 16-18% річних 

Міжнародна економічна інтеграція на сучасному етапі стає дедалі важливішою формою міжнародних економічних  відносин. Вона стала закономірним результатом розвитку міжнародної  торгівлі товарами і послугами та міжнародного руху факторів виробництва.

 Отже,однією з основних  форм міжнародних економічних  відносин є міжнародний рух  капіталу. Капітал є тим ресурсом, без якого неможливе виробництво  будь-якого товару, створення матеріальних  благ. Переміщення його за кордон  у виробничій, грошовій чи товарній  формі веде до утворення іноземної  власності чи іншої форми зобов'язань,  які дають право на систематичне  отримання прибутків. Приплив  капіталу з-за кордону є одним  з джерел фінансування імпорту. 

Про механізм повернення капіталу, вивезеного з України

Можна достовірно стверджувати, що в нашій країні щодня йдуть  переговори про нові проекти. Україна  багата на таланти. Раніше талановиті українці боялись інвестувати чи реалізовувати свої ідеї на батьківщині. Вони спочатку виїжджали, реалізували  себе за кордоном, а потім пробували  заходити із своїм продуктом в  Україну. Зараз з’явилися молоді інвестори, креативні менеджери, які  об’єднуються в групи і думають, як з новими проектами стартувати в Україні, а потім розширювати  бізнес в Європі.

Річ у тім, що проблему повернення коштів з-за кордону неможливо розв’язати, не усвідомивши, чому вони втекли за кордон. Питання кардинальне. Справді, кожне українське підприємство, заробивши певну кількість доларів на експорті своєї продукції, прагне залишити їх на рахунку західних банків. Тобто ми є свідками відриву капіталів з України під захист ринкового й правового порядку, який панує на Заході. Східні власники валюти, зокрема українські юридичні та фізичні особи, чудово усвідомлюють, що, поклавши свої долари, фунти, марки до цюріхського, німецького або будь-якого іншого західного банку, вони можуть бути спокійними за долю своїх грошей, настільки високою є репутація, надійність цих установ.

Інвестиції до України  — це повернення раніше вивезеного капіталу

За офіційними даними, іноземні інвестиції в українську економіку  у першому півріччі 2012 року склали понад 3,2 мільярда доларів. Левова частка інвестицій надходить з Кіпру, на другому місці — Німеччина, —  повідомляє новинна служба «Німецька  хвиля». Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин вказує на те, що співвідношення між припливом іноземних інвестицій та вивезенням капіталу за межі України залишається незадовільним. «Вважається, що кошти з таких офшорних зон, як Кіпр, є капіталом, який раніше був виведений за кордон місцевим бізнесом. Тепер він повертається в українську економіку вже як іноземні інвестиції під міжнародним захистом», — говорить знавець. Він нагадав, що за кордони України останніми роками було виведено шість мільярдів доларів.На думку пана Юрчишина, український бізнес буде продовжувати захищати свої кошти, проводячи їх через офшорні території, адже нинішня влада не зробила нічого для захисту коштів у країні. «Нестабільність державного управління та економічного середовища, а також часті зміни правил гри спонукають захищатися та перестраховуватися будь-який бізнес», — наголосив він. Тому формальне збільшення інвестицій не свідчить про зростання інвесторів до України, підсумовує фахівець.