Международный кредит

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Київський національний економічний  університет

імені Вадима Гетьмана»

 

 

кафедра фінансів та кредиту

 

 

 

Реферат

на тему: «Міжнародний кредит»

 

 

 

         Виконала :

студентка 3 курсу

15 групи, спец. 6508

Клочай І. В.

 

Перевірив:

Стрижак А. П.

 

 

 

 

Київ  – 2012р.

ПЛАН

 

Вступ

 

1. Міжнародний кредит як економічна категорія 
2. Форми і види міжнародних кредитів

3. Основні аспекти сучасного  міжнародного кредитування

Висновки

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Кредит, безперечно, необхідний у функціонуючому товаровиробництві. Однак ще більшою мірою він  потрібний тому, хто тільки прагне організувати виробництво, але не має  для цього власних коштів. Для  одержання кредиту потрібно, щоб  той, хто його надає, довіряв тому, хто хоче ним скористатися. Звідси і термін “кредит”, що походить від  латинського сrеdо, що означає “вірю”. Коли ж однієї довіри недостатньо, оскільки існує великий ризик щодо своєчасного  та повного повернення кредиту, необхідні  певні гарантії того, хто має відповідні кошти, або страхової компанії.

З розвитком товарного  виробництва, особливо коли воно набуває  загального характеру, кредит стає обов'язковим  атрибутом світового господарювання. Пояснюється це тим, що внаслідок  міжнародної спеціалізації на виготовленні певних товарів і спричиненого нею  кооперування суспільне виробництво  перетворюється у величезний замкнений  ланцюг тісно пов'язаних між собою  ланок. Найменше порушення в будь-якій з цих ланок може зупинити нормальний обмін товарами між окремими виробниками. Саме в цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів  у суспільстві, котра стає реальною, якщо подібні порушення набувають  масового характеру. В цьому полягає  актуальність обраної теми. Тому метою даної роботи є розвиток сучасних теоретичних пізнань в області міжнародних кредитних відносин, вивчення яких допомагає уникнути кризових явищ, безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними у світовому масштабі.

Міжнародний кредит виступає опорою сучасної світової економіки, невід'ємним елементом  економічного розвитку суспільства.

 

 

 

 

 

 

1. МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ ЯК ЕКОНОМІЧНА

КАТЕГОРІЯ

Міжнародний кредит — це економічні відносини, які виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою передавання валютних, кредитних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки з винагородою (відсотками).

Отже, суб'єктами міжнародного кредиту виступають приватні фірми, акціонерні комерційні банки, інколи брокери, посередники, уряди, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути. Залежно від суб'єктів кредитних відносин розрізняють такі види міжнародного кредиту: міжнародний кредит між фірмами різних країн як різновид комерційного кредиту, банківський кредит у міжнародній торгівлі, брокерський кредит як проміжна форма між фірмовими та банківськими кредитами, міждержавні (міжурядові) кредити, включаючи змішані (надання допомоги у вигляді урядових субсидій), кредити регіональних банків розвитку, кредити міжнародних кредитних та валютно-фінансових організацій.

Основною  сутнісною ознакою міжнародного кредиту є те, що він являє собою  форму руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних  відносин. Рух цієї форми капіталу пов'язаний з наданням суб'єктам світового ринку валютних та кредитних ресурсів на умовах повернення, визначення строків, на які кредити надані, та виплати відповідної винагороди за позичку у формі відсотка.

На основі міжнародного кредиту сформувалися місткі міжнародні ринки позичкових ресурсів. Крім великих національних, міжнародних за своїм характером (наприклад, нью-йоркський, лондонський та ін.), виникли й досягли на сучасному етапі колосальних розмірів світовий ринок капіталів, ринок євровалют та єврокапіталів. Ключову роль на цьому ринку як суб'єкти міжнародних кредитних відносин відіграють міжнародні банківські консорціуми.

Операції  на світовому ринку капіталів  за своїм характером поділяються на комерційні — ті, що пов'язані із зовнішньою торгівлею, та фінансові (вивіз капіталу, погашення заборгованості та ін.).

За строками операцій розрізняють міжнародний грошовий ринок та міжнародний ринок капіталу, на якому здійснюються середньо-строкові та довгострокові операції.

Виникнення  міжнародного ринку капіталів зумовлене  тим, що бурхливий процес інтернаціоналізації та інтеграції господарських відносин, розвиток світогосподарських зв'язків в умовах науково-технічної революції, зростання числа та економічної ролі транснаціональних корпорацій (ТНК) викликали потребу формування адекватних грошових та кредитних ринків, якими й виявилися ринок євровалют та євроринок.

Оскільки  найпоширенішими інструментами  розрахунків та платежів на ринку євровалют є активи в доларах США, що депоновані в банках поза межами цієї країни, то й міжнародні фінансові ринки дістали назву «ринки євродоларів».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. ФОРМИ І ВИДИ  МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУ

Різноманітність форм та видів міжнародного кредиту  в найбільш загальних рисах можна  класифікувати за кількома головними ознаками, які характеризують окремі сторони кредитних відносин.

За джерелами  розрізняють внутрішнє та зовнішнє кредитування та фінансування зовнішньої торгівлі. Ці види кредиту тісно пов'язані між собою та обслуговують усі стадії руху товарів від експортера до імпортера: заготівлю або виробництво експортного товару, перебування його в дорозі та на складі, в тому числі й за кордоном, а також використання товару імпортером у процесі виробництва та споживання, Чим ближчий товар до реалізації, тим сприятливіші для боржника умови кредитування.

 

За призначенням кредит поділяється на:

• комерційний — безпосередньо пов'язаний з зовнішньою торгівлею та послугами;
• фінансовий, який використовується на будь-які інші цілі (прямі капіталовкладення, будівництво інвестиційних об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію тощо);
• «проміжний» — призначений для обслуговування змішаних форм вивозу капіталу, товарів та послуг, наприклад у вигляді підрядних робіт (інжиніринг).

За видами кредит поділяється на:

• товарний, котрий основні експортери надають своїм покупцям;
• валютний, який банки надають у грошовій формі (У деяких випадках валютний кредит виступає однією з умов коопераційної угоди з постачання устаткування та використовується для кредитування місцевих витрат на будівництво об'єкта на базі імпортного устаткування.)

За валютою  позики розрізняють міжнародні кредити, які надаються:

• у валюті країни-позичальника;
• у валюті країни-кредитора;
• у валюті третьої країни або в міжнародній розрахунковій одиниці (наприклад СДР та ЕКЮ).

Останнім  часом можна спостерігати зростання  обсягів активних операцій за довгостроковим та середньостроковим еврокредитуванням  з використанням міжнародних  розрахункових одиниць. Необхідно підкреслити, що надання кредиту у будь-якій розрахунковій одиниці є, по суті, прихованим страхуванням наданого кредиту від можливих втрат капіталу та доходу у випадку різких коливань валютних курсів.    За термінами міжнародні кредити поділяються на:

• короткострокові — до 1 року (та найкороткостроковіші — до З місяців, тижневі, одноденні);
• середньострокові — від 1 року до 5 років;
• довгострокові — більше ніж 5 років.

   Довгостроковий міжнародний  кредит, призначений, як правило,  для інвестування в основні  засоби виробництва, обслуговує  близько 80% експорту машин та  комплектного устаткування, нові  форми міжнародного торгово-економічного  співробітництва (масштабні проекти,  науково-дослідні роботи, впровадження  нових технологій).  Цей тип  кредитування застосовується також  у практиці надання позик міжнародними фінансовими інститутами, урядами країн.

З точки зору кредитного забезпечення розрізняють забезпечені та бланкові кредити. Забезпеченням цих кредитів можуть слугувати товари, товаросупровідні та інші комерційні документи, цінні папери, векселі, нерухомість та інші цінності.

Застава товару для одержання кредиту здійснюється у трьох формах:

• тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);
• застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);
• застава товару в переробці (із заставного товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

     Застава є засобом  забезпечення зобов'язань за кредитною  угодою,  тому кредитор має  право у разі невиконання боржником  зобов'язань отримати компенсацію,  розмір якої дорівнює вартості застави.     Бланковий кредит видається боржнику під його зобов'язання  погасити кредит у відповідний строк. Як правило, документом при цьому слугує соло-вексель з одним підписом боржника. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт. Контокорент — одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг коштів,  розширити операції. Викладені вище критерії класифікації кредиту ілюструє рис.1.

 

Рис.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основні аспекти сучасного  міжнародного кредитування

 

Загальновизнані у світовій практиці основні принципи проектного фінансування зводяться в основному до таких:

По-перше, оцінюючи проект, банк виходить із песимістичного прогнозу. При визначенні запасу міцності проекту (відношення чистих надходжень від його реалізації до суми заборгованості за кредитом, включаючи  проценти) у розрахунки закладається найменш сприятливий варіант  розвитку подій. Висновок за проектом погоджується з усіма заінтересованими підрозділами і розглядається Комітетом  міжнародних операцій і Генеральною  дирекцією банку.

По-друге, до підписання кредитної  угоди детально аналізується динаміка попиту і цін на продукцію, для  виробництва якої береться кредит із метою визначення тренду на період експлуатації об'єкта, що кредитується.

Вивчається динаміка цін на компоненти, необхідні для реалізації проекту. Звичайно проводиться порівняльний аналіз трьох варіантів: проекту  спонсора, песимістичного сценарію банку  і базового варіанта, підготовленого незалежними експертами.

По-третє, загальновизнаний принцип  обмеженої відповідальності клієнта, що означає, що банк може претендувати на погашення кредиту лише за рахунок  прибутків від реалізації даного проекту. Цей принцип починає  діяти після технічного випробування, передбаченого кредитною угодою банку з клієнтом і підтверджуючого, що продуктивність досягла певної проектної  потужності (звичайно 75 %). Тоді проект вважається завершеним, і єдиним забезпеченням  погашення цієї частини кредиту  є доходи від його експлуатації.

По-четверте, додатковим забезпеченням  погашення кредитів служать такі гарантії спонсорів проекту:

а) платіжна гарантія - безумовне зобов'язання при настанні гарантійного випадку  перерахувати банку певну суму;

б) гарантія завершення проекту включає  зобов'язання спонсорів не відмовлятися від здійснення проекту;

в) гарантія забезпечення постачання всім необхідним фірми, що займається реалізацією проекту. Банк може запросити  контракт між спонсором і цією фірмою (звичайно філією спонсора) про  умови його постачання;

г) додаткова гарантія у формі  депозиту спонсора або фірми, що реалізує проект, у банку-кредиторі.

Ці гарантії спонсора або його банку  страхують ту частину кредиту, яка  надається в період розроблення  та будівництва до нормального функціонування об'єкта.

По-п'яте, банки приймають ризик, що виникає під час експлуатації об'єкта, що кредитується. Вони наполягають  на укладенні контрактів фірми зі споживачами продукції, страхуючи  себе від комерційного ризику на період до повного погашення кредиту. Кредитор компенсує підвищений ризик збільшенням  розміру банківської маржі.