Кількісна характеристика грошової маси. Рівень монетизації ВВП

      Міністерство  освіти і науки України

      Азовський регіональний інститут управління

      Запорізького  національного технічного університету

      Реферат з дисципліни «Гроші та кредит»

      на  тему: «Кількісна характеристика грошової маси. Рівень монетизації ВВП.» 
 
 
 
 
 
 

      Виконала:

      студентка 203-б групи

      факультету  управління

      Ільїна  Таміла

      Прийняв:

      Рубінчик  О.В. 
 
 
 
 
 

      Бердянськ 2010 
Зміст:

      1. Поняття грошової маси……………………………………..3

      2. Регулювання грошової маси………………….…………….5

     3. Монетизація ВВП………………………….………………..6

      Висновки……………………………………………………….8

      Література………………………………………………………9

 

1. Поняття грошової маси

 

      Грошовий  оборот забезпечується певною масою  грошей, величина якої є важливою характеристикою  стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому. Зміна грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, на формування платоспроможного попиту, на кон'юнктуру ринків, а значить – на економічний розвиток. Тому регулювання грошової маси є ключовим напрямом державної грошово-кредитної політики. Завдяки цьому вивчення та правильне визначення маси грошей в обороті має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення.

      Поняття грошової маси досить складне, оскільки складна сама категорія грошей, велика різноманітність їх форм та функцій. Не випадково в трактуванні змісту та показників вимірювання грошової маси є помітні розбіжності.

      Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Такими суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках [2, 81].

      Отже, грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

      Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг  у мільярдах чи мільйонах грошових одиниць), надзвичайно складну структуру та динаміку руху. З точки зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання – динаміка руху обсягу та структури.

      Оскільки  грошова маса неоднорідна за своєю  структурою, то для її характеристики застосовуються різні підходи і показники.

      Насамперед  грошову масу можна поділити на дві  частини – активні гроші, які постійно використовуються в готівковому й безготівковому обігу, і пасивні гроші (або "квазі-гроші"), які потенційно можуть бути використані як гроші за певних умов. Структура грошової маси відображає структуру і рівень розвитку економіки країни. У розвинутих країнах на готівку припадає лише 5-10 % грошової маси, а в Україні поза банками обертається близько 50 % готівки.

      В Україні маса грошей в обороті після грошової реформи 1996 p. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки.

      Протягом  трьох післяреформових років  грошова база та агрегати грошової маси зростали щорічно, збільшившись відповідно в 2,4 та в 2,3 разу. На фоні постійного скорочення реального обсягу валового внутрішнього продукту – на 5,1% за три роки – зазначене зростання грошової маси видається надмірним. Воно було спричинене високим рівнем бюджетного дефіциту та не досить жорсткою грошово-кредитною політикою центрального банку. Такі ножиці в динаміці грошової маси та обсягу суспільного виробництва не могли не вплинути на вартість грошей: гривня за три роки втратила 36,5% своєї внутрішньої вартості і 55,0% зовнішньої [2, 85].

      Значний інтерес становить структура грошової маси та її динаміка за три роки. Привертає до себе увагу надто високе (151,7%) зростання в 1997 p. агрегату МО, внаслідок чого готівка в загальній масі грошей (за агрегатом МЗ) зайняла майже 49%, що негативно характеризує структуру грошової маси і стан грошового обороту. Разом з тим ця тенденція спричинила скорочення рівня грошово-кредитного мультиплікатора, через що в 1997 p. агрегати М2 і МЗ зростали значно повільніше, ніж грошова база, що мало певні антиінфляційні наслідки. У 1998 та 1999 pp. структура грошової маси дещо поліпшилася: почала знижуватися питома вага готівки в широких грошах (в агрегаті МЗ), а збільшення грошової бази відбувалося повільніше, ніж зростання широких грошей, що свідчить про поступове посилення ролі комерційних банків у формуванні грошової маси та в управлінні грошовим оборотом. Проте ця позитивна тенденція розвивається дуже повільно і питома вага готівки в загальній грошовій масі все ще залишається надмірно високою – 43,4% на початок 2000 p. 

      2. Регулювання грошової маси 

     Регулювання грошового обігу здійснюється на основі використання законів грошового обігу. Рівновага товарної й грошової маси залежить від трьох факторів:

• кількості проданих товарів;
• рівня товарних цін;
• швидкості обертання грошової одиниці.

      Всі ці фактори безпосередньо залежать від стану й рівня виробництва, використання переваг суспільного  поділу праці, рівня продуктивності праці.

      Україна розбудовує новий паперово - грошовий обіг. Підтримувати товарно-грошову рівновагу в нас зобов'язаний Національний банк. Його органи, спираючись на класичну закономірність, яку відкрили економісти ще у ХУІІІ ст., повинні забезпечувати таку рівновагу:

      Г·П=Т·С

      де,

      Г - середня маса грошей, яка перебуває в обігу;

      П - кількість оборотів середньої грошової маси;

      Т - обсяг товарів, які перебувають в обігу;

      Ц - ціни товарів на ринку.

     Це  означає, що маса грошей, помножена  на швидкість їх обертання, має дорівнювати  обсягу випущених товарів, помноженому на рівень цін. Якщо рівновага порушується, то за допомогою відповідних інтервенцій, тобто фінансово-економічних законів, необхідно один з показників (а можливо й усі водночас) відкоригувати: збільшити виробництво чи імпорт товарів, відрегулювати (прискорити) швидкість обертання грошей, скоротити грошову масу і, нарешті, підвищити ціни.

     Звичайно, найкращий спосіб підтримування  збалансованості швидке розширення якісної товарної маси в Україні, особливо за допомогою роздержавлення й приватизації, переведення державного сектора на засади комерційного розрахунку, підтримки соціально значущих галузей суспільного виробництва розбудови економіки відкритого типу, інтегрованої у світовий простір. Цінова політика має орієнтуватися на вільні ціни світового ринку. Нормальну кількість грошей для підтримки даної товарної маси забезпечить внутрішня, а потім зовнішня конвертованість національної грошової одиниці.

     Отже, Національний банк України повинен  ефективно виконувати свою головну  функцію регулятора грошового обігу. 

     3. Монетизація ВВП 

     Рівень  монетизації ВВП (процентне відношення «широких грошей» М3 до ВВП) вже давно  став предметом гострих теоретичних  дискусій. Саме низький його рівень — 15,1% — порівняно з 40% ВВП та більше в інших країнах висувається  сьогодні як аргумент проти жорсткої монетарної політики НБУ, яка веде, на думку прихильників підвищення рівня монетизації, не стільки до зниження інфляції, скільки до «грошового голоду» в країні з усіма негативними наслідками, що його супроводжують, як то: платіжна криза, дорожнеча кредитних ресурсів, бартеризація економіки, падіння обсягів виробництва, надліквідність платіжних засобів та ін.

     Проблема  монетизації бюджетного дефіциту полягає  в пошуку грошових коштів, достатніх  для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами, що формуються на підставі вимог чинного законодавства, насамперед податкового. Якщо необхідні кошти не будуть знайдені, уряд не зможе розрахуватися за своїми зобов'язаннями, і виникне прострочена заборгованість його перед економічними суб'єктами (по заробітній платі, пенсіях, дотаціях, з оплати державних закупівель тощо). Мобілізувати необхідні для монетизації бюджетного дефіциту кошти можна кількома способами:

1. Збільшити оподаткування економічних суб'єктів через підвищення податкових ставок, введення нових податків, скасування пільг за старими податками тощо.
2. Дозволити уряду- (казначейству) випустити власні боргові зобов'язання (казначейські білети) в розмірі, достатньому для покриття бюджетного дефіциту, і надати їм статус законного платіжного засобу.
3. Дозволити уряду випустити власні цінні папери і реалізувати їх на внутрішньому чи на зовнішньому ринках.
4. Дозволити центральному банку прокредитувати уряд у розмірі бюджетного дефіциту, купивши на відповідну суму урядові зобов'язання на первинному ринку.

     Проблема  монетизації валового внутрішнього продукту полягає в доведенні  маси грошей в обороті до рівня, достатнього  для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення  боргових зобов'язань. З суто теоретичного погляду вирішення цієї проблеми забезпечується урівноваженням попиту- і пропозиції грошей на грошовому ринку, незалежно від фактичного обсягу грошової маси. Якою б мірою остання не змінилася (уверх чи вниз), якщо пропозиція грошей відповідає попиту, наявна грошова маса є об'єктивно визначеною, тобто не надмірно великою чи малою.

      Проте, з практичної точки зору, вирішення  цієї проблеми є значно складнішим, бо неможливо заздалегідь визначити  ту нормативну величину, на яку слід орієнтувати регулювання пропозиції грошей (попит на гроші чи Мн). Тому про достатність монетизації ВВП, а значить і всієї економіки, можна судити не по відхиленню фактичного її рівня від нормативного, а з динаміки деяких індикаторів ринку, насамперед середнього рівня цін, середньої процентної ставки, стану платіжної дисципліни, рівня ліквідності банків тощо. Якщо всі такі індикатори протягом тривалого часу залишаються незмінними, то монетизацію ВВП можна вважати достатньою. Коли їх тренд виявляє тенденцію до підвищення, то монетизація є надмірною, а якщо тенденцію до зниження, то – недостатньою

      Показник  фактичного стану монетизації валового продукту прийнято розраховувати як частку від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу ВВП: 

      де  Км - рівень монетизації; 
М - маса грошей на кінець року, взята за агрегатом МЗ; 
ВВП - річний обсяг національного валового внутрішнього продукту. 
        Розрахований за станом на 1 січня 2000 р. рівень монетиза- 
ції ВВП в Україні дорівнював 17,4% ((22070,0 млн грн*100)/127126,0 млн грн). 

      Висновки 

      Грошова маса – це сукупність усіх грошових засобів у готівковій і безготівковій  формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

      В Україні маса грошей в обороті  після грошової реформи 1996 p. характеризується високими темпами зростання та надмірно великою вагою в ній готівки.

      Проблема  монетизації бюджетного дефіциту полягає в пошуку грошових коштів, достатніх для покриття (фінансування) перевищення бюджетних витрат над бюджетними заходами.

     Показник  монетизації ВВП не є альтернативою  до показника зрівноваженості попиту і пропозиції на грошовому ринку. Кожний з них характеризує окремий аспект зв'язку грошового обороту з реальною економікою, і їх потрібно паралельно враховувати в управлінні грошовим оборотом. Головним правилом при цьому має бути забезпечення рівноваги між попитом і пропозицією грошей, на якому б рівні не перебувала монетизація економіки - надто низькому чи надто високому. І навпаки, зусилля щодо оптимізації рівня монетизації ВВП не можуть дати позитивних наслідків, якщо вони спрямовані на порушення рівноваги між попитом і пропозицією грошей.