Гарантійні операції банку

     Вступ

     У ринковій  економіці банківська  діяльність  усе  більше  й  більше набирає значення  в  суспільному житті. Банки  різних  рівнів  своєю діяльністю  глибоко проникають у сфери економіки , активно  обслуговують  і впливають на економічні й соціальні процеси в країні. 
Банки мають специфічне призначення, виконують певні   функції. Будучи підприємствами, що регулюють грошово-кредитні   відносини, що виконують різноманітні банківські й  інші операції, банки  підкоряються економічним законам, загальним і законодавчим нормам Банки мають  свою тільки їм властиву технологію. 
Банки здатні адаптуватися до оточуючого  їх  середовища.  Вони  зберегли самобутність, свій вигляд , своє місце в  народному господарстві саме тому, що мають властивість  до самоврядування. 
      Як  «живий  організм»  банк  відображає  ті  вимоги,  які пред'являє до нього сучасний спосіб життя. 
Однієї з характерних рис розвитку сучасної банківської системи в останні десятиліття є її перехід від надання винятково традиційних фінансово-кредитних послуг до їхнього сполучення з діяльністю організаційно-виробничого характеру. Ряд нетрадиційних напрямків діяльності банків, що одержав у цей час широкий розвиток. 
У числі напрямків діяльності комерційних банків видне місце займають гарантійні, брокерські та консалтингові операції. 
 

     1. Гарантійні операції банків

     Гарантійні  операції є формою забезпечення зворотності  кредиту. Володіючи, як і застава, здатністю  юридично й економічно захищати інтереси кредитора, вони мають іншу вихідну  базу. У цьому випадку майнову  відповідальність несе за позичальника, як правило, третя особа. Існує кілька видів гарантій, що розрізняються між собою по суб'єкті гарантійного зобов'язання; порядку оформлення гарантії; джерелу засобів, використовуваному для гарантування платежу. 
Як суб'єкт гарантованого зобов'язання можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціальні установи, що розташовують коштами: банки, рідше - самі підприємства-позичальники. 
Неодмінною умовою видачі позичальникові кредиту під гарантію є платоспроможність гаранта, що підтверджується обслуговуючим його банком. Гарант, перш ніж видати гарантійний лист позичальникові кредиту, що звернулися до нього із проханням виступити гарантом по кредиту, надає цей лист своєму банку. Останній проводить аналіз фінансового стану гаранта. Переконавшись у платоспроможності гаранта, банк робить відповідний запис у гарантійному листі й завіряє його підписами посадових осіб і печаткою. Потім гарантійний лист вручається гарантові, що він передає позичальникові для подання в банк на одержання кредиту. Гарантом по кредитах, надаваним підприємствам, може виступати й сам банк як юридична особа. Така гарантія надається на підставі договору, укладеного банком з позичальником. У договорі передбачаються строк гарантії, сума, комісійна винагорода за гарантію платежу, порядок і строк його перерахування. 
Особливо широко використаються банківські гарантії при міжнародних розрахунках й одержанні міжнародних кредитів. Зазначені гарантії надаються як у вигляді спеціального документа (гарантійного листа), так і напису на векселі (аваль). 
У нашій країні в цей час широке застосовується надання гарантії одним банком іншому при видачі останнім кредиту клієнтові першого банку. Така ситуація виникає у зв'язку з відсутністю в банку вільних ресурсів для надання кредиту своєму клієнтові, або видача великої суми кредиту порушить ліквідність його балансу. При видачі гарантії банк не втрачає зв'язки із клієнтом, хоча й не кредитує його, одночасно має певний прибуток. 
З метою запобігання ризику ліквідності банку у зв'язку з можливістю розвитку ним гарантійних операцій Центральний банк України обмежив загальну суму видаваних комерційним банком гарантій обсягом його власних коштів. Комерційний банк, що одержав гарантію іншого банку, має право звернутися в установу Центрального банку, у якому відкритий кореспондентський рахунок банку, що давав гарантію, із проханням підтвердити платоспроможність цього банку. Центральний банк може підтвердити або не підтвердити платоспроможність банку. 
Поручительство також є формою гарантійної операції. Вона застосовується при взаєминах банку як з юридичними, так і фізичними особами. Стосовно до юридичних осіб поручительство оформляється письмовим договором між банком і поручителем. Відповідно до нього останній зобов'язується гасити кредиторові заборгованість позичальника протягом певного часу. У договорі може бути визначена максимальна сума, що гарантує погашати поручитель. Використання цієї форми вимагає ретельного аналізу кредитоспроможності поручителя. Поручительство знайшло широке застосування при видачі довгострокового кредиту населенню.  
При одержанні гарантійних листів і поручительств, а також оформленні авалю банки повинні ретельно перевіряти вірогідність підписів і правочинність осіб, що поставили свої підписи. Для цієї мети в міжбанківській практиці існує офіційний документ, називаний книгою уповноважених осіб (підписів), де зафіксоване коло осіб, що мають право підпису платіжних документів і зразки їхніх підписів. 
У цей час у нашій країні найбільш кращою й доступною формою гарантії своєчасного й повного погашення кредиту служить одержання гарантій, хоча й воно сполучено з певними труднощами. Для неформального застосування станового права необхідні відповідні передумови. Головною передумовою є розвиток відносин власності, що обумовлюють виникнення майнових прав й обов'язків підприємств й організацій. В умовах, коли більша частина власності є державної, що діяло донедавна станове право носило формальний характер.

     2. Брокерські операції банку

     Брокерські  операції банку — посередницькі  операції банку при укладанні  угод між заінтересованими сторонами (клієнтами) про купівлю-продаж на біржах товарів, цінних паперів, валют. Брокерські операції виконуються за дорученням клієнта — продавця чи покупця. Діяльність брокера винагороджується лише за продані товари, і його дохід (брокерідж) формується або за рахунок наперед обумовленого відсотка від вартості проданого товару — цінних паперів, валюти тощо, або ж у вигляді виплати фіксованої винагороди за кожну продану одиницю чи партію товару.                                   
Банк надає клієнтам посередницькі послуги в операціях із цінними паперами, при наданні кредитів. 
Банк може виступати посередником між емітентами цінних паперів й інвесторами, а також купувати або передавати цінні папери на вторинному ринку за рахунок і з доручення клієнта. Завданням банку в першому випадку є одержання максимальне можливого прибутку при поширенні серед інвесторів максимально можливого обсягу цінних паперів емітентів, а в другому - одержання винагороди від клієнта за точне й швидке виконання вказівок по покупці або продажу цінних паперів. У ролі емітентів виступають інші банки, підприємства, державні органи, що бажають поширювати свої цінні папери, а інвесторами - громадяни, юридичні особи, що здобувають цінні папери емітентів. Контрагентами банку при купівлі - продажу їм же цінних паперів на вторинному ринку є: клієнт, що віддає розпорядження, або третя особа, з яким укладається угода купівлі-продажу у виконання вказівок клієнта. 
На комісійних початках банк бере участь у первинному розміщенні цінних паперів, випущених його клієнтом, наприклад яким-небудь акціонерним товариством. Участь банку здійснюється на основі емісійного договору, де фіксуються права та обов'язки сторін. Емісійний договір складається за наступною схемою. У його преамбулі доцільно помістити відомості, що характеризують ціль емісії, її суму. 
У першому розділі названого документа вказується повне найменування учасників угоди, їхньої адреси. 
У другому розділі дається опис цінних паперів. Тут до договору може бути прикладений окремий документ - "Умови випуску й погашення облігацій позики", "Порядок випуску акцій", у якому емітент більш докладно характеризує цінні папери. 
У третьому розділі приводиться вичерпна інформація про порядок передачі емітентом цінних паперів банку: строки передачі, їхня номінальна вартість, кількість екземплярів акцій  (облігацій). 
У четвертому розділі договору вказуються зобов'язання банку 1 по розміщенню цінних паперів, період, протягом якого він буде \ виконувати дану функцію. У випадку, якщо емісія цінних паперів виробляється на умовах банківської гарантії, у цьому розділі обмовляються вид і сума гарантії. Якщо вона не передбачається угодою сторін, то банк зобов'язується продати максимально можливу кількість акцій (облігацій), а після закінчення договірного строку — повернути емітенту непроданий залишок цінних паперів. У цьому розділі фіксуються принципи ціноутворення для здійснення угоди. При цьому доцільно вказати учасника угоди, на баланс якого буде ставитися доход або збиток, що може виникнути при відхиленні договірної від продажної ціни на цінні папери. 
В п'ятому розділі вказуються порядок і строки передачі банком емітенту сум, що надходять від реалізації цінних паперів. 
У шостому розділі договору слід зазначити важливе положення — банкрутство емітента, банку не звільняє від відповідальності сторін; банк не відповідає перед власником цінних паперів по зобов'язаннях емітента. 
У сьомому розділі приводяться принципи встановлення, строки сплати й величина комісій і винагород, що стягують банком за посередництво в розміщенні цінних паперів. 
Якщо угода передбачає одержання емітентом банківського кредиту під цінні папери, то у восьмому розділі розглянутого документа доцільно відзначити, що його невід'ємною частиною є кредитна угода сторін. Останнє у формі додатка виступає доповненням емісійного договору. У кредитній угоді фіксуються права й обов'язки учасників позичкової операції, порядок надання й погашення кредиту, його забезпечення, величина позичкового відсотка й принципи його сплати, механізм погашення простроченої заборгованості у випадку її утворення й т.д. Кредитний договір має самостійну юридичну чинність. 
У дев'ятому розділі емісійного договору сторони записують причини його можливого розірвання. Ними може бути затримка з вини банку перерахування на рахунок емітента виторгу за продані цінні папери, кредиту. Договір розриває у випадку відмови емітента від виплати комісій, винагород на користь банку й т.д. Учасники угоди повинні зафіксувати дії кожної сторони при достроковому припиненні дії договору, зокрема обмовляється, що в такій ситуації потерпілій стороні сплачується неустойка. 
Банк виступає партнером не тільки у взаєминах з емітентом цінних паперів, але й з їхнім покупцем або продавцем (колишнім інвестором). У цьому випадку сторони містять угоду. У ньому банк може взяти на себе обов'язок виконувати наступні послуги: 
•    проводити на прохання замовника оцінку цінних паперів, пропонованих останнім до продажу; 
•    купувати на ім'я замовника й за його рахунок цінні папери; 
•    розміщати цінні папери замовника; 
•    інформувати замовника про курси, угоди на ринку цінних паперів; 
•    інформувати замовника про поточний, прогнозований стан ринку цінних паперів (у цілому по країні, окремих республіках, містах, по видах цінних паперів); 
•    здійснювати спільні дії із замовником на ринку цінних паперів; 
•    консультувати замовника з будь-яких питань, пов'язаним з операціями на ринку цінних паперів. 
Угода передбачає опис процедури передачі банку доручення замовника на виконання тієї або іншої операції; тут же визначаються гарантії замовника на оплату операцій, які зробить банк. Гарантія може мати форму загальної платоспроможності замовника, внесення на рахунок банку внеску в повній або частковій сумі угоди. Невід'ємною частиною угоди є фіксація принципів установлення банківської комісії за виконання угоди за договірною ціною, по більше вигідній ціні для замовника. Сторони домовляються про те, що банк, погодивши умови доручення із замовником, стає розпорядником цінних паперів і приступає до виконання операції. 
В угоді визначаються форми й строки звітності банку перед замовником. Банк зобов'язується направити на адресу замовника повідомлення про виконання доручення. У ньому він указує місце, де зроблена угода (на позабіржовому ринку, на біржі), дату реєстрації угоди, чи відповідають умови угоди дорученню замовника, ціну угоди, розмір банківської комісії. Крім того, в угоді між банком і замовником обмовляється, на який рахунок замовника підлягає зарахуванню виторг за продані цінні папери, з якого рахунку списуються гроші в оплату куплених цінних паперів. За договором банк може взяти на себе зобов'язання помістити на зберігання цінні папери; куплені їм для замовника. 
Нарешті, сторони визначають процедуру дозволу споровши, які можуть виникнути в процесі виконання доручення замовника.

     3. Консалтингові операції банку

     Консалтинг  — діяльність спеціалізованих компаній із надання інтелектуальних послуг виробникам, продавцям, покупцям (поради і рекомендації) з різноманітних питань виробничої діяльності, фінансів, зовнішньоекономічної діяльності, створення та реєстрації фірм, дослідження і прогнозування ринків товарів і послуг, розробки бізнес-проектів, маркетингових програм, інноваційної діяльності, пошуку шляхів виходу з кризових ситуацій, підготовки статутних документів у разі створення нових підприємств і організацій тощо. 
Комерційний банк робить своїй клієнтурі різноманітні консультаційні, інформаційні й інші послуги: 
•    надання допомоги підприємствам, організаціям, фірмам, асоціаціям, орендарям на їхнє прохання в налагодженні обліку, складанні звітності, заповненні розрахункових документів; 
•    маркетингові послуги (розміщення реклами клієнтів й інших організацій через мережу установ банку, розвиток ринку банківських послуг і нові їхні форми, взаємини банку з біржами й ін.); 
•    консультаційні послуги із застосування законодавства в капітальному будівництві, нормативних документів у проектуванні, будівництві, капітальному ремонті, по складанню документів для забезпечення фінансування капітальних витрат; 
•    консультації з питань зовнішньоекономічної діяльності й валютних операцій банку і його клієнтів; 
•    консультаційні послуги юридичної служби (інформація про законодавство по організації й діяльності спільних і малих підприємств, акціонерних товариств, приватизації, банківській діяльності); 
•    консультації по складанню ділових й офіційних паперів; 
•    консультації й надання сприяння іншим банкам і клієнтам по вивченню фінансів окремих клієнтів, у взаємини з якими вони зацікавлені вступити; 
•    організація й проведення економічного навчання із клієнтами по банківських операціях й аналізу господарсько-фінансової діяльності госпорганів; 
•    аудиторські послуги, здійснювані на прохання клієнтів або інших організацій, з питань, що входять у компетенцію комерційного банку.  
У процесі надання консультаційних послуг банк вправі залучати експертів. Рішення про використання роботи експерта приймає кредитна організація, виходячи з:  
•    характеру й складності обставин, що підлягають дослідженню;  
•    доцільності, можливості надання інших банківських послуг або процедур стосовно до цих обставин;  
•    імовірності значного збільшення ризику помилкового (неякісного) виконання консультаційних послуг.  
Використання роботи експерта не знімає відповідальності із кредитної організації за якість надаваних консультаційних послуг.  
При наданні банком консультаційних послуг клієнт відповідає за дотримання чинного законодавства, за повноту і юридичне оформлення документів, що представляють, точність і вірогідність надаваної інформації, своєчасність надання документів, інформації, відомостей, за будь-які обмеження можливості виконання аудиторською організацією своїх обов'язків.  
Кредитна організація відповідає за якість і строки надаваних послуг відповідно до діючого законодавства, а також відповідно до умов договору, що містить між банком й економічним суб'єктом.  
Банк звільняється від відповідальності за якість надаваних консультаційних послуг у випадку надання помилкової або неповної інформації й у випадку затримки в її наданні з боку клієнта.  
Надання консультаційних послуг може оформлятися договором, до якого додається завдання на виконання робіт, що містить: перелік джерел даних (первинних документів), що представляють банку для обробки, перелік документів, які повинні бути створені банком у результаті обробки джерел даних, із вказівкою носія даних (паперовий, машинний і т.д.),перелік питань, відповіді на які економічний суб'єкт бажає одержати від банку.  
Результатом надання інформаційних і консультаційних послуг є документально оформлені результати (розрахунки, консультації й ін.), документи (бізнес-плани, плани рекламних компаній, первинні документи, регістри обліку, звітність, довідки й ін.).

      
 
Використана література

      
1.    Банковское дело / Под ред. Колесникова В.И., Кроливецкой Л.П.,М.:1995. 
2.    Банковское дело / Под редакцией О.И.Лаврушина. – Москва, 1992 
3.    Курс общей экономической теории /Под ред. Добрынина А. И., Тарасевича Л. С.,1996

      
4.    Основы банковского дела / под редакцией доктора экономических наук МОРОЗА А. Н. - Киев, 1994 
5.    Экономика. Учебник / Под ред. Булатова А. С.,М.:1997