Функції грошей

ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ 
 

Суть грошей як економічної категорії проявляється в їхніх функціях (табл. 1)

Сукупність  усіх функцій дає загальне уявлення про гроші, їхню роль у суспільному  відтворенню. Важливою умовою пізнання функції грошей є забезпечення діалектичного  підходу до їх аналізу. У сфері  розвитку фінансово-грошових відносин не лише ускладнюються функції грошей, а й з’являються нові та відмирають старі форми та ознаки грошей. Уцьому і виявляється діалектика розвтку  грошей як процесу, що динамічно розвивається і вдосконалюється.

Міра вартості – це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання  вартості товарів, надаючи їй форму  ціни.

Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші  виступають самостійною формою мінової  вартості, призначеною вимірювати вартість товарів. Подібно до того, як ми вимірюємо  відстань у милях або кілометрах, аналогічно вимірюємо вартість товарів  у грошовому виразі. На основі цієї функції вартість виявляє себе в  ціні товару: поза зазначеною функцією вартість існує абстрактно. Отже, функціональне  призначення грошей як міри вартості нероздільно пов’язане з категорією – «ціна», що є грошовим виразом  вартості товару.

Функцiя  мiри вapтocтi виражає вiдношення товару до грошей як до загального еквiвалента. Отже, грошi реалiзують функцiю мiри вapтocтi iдеально, тобто на основi мисленого  прирiвнювання товару, що продаються, до уявної кiлькостi грошей. Однак для  визначення цiни товapiв цього недостатньо. Потрiбний масштаб (стандарт вартості для їx порiвняння або одиниця  вимiру матерiальної субстанції загального еквiвалента). Вимiряти величину вартостi товapiв у грошах, дати її кiлькicну оцiнку можна саме з допомогою  масштабу цiн, який забезпечує якicну єднiсть  об'єкта (товари) i засобу вимiру (грошi). Це обумовлює ще одну принципову особливicть функцiї мiри вартості: вона реалiзується  лише в органiчному поєднаннi з  масштабом цiн. При цьому наголосимо: якщо міра вартості - економiчна функцiя  грошей, що не залежить вiд волi держави, то масштаб цiн - суто технiчна функцiя грошей. Він має юридичний (декретний) характер, залежить вiд волi держави i слугує для вираження не вартостi, а цiни товару. Через масштаб цiн iдеальна, уявна цiна товару як показник величини вартості перетворюється у прейскурантну, або ринкову, цiну, виражену в нацiональних грошових одиницях.

Грошова одиниця - встановленuй у законодавчому порядку грошовuй знак, якuй слугує для вuмiрювання та вiдбuття цiн ycix товарів. Уряд кожної країни встановлює свою власну мipy вартостi. Наприклад, у США грошовою одиницею є долар, у Нiмеччинi - марка, в Мексицi - песо, в Україні - гривня.

Отже, грошi виступають у ролi масштабу вартості та paxункової одиницi, що дaє можливiсть здiйснювати економiчний облiк нацiонального продукту.

У процесi розвитку товарно-грошових вiдносин механiзм мiри вартостi перiодично змiнюється.В умовах золотого стандарту вci товари прирiвнювалися до золотого еквiвалента й одержували цiну як певну вагову кiлькiсть цього металу, тобто цiни визначалися за ваговим масштабом i були вiдносно стiйкими.

В епоху  карбування монет виник масштаб  цiн, який спочатку збiгався з ваговим. Так, в Англiї грошова одиниця  фунт стерлiнгiв дорiвнювала фунту  срiбла, а монета карбувалася вагою 1/240 фунта срiбла.

Масштаб цiн  вuзначався державою як вагова кiлькiсть  монетарного товару (золота, срiбла), що законодавча вuзнавалася за грошову одuнuцю. За золотомонетного стандарту грошова одиниця прирiвнювалася до визначеної вaгoвої кiлькостi дорогоцiнного металу; грошi виступали у формi золотих або срiбних монет. Наприклад, у США за долар у 1900 р. було прийнято 1,50463 г чистого золота. Вiдповiдно до цього визначався i валютний паритет окремих нацiональних грошових одиниць. Якщо у 1913 р. один долар США вiдповiдав у обiгу 1,5 г, а англiйський фунт стерлiнгiв - 7,3 г золота, то валютне спiввiдношення становило 1 i 4,87.

За грошової системи, яка базувалася на золотi, внутрiшня  вартість грошей безпосередньо залежала вiд вартостi золота, звiдси i з'явився вислiв «грошовий товар». Центральнi банки були зобов'язанi купувати i продавати золото за фiксованою цiною, що виражалася в нацiональнiй валютi. Наприклад, до 1933 р. функцiя золота (31,1 г) коштувала 20,67 дол. Цiни товарів за золотого стандарту i вiльного ринкового цiноутворення змiнювалися прямо пропорцiйно змiнi вартості товару й обернено пропорцiйно вартості золота.  

Золотий вміст  грошової одиницi мав реальне значення в умовах обiгу золотих грошей та розмiнних на золото грошових знакiв, оскiльки на його основi визначалася цінa золота та курс нацiональної валюти. В сучасних умовах, коли в обiгу перебувають нерозмiннi на золото паперовi грошi, золотий вміст грошової одиницi втратив своє значення i держави перестали його законодавче встановлювати. Ямайська валютна система, введена в 1976-1978 рр., офiцiйно скасувала розмiн грошових знакiв на золото, i масштаб цін визначається фактично пiд впливом попиту та пропозицї, слугує для зiставлення вартості товарів за допомогою цiни.  

Скасування  офiцiйного (золотого) масштабу цін не означає, що функцiя грошей як мiри вартості повнicтю вичерпана. У сучасних монетарних теорiях ця функцiя трактується як «одиниця розрахункiв» - з її допомогою оцiнюють мінову вартість товарів. Однак власна вартість грошей формується на iншiй основі. Паперовi грошi, переставши бути представником монетарного товару, уособлюють у собi представницьку вартість загальної маси товарів, що обслуговуються вiдповiдною масою грошей. Вартість грошей уже не грунтується на чiтко визначенiй кiлькостi дорогоцiнного металу (як це було за золотого стандарту), а визначається кiлькiстю товарів i послуг, якi можна придбати на ринку за грошi. Йдеться про визнання купiвельної спроможностi грошової одиницi, її  вiдносної вартостi за принципами кiлькiсної тeopiї грошей.

Купiвельна спроможнicть, або реальна вapmicmь, грошей - це кiлькiсть moвapiв та послуг, якi можна придбати за грошову одuнuцю.  

В умовах обiгу нерозмiнних на золото грошей (кредитних  грошей) механiзм функцiї мiри вартості iстотно змiнився. Ціна знаходить пiдтвердження (вираз) безпосередньо в товарах i стає формою прояву мінового вiдношення даного товару до iнших товарів, а не специфiчно до одного «жавтого» металу (золота). Цiни на товари фiксують тiльки вiдповiднi пропорцiї мiж ними. А  грошi являють собою показники  мiнових пропорцiй, або форму мінової  вартості, оскiльки вони не мають власної  вартості. Еквiвалентна товару вартість нинi виражається в кiлькостi грошових одиниць, а не у ваговiй кiлькостi золота. Рівень цiн на товари, що склався  на ринку, визначає i масштаб цiн (стандарт вартості), а не навпаки, як це було в умовах золотого стандарту. Отже, сучаснi грошi теж є носiями мінової вартості, оскiльки через обмiн їx на звичайнi товари можна вимipяти вартість.

Економiчний змicт вираження вартості за допомогою  сучасних грошей можна сформулювати так: yci звичайнi товари, надходячи на ринок, «шукають» собi грошовий еквiвалент, котрий означає там готовність суб'єктiв  ринку купити вiдповiднi товари. У  зiткненнi сторін - бажання продати i готовність купити визначається в кiнцевому пiдсумку мінова вартість товару чи та сума грошей, якаю товар оцiніюється та яка задовольняє обох суб'єктiв операції. При цьому вони повиннi мати чiтке уявлення про мінову вартість грошей, що фактично склалася i дiє на ринку, щоб установити цiну, адекватну вартості товару.

У масштабi країни вартість грошей визначається (як уже зазначалося) вiдповiдно до загального рiвня цiн на товари та послуги. Iснують обернено пропорцiйна залежнicть мiж загальним рівнем товарних цiн i вартістю грошей. Коли iндекс товарних цiн ( індекс «вартості життя») зростає - купiвельна спроможнiсть грошей обов'язково падає, i навпаки, зниження цiн свiдчить про пiдвищення вартості грошей. Але вартість, виражена в грошах, може змiнюватися, оскiльки вартість самих грошей схильна змiнюватися. Тому сучасних грошей важливого значення набуває ста6iльнiсть стандарту вapтocтi. Його  нерiдко ототожнюють iз досягненням i пiдтримкою стабiльностi рiвня цiн в економіці країни. Відомо, що при цьому передбачаються необхiднi засоби для пiдтримання вартості грошей. Мається на увазi збалансованiсть таких макроекономiчних показникiв: економiчного зростання, стабiльностi цін, повної зайнятостi, платiжного балансу, державного бюджету та рацiонального розподiлу доходiв.  

Стабiльнicть вартості грошей у будь-якiй економіці  залежить, крім усього iншого, i вiд наявної  кiлькостi (маси) грошей в обiгу, тобто  змінної величини, на яку справляє вплив центральний банк. Чим бiльше держава випускає грошей, тим меншою стає вартість грошової одиницi. В умовах загальної iнфляцiї держава штучно оподатковує купiвельну спроможнicть грошей. Рiзке знецiнення грошей може призвести до того, що грошi перестануть виконувати функцiю мiри вартості.  

Отже, сучаснi грошовi знаки є грiшми для «рахунку». Вони виражають вартість сукупної товарної маси, що обертається в даний момент на ринку. За їхньою допомогою можна  надати кiлькicного виразу всім економiчним процесам i явищам на мікро- і макрорiвнях, на вcix стадiях процесу суспiльного вiдтворення, без чого неможливi належна їx органiзацiя  й управління. Тому суспiльна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межi надання всім товарам однакової форми цiни. Так, за допомогою рахункових грошей пiдприємство може заздалегiдь визначити свої витрати на виробництво i доходи вiд реалiзацiї продукцiї, рівень прибутковостi виробництва, а в кінцевому пiдсумку - виробити правильну пiдприємницьку тактику і стратегію.  

На макроекономiчному  рівні за допомогою рахункових грошей визначаються такі важливi показники  розвитку економiки, як обсяг валового нацiонального продукту, нацiонального  доходу, iнвестицiй, фiнансових i кредитних pecypciв тощо, без яких неможливе  свiдоме регулювання економiчного  життя суспiльства.  

Засiб обiгу - це функцiя грошей, в якiй вони виконують роль посередника в  обмiнi тoвapiв i забезпечують ix обiг.  

Функцiя  грошей «засiб обiгу» завжди поєднується iз попередньою фунrщiєю мiри вартомтi. Тільки  в єдностi вони дають абстрактну визначенicть категорії грошей. Це зумовлено  тим, що мінова вартість товару набуває  загального визнання (товарні цiни реалiзуються) тiльки в результатi обмiну товару на грошi. Передумовою товарного обмiну є ціна.  Грошi - iдеальний засi6 товарного oбміну.· Це означає, що за  грошi завжди можна придбати будь-який iз усього набору товарів, що надходяться на ринку. Наприклад, якщо ви працюєте, то обмiнюєте результати вашої працi на грошi. Якщо купуєте товари, то обмiнюєте свої грошi на товари. Безпосереднє споживання грошей не має сенсу. Особливicть споживної вартості грошей - це їхня здатнicть обмiнюватися на будь-який товар. Якщо ми бажаємо мати грошi, то тiльки для того, щоб задовольнити свої потреби, тобто придбати певнi товари або послуги.

Для того щоб  бути засобом обiгу, грошi мають користуватися  загальним визнанням суб'єктiв  ринку. Йдеться про суспiльне визнання здатностi грошей виконувати функцію посередника обмiну товаpiв. Зауважимо, що суспiльне визнання можливе лише за умови, коли грошi здатнi виражати вартість, а точнiше - виконувати фунщiю збереження вартості. Гроші успiшно виконують цю функцiю доти, доки їхня вартість (купiвельна спроможнiсть) залишається вiдносно стабiльною. Суб'єкти ринку беруть грошi в обмiн на товари чи послуги, оскiльки переконанi, що вони в будь-який момент зможуть обмiняти їx на еквiвалентнi матерiальнi блага, і ,навпаки, знецiнення грошей викликає у суб'єктiв ринку недовiру до їxньої купівельної спро моєності та бажання швидше обміняти їх на товари, що стимулює ажіотажний попит. У функції засобу обігу гроші є реальним втіленням мінової вартості: продавець віддає свій товар покупцеві і замість нього одержує гроші.  

Засiб платежу - це функцiя грошей, яка полягае  в обслуговуваннi погашення рiзноманiтних боргових зобов' язань мiж суб'єктами економiчних відносин.  

Функцiя  грошей «засiб платежу» за змicтом  є продовженням функції засобу обiгу, i з'явилася вона пiзнiше, на вищiй  стадiї розвитку товарного виробництва i кредитних вiдносин. Ця функцiя грошей формально не є обов'язковою. Грошi не можна уявити без двох попереднiх  функцiй, тодi як без функцiї засобу платежу логiчно вони можуть icнувати. Остання виникає там, де має мiсце  регулярна купiвля-продаж товарів  у кредит, тобто з вiдстрочкою  платежу. Це значить, що товари безпосередньо  продаються не за грошi, а пiд борговi зобов'язання покупця. Товар надходить  у розпорядження покупця ранiше, нiж грошi до продавця. Продавець  стає кредитором, а покупець - боржником.  

Грошi у функцiї  засобу платежу мають свою епецифiчну  форму руху. Боржник, отримуючи товар, дaє взамiн кредитору письмове боргове зобов'язання (вексель) про  наступну сплату грошей у визначений строк. Пiд час погашення боргових зобов'язань грошi виконують функцiю засобу платежу. Отже, грошi тiльки завершують акт купівлі-продажу, тобто відбувається відносно самостiйний рух грошей вiдносно товарів.  

Основний  змicт функцiї засобу платежу полягає  в тому, що грошi погашають вартість товарів, які були проданi в кредит. Функція «засiб платежу» забезпечує широкі можливості для підприємницької  діяльності, оскільки кредитні відносини дають можливість здійснити платежі з відстрочкою або через залік зустрічних зобов’язань. При цьому гроші не є посередником в обміні, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу товарних коштів.