Етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україну

Етапи розвитку зовнішньоекономічної діяльності в Україну

У світовій практиці менеджмент як практична діяльність, наука і навчальна дисципліна існує трохи більше 100 років. За цей час він отримав широке розповсюдження, особливо в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Менеджмент ЗЕД, міжнародний менеджмент виникають трохи пізніше, приблизно в 60-х роках, під впливом бурхливого розвитку міжнародної і комерційної діяльності ТНК, поглиблення міжнародного поділу праці, розвитку міжнародної економічної інтеграції. В Україні можливість використання менеджменту, в тому числі у зовнішній сфері, з'явилася в роки перебудови, на початку переходу країни до ринкової економіки. Тому, звичайно, мова тут йде про становлення менеджменту ЗЕД про вироблення підходів і принципів до його формування та використання на сучасному етапі розвитку країни.

Щоб розуміти цей процес, доречно розглянути (хоча б коротко) етапи розвитку ЗЕД в Україну.

Виділяють три етапи розвитку даного процесу. Перший (1918-1987 р.)- радянські роки, зокрема, післявоєнні і особливо десятиліття до перебудови.

Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивалися по-різному: У роки "холодної" війни менш інтенсивно, а пізніше більш інтенсивно. Але в цілому об'єм зовнішнього торгового обороту постійно збільшується. Так, в 1960 р. він складає 10 млрд. рублів, в 1970- 22 млрд., в 1980 р.- 91 млрд., в 1985- 145 млрд. рублів.

Однак в середині 80-х років темпи зростання зовнішньоторговельного обороту Союзу почали різко знижуватися. До цього часу в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків СРСР та інших соціалістичних країн з'явились ще інші негативні фактори:

- Відстала стратегія і структура зовнішньоторговельного обороту, його переважно сировинна спрямованість;

- Незадовільний використання експортного потенціалу оброблюваної промисловості, особливо машинобудування:

- Нераціональний характер імпорту: У країну ввозився дуже широкий асортимент продукції, яку можна було виробляти і на вітчизняних підприємствах;

- Недостатнє використання нових форм зовнішньоекономічних зв'язків, основною формою міжнародного економічного співробітництва була зовнішня торгівля, А такі нові форми як міжнародна спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв'язки, компенсаційні угоди, ліцензійна торгівля та інші мали незначний розвиток;

- Спостерігалась недооцінка ролі ЗЕЗ як фактора економічного зростання;

- Відчуження безпосередніх виробників від зовнішніх ринків.

Підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки та ін) перебували у віданні держави та її органів, максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, поліпшення її якості і технічних характеристик.

Багато хто з названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту, а також специфікою відповідних механізмів управління економікою, враховуючи зовнішньоекономічні зв'язки. В умовах екстенсивного зростання головним було досягнення кількісних результатів, а витрати виробництва, якість продукції, її конкурентноздатність, технічний прогрес, соціальні проблеми відходили на другий план, що негативно впливало на соціально-економічний розвиток країни.

Другий етап (1987-1991 рр.)- Роки перебудови економіки, в тому числі ВЕС в Україну в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополі, на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД . В цей період вирішуються два основних завдання:

1. Розширення прав міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, встановлення прямих зв'язків, розвитку виробничої і науково-технічної кооперації.

2. Подальше вдосконалення державного регулювання ЗЕД . На даному етапі був прийнятий ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення даних завдань. Особливо треба відзначити постанову'' Про дальший розвиток зовнішньоекономічної діяльності державних, кооперативних та інших громадських об'єднань і організацій "від 12.12.88 р., відповідно до якого всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок. Велика увага на даному етапі приділяється перебудові зовнішньоторгового апарату на рівні підприємств, регіонів і країни в цілому. Створюється нова система державного регулювання ЗЕД. Проте ЇЇ формування не завжди мало поступальний рух.

Підприємства, які отримали право виходу на зовнішній ринок, не володіли належним досвідом ведення експортно-імпортних операцій, достатніми знаннями в галузі ділових відносин і етиці міжнародного бізнесу.

Третій етап (1991 р. до теперішнього часу). Період реформування і розвитку ЗЕД і її управління в Україні як суверенній державі.

Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагало вироблення нової концепції ЗЕЗ з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики.

Суть прийнятої на початковому етапі концепції полягала:

- У розвитку активного співробітництва з країнами далекого зарубіжжя, входження в світової інтеграційний процес;

- Удосконалення і подальший розвиток економічних зв'язків з країнами ближнього зарубіжжя, переведення їх на ринкові відносини.

На даному етапі ЗЕД надається ще більшого значення. Вона розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, а й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні.

В цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф "," Про режим іноземного інвестування ". Декрет Кабінету Міністрів України" Про систему валютного регулювання і валютного контролю "та ін.

За цей період значно збільшилася кількість суб'єктів, що здійснюють ЗЕД, зріс обсяг зовнішньоторговельного обороту, розширилася географія зовнішньоекономічних зв'язків. Наприклад, в 1999р. України вела торгівлю зі 190 країнами світу. При цьому обсяг експорту склав 12,7 млрд. дол, а імпорту 14,7 млрд. дол Найбільший обсяг експорту склав: В Росію (23 % загального обсягу експорту), Китай (5,8%), Туреччину (5,5%), Німеччину (5,7%), СІІІА (4%). Найбільший обсяг імпорту був із Росії (48,1%), Німеччини (8.6%) США o (4%), Польщі (3,3%), Італії (2,8%) і т. д.

Зовнішньоторговельний оборот Донецької області за перше півріччя 2000 р. перевищив 2, 7 млрд. дол, що більше торішніх показників на 45,4%. Добре те, що виріс він за рахунок експорту, і позитивне сальдо на сьогодні перевищує 1 млрд. дол Більше 1000 підприємств області здійснюють зовнішньоекономічну торгівлю зі 108 країнами. Основний експортний потенціал області сконцентрований на підприємствах металургійної промисловості (69% всіх експортних поставок). Активно здійснюють - ЗЕД ВАТ "Стирол" (м. Горлівка), ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча ", ВАТ Металургійний комбінат" Азовсталь ", корпорація '" Індустріальний союз Донбасу ", ЗАТ'' Артемівський завод шампанських вин", ЗАТ "А. В. К."' та ін У Донецькій області розвиваються СП, ВЕЗ; території пріоритетного розвитку. Вузи Донецької області і в цілому України готують спеціалістів високої кваліфікації безпосередньо для сфери ЗЕД.

Однак в організації та управлінні ЗЕД в Україні залишається ще багато невирішених проблем. Структура зовнішньоторговельного обороту, як і раніше має переважно сировинний характер, все ще нераціональним є імпорт, недостатньо ефективно 4льнкціонують СП з іноземним капіталом. Великої уваги вимагають і такі питання, як створення стабільної правової бази, сприятливого інвестиційного клімату, ефективної системи управління ЗЕД на рівні підприємства, підвищення якості експортної продукції і багато інших.

Особливої уваги потребує підготовка фахівців для сфери ЗЕД. Менеджмент ЗЕД як наукова і навчальна дисципліна в Україні тільки формується. Тим більше вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду в умовах глобалізації економіки для майбутніх спеціалістів сфери ЗЕД стає надзвичайно важливим.

Предметом менеджменту ЗЕД  як навчальної дисципліни є вивчення економічних і організаційних відносин, що складаються між господарськими суб'єктами різних країн в процесі організації та управління ЗЕД, закономірностей формування різних систем управління ЗЕД, технології їх здійснення.

Мета курсу - допомогти студентам - майбутнім фахівцям сфери ЗЕД - добре засвоїти теоретичні й практичні основи управління й організації ЗЕД, набути відповідні навички практичної діяльності в цій галузі.

Майбутній менеджер по управлінню ЗЕД повинен уміти:

- Професійно керувати тією чи іншою ланкою зовнішньоторгового підрозділу підприємства;

- Самостійно приймати правильні рішення в галузі управління зовнішньоекономічною діяльністю;

- Виявляти тенденції та перспективи розвитку конкретних ринків і використовувати ці результати в своїй практичній діяльності;

- Аналізіроватьдеятельность фірм - контрагентів і фірм-конкурентів, міжнародних організацій;

- Виробляти стратегію ЗЕД підприємства , Планувати її реалізацію;

- Створювати оптимальну організовану структуру управління ЗЕД;

- Приймати участь в підготовці контрактів купівлі-продажу;

- Визначати і підтверджувати ціни й умови поставок в контракті; аналізувати ефективність зовнішньоторговельних операцій, готувати практичні поради щодо їх вдосконалення;

- Здійснювати пошук, Збір і систематизацію необхідної для практичної діяльності інформації;

- Вести зовнішньоторговельну комерційну кореспонденцію, оформляти відповідну зовнішньоторговельну і комерційну документацію.

Основні поняття: Зовнішньоекономічні зв'язки (ВЕС); зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД), зовнішньоекономічний комплекс країни, менеджмент ЗЕД, технологія прийняття рішень, лібералізація ЗЕД, демократизація управління ЗЕД, реформування управління ЗЕД.