Банківське кредитування підприємств

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Банки складають  невід'ємну рису сучасного грошового господарства. Знаходячись у центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки виступають зв'язуючою ланкою між виробником і споживачем.

В умовах ринку  неминуче банки висуваються в  число основних, ключових елементів економічного регулювання. У цьому плані особливу роль відіграють кредити, перетворюючись, власне кажучи, у єдине джерело, що поставляє народне господарство додатковими ресурсами.

Кредит —  це суспільні відносини, що виникають  між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове  користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію — кредит. Обов'язковою економічною передумовою існування кредиту є функціонування виробників на засадах комерційного розрахунку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Види банківського кредиту та їх характеристика

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника.

Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1. Цільова направленість.

2. Термін кредиту.

3. Вид відсоткової ставки.

4. Валюта кредиту.

5. Види обслуговування.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не  можуть отримати кредити підприємства:

-   проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації);

-  під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;

- коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики  з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства  можуть одержувати в банках кредити  як у національній, так і в іноземній  валюті. Для одержання кредитів у  іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України.

Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і  в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

Підприємства  можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру:

Строковий кредит — це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна  лінія — це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія  відкривається, як правило, на рік, але  її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника.

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов’язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі.

Відновлювальну  кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським  підприємствам і підприємствам  переробних галузей народного господарства.

2. Умови  та порядок отримання банківського  кредиту

 

Підприємства  отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення, платності.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Принцип повернення якнайтісніше пов’язаний із принципом терміновості.

Кредит має  бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.

Строкові  кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

Пролонговані  кредити з’являються в підприємства за тимчасового браку коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і за згоди банку відстрочити термін погашення.

Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства немає коштів для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприємства.

Кредит надається  підприємству на строго визначені цілі. Залежно від цілей розрізняють:

1) кредит для фінансування оборотного капіталу;

2) кредит для фінансування основного капіталу;

3) кредит для фінансування торговельно-посередницьких операцій.

Принцип забезпечення кредиту означає наявність у підприємства юридично оформлених документів, що гарантують своєчасне повернення кредиту:

-  заставне зобов’язання;

-  договір-гарантія;

-  договір-поручительство.

Принцип платності означає, що підприємство має внести в банк визначену плату за користування кредитом.

Відсотки, які  сплачує підприємство за користування короткостроковими банківськими кредитами, відносять на собівартість продукції. Відсотки за кредит, узятий на капітальне будівництво чи реконструкцію, підприємства сплачують за рахунок прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства.

В Україні  на рівень відсотків за кредити комерційних банків значно впливають відсоткові ставки за кредитні ресурси, які встановлює Національний банк.

Комерційні  банки застосовують різні відсоткові ставки залежно від виду та об’єкта  кредиту, строку кредитування, фінансового  стану позичальника, міри кредитного ризику, наявності або браку гарантій своєчасного повернення боргу.

Для надання  кредиту важливе значення має  оцінка кредитоспроможності позичальника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи  показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специфіки та інших факторів.

Під час аналізу  кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин підприємства з банком, розмір і строки надання позики.

Комерційний банк здійснює оцінку фінансового стану  підприємства перед наданням йому позики, а далі — щоквартально.

В Україні  критерії оцінки фінансового стану  підприємства-позичальника визначаються кожним комерційним банком самостійно.

Для оцінки фінансового  стану підприємства — юридичної  особи враховуються такі об’єктивні показники його діяльності:

-  обсяг реалізації;

-  прибутки  і збитки;

-  рентабельність;

-  ліквідність;

-  грошові потоки (рух коштів на рахунках клієнтів);

-  склад і динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Ураховуються  також інші фактори:

-    ефективність управління підприємством;

- ринкова позиція підприємства і його залежність від циклічних і структурних змін в економіці та галузі;

- наявність державних замовлень і державної підтримки під- 
приємства.

Комерційні  банки розробляють показники  додаткової оцінки підприємств-позичальників залежно від основного виду діяльності та форм власності.

А. Фінансові коефіцієнти

До  фінансових коефіцієнтів належать:

- коефіцієнт заборгованості;

- коефіцієнт ліквідності;

- коефіцієнти оборотності;

- коефіцієнти прибутковості

Б. Рух грошових коштів

Звіт про  рух грошових коштів відображає приплив  і відтік коштів підприємства за певний період.

Приплив й відтік коштів можна поділити на три категорії, залежно від видів діяльності підприємства:

- виробнича діяльність;

- інвестиційна діяльність;

- фінансова діяльність.

В. Оцінка ділового середовища підприємства

У процесі  кредитування банк проводить аналіз ділового середовища, що в ньому працює підприємство, та пов’язаного з цим ризику.

Аналіз інформації про ділове середовище підприємства-позичальника здійснюється з урахуванням таких показників:

- форма власності;

- вид діяльності;

- ринки та клієнти позичальника;

- конкуренція;

- постачальники;

- виробничі потужності;

- керівництво й організація;

- сильні та слабкі сторони підприємства-позичальника.

3. Порядок  погашення банківського кредиту

 

Умови погашення  кредитів суттєво впливають на фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Порядок погашення кредиту — це спосіб погашення основної його суми і нарахованих відсотків. Кредит погашають повністю після закінчення терміну кредитної угоди або поступово, частинами. Від- 
соток нараховується на суму непогашеного кредиту.

За  способом погашення позики можуть бути: до запитання, з погашенням у відповідний термін, з довгостроковим погашенням.

За позиками до запитання строк повного повернення конкретно не визначається і погашення  відбувається на вимогу банку.

Позика може погашатися підприємством не тільки відповідно до кредитного договору, а  й достроково (на вимогу кредитора  або на бажання підприємства).

За  характером погашення кредити поділяються на такі види:

1) дисконтні;

2) позики, які погашаються поступово — щомісячно, щоквартально, раз на півроку, щорічно;

3)позики, які погашаються одноразовим платежем після закінчення терміну позики, тобто підприємство одночасно сплачує банку суму основного боргу та нарахованих відсотків;

4) амортизаційні (здійснюється поступова виплата основного боргу та відсотків рівномірними внесками).

Можуть бути й інші способи погашення, які  зазначаються у кредитному договорі (наприклад надання підприємству пільгового періоду кредитування, тобто відстрочки погашення кредиту). На відміну від звичайних надання дисконтних позик передбачає утримання позикового відсотка (дисконту) під час видачі кредиту. Законодавством України видачу дисконтних позик заборонено.

За погашення періодичними внесками певна частка основної суми кредиту сплачується однаковими внесками протягом терміну дії кредитної угоди, а більша частина його — після закінчення терміну кредиту.

За  «амортизаційного» погашення основну суму кредиту підприємства сплачують поступово. Платежі здійснюються однаковими сумами регулярно і включають відповідну частину суми основного боргу і відсотків. Погашення однаковими внесками передбачає, що кожен наступний платіж менший за попередній, оскільки відсоткові виплати з часом знижуються.

Інші  способи погашення кредиту:

-  порядок погашення може бути пов’язаний з доходами від заходу, що кредитується (погашення кредиту з перервою, тобто з пільговим періодом, а регулярні внески для погашення здійснюються тільки тоді, коли проект починає давати дохід);

- внески для погашення основної суми кредиту здійснюються нерегулярно й неоднаковими сумами.

Джерелами погашення  кредиту, отриманого підприємством, можуть бути:

- виручка від реалізації продукції, що її отримає підприємство в процесі реалізації проекту кредитування;

-  виручка від реалізації продукції власного виробництва, не пов’язаного з проектом кредитування;

-  інші надходження від господарської діяльності.