Банківська діяльність

Банківська діяльність, як і будь-які інші види економічної діяльності, метою яких є максимізація прибутку, включають в себе допущення ризику. У контексті банківської справи такий ризик може набувати різні форми, які відносять до двох категорій:

1) у будь-який час вкладники можуть вимагати отримання своїх депозитів до запитання;

2) банки можуть надавати кредити неплатоспроможним клієнтам [1, стор.42].

   Функція органів нагляду, пов'язана з контролем, націлена на обмеження цих видів ризику шляхом визначення пруденційного нормативів. Термін "пруденційний" або "розсудливий" включає в себе поняття рівноваги між свободою діяльності банків та обмеженнями на неї з боку центрального банку. З одного боку комерційні банки повинні бути максимально можливо прибутковими, з іншого боку ризики повинні бути мінімізовані. Саме до такого розумного рівноваги і повинні прагнути органи нагляду. Виконання органами нагляду функції пруденційного полягає в тому, що б при прийнятті нормативних актів та встановленні нормативів знаходити оптимальні рішення між обмеженням ризиків, які несе здійснення банківських операцій та збереженням достатнього рівня прибутковості від їх здійснення. Таким чином пруденційного - рішення головного протиріччя, що виникає при здійсненні фінансових операцій - прямій залежності ризику і прибутковості.

   Особлива роль органів нагляду полягає у виявленні системних ризиків, тобто ризиків, яким піддається банківська система в цілому і які не можуть бути виявлені в рамках одного банку. Прикладом таких ризиків може бути: ризик концентрації банківських активів в якихось галузях промисловості, надмірна регіональна концентрація банківських активів.

Банківська діяльність, як і будь-які інші види економічної діяльності, метою яких є максимізація прибутку, включають в себе допущення ризику. У контексті банківської справи такий ризик може набувати різні форми, які відносять до двох категорій:

1) у будь-який час вкладники можуть вимагати отримання своїх депозитів до запитання;

2) банки можуть надавати кредити неплатоспроможним клієнтам [1, стор.42].

   Функція органів нагляду, пов'язана з контролем, націлена на обмеження цих видів ризику шляхом визначення пруденційного нормативів. Термін "пруденційний" або "розсудливий" включає в себе поняття рівноваги між свободою діяльності банків та обмеженнями на неї з боку центрального банку. З одного боку комерційні банки повинні бути максимально можливо прибутковими, з іншого боку ризики повинні бути мінімізовані. Саме до такого розумного рівноваги і повинні прагнути органи нагляду. Виконання органами нагляду функції пруденційного полягає в тому, що б при прийнятті нормативних актів та встановленні нормативів знаходити оптимальні рішення між обмеженням ризиків, які несе здійснення банківських операцій та збереженням достатнього рівня прибутковості від їх здійснення. Таким чином пруденційного - рішення головного протиріччя, що виникає при здійсненні фінансових операцій - прямій залежності ризику і прибутковості.

   Особлива роль органів нагляду полягає у виявленні системних ризиків, тобто ризиків, яким піддається банківська система в цілому і які не можуть бути виявлені в рамках одного банку. Прикладом таких ризиків може бути: ризик концентрації банківських активів в якихось галузях промисловості, надмірна регіональна концентрація банківських активів.

Банківська діяльність, як і будь-які інші види економічної діяльності, метою яких є максимізація прибутку, включають в себе допущення ризику. У контексті банківської справи такий ризик може набувати різні форми, які відносять до двох категорій:

1) у будь-який час вкладники можуть вимагати отримання своїх депозитів до запитання;

2) банки можуть надавати кредити неплатоспроможним клієнтам [1, стор.42].

   Функція органів нагляду, пов'язана з контролем, націлена на обмеження цих видів ризику шляхом визначення пруденційного нормативів. Термін "пруденційний" або "розсудливий" включає в себе поняття рівноваги між свободою діяльності банків та обмеженнями на неї з боку центрального банку. З одного боку комерційні банки повинні бути максимально можливо прибутковими, з іншого боку ризики повинні бути мінімізовані. Саме до такого розумного рівноваги і повинні прагнути органи нагляду. Виконання органами нагляду функції пруденційного полягає в тому, що б при прийнятті нормативних актів та встановленні нормативів знаходити оптимальні рішення між обмеженням ризиків, які несе здійснення банківських операцій та збереженням достатнього рівня прибутковості від їх здійснення. Таким чином пруденційного - рішення головного протиріччя, що виникає при здійсненні фінансових операцій - прямій залежності ризику і прибутковості.

   Особлива роль органів нагляду полягає у виявленні системних ризиків, тобто ризиків, яким піддається банківська система в цілому і які не можуть бути виявлені в рамках одного банку. Прикладом таких ризиків може бути: ризик концентрації банківських активів в якихось галузях промисловості, надмірна регіональна концентрація банківських активів.

Аналітична функція - являє собою комплекс завдань, спрямованих на запобігання виникненню проблем, як в окремих банках, так і в банківській системі на ранніх стадіях.

   Виконання аналітичної функції дозволяє завчасно побачити назріваючі проблеми, розробити механізм їх запобігання і дати банкам рекомендації для вжиття заходів щодо запобігання втрат.

   Для виконання аналітичної функції органи нагляду повинні аналізувати передові методи роботи банків по скороченню і управлінню ризиками і виробляти ряд загальних для всієї банківської системи рекомендацій.

Об'єктом такого аналізу може бути також достатність внутрішнього контролю в банках над ризиками, які всередині окремого банку можуть виглядати як незначні. 
 
Результатом роботи органів нагляду в окремо взятому банку є оцінка відповідності його роботи нормативним актам, оцінка якості активів комерційних банків, оцінка роботи банку відповідно до рейтингової системою CAMEL. У цьому випадку органи нагляду виконують оцінну функцію. 
 
Оціночна функція пов'язана з визначенням ступеня відповідності роботи банківської установи чинному законодавству та пруденційного нормам. 
 
Результатом здійснення оціночної функції є звіт про проведення інспектування комерційного банку, в якому даються вищеперелічені оцінки. 
 
При розгляді функцій банківського нагляду, слід звернути увагу на необхідність надання консультаційної допомоги банківським установам. Таке завдання банківського нагляду, не визначена в законодавстві України. Вивчення світової практики банківського нагляду [2] показує, що органи нагляду в багатьох країнах надають консультаційно-методологічну допомогу комерційним банкам, по-перше, тому, що це скорочує загальну кількість порушень у банківській системі, пов'язаних з недостатнім розумінням норм банківського законодавства та вимог органів нагляду. По-друге, консультації органів нагляду необхідні комерційним банкам тоді, коли органи нагляду узагальнюють практику роботи банківської системи і, спостерігаючи тенденції її розвитку, виробляють ряд рекомендацій банкам, які відповідають поточному стану банківської системи. 
 
Консультативна допомога підвищує загальну ефективність роботи органів нагляду, тобто при виникненні проблем у банку, від органів нагляду буде потрібно набагато більше зусиль і часу для вирішення проблем, пов'язаних з нерозумінням керівництвом банку обгрунтованості негативної оцінки органами нагляду ситуації в банку, в порівнянні з тим випадком, коли керівництво знає підходи органів нагляду до оцінки конкретної ситуації в банку з урахуванням загальних тенденцій розвитку банківської системи та фінансових ринків і готово до взаємовигідного співробітництва з органами нагляду.

Консультативно-коригуюча функція органів нагляду - являє собою процес усунення незначних недоліків, виявлених у процесі роботи банку. Виконання цієї функції полягає в пред'явленні банку вимог по корегуванню роботи банку, спрямованому на усунення виявлених недоліків. Якщо виявлені недоліки не носять системного характеру та не несуть серйозної загрози роботі банку, органи нагляду можуть обмежитися проведенням консультацій з керівництвом банку та узгодити характер виправних заходів. 
 
Якщо в роботі банку виявлені серйозні недоліки, які загрожують втратою його платоспроможності, органами нагляду може бути накладено штраф на банк або проведені заходи по скороченню пунктів ліцензій банку на проведення операцій, здійснення яких несе підвищений ризик, або здійснення яких проводиться при недостатньому рівні внутрішнього контролю. Також, органами нагляду можуть бути прийняті такі санкції як відсторонення керівництва банку або введення тимчасової зовнішньої адміністрації. Такі дії органів нагляду являють собою ліцензійно-штрафну функцію.

Кожна з організаційних форм має як свої переваги, так і недоліки, і в різних країнах існують різні варіанти вирішення тих чи інших проблем. При виборі організаційної форми банківського нагляду, на нашу думку, слід враховувати: незалежність контролюючого органу у виконанні поставлених перед ним завдань; можливість отримання ним необхідної інформації; наявність кваліфікованого і підготовленого персоналу; дієвість здійснюваних ним заходів; запровадження системи економічних санкцій за порушення норм і правил банківської діяльності, встановлених законодавством.

   Виходячи з цього зроблено висновок, що в Україні закріплення функцій банківського нагляду за Національним банком дає можливість підняти його організацію на досить високий рівень об’єктивності, який визначається досягнутим рівнем правової та економічної незалежності самого НБУ.

   Актуальною проблемою останнього часу є запобігання використанню банків у процесі відмивання брудних грошей. Автор доводить, що у відмиванні грошей, отриманих незаконним шляхом приймають участь не лише наркоділки й невідомі банки у “бананових республіках”, а й всесвітньо відомі банки розвинених країн, які  стають інструментами легалізації брудних коштів для кримінальних кіл. Поширенню процесу відмивання брудних грошей в Україні сприяє перевищення готівкового обігу над безготівковим, використання вкладних рахунків громадян для переведення коштів з безготівкової у готівкову форму.

    В Україні важливим кроком у запобіганні використанню банків для відмивання брудних коштів стало здійснення вітчизняними банками фінансового моніторингу окремих операцій, а також запровадження внутрішньобанківської системи запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.

   Для вдосконалення системи банківського нагляду, оперативного вирішення проблем реорганізації і реструктуризації банків, надання допомоги банкам у період фінансової скрути та санації доцільним є створення спеціальної організації (комітету) з питань реструктуризації банківських установ при Національному банку України або при Асоціації українських банків. Значну роль у вирішенні цих питань повинна відігравати держава.

   За даними досліджень, домінуючими чинниками, які стимулюють злиття (приєднання) банків, для вітчизняних банкірів є підвищення рівня капіталізації, пов’язане з необхідністю виконання вимог Національного банку України щодо економічних нормативів, та можливість лобіювання власних інтересів у владних структурах. Питанням зниження ризику діяльності, розширення спектра банківських послуг, підвищення цін, виходу на міжнародні фінансові ринки та залучення кваліфікованих фахівців приділяється недостатня увага.

Таке ставлення до оцінювання ефективності злиття та реорганізації банків, на наш погляд, повністю відображує сучасний стан не тільки банківської системи, а й економіки загалом, оскільки, з погляду банкірів, домінуючими є не якісні, а кількісні показники.

   За більш як десять років свого існування банківська система України втратила майже 100 банків. І нині чимало банківських установ перебувають у стадії ліквідації.

Процес ліквідації банку, як і вся його діяльність, спрямований на захист його клієнтів і вкладників. Але якщо процедура заходів захисту в діючих банках певним чином відпрацьована, то у випадках із ліквідацією банків вона тільки задекларована законодавством. Насправді захист вкладників і клієнтів банку, який перебуває у стані ліквідації, повністю належить компетенції ліквідатора.