Аналіз кредитної діяльності банку

З огляду на таке становище  аналіз треба деталізувати в напрямі  виявлення причин збільшення питомої  ваги небезпечних та безнадійних (збиткових) кредитів і проаналізувати можливі наслідки та заходи щодо їх усунення.

Аналіз галузевої структури  кредитів дає змогу визначити  галузеву диверсифікацію кредитів порівняно  з попередньою звітною датою. Для цього розраховується питома вага вкладених в окремі галузі позик  у цілому за короткостроковими та довгостроковими позиками, а також у динаміці. Галузева диверсифікація кредитних вкладень повинна сприяти розвитку пріоритетних галузей народного господарства.

Структурний аналіз проводиться  для визначення надмірної концентрації кредитних операцій в одному сегменті, що підвищує ступінь кредитного ризику. Проте надмірна диверсифікація кредитного портфеля створює певні труднощі в управлінні позиковими операціями та може стати причиною банкрутства банку,

тому зарубіжні комерційні банки визначають для себе межі вкладення ресурсів у певний сегмент, тобто застосовують метод лімітування. Ці межі враховують у своїй діяльності кредитний комітет та керівники вищого рівня.

Як видно з даних  табл. 5.12, банк визначається нераціональною структурою кредитних вкладень, основна їх частка була вкладена в торговельно-посередницьку діяльність — 47,5 %. Це зумовлено великим попитом на кредитні ресурси саме в цій галузі. Заінтересованість банку вкладати саме в цю галузь обумовлена високою оборотністю цих позик.

 

 

Таблиця 7

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ГАЛУЗЕВОЮ ОЗНАКОЮ

Проте порівняно з  попереднім періодом диверсифікація кредитних  вкладень дещо поліпшилась. З'явилися  вкладення в транспортну галузь (24,4 %), збільшилася частка кредитних  вкладень у сільське господарство та промисловість.

Отже, незважаючи на відносне поліпшення галузевої структури  кредитного портфеля банку, все ж  слід з метою зниження ризику продовжувати політику подальшого збільшення кредитних  вкладень у промисловість, будівництво, сільське господарство, споживчі позики і зменшувати кредитування інших, не основних галузей народного господарства, де розташована головна зона кредитного ризику банку. Останньому слід розробити обґрунтовані ліміти кредитування різних галузей народного господарства.

За строком використання позики поділяються на:

— строкові;

— безстрокові (до запитання).

Строкові — це позики надані на визначений у договорі термін. У свою чергу вони бувають короткострокові (терміном до одного року), середньострокові (терміном від одного до трьох років), довгострокові (терміном понад три роки). Строк кредиту, а також проценти за користування ним (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) визначаються з моменту отримання (зарахування на рахунок позичальника або сплати платіжних документів з позикового рахунку позичальника) до повного погашення кредиту та процентів за користування ним. Короткострокові кредити можуть надаватися банком у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Аналізуючи структуру короткострокових кредитів, потрібно виділяти такі групи кредитів:

• до 1 місяця;

• від 1 до 3 місяців;

• від 3 до 6 місяців;

• від 6 місяців до 1 року.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень. У свою чергу, вони поділяються на:

— кредити зі строком  від 1 до 2 років;

— кредити зі строком  використання понад 2 роки. Довгострокові  кредити можуть надаватися для формування

основних фондів, об'єктом  кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше, і видаються строком понад  три роки.

Слід відзначити, що у плані рахунків банку є лише рахунки для короткострокових та довгострокових кредитів, а середньострокові відносять до групи довгострокових кредитів.

Кредити до запитання (безстрокові) — це кредити, які видаються на невизначений термін і які на вимогу кредитодавця мають бути погашені у визначений ним час. Якщо кредитодавець не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений самостійно.

За фінансовою дисципліною  позичальника виділяють такі групи  кредитів:

• стандартні;

• пролонговані;

• прострочені;

• безнадійні.

Стандартні — це кредити, за якими проценти та сума основного  боргу сплачуються вчасно, без  прострочки платежу.

Пролонговані, або відстрочені, кредити — це кредити стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

Прострочені кредити  — це кредити, щодо яких строк погашення, установлений кредитним договором, минув, а позикові кошти не повернені  позичальником.

При аналізі кредитного портфеля в розрізі строків використання необхідно особливу увагу звернути на питому вагу прострочених та пролонгованих позик. Розглянемо структуру кредитів, що склалася за строками використання (табл. 7).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 7

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА СТРОКАМИ ВИКОРИСТАННЯ

Наведений приклад свідчить, що за аналізований період структура  кредитів за строками використання майже  не змінилася. Питома вага короткострокових позик у звітному періоді становила 74,9 %. У попередньому періоді вона дорівнювала 75,4 %. Довгострокові кредити були надані згідно з державною цільовою програмою конверсії на переозброєння виробництва та на споживчі цілі фізичним особам. Причому порушення строків погашення спостерігалося не за довгостроковими кредитами, а за короткостроковими. Частка пролонгованих та прострочених кредитів майже не змінилась і в аналізованому періоді становила— 11,1 %. Дещо збільшилася питома вага прострочених кредитів (на 0,9 процентного пункту).

У структурі короткострокових кредитів найбільша частка кредитів терміном використання від одного до трьох місяців (32,6 %) та від трьох до шести місяців (28,5 %), така ж тенденція спостерігалась і в попередньому періоді. Але там короткострокових кредитів з терміном використання до 1 місяця видавалося вдвічі більше.

Така структура кредитного портфеля з огляду на строк використання цілком закономірна. Як зазначалося, банк здебільшого видає кредити, спрямовані на торговельно-посередницькі цілі, які не потребують ресурсів на великий термін. Більш обережна політика банку стосовно довгострокових кредитів як найбільш ризикованих цілком виправдана. Хоча в даному разі проблеми повернення кредитів мали місце не з довгостроковими кредитами, а, навпаки, з короткостроковими, що пояснюється недостатньою роботою банку щодо оцінювання кредитоспроможності позичальників.

Залежно від виду позичальника (за формами власності) кредити можна  поділити на такі групи:

> кредити юридичним  особам державної форми власності;

> кредити юридичним  особам змішаної форми власності  (акціонерні товариства та інші  з державною участю);

> юридичним особам  з недержавною формою власності.  У тому числі:

• акціонерним товариствам;

• приватним підприємствам;

• кооперативним підприємствам;

• спільним підприємствам  тощо

> фізичним особам; >міжбанківські  кредити. Аналізуючи кредитний  портфель з цього погляду, особливу увагу приділяють питомій вазі міжбанківських кредитів у загальному обсязі. При цьому зростання даного коефіцієнта вважається позитивним явищем, оскільки означає зменшення ризику, але, як правило, міжбанківські кредити є менш прибутковими.

 

 

 

 

 

Таблиця 8

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ПОЗИЧАЛЬНИКІВ

Як свідчать дані табл. 5.14 міжбанківські кредити в аналізованому  періоді не надавалися. Найбільшою є частка кредитів виданих недержавним  юридичним особам — 52,5 % (у попередньому періоді — 72,7 %). Серед них найбільше видавалося кредитів акціонерним товариствам (відповідно 44,85 % у звітному періоді, та 58,7 % — у базисному). Зросла частка кредитів, виданих юридичним особам державної форми власності, з 13,2 до 19,6 % у звітному періоді, та частка кредитів, виданих юридичним особам змішаної форми власності з державною часткою з 14 % у базисному періоді до 27,9 % у звітному. Це пояснюється цілеспрямованою роботою щодо підтримання державних підприємств.

Питома вага кредитів іншим позичальникам незначна. Кредити фізичним особам посідають незначне місце в структурі кредитного портфеля і мають тенденцію до зниження.

Одним із заходів контролю за кредитним ризиком є забезпечення кредитів. Забезпечення — це запасний метод отримання невиплаченого боргу (основної суми та процентів) у разі неплатоспроможності позичальника.

Залежно від наявності  і характеру забезпечення виділяють:

♦ забезпечені (ломбардні) позики;

♦ незабезпечені (бланкові) позики.

Основна частина банківських  кредитів видається під забезпечення, що є одним з принципів банківського кредитування.

Формами забезпечення зобов'язань  щодо повернення кредиту можуть бути: застава майна позичальника; гарантія або поручительство; договір страхування  кредитів; товарні документи; цінні папери; поліси страхування життя; передання на користь банку контрактів; вимог та рахунків позичальників третій особі; дорогоцінні метали тощо.

Аналізуючи структуру  кредитного портфеля в цьому напрямі, особливу увагу треба звернути на питому вагу незабезпечених позик у загальних позиках.

Таблиця 8

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗАЛЕЖНО ВІД ХАРАКТЕРУ  ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3 табл. 8 видно, що в  аналізованому періоді питома  вага незабезпечених кредитів  була незначною — 5,7 %. На такому  самому рівні вона була й у попередньому періоді. Незважаючи на певний ризик неповернення бланкового кредиту, як показують

дані аналізу, до безнадійних  та збиткових кредитів були віднесені  саме найбільш забезпечені кредити, а бланкові погашалися своєчасно  та в повному обсязі.

Аналіз можна продовжувати в напрямі більш глибокого  вивчення структури за видами забезпечення (застава майна позичальника, гарантія або поручительство, договір страхування  тощо).

Таблиця 9

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ ЗА ВИДАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Так, з даних табл. 9 видно, що найбільш поширеним видом  забезпечення кредитів є застава  товарно-матеріальних цінностей. У  базисному періоді їх частка становила 38,2 %, а у звітному — 36,7 %. Високою  є частка таких видів забезпечення, як нерухомість (19,1 %) та застава транспортних засобів (20,9 %). Приблизно така сама тенденція була й у звітному періоді. Частка кредитів без забезпечення була незначною (6,1 % у базисному періоді та 5,7 % — у звітному) і надавалися клієнтам даного банку на виплату заробітної плати.

Аналіз структури кредитного портфеля можна продовжувати за іншими класифікаційними ознаками (за методами надання позик, способами їх погашення, за цілями кредитування тощо).

Після вивчення структури  кредитних вкладень їх слід проаналізувати з якісної; а саме: з погляду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кредитної діяльності в цілому.

 

5. Оцінки якості кредитного портфеля з погляду ризику

 

В умовах переходу до ринкової економіки в банківській сфері  збільшується значення правильної оцінки ризику, який бере на себе банк, здійснюючи різні операції. Для банківської діяльності важливим є не уникнення ризику взагалі, а його передбачення та зниження до мінімального рівня, тобто застосування різних методів управління ризиками.

Ризик як вартісний вираз  імовірності подій тим більший, чим більша можливість отримати прибуток. Отже, отримати прибуток можна у  випадку, коли ймовірність зазнати  втрат буде зведена до мінімуму. В цьому напрямі існують дуже актуальні проблеми, пов'язані з розробленням єдиних основ оцінки та методів розрахунку кредитного ризику за кожним окремим позичальником, галуззю, країною в цілому.

Під ризиком розуміють  загрозу втрати банком частини своїх  ресурсів, недоотримання доходів  або спричинення додаткових витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій.

Кредитний ризик, або  ризик неповернення боргу, може бути промисловим (пов'язаний з імовірністю  спаду виробництва або попиту на продукцію певної галузі); ризик, обумовлений невиконанням з певних причин договірних умов; ризик, пов'язаний з трансформацією видів ресурсів (найчастіше за строком), та ризик форс-мажорних обставин.

До методів, які знижують кредитний ризик, можна віднести:

• лімітування кредитів;

• диверсифікацію кредитних  вкладень;

• вивчення та оцінювання кредитоспроможності позичальника;

• вимагання від клієнтів достатнього та якісного забезпечення щодо виданих кредитів;

• контроль та оперативність  при стягненні боргу;

• страхування кредитних  операцій;

• видачу кредитів на консорціумній  основі;

• використання плаваючої  процентної ставки;

• облік та врахування зовнішніх ризиків (ризик галузі, району країни)

• використання теорії зважених ризиків.

З кредитним ризиком  тісно пов'язаний також процентний ризик — імовірність втрати банком у результаті перевищення процентної ставки, що була сплачена за залученими ресурсами, над процентною ставкою за виданими кредитами. У разі кредитування в іноземній валюті виникає імовірність втрат, пов'язаних зі зміною курсу валюти кредитування.