РЕФЕРАТ

на тему:

“Вантажні митні декларації”

 

ПЛАН

Вступ

1. Форми та порядок  подання вантажних  митних декларацій (ВМД)

2. Оформлення вантажної  митної декларації

3. Поняття партії  товарів у ВМД

Висновки

Використана література

 

Вступ

     Набуття нашою країною державного суверенітету зумовило потребу в приведенні правових засад зовнішньоекономічної діяльності  в Україні у відповідність з загальновизнаними міжнародними нормами та правилами. Результатом 12-річного законотворчого процесу в цьому напрямку стало створення для вітчизняних суб’єктів господарювання достатньо сприятливих умов для вільного здійснення ЗЕД.

     Митне регулювання є одним із найвагоміших заходів державного впливу на ЗЕД. Покладені  державою на митну службу України  функції регулювання та контролю за переміщенням через її кордони вантажів обумовлюють виникнення певних взаємовідносин між службовцями митниці та суб’єктами ЗЕД. Перелік осіб, що визнаються суб’єктами ЗЕД в Україні, наведено у ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959.

     Товари  і транспортні засоби, які переміщують  через митний кордон нашої країни суб’єкти ЗЕД, підлягають обов’язковому декларуванню на митниці. Декларування здійснюють шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною тощо) точної інформації про мету переміщення через митний кордон України товарів та предметів, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення (ст. 81 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. № 92-IV, далі – МКУ). Форми і перелік даних, які належить оголосити в такій заяві, визначаються Кабінетом Міністрів України.  Пропуск через митний кордон України товарів і транспортних засобів вважається таким, що відбувся, лише після завершення щодо них митного контролю та оформлення у повному обсязі. Наприклад, ввозячи в Україну зовнішньоекономічні вантажі, експедитор (перевізник) декларує їх митному органу в пункті пропуску через державний кордон в усній формі з наданням супровідних документів. Однак пропуск таких вантажів можна вважати завершеним тільки після декларування їх в установленому порядку та закінчення їхнього оформлення митницями.

1. Форми та порядок  подання 

вантажних митних декларацій (ВМД)

     Положення про ВМД визначає форму вантажної  митної декларації та встановлює порядок її подання, оформлення і використання.

     На  підставі відомостей, зазначених у  ВМД, органи виконавчої влади (у тому числі митні):

• нараховують та справляють встановлені державою податки та збори;
• здійснюють валютний контроль та контроль за поверненням в Україну імпортної частини товарів, що надходять у рахунок виконання зобов’язань, відповідно до зовнішньоекономічних бартерних договорів;
• ведуть статистику зовнішньоекономічної діяльності України тощо.

     Зокрема, затребуваність інформації, що міститься в оформлених митницею ВМД, визначена положеннями:

• ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР;
• ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. № 351-ХІV;
• Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ;
• підпунктів 7.2.7, 7.3.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР;
• Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. № 18-92 тощо.

     Вантажна  митна декларація (далі – ВМД) – це заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. При цьому під митним режимом розуміють сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

     Декларуючи  товари і транспортні засоби, які  переміщуються через митний кордон України, декларант самостійно визначає їх митний режим відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення (ст. 186 МКУ).

     Згідно  з нормами МКУ, Закону про ЗЕД  до товарів також належать послуги, роботи, що є об’єктом купівлі-продажу  або обміну. Державний митний комітет України (далі – ДМКУ), керуючись цими положеннями, наказом від 12 лютого 1992 р. № 28 ввів у дію Інструкцію про порядок декларування експорту послуг матеріального характеру. Вона запровадила обов’язкове декларування (шляхом заповнення ВМД) послуг та робіт матеріального характеру в разі експорту їх українськими підприємствами. Проте практика застосування зазначеної Інструкції довела її недосконалість. Так, при закупівлі українськими туристичними фірмами туристичних послуг у іноземних партнерів із наступним направленням туристів у закордонні тури фактично відбувся імпорт таких послуг без споживання їх в Україні. При цьому встановлений наведеною Інструкцією порядок декларування послуг передбачав оформлення щодо них експортної ВМД. До того ж за надані іноземним партнером послуги українська турфірма перераховувала на його банківський рахунок обумовлену в контракті про надання турпослуг суму в іноземній валюті, що призводило згодом до непорозумінь між українськими імпортерами послуг і органами валютного контролю України. Тому з метою створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності України цю Інструкцію було скасовано наказом ДМКУ від 27 лютого 1995 р. № 74. Отже, тепер не передбачено декларування митним органам України послуг, що надаються у сфері ЗЕД, шляхом подання митних декларацій.

     ВМД заповнюється на товари, фактурна вартість яких перевищує суму, еквівалентну 100 євро, а також на товари незалежно  від їх фактурної вартості:

1. при надходженні товарів на митний ліцензійний склад (п. 6.2 Положення про відкриття та експлуатацію митних ліцензійних складів, затвердженого наказом Державної митної служби України (далі – ДМСУ) від 31 грудня 1996 р. № 592);
2. під час митного оформлення товарів, які підлягають експортному контролю (п. 6.8 Порядку пропуску через митний кордон України і митного оформлення товарів, які підлягають експортному контролю, затвердженого наказом ДМСУ від 20 січня 1999 р. № 38);
3. ввезення (пересилання) підакцизних товарів на митну територію України (пункти 1, 2 наказу ДМКУ «Про особливості митного оформлення підакцизних товарів, що ввозяться на митну територію України суб’єктами підприємницької діяльності» від 17 січня 1996 р. № 18);
4. надходження в Україну вантажів гуманітарної допомоги (Закон України «Про гуманітарну допомогу» від 22 жовтня 1999 р. № 1192-XIV, постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок митного оформлення вантажів гуманітарної допомоги» від 22 березня 2000 р. № 544, наказ ДМСУ «Про затвердження Інструкції про першочергове безкоштовне спрощене декларування гуманітарних вантажів» від 24 грудня 1999 р. № 852 (пункти 4, 13)).

     Митне оформлення партії товарів фактурною вартістю менш ніж 100 євро проводиться за письмовою заявою (листом) підприємства, в якій зазначаються відомості про такі товари, без подання ВМД. На сьогодні ДМСУ не встановлює форму такої заяви.  

 

2. Оформлення вантажної  митної декларації

     Інформація  до ВМД заноситься комбіновано в  текстовому та цифровому вигляді (відповідно до встановлених цифрових класифікаторів).

     Механізм  і правила заповнення граф ВМД  регламентує Інструкція про порядок  заповнення вантажної митної декларації, затверджена наказом Державної  митної служби України від 9 липня 1997 р. № 307, а також Порядок заповнення граф вантажної митної декларації відповідно до митних режимів, затверджений наказом ДМСУ від 30 червня 1998 р. № 380.

     Достовірність наведених декларантом відомостей у ВМД, заповненій за чинними правилами  та засвідченій ним у встановленому порядку, підтверджує інспектор митниці, який приймає її для оформлення, одним із видів митного забезпечення (штамп «Під митним контролем») на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером.

     Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Посадова особа митного органу приймає митну декларацію і фіксує дату і час її прийняття. Фіксація відбувається шляхом проставлення відміток на бланку митної декларації та відповідного запису у документах митного органу.

     Змінити, доповнити чи відкликати митну декларацію можна лише до моменту її прийняття  митним органом до митного оформлення.

     Внесення  до митної декларації змін чи доповнень, які мають істотне значення для застосування процедур митного контролю щодо товарів і транспортних засобів або впливають на умови оподаткування товарів чи застосування до них заходів нетарифного регулювання, здійснюється шляхом подання митному органу нової митної декларації.

     Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларант виконав всі умови, встановлені Митним кодексом України.

     Пiсля  завершення цiєї процедури декларант  несе юридичну вiдповiдальнiсть за вiдомостi, зазначенi у ВМД.

     Декларація  вважається оформленою тоді, коли на всіх її аркушах є відбиток особистої номерної печатки інспектора митниці, який здійснив митне оформлення товару. Оформлена ВМД засвідчує надання суб’єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів і транспортних засобів у визначений митний режим і підтверджує права та обов’язки зазначених у ВМД осіб щодо проведення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

     ВМД складається з уніфікованого  адміністративного документа форми  МД-2 на п’яти зброшурованих основних аркушах різного кольору та уніфікованого адміністративного документа форми МД-3 на такій самій кількості зброшурованих додаткових аркушів різного кольору.

     Під час митного оформлення товарів  у випадках, визначених ДМСУ, замість уніфікованого адміністративного документа форми МД-3 допускається застосування формуляра-специфікації форми МД-8 (наприклад, при декларуванні вантажів гуманітарної допомоги або під час розміщення товару на митному ліцензійному складі, власником якого є транспортно-експедиційна організація).  

3. Поняття партії  товарів у ВМД

     ВМД заповнюється на партію товарів, які  належать юридичним особам або фізичним особам (підприємцям), за умови, що до всіх товарів цієї партії застосовується єдиний митний режим.

     Якщо партія включає товари, щодо яких визначено різні митні режими, то заповнюється така кількість ВМД, яка відповідає кількості цих режимів

     Під партією товарів розуміють:

• товари, які переміщуються на адресу одного одержувача за одним перевізним документом (транспортною накладною, коносаментом тощо);
• товари, які належать юридичним або фізичним особам (суб’єктам підприємницької діяльності) і переміщуються в ручній поклажі однією фізичною особою у пасажирському відділенні (салоні) транспортного засобу, яким прямує ця особа.

     Партія може складатися з товарів, що мають різні ознаки (зокрема, коди відповідно до Українського класифікатора зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД), країну походження тощо). В такому випадку при декларуванні обов’язково застосовуються додаткові аркуші ВМД форми МД-3.

     На  кожному аркуші форми МД-3 можуть заявлятися відомості про товари трьох найменувань. Одна ВМД із застосуванням  додаткових аркушів складається  не більш ніж на 99 найменувань  товарів. Під час заповнення однієї ВМД загальна кількість додаткових аркушів не повинна перевищувати 33. Додаткові аркуші можуть використовуватися тільки у разі, коли митний режим внесених до них товарів збігається з митним режимом товарів, зазначених на основних аркушах.

     Слід  зазначити, що Кабмін своєю постановою від 4 лютого 2004 р. № 111 повернув Держмитслужбі України право визначати випадки коли декларант на свій розсуд може подати одну ВМД на кілька партій товарів або кілька ВМД на одну партію товарів.