Таможенная экспертиза изделий из полимеров

Проте зайнятий споживчий сектор стабільний і навіть розвивається. Як постачальник сировини для промисловості хімічна  галузь України дуже залежить від  зовнішньоекономічних чинників, від  кон’юнктури ринку кінцевих продуктів, від цін на енергоносії.  

.  

За оцінками фахівців, українське споживання полімерів  в 2,5-3 раза менше, ніж споживання полімерів в розвинених країнах. Найдинамічніше росло споживання ПЕТФ і ПВХ. До України ці продукти головним чином імпортуються. Якщо норма споживання ПВХ в ЄС складає 12-15 кг на душу населення, то в Україні – 5-6 кг.

Стримуючим  чинником в постачаннях аміачної селітри на внутрішній ринок було оподаткування. Тут виникає ПДВ, всі схеми руху товару стають прозорі, ускладнюється накопичення капіталу порівняно з продажем на експорт, зокрема через офшорні компанії. Проте рівень дійсної рентабельності при реалізації на внутрішньому ринку перевищує 90%. Тому ринок мінеральних добрив в Україні можна оцінити як привабливий і дуже перспективний. Варто також зазначити, що за часів Радянського Союзу споживання мінеральних добрив на 1 га складало 140-150 кг поживних речовин. Зараз – 30-40 кг, в окремих господарствах Півдня України воно досягає 106-140 кг, чого поки дуже мало, ґрунт інтенсивно використовується, тому споживання мінеральних добрив буде постійне зростати. Крім того, на даний момент існує дисбаланс живильних речовин, адже більшою мірою вносяться азотні добрива, внесення фосфорних і калійних після розпаду СРСР скоротилося. Основна причина – відсутність запасів калію і фосфоритів в Україні.   

Українська  хімічна промисловість з моменту  розпаду СРСР була експортно-орієнтованою. Незважаючи на значну енергетичну і  сировинну залежність від Росії, Україна успішно конкурувала  з нею на світовому ринку.

Конкурентними перевагами є:

• територіальне розташування;
• наявність потужних і відносно сучасних хімічних заводів;
• транспортна інфраструктура, залізна дорога і порти;
• узгодженість дій підприємств, локальність і компактність концентрації виробництва.

Основними експортними продуктами залишаються  мінеральні добрива і неорганічна  хімічна продукція. Загальний експорт  зріс з 2004 по 2005 рр. на 13%, в 2006 р. порівняно  з 2005 р. – на 3%, в 2007 р. грошовий обсяг  експорту зріс порівняно з2006 р. на 32%. Темпи зростання до 2007 р. були порівняно невисокі, при цьому у фізичному обсязі за групами експорт зріс всього на 8-10%, а в 2007 р. навіть дещо знизився. Це говорить про те, що зростання обсягів валютних надходжень частково пов’язано із зростанням цін на експортовану продукцію. Зазначимо, що в структурі експорту група 31 (добрива) займає 26-28%. Україна, як і раніше, залишається одним із провідних світових експортерів азотних добрив.  

Основними імпортними продуктами, як зазначалося  вище, були полімери і пластмаси (46% імпорту), менші рівні частки мають товари органічної хімії, засоби захисту рослин і каучуки (11-12%). Імпорт полімерів і каучуків постійно зростає. У 2008 р. очікується зростання споживання та імпорту полімерів на 25-30%. Темпі зростання імпорту знижуються, можливо, вже наприкінці року українське виробництво деяких полімерів відроджуватиметься і нарощуватиметься. В Україні незадовільними темпами розвивається переробка полімерної продукції, враховуючи незабезпеченість власною сировиною для полімерів, єдиним способом імпортозаміщення є розвиток виробничої бази переробників.  

Що стосується імпорту інших видів хімічної продукції, то можна зазначити зростаючий імпорт мінеральних добрив, викликаний об’єктивними чинниками, і засобів  захисту рослин. Ці товарні групі є об’єктами підвищеної уваги для виробників хімічної продукції, однак значне зростання імпорту не очікується.  

Можна зробити висновки, що хімічна промисловість  України, виживши після розпаду Союзу і утримавшись на світовому ринку, має сталі зв’язки з іншими галузями народного господарства, хорошу репутацію на світовому ринку (відносно експортних товарів) і високий рейтинг інвестиційної привабливості. Особливо добре це видно по рівню внутрішніх цін, по тенденціях на світовому ринку, по зростаючому імпорту великого спектру полімерів, каучуків, пластмас. 
 

Рынок полимеров 
 + аннотация Мир2011   2010   2009   2008   2007   2006   

…британская компания Polythene Industries перерабатывает пленку…  
…больше всего заводов по вторичной переработке — 21,4% находится на территории Германии…  
…компания Schoeller Wavin собирает использованные пластмассовые ящики…  
…в Евросоюзе самой большой компанией по переработке полимерных отходов является Ravago group…  
…предприятия создали установки по переработке полимерных отходов, которые поставляют вторичное сырье предприятиям-смежникам… 
…в мире было выпущено 230 млн. тонн полимерной продукции… 
…мировое потребление добавок к пластикам в стоимостном выражении составило 14 млрд. долларов…

   Мнение  респондентов показывает, что около  двух третей компаний ощутили растущий спрос на полимерные изделия в 2010 году. Из общего числа у 22% опрошенных спрос вырос на 30%, у 17% - на 15-30%, у 20% - на 5-15%. Четверть рынка не ощутила роста вовсе: у 13% спрос остался на прежнем уровне, у 6% спрос сократился на 5-15%, у 4% - на 15-30%, у 6% падение было на 50%.

   В 2009 году результаты были с точностью  до наоборот, две трети рынка сообщили, что ощутили падение уровня продаж, вызванное мировым финансовым кризисом, больше всего пострадали строительная и автомобилестроительная отрасли, сообщает Plastinfo. Только пятая часть респондентов сообщили в 2009 году о росте спроса на пластмассовые изделия.

1.3Вимоги  до  якості виробів з полімерних  матеріалів 

Гігієнічні властивості  полімерних матеріалів оцінюють передусім  їх здатністю виділяти в оточуюче середовище (воду, повітря, продукти, які  контактують з ними) шкідливі хімічні  речовини. 
Відмінною ознакою побудови полімерів є наявність довгих ланцюгових молекул. Утворення макромолекул відбувається внаслідок приєднання великої кількості мономерів один до одного. Кількість мономерів у макромолекулах досягає десятків тисяч і більше. 
Утворення макромолекул відбувається під час реакції поліконденсації або полімеризації. Завдяки цьому їх поділяють на дві групи: поліконденсаційні (з виділенням низькомолекулярних продуктів) і полімеризаційні (без виділення низькомолекулярних побічних продуктів). Надходження в контактне середовище сполук, які входять у полімерні матеріали, визначається завершеністю процесів полімеризації і поліконденсації. 
Речовини, які беруть участь у реакціях, не завжди витрачаються повністю, і тому полімер, як правило, містить певну кількість залишкових мономерів. 
Макромолекули полімерів хімічно та фізіологічно інертні, а небезпеку становлять неполімеризовані мономери, які можуть бути активними і біологічно-агресивними. 
Хімічна безпека полімерів визначається токсичними властивостями не тільки мономерів, але й іншими речовинами, які беруть участь у процесах синтезу: залишками каталізаторів, ініціаторів полімеризації, розчинників тощо. 
Можливість використання полімерного матеріалу в контакті з харчовими продуктами визначається в основному двома факторами: токсичність мігрованих у продукт речовин та їх концентрацією в продукті. Вміст навіть біологічно нешкідливих речовин у продуктах харчування повинен бути чітко регламентований. Хоча такі речовини і не шкідливі для здоров'я, але підвищений вміст їх може призвести до зниження харчової цінності продуктів. Деякі хімічні сполуки при попаданні у харчові продукти можуть зв'язувати і переводити у нерозчинний стан вітаміни, піддавати ізомеризації, окисленню та іншим перетворенням окремі компоненти їжі. 
Безпека полімерних матеріалів буде гарантованою в таких випадках: 
• якщо вони хімічно інертні і не виділяють яких-небудь речовин в оточуюче середовище або в контакті з ними організми чи продукти; 
• якщо кількість виділених речовин дуже мала і не зумовлює негативну дію на живий організм навіть при довготривалому контакті; водночас повинна бути виключена можливість кумуляції цих речовин; v 
• речовини, що виділяються і мігрують із полімерних матеріалів, є практично нетоксичними і не можуть шкідливо впливати на живий організм навіть при довготривалому контакті. 
Полімерні матеріали, які контактують з харчовими продуктами, не повинні: 
• змінювати їх органолептичні властивості — ступінь прозорості, консистенцію, колір, смак, запах; 
• передавати в харчові продукти шкідливі або сторонні речовини, які входять до складу полімерних композицій; 
• виділяти в процесі довготривалої експлуатації, а також при нагріванні і контакті з миючими засобами речовини, здатні дифундувати в продукти і змінювати їх властивості; 
• вступати в хімічні реакції з харчовими продуктами, а також змінюватися під дією складових компонентів продовольчих товарів. 
За ступенем придатності до застосування у харчовій промисловості компоненти полімерних композицій можна умовно поділити на такі групи: 
• допущені органами Держнагляду для контакту з харчовими продуктами або обмежено допущені для деяких видів харчових продуктів. Як правило, це речовини які не володіють біологічною активністю; 
• не допущені для безпосереднього контакту з харчовими продуктами внаслідок токсичності. До них відносяться речовини, присутність яких у полімерних матеріалах навіть при незначній розчинності забороняється; 
• не допущені для застосування у харчовій промисловості внаслідок відсутності або недостатньої кількості даних, необхідних для їх гігієнічної оцінки. 
Чисті полімери, як правило, фізіологічно нешкідливі. Вони практично нерозчинні у харчових продуктах і не переходять у них навіть при довготривалому контакті. 
Пластифікатори багатьох марок, які вводять у полімер, з гігієнічної точки зору можуть бути небезпечними. Частка їх у полімерному матеріалі досить висока. Разом з тим вони хімічно не зв'язані з матеріалом і здатні мігрувати, часто захоплюючи за собою інші менш рухливі компоненти. Тому особливу увагу звертають на чистоту пластифікаторів. Характер міграції пластифікаторів залежить від багатьох факторів: сумісності з полімером; розчинності у контактних середовищах; температури; тривалості контакту. 
Пластифікатори полімерних матеріалів поділяються на три групи: 
• складні ефіри аліфатичних дикарбонових кислот (адітінової, фталевої, фосфорної, лимонної і гліколевої) та аліфатичних спиртів; 
• полімерні пластифікатори; 
• епоксидовані природні гліцериди (епоксидована соєва олія). 
Заборонені для застосування в харчовій промисловості майже 
всі ефіри фосфорної кислоти, хлоровані парафіни, дифеніли тощо. 
Стабілізатори, на відміну від пластифікаторів, входять до складу полімерних матеріалів у значно менших кількостях. 
Критерії токсичності стабілізаторів полягають у наступному: 
• одноразове попадання навіть максимально можливої дози стабілізатора в організм людини не приводить до гострого отруєння; 
• повторне проникнення малих доз цієї речовини в організм людини не проявляє токсичного ефекту; 
• щоденне введення малих доз стабілізатора протягом декількох років не діє на організм людини; 
• одноразові контакти стабілізатора у чистому вигляді або його розчинів не викликають подразнюючої дії на шкіру, слизові оболонки очей, дихальних шляхів; 
• багаторазові контакти зі шкірою і слизовими оболонками не приводять до подразнення останніх, а також сенсибілізації (підвищеної чутливості до хімічних подразників). 
При гігієнічному дослідженні стабілізаторів у складі полімерних матеріалів необхідно враховувати не лише їх токсичність, але й залежно від будови — канцерогенність або мутагенність. 
Здатність стабілізаторів до міграції у середовище значною мірою залежить також від інших добавок. 
Не допускаються до контакту з харчовими продуктами сполуки свинцю, ртуті, барію, кадмію, стронцію, миш'яку, хрому, селену, літію і сурми. 
Каталізатори на основі металорганічних сполук із солями важких металів є токсичними, внаслідок чого наявність їх у харчових сумішах недопустима. 
Ініціаторами полімеризації служать речовини, здатні при нагріванні розкладатися з утворенням вільних радикалів. До яких відносяться неорганічні й органічні пероксиди (перекис водню і бензоли), гідропероксиди, діазосполуки. При попаданні в організм ці сполуки можуть проявляти подразнюючу дію на слизові оболонки дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, пошкоджувати центральну нервову систему та інші зміни. Токсичними можуть стати і продукти розкладу пероксидів. 
Органічні розчинники (нанесення друку, лакування) внаслідок недостатнього сушіння можуть залишатися у певній кількості (хлорорганічні й ароматичні сполуки). Це може викликати появу неприємного запаху у виробах і негативно вплинути на органолептичні властивості контактуючих харчових продуктів. Довготривале попадання в організм навіть малих кількостей органічних розчинників приводить до важких наслідків. 
Барвники і пігменти вводять у полімерні матеріали для надання їм товарного вигляду. Барвники використовують також для нанесення багатоколірного друку на полімерні плівки. Пігменти на відміну від барвників нерозчинні в полімерах і звичайних розчинниках. 
Усі барвники залежно від ступеня токсичності і вивченості поділяють на 5 груп: 
• група А включає безпечні (дозволені) барвники; 
• група В об'єднує барвники з певними сумнівами; 
• у групу С ввійшли барвники, про безпеку яких немає достатніх доказів, але є дані, що свідчать про їх шкідливість; 
• до групи Д віднесені барвники, про які взагалі немає наукових даних; 
• група Е включає небезпечні барвники, застосування яких недопустиме для забарвлення харчових продуктів. 
У нашій країні допускається до застосування в харчовій промисловості обмежена кількість синтетичних барвників. Загальна ж тенденція використання харчових барвників полягає у заміні синтетичних природними. Не допускаються для контакту з харчовими продуктами пігменти оранжевий 2Ж, червоний, голубий, лак рубіновий та інші. Із неорганічних сполук у якості пігментів за кордоном використовують двоокис тйтану, окис заліза, сажу. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Полімерні вироби: поцікавтеся  висновками експертизи

Полімерні матеріали — це високомолекулярні  сполуки, проблема використання яких нині набула надзвичайної гостроти.

Це визначається низкою особливостей, а саме: широтою  сировинної бази промисловості полімерних та інших синтетичних матеріалів, що дозволяє створити велику кількість  нових хімічних продуктів; складністю виробництва, кооперативним характером діяльності підприємств, що значно ускладнює  здійснення гігієнічного контролю на всіх стадіях одержання продукту і його застосування у виробах; наявністю  значної кількості споживачів полімерної продукції та умов контакту населення  з матеріалами і виробами —  від безпосередніх контактів (одяг і взуття), до опосередкованих (будівництво, вода, харчові продукти); характером вірогідних негативних для здоров’я наслідків контакту з полімерними  матеріалами у зв’язку з міграцією  із полімерів шкідливих хімічних речовин, алергічними ефектами, порушенням гігієнічних властивостей середовища помешкання; виявленням небезпечних  властивостей і шкідливої дії  на здоров’я людини полімерів у  звичайних експлуатаційних і  надзвичайних аварійних ситуаціях. Приміром, висока токсичність продуктів горіння полімерів в останні роки стала однією із основних причин загибелі людей у пожежах.

В процесі синтезу  та перероблення полімерних матеріалів на працівників підприємства впливають фактори, серед яких основними є хімічні речовини. Безпечність умов праці при цьому визначається фізико-хімічними і токсичними властивостями сировини і матеріалів, особливостями технологічного процесу. Під час виробництва в повітря можуть виділятися хімічні речовини — стирол, фенол, формальдегід, хлористий вініл, залишкові мономери, продукти термодеструкції полімерних матеріалів, які призводять до розвитку гострих і хронічних отруєнь, захворювань шкіри, дихальної системи тощо.

На теперішній час, майже в кожній квартирі є  набір будівельних полімерних матеріалів, які використовуються для внутрішнього оздоблення, ворсовані покриття для підлоги, лакофарбні матеріали, металопластикові вироби тощо. Застосування вказаних та інших матеріалів, які не пройшли гігієнічну експертизу, обумовлює накопичення в повітрі приміщень великої кількості різноманітних хімічних забруднювачів. Крім того, велика кількість полімерних та синтетичних матеріалів мають на своїй поверхні високий рівень статичного електричного поля, яке спроможне визначати несприятливу дію на організм людини. В зв’язку з цим, ряд полімерних будівельних матеріалів, які імпортуються в Україну, одержали обмежене застосування.

Поряд з Калуськими підприємствами, які виробляють і реалізовують свою продукцію на території Калущини з наявними висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи на сировину і продукцію токсикологічні дослідження, є приватні підприємці, які займаються тільки реалізацією полімерних матеріалів виробництва Польщі, Німеччини, Китаю та інших держав. При перевірках такі підприємці часто не можуть надати ні висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи на полімерні вироби, ні протоколи досліджень щодо їх безпеки для здоров’я населення. А досвід показує, що доля імпорту матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами та питною водою, за номенклатурою становить більше 50% в загальній кількості імпортованих матеріалів. Тому жителі району, які замовляють вироби із полімерних матеріалів, повинні перш за все поцікавитися, хто виробник продукції, чи є у продавця висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

У Калуському районі виробництво полімерних матеріалів здійснюють підприємства: TзOB “Карпатнафтохім”, ТзОВ СП “Вінісін”, ЗАТ “Синтра”, ТзОВ “Синтелон”, ПП “Завод Пінопласт”, ТзОВ “Валест”, ТзОВ “Снежка” та ін. При проведенні санітарно-гігієнічних обстежень об’єктів щодо дотримання вимог СанПіНу встановлено: виробництво полімерних матеріалів на вказаних підприємствах здійснюється відповідно з нормативно-технічною документацією та наявності висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Так, на TзOB “Карпатнафтохім” виготовляється сировина для полімерної продукції — етилен і поліетилен. Виробництво цих речовин проходить під постійним лабораторним контролем. Продукція цього гіганту хімічної промисловості Калущини відповідає всім санітарно-гігієнічним вимогам і відома далеко за межами України. На ТзОВ “Синтелон” виготовляють текстильне тафтингове покриття для підлоги. Спеціалістами Калуської райСЕС ведеться постійний контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони працівників ТзОВ “Синтелон”, щорічно проводиться плановий відбір проб тафтингу з направленням їх у токсикологічну лабораторію обласної санепідстанції для досліджень на відповідність вимогам. У 2010 р. було направлено 5 проб. Всі проби відповідають санітарно-гігієнічним вимогам. В 2010 р. також було відібрано 5 проб лінолеуму, який виробляється на ТзОВ “Вінісін”, з направленням їх у токсикологічну лабораторію облСЕС для досліджень. За результатами досліджень, всі проби відповідають санітарно-епідеміологічним вимогам. ЗАТ “Синтра” випускає шпалери з гладкою та рельєфною поверхнею, призначені для оздоблення стін житлових та громадських будівель. Досліджувалося 4 взірці шпалер у 2010 р., всі відповідають санітарно-гігієнічним вимогам.