Применение особых видов пошлины как ограничительных мер

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ 
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ 
Кафедра товарознавства та експертизи в митній справі 
 
 
 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Митне регулювання» 
на тему «Застосування особливих видів мита як обмежувальних заходів» 
 

 

Виконала 
Студентка ІІІ курсу 
Товарознавчого факультету 
Групи ТТ-20 
Ромашко Наталія 
 
 
 
Перевірила 
Ст.викл. Акмен В.О. 
 

 

 

Харків 2012 р. 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Антидемпінгове мито…………………………………………………….…….5
2. Спеціальне мито………………………………………………………………11
3. Компенсаційне мито…………………………………………………………..12

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

Одним із наслідків інтегрування економіки  України до світового економічного простору є прийняття певних зобов'язань відносно вжиття цілого ряду заходів у сфері регулювання зовнішньоекономічних зв'язків. Ці зобов'язання, у першу чергу, пов'язані з обмеженням у використанні тарифних та нетарифних методів захисту національного ринку. Водночас проблема економічної незалежності є актуальною і для держави, яка активізує процес входження до світової системи господарювання.

Отже, на сучасному етапі розвитку митно-тарифної системи в Україні  існує певна суперечність між  звуженням можливостей застосування тарифних заходів та підвищенням захисних функцій держави в умовах інтернаціоналізації господарського життя.

Врегулювання даної суперечності можливе за рахунок зменшення  ролі звичайних видів митного  тарифу як інструментарію захисту національного ринку та значного розширення діапазону застосування особливих видів мита. Відповідно до міжнародних правових норм, звичайними вважаються ті види мита, які мають постійне застосування, а особливі види мита -- це ті, які застосовуються в окремих екстремальних ситуаціях.

В екстремальних ситуаціях застосовуються надзвичайні тарифні заходи, що класифікуються за принципом обмеження. Вони поділяються на три види: антидемпінгове, спеціальне та компенсаційне мито. Інколи особливі види мита називають дискримінаційними, тому що їх рівень завжди значно вищий, ніж звичайний, і використовуються вони винятково для посилення тарифного тиску на товари іноземного виробництва з метою пониження їх конкурентоспроможності.

Дані види митного тарифу застосовуються не тільки для вирішення стратегічних завдань, але й у разі виникнення форс-мажорних обставин, а саме: необхідність погашення тимчасового дисбалансу з певної торговельної групи, експансія дешевої низькоякісної продукції на національний ринок, адекватні дії країни на економічну експансію з боку інших держав та под.

Як правило, особливі види мита є  тимчасовим заходом і використовуються країною або в односторонньому порядку з чисто захисною метою від спроб недобросовісної конкуренції з боку її торговельних партнерів, або як захід у відповідь на дискримінаційні дії, що порушують інтереси країни з боку інших держав.

Інший важливий аспект особливих видів  мита -- це їх «точковий характер» впливу. Вони мають використовуватись стосовно до імпорту окремих іноземних товарів чи окремих іноземних виробників, ЯКІ застосовують демпінг або субсидії при експорті або виробництві продукції, або при зростаючій загрозі для українського ринку масового імпорту товарів.

Перед застосуванням особливих  видів мита провадиться розслідування, конкретних випадків з метою отримання об'єктивних доказів того, що саме несприятливий вплив іноземної конкуренції наніс або невідворотно загрожує нанести істотного збитку якій-небудь галузі економіки держави. Ці обставини ускладнюють процес введення та використання особливих видів мита. У процесі розслідування провадяться двосторонні переговори, визначаються позиції, розглядаються можливі пояснення ситуації, що виникла, робляться спроби розв'язати проблему іншим шляхом. Слід зауважити, що введення особливих видів мита є крайнім заходом, який використовують країни для врегулювання торговельних суперечностей.

Відповідно до законодавства, Україна  в окремих випадках при ввезенні на митну територію чи вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита може застосовувати антидемпінгове спеціальне мито та компенсаційне мито.

 

 

1. Антидемпінгове мито

Механізм використання антидемпінгового мита -- це система заходів, пов'язаних з використанням митного тарифу з метою блокування потоку товарів, реалізація яких відбувається за демпінговими цінами. При цьому під демпінгом розуміється продаж значних за обсягами партій товару за цінами, які суттєво нижчі, ніж при звичайних комерційних операціях на внутрішньому ринку і наносять або можуть нанести економічний збиток національній промисловості або суттєво затримати її розвиток.

Таким чином, дане визначення чітко  класифікує два критерії, які необхідні для констатації факту демпінгу, -- ціновий, або вартісний критерій та критерій економічного збитку. Тому при здійсненні антидемпінгових процедур, насамперед, визначаються поняття «нормальна ціна» і «нормальна вартість». Під «нормальною ціною товару» розуміють ціну, за якою аналогічний товар реалізується на внутрішньому ринку країни-експорту або походження. Якщо продаж аналогічних товарів на ринку країни-експорту або походження відсутній чи неможливо зробити правильне порівняння, то «нормальною» ціною вважається ціна аналогічних товарів, відповідно до якої товари експортуються до інших країн. Якщо і таким шляхом неможливо встановити нормальну ціну, то нею вважається «нормальна вартість», яка отримується шляхом додавання «фактичних» витрат виробництва і помірного обсягу прибутку. Ціни кваліфікуються як демпінгові, якщо різниця між «нормальною» продажною ціною і ціною угоди перевищує встановлений процент, як правило, це 20%.

«Нормальна вартість» визначається різними методами залежно від  наявності інформації щодо цін, витрат виробництва, а також від напряму поставок товарів. Відповідно до законодавства країн ЄС при ввезенні товару з країн з ринковою економікою «нормальна вартість» визначається за рівнем внутрішньої ціни на ідентичний товар у країні експорту чи країні, де виробляється даний товар.

У разі, якщо такий товар не продається на внутрішньому ринку чи його продаж здійснюється не за звичайних ринкових умов, що не дає змоги порівнювати експортну та внутрішню ціни, «нормальна вартість» визначається -- за ціною експорту до «третьої країни» або спеціально розраховується. При розрахунку «нормальної вартості» за ціною експорту до «третьої країни» береться до уваги найбільш висока з наявних реалізаційних зовнішньоторговельних цін.

Величина «нормальної вартості»  для країн з державно-регульованою економікою, визначається в інший  спосіб, саме: за вартісними категоріями країн з ринковою економікою, які не входять до ЄС, але умови виробництва в яких близькі до умов виробництва країн з державно-регульованою економікою. Розрахунки «нормальної вартості» здійснюються:

* відповідно до реально діючих  цін країни з ринковою економікою;

* відповідно до цін, за якими  країна з ринковою економікою  продає ідентичний товар до  інших країн;

* на підставі вартості показників  країни з ринковою економікою.

Дані підходи зумовлені такими факторами:

1. Необґрунтованістю у вказаних  країнах існуючих цінових та  інших вартісних показників, оскільки  вони формуються не під впливом об'єктивних ринкових тенденцій, а встановлюються державними органами;

2. Мізерністю, а деколи повною  відсутністю в країнах з державно-регульованою  економікою інформацією про ціни  та інші вартісні показники.

Тому в примітці до УІ статті ГАТТ з ініціативи Чехословаччини було зафіксовано  положення про те, що у випадку  імпорту з країни, де внутрішні  ціни фіксуються державою, пряме зіставлення  імпортної ціни з внутрішньою  ціною товару в такій країні для  цілей встановлення демпінгу не завжди виправдане. Це положення відіграло значну роль у захисті Східноєвропейських країн від звинувачення у демпінгу.

Величини експортної ціни і нормальної вартості при визначенні розміру демпінгу, насамперед, зіставляються. Для цього або до експортної ціни, або до величини нормальної вартості вносяться поправки на якість, кількість і умови його реалізації. Відповідно до законодавства ЄС, поправки на якісні відмінності вносяться, виходячи з вартісної оцінки впливу відмінностей в якісних параметрах на ціну.

Поправки на кількість можуть вноситися  у тих випадках, коли різниця в цінах повністю або частково зумовлена або знижками за кількість, або економією на витратах виробництва при виготовленні і поставках великих обсягів товару. Виходячи із законодавства ЄС, до уваги беруться знижки на кількість, які надаються протягом не менше 6 місяців і поширюються на значну частину поставок товарів. Врахування відмінностей в умовах реалізації рекомендується здійснювати шляхом внесення поправок на розміри мита, податків, на умови кредитування, застави, гарантії, технічної допомоги, післяпродажного сервісу, а також на фрахтовий базис. Відповідно до другого критерію демпінгу економічно збитковим у світовій практиці вважається такий значний збиток, який наноситься або може бути нанесений імпортом «демпінгового» товару підприємству, яке розвивається або вже розвинуте в країні імпорту.

При визначенні економічного збитку виходять з трьох груп показників:

* динаміки імпорту і динаміки  частки ринку, що належить постачальникам демпінгового товару;

* співвідношення імпортних цін  на демпінговий товар і внутрішніх  цін на аналогічний товар;

* вплив імпорту «демпінгового»  товару на економічні показники  національних підприємств.

Перша група показників є основою  кваліфікації матеріального збитку. Ці показники вираховуються і враховуються практично в усіх випадках антидемпінгових суперечок, які мають місце, наприклад, у країнах ЄС, при цьому провадження антидемпінгових процедур відбувається при різних кількісних оцінках цих показників.

Цінові показники можуть розраховуватись  за співвідношенням імпортних цін до оптових. Ці показники як додатковий до демпінгової маржі вартісний орієнтир можуть кількісно відрізнятися від показника цінового критерію демпінгу.

При розрахунку показників третьої  групи береться до уваги вплив  імпортного «демпінгового» товару на випуск і реалізацію аналогічної національної продукції, використання виробничих потужностей, запаси продукції, прибуток, доходи від інвестицій, на зайнятість, рух ліквідних засобів та ін. При цьому для врегулювання антидемпінгових суперечностей повинно бути констатовано зниження ефективності роботи національних підприємств.

Констатація національними органами окремих країн або наднаціональними органами країн ЄС демпінгової маржі і економічного збитку, здійснена після аналізу наявних дат і консультацій із зацікавленими сторонами, дає змогу приймати економічні санкції проти експортерів. Ці санкції можуть мати різнобічний характер, але одним із найбільш ефективних є оподаткування демпінгового товару антидемпінговим митом.

У ряді випадків має місце продаж товарів за цінами, які навіть не відшкодовують витрат виробництва. Встановлення явно занижених цін на експортні товари як ефективного способу боротьби за освоєння нового ринку і закріплення або розширення присутності на частково освоєному ринку є досить поширеним у практиці здійснення експортно-імпортних операцій. Товарний демпінг зрештою здійснює негативний вплив на міжнародну торгівлю загалом, оскільки сприяє монополізації ринку, яка виявляється у встановленні і підтриманні монопольно високих цін на внутрішньому ринку, картелізації ринків.

Отже, антидемпінгове мито, як правило, використовується у випадку ввезення на територію країни товарів за ціною, нижчою за нормальну ціну, яка діє  в країні експорту, що наносить шкоду національному виробництву.

Антидемпінгове мито нараховується  в сукупності із звичайним митом. Воно сплачується в розмірі різниці між демпінговою ціною товару і ціною на аналогічний товар на світовому ринку. Такий вид мита нараховується країною незалежно від того, оподатковується даний товар митом відповідно до законодавства країни чи знаходиться у переліку безмитних.

В Україні антидемпінгове мито застосовується відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника  від демпінгового імпорту»:

* у разі ввезення на митну  територію України товарів, які  є об'єктом демпінгу і при  цьому заподіюється шкода національному товаровиробникові;

* у разі вивезення за межі  митної території України товарів  за ціною, істотно нижчою за  ціни інших експортерів подібних  або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту на момент цього експорту і заявленою ціною при його ввезенні на митну територію України або різниці між ціною об'єкта демпінгу з України і середньою ціною українського експорту подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів на той самий період часу.

Проблеми порушення антидемпінгового законодавства українськими підприємствами набули особливого значення. Щорічно  щодо українських товарів провадяться антидемпінгові розслідування.

Особливістю застосування механізму  антидемпінгових процедур є визначення статусу держави як країни з неринковою чи ринковою економікою. Відповідно до ст. 6 ГАТТ країна може вважатися ринковою у випадках, коли держава не впливає на формування внутрішніх цін та за відсутності повної монополії в торгівлі. Крім цього в кожній з країн існують власні вимоги до надання іншим країнам статусу ринкових. Так, в США основними критеріями є: ступінь конвертованості національної валюти; ступінь визначення заробітної плати шляхом вільних переговорів між працівниками та адміністрацією; ступінь контролю державою засобів виробництва; ступінь дозволеності функціонування іноземних інвестицій та спільних підприємств; ступінь контролю державою розміщення ресурсів, встановлення цін та прийняття рішень.