Метрологія

    Переваги  одного механізму над іншим, а  також їх недоліки можна оцінити  лише в окремих соціально-економічних  і технологічних ситуаціях, з  якими стикаються постачальники  кожної країни, та щодо кінцевої мети постачальника. Однак варто зазначити, що в більшості  розвинутих країн перевага надається сертифікації систем управління якістю, а вже після цього вводиться в дію механізм сертифікації продукції.

    Велику  низку ідей формування та розвитку систем управління якістю продукції (УЯП) розробили вчені та провідні спеціалісти США. В цій країні домінує теорія комплексного УЯП, що передбачає адміністративну діяльність організації, яка складається з чотирьох етапів: встановлення вимог до якості, оцінка відповідності продукції, вжиття заходів при невідповідності, подальше підвищення вимог до якості. Така система дозволяє організації проектувати, виробляти і обслуговувати продукцію найекономніше і при цьому повніше задовольняти потреби споживача.

    На  думку М. Шаповала, новизна сучасного  підходу до УЯП у США полягає  в тому, що тут здійснюється інтеграція всіх раніше розроблених і перевірених  на практиці методів у добре продуману  і реальну систему. Діяльність з  поліпшення якості поширюється на всю  структуру організації, вона має  багатогранний характер, у ній  беруть участь весь персонал, всі підрозділи, роботу яких координує відділ управління якістю.

                ^{Таблиця 1.2}

    Основні етапи сертифікації продукції та систем управління якістю

    У США вважають, що контроль якості суттєво  впливає як на створення конструкції  високого технічного рівня, так і  на високоякісне виготовлення і обслуговування продукції в сфері експлуатації. Тому контроль якості продукції посилюється  на всіх стадіях життєвого циклу  продукції, він носить не тільки перевірочний, але й аналітичний характер. Такий  контроль прийнято називати всебічним. Він поділяється на чотири стадії: контроль за розробкою нової конструкції, вхідний контроль матеріалів і комплектуючих виробів, контроль якості виготовлення і контроль якості обслуговування продукції у споживача.

    Контроль  за розробкою нової продукції  передбачає розробку і встановлення вимог до якості і технічного рівня  майбутньої продукції. Зусилля вхідного контролю матеріалів і комплектуючих  виробів спрямовані на те, щоб запускати  у виробництво тільки ті з них, які повністю забезпечують якість готової продукції. Контроль якості виготовлення продукції передбачає план контролю, тобто розподіл контрольних операцій за перебігом технологічного процесу, забезпечення на фініші продукції, що відповідає заданим вимогам і задовольняє вимоги споживача. Передбачаються спеціальні випробування і дослідження, які забезпечують виключення причин виникнення дефектів.

    Система всебічного контролю охоплює всю  організацію, її підрозділи, групи персоналу  і дозволяє здійснювати постійний, скоординований контроль за перебігом  створення і виготовлення продукції. Такий підхід поширюється і на сферу обслуговування своєї продукції  у споживача. Зрозуміло, що конкретний зміст дій у рамках всебічного контролю визначається особливостями  організації, її структурою, масштабом  і характером продукції.

    Всебічний контроль якості є організаційною формою розподілу прав і обов'язків між  підрозділами і персоналом, причетними до забезпечення якості. У такий  спосіб вище керівництво організації  звільняє себе від дріб'язкових турбот, і не витрачає час на подолання  повсякденних непорозумінь у виробництві.

    При здійсненні всебічного контролю американці прагнуть реалізувати два положення: всебічний контроль з одного боку – це справа кожного, з іншого – проголошення загальної турботи про якість потребує загальної відповідальності. Тому керівництво організації усвідомлює, що певні операції з поліпшення якості, які виконують окремі виконавці і підрозділи, можуть виконуватись належним чином лише в умовах, коли вони організовані в рамках сучасної системи управління якістю.

    Однак остання може бути ефективною при  одній неодмінній умові – її має  очолити особисто керівник організації. Якщо він не приділяє якості більше ніж 50% свого робочого часу, то організація  не може розраховувати на успіх.

    Для поліпшення якості в нашій країні широко використовуються статистичні  методи контролю. Формуються контрольні карти, які дозволяють систематизувати  і накопичувати інформацію про дефекти  продукції, що повторюються. Розробляються  таблиці вибіркового контролю з  поширенням результатів оцінки якості на всю сукупність продукції. Застосовуються методи теорії ймовірності як для  оцінки надійності, так і для прогнозування  змін інших показників якості. Складаються  програми поліпшення якості, які передбачають систематизований перелік всіх необхідних заходів технічного, організаційного, економічного та соціального характеру, виконання яких дозволяє досягати встановленого  рівня якості. Тут знайшли широке впровадження стаціонарні (вмонтовані) технічні засоби контролю, в яких запрограмовано використовувати сучасні методи статистичного контролю. Такі засоби контролю не тільки накопичують, але й обробляють цю інформацію та видають необхідні дані для прийняття рішень. За прогнозом швидкий розвиток автоматизації і роботизації промислового виробництва сприятимуть формуванню нового підходу до контролю якості і вимог до спеціалістів у цій сфері.

    Американські  спеціалісти завжди прагнуть підкреслити  складність проблеми якості не тільки в глобальному масштабі, але й у кожному конкретному випадку. Для їх практики характерним є глибокий аналіз певного дефекту не для його виправлення, а для пошуку і усунення причини його виникнення. Такий спосіб виявляється ефективним і веде до стійкого поліпшення якості. Особливо ретельно розглядають ті випадки, коли причиною дефекту є дія людини. При цьому виходять з того, що голослівний та бездоказовий докір на адресу майстра, робітника або конструктора не сприяє правильному виявленню причини і розробці правильного способу її усунення.

    Велике  значення надається юридичній відповідальності виробників і продавців за якість. Так, виробник і торгове підприємство зобов’язані за законом компенсувати шкоду споживачу, яку він отримав  внаслідок використання неякісної  продукції. У судах введено таке поняття, як „сувора відповідальність за якість виготовленої продукції”. Використовуються два основні принципи: юридична відповідальність виробника і фірми-продавця за своєчасність вжиття негайних заходів з обслуговування продукції незадовільної якості або її заміні; наявність повної, точної і достовірної інформації про строк служби, безпеку і показники якості продукції. Відповідальність поширена не тільки за експлуатаційні властивості продукції, але й за її вплив на навколишнє середовище, безпечність в умовах експлуатації.

    Взагалі в США система УЯП не розглядається  як панацея, але на тих підприємствах, де вона розроблена і стабільно функціонує, результати відчутні: продаж продукції  розширюється, репутація та імідж  фірми підвищуються, витрати виробництва  зменшуються, зростають прибутки.

    В Японії системи управління якістю повністю базуються на теорії комплексного управління якістю. Якість є турботою всіх працівників підприємства, а не окремого спеціалізованого підрозділу з управління якістю продукції.

    Японський досвід полягає в тому, щоб у  вивченні, розвитку і реалізації методів  управління якістю беруть участь керівництво, всі підрозділи та робітники фірми, іншими словами — має місце  всезагальна участь в управлінні якістю. Так, цілі та завдання фірми  в галузі забезпечення якості безпосередньо  розробляються вищим керівництвом на основі вивчення запитів споживачів і їх думок про якість виготовленої продукції. Всі підрозділи та їх працівники за своєю спеціалізацією забезпечують стійкий випуск продукції запланованої якості та, спираючись на пропозиції „гуртків” якості, постійно вдосконалюють якість виготовлення. Таким чином централізовано формуються не лише цілі поліпшення якості, а й ретельно розподіляються завдання щодо їх досягнення між підрозділами і професійними групами персоналу.

    До  характерних рис японського досвіду  з організації робіт щодо поліпшення якості продукції слід віднести:

    1. Багаторічне послідовне і цілеспрямоване розв'язання проблем якості. В Японії ця робота здійснюється на основі вивчення, узагальнення та застосування всього прогресивного та сучасного, що накопичувала теорія і створювала практика в цій сфері. Початком послужило поступове освоєння методів контролю якості.

    2. Послідовна і наполеглива робота щодо налагодження системи вивчення запитів споживачів. Поступово виховувалося уважне ставлення до споживача і його вимог. Це цілком природно, оскільки саме споживач краще за будь-кого знає свої потреби і економічні можливості. З огляду на це можна стверджувати, що в Японії створювався культ споживача, культ замовника. Тут налагоджується чітка система поглибленого вивчення характеру і обсягу потреб, зокрема, з урахуванням психологічних чинників. Японські спеціалісти досягли досить великих успіхів у вивченні потреб як внутрішнього, так і зовнішнього споживача на міжнародному ринку. Це стало одним з домінуючих чинників широкого проникнення японських товарів на ринки багатьох розвинених країн.

    4. Складовою механізму інтеграції  якісних характеристик та властивостей  товарів є споживчо-вартісний  підхід. Він базується на підвищенні  рівня задоволеності потреб споживачів  за рахунок збільшення корисності  продукції та створення умов  для зниження витрат виробництва  на суму корисного ефекту споживчої  вартості.

    5. Реалізація державної політики  у сфері управління якістю  потребує опрацювання механізму  запровадження систем управління  якістю (СУЯ), використання сучасних  моделей якості, функціонування  яких регламентується стандартами  ISO 9000, 14000, НАССР. За оцінкою міжнародних експертів з якості впровадження СУЯ сприяє зростанню економіки підприємств, регіонів та країни в цілому.

    6. До передумов розвитку та вдосконалення  національної системи управління  якістю відповідно до вимог  СОТ слід віднести подальшу  адаптацію українського законодавства до європейського. Як свідчать результати досліджень, при наявності великої кількості правово-нормативних документів, що мають відношення до якості товарів, захисту прав споживачів та охорони навколишнього середовища, вони фактично неузгодженні між собою, не створюють єдиного правового поля у розв’язанні проблем управління якістю.

    7. Регламентуючою основою системного  забезпечення процесів управління  якістю служать нормативні документи  з технічного регулювання, стандартизації, сертифікації, акредитації. Вони  представляють собою створені  на основі консенсусу, ухвалені  визнаними органами та доступні  широкому колу споживачів документи,  які встановлюють загальні принципи, правила, характеристики, щодо конкретного  виду діяльності або її результату.

    8. Визначено, що стандартизація  – це діяльність, яка полягає  у встановленні положень, щодо  розв’язання наявних чи можливих  завдань з метою досягнення  у певній сфері діяльності  оптимального за існуючих умов  ступеня впорядкування. Проте,  як свідчать результати дослідження,  в системі національної стандартизації  нашої країни ще не визначенні  її пріоритети. Одночасно, потребують  прискорення процеси перегляду  та актуалізації застарілих стандартів, Державної програми стандартизації  на 2006-2010 рр.

    9. В нашій країні сертифікація залишається майже єдиним засобом підтвердження відповідності, який виступає як механізм захисту споживачів від недоброякісних  і небезпечних товарів, що надходять на ринок України. На жаль, на сьогодні загальмовано перехід від обов’язкової сертифікації до оцінки відповідності за вимогами технічних регламентів. Результати робіт з вітчизняної акредитації не визнаються за кордоном. Повільно здійснюється підготовка Національного агентства з акредитації (НААУ) до вступу в міжнародні та європейські організації з акредитації.