Віктимна поведінка і її види. Класифікація потерпілих від злочинів

МВС України

Одеський  державний університет внутрішніх справ 
 
 

     Кафедра кримінального права та криміналогії

     Дисципліна: кримінологія 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь  на тему:

    Віктимна  поведінка і її види. Класифікація потерпілих від злочинів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                                        Виконав:

                                                                                                        Курсант Журжа Ю. І.

                                                                                                        32 взвод ФПФКМ

                                                                                                        Перевірив:

                                                                                                        Доцент кафедри

                                                              Воронцов А. В. 
 
 
 
 

     Одеса-2011 

       Роль жертви у кримінологічному  механізмі злочину може бути  найрізноманітнішою — від нейтральної  до максимально провокуючої злочинця на вчинення злочину. Особливе віктимологічне значення має провокуюча поведінка жертви внаслідок її високого віктимного потенціалу. Дуже часто така поведінка є приводом і джерелом конфлікту.

       Жертві може бути завдано шкоди  і в результаті її необачливих дій, неправильної оцінки ситуації, а через це й неправильної поведінки. До ситуацій, коли в результаті поведінки жертви створюється об'єктивна можливість вчинення злочину, належать також відсутність необхідної реакції на злочинні чи інші негативні дії, не вчинення опору діям злочинця.

       Віктимологічно значущою може  бути також позитивна поведінка  жертви, якщо вона полягатиме  у здійсненні захисту будь-якої  особи від злочинних посягань, при виконанні службових або  громадських обов’язків. У таких випадках, якби жертва не діяла певним способом, вона б не викликала відповідної насильницької реакції з боку злочинця.

       Українські вчені-кримінологи НАВС  України розрізняють такі види  поведінки жертви:

       - провокуюча — образа, приниження, напад, знущання тощо;

       - позитивна (не провокуюча);

       - нейтральна щодо впливу на  поведінку злочинця;

       - пасивна — найхарактерніша для  взаємодії близьких родичів.

       Схожу класифікацію видів поведінки  жертви пропонують вчені-кримінологи  Санкт-Петербурзької академії МВС Росії:

       - негативна, тобто така, що провокує  злочин або створює для нього  об'єктивно сприяючу ситуацію;

       - позитивна, що виражається у  протидії злочинцю, виконанні громадського  обов’язку тощо;

       - нейтральна — така, що не сприяла  вчиненню злочину.

       А. Зелінський, класифікує віктимну  поведінку за її характером:

       - конфліктна, коли потерпілий створює  конфліктну ситуацію або бере  активну участь у конфлікті,  що виник (є ініціатором бійки  або вступає в бійку на боці  однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця, правозахисна активність;

       - провокуюча (демонстрування багатства,  екстравагантна зовнішність, неправильна  поведінка жінки, що створює  уявлення про її доступність,  тощо);

       - легковажна (довірливість і наївність  неповнолітніх та інших осіб, що неспроможні опиратися нападаючому,  створення аварійних ситуацій  на шляхах пішоходами й водіями  тощо).

       Кримінологічна значущість віктимної  поведінки, що характерна для  багатьох жертв злочинів, уможливлює певну їх класифікацію. Класифікація потерпілих від злочинів має важливе значення для запобігання злочинам, оскільки мета її розробки полягає в підвищенні ефективності профілактики злочинів і забезпеченні охорони громадян як потенційних жертв.

       Кримінологи Санкт-Петербурзької  академії МВС Росії вважають, що до основних підстав для  класифікації жертв злочинів  належать стать, вік, професійна  приналежність, морально-психологічні  особливості особи (що сприяє  швидкому складанню особистісно-віктимологічної типології) та ін.

       Класифікація жертв за статтю  важлива не лише тому, що жертвами  окремих деяких злочинів можуть  бути тільки жінки, а з огляду  на певні елементи, характер поведінки,  що типова для ситуації, у якій  завдається шкода.

       Класифікація жертв за віком необхідна вже тому, що підвищена віктимність, наприклад, неповнолітніх і осіб похилого віку зумовлює необхідність розробки спеціальних заходів віктимологічної профілактики.

       Посадове становище і професійна  діяльність також можуть зумовлювати підвищену віктимність, і останнім часом ця підстава стає дедалі актуальнішою. Як зазначалося, до такої категорії осіб належать працівники правоохоронних органів, інкасатори, охоронці, касири, водії таксі, що працюють вночі. Останніми роками до професій, що мають підвищену віктимність, додалася й така, як зайняття бізнесом.

       Важливе значення має також  класифікація жертв за ознаками  їх ставлення до особи, що  завдає шкоду, і насамперед  за морально-психологічними особливостями.  У механізмі злочину “працюють" статева розбещеність і схильність до вживання алкоголю й наркотиків; жадібність і деспотизм; агресивність і жорстокість; брутальність і боягузливість; сміливість і доброта; фізична сила і слабкість тощо. Усі перелічені якості виявляються в поведінці і за певних обставин можуть сприяти або перешкоджати вчиненню злочинів. Класифікація жертв за морально-психологічними ознаками необхідна насамперед для характеристики категорій злочинів, в яких зазначені риси особи жертви є основою способу й форми вчинення злочину або приводом злочину.

       Особистісні якості жертв актуалізуються  певними ситуативними факторами,  що дає підстави для такої  їх класифікації:

       - агресивні жертви — особи,  поведінка яких пов’язана з  нападом на особу, що в подальшому  завдає шкоду, або інших осіб  чи іншими подібними діями  (образою, наклепом, знущанням тощо). Для жертв цього типу характерно  умисне створення конфліктної  ситуації;

       - активні жертви — особи, чия  поведінка, хоча й не пов’язана  з нападом або створенням конфлікту,  проте активно сприяє завданню  їм у кінцевому підсумку шкоди  (звертаються з проханням про  завдання їм шкоди або вчинення  дій, що об’єктивно призводять  до завдання шкоди чи в інші способи викликають такі дії, а також завдають шкоди самі собі);

       - ініціативні жертви — особи,  поведінка яких має позитивний  характер, але призводить до завдання  їм шкоди;

       - пасивні жертви — особи, які  не опираються злочинцю з об'єктивних і суб’єктивних причин;

       - некритичні жертви — особи,  для яких характерні необачливість,  невміння правильно оцінювати  життєві ситуації;

       - нейтральні жертви — особи,  що не сприяють вчиненню проти  них злочину.

       Кримінологи України НАВС вважають, що основним критерієм, на підставі якого необхідно класифікувати потерпілих від злочинів, є ступінь віктимності, який відбиває в найзагальнішому вигляді віктимогенну деформацію особи, професійну, вікову віктимність і віктимну патологію. На цій підставі вчені пропонують таку класифікацію жертв:

       - випадкова жертва, тобто особа  стає жертвою в результаті  збігу обставин. Взаємовідносини,  що виникають, не залежать ні  від волі бажання жертви, ні  від волі й бажання злочинця;

       - жертва з незначними якостями ризику, тобто особа, якій притаманні, як і всім нормальним людям, фактори ризику й віктимність якої зненацька різко підвищується під впливом конкретної несприятливої ситуації;

       - жертва з підвищеними якостями  ризику, тобто особа, стосовно  якої діє комплекс факторів ризику. До цієї групи належать два основних типи жертв: жертви необережних злочинів, коли характер виконуваної ними роботи або їх поведінка у громадських місцях містить підвищену віктимність; жертви умисних злочинів, соціальний статус яких при виконанні ними їх соціальних ролей містить підвищений ризик віктимності (працівники ОВС, охорони та ін.). Віктимність цієї категорії може іноді виявлятись в особливих манерах поведінки жертви, в її зовнішньому вигляді тощо;

       - жертва з високим рівнем ризику. Морально-соціальна деформація такої особи практично не відрізняється від правопорушників і характеризується стійкою її антисоціальністю (повії, наркомани, алкоголіки та ін.).

       Як зазначалося, класифікація  жертв необхідна не тільки  для їх вивчення, а й більшою мірою для організації спеціального напрямку попереджувальної роботи — віктимологічної профілактики. У віктимологічній профілактиці вирізняються два основні напрями попереджувальних заходів, об’єктами яких є віктимологічні ситуації; безпосередньо потенційні й реальні жертви на індивідуальному (індивідуальна віктимологічна профілактика) і груповому рівнях (загальна або індивідуально-групова віктимологічна профілактика).

       При реалізації першого напряму  необхідну увагу приділяють заходам,  спрямованим на усунення віктимно небезпечних ситуацій (патрулювання, обладнання технічними засобами охорони й безпеки, поліпшення організації дорожнього руху, залучення громадськості до вирішення завдань колективної й особистої безпеки та ін.).

       При реалізації другого напряму необхідно здійснювати заходи виховного впливу, професійного навчання, правової пропаганди, медичного характеру, забезпечення населення спеціальними засобами захисту тощо.

       Отже, значення вивчення особи  потерпілого полягає у такому:

       - визначенні кола осіб, які найчастіше стають жертвами злочинів;

       - вивченні зв’язку між поведінкою  потерпілого і злочинця;

       - вивченні формуючого впливу  поведінки й особи потенціальної  жертви на особу частини злочинців;

       - розробці профілактичних заходів, спрямованих на усунення причин, внаслідок дії яких особа може опинитися в ролі жертви;

       - більш повному вивченні особи  злочинця й індивідуалізації  йому покарання за вчинений  злочин. 

    Список  використаної літератури:

1. Курс кримінології: Загальна частина: Підручник: У 2 кн. / За заг. ред. О. М. Джужи. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - Кн. 1. - С. 123.
2. Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. -СІП.