Висновок експерта

План:

 

Вступ

1. Зміст і структура висновку експерта.
2. Вимоги,  які пред'являються до висновку експерта.
3. Перевірка та оцiнка експертного  дослiдження слiдчим (судом).

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Сьогодні, коли наука досягла  значного розвитку, її видатні фундаментальні відкриття використовуються в усіх сферах діяльності людини. Не обминуло це і таку специфічну галузь людської діяльності як боротьба зі злочинністю. Правоохоронці дедалі більше використовують на практиці спеціальні знання для  розкриття злочинів. Ці знання за Кримінально-процесуальним кодексом можна залучити двома способами: за допомогою спеціаліста і шляхом проведення судової експертизи.

Судова експертиза є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значно розширює пізнавальні можливості слідства і суда, дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ увесь арсенал сучасних науково-технічних засобів.

Зважаючи на те, що коло джерел доказів є вичерпним і чітко  визначеним в законі: показання свідка, показання потерпілого, показання  підозрюваного, показання обвинуваченого, висновок експерта, речові докази, протоколи  слідчих і судових дій, інші документи (ст. 65 КПК ), то зрозуміло, що будь-який доказ одержаний відповідно до вимог  закону має для слідства вагоме значення. А оскільки висновок експерта є джерелом доказів і покладається в основу доказування по кримінальній справі, то експертиза допомогає встановлювати  фактичні дані, на підставі  яких у  визначеному законом порядку  орган дізнання, слідчий і суд  встановлюють наявність або відсутність  суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для  правильного вирішення справи.

Як свідчить судово-слідча практика, саме за допомогою експертиз  та інших  наукових  досліджень розкривається  більше третини злочинів.

 

1. Зміст і структура висновку експерта

Після проведення необхідних досліджень експерт складає висновок за правилами ст.200 КПК. Якщо експертизу проводили декілька експертів однієї спеціальності (комісійна експертиза) і вони дійшли згоди, то ними дається  і підписується загальний висновок, а якщо ні - то кожний з них складає  і підписує свій висновок окремо. При  проведенні експертизи декількома експертами різних спеціальностей (комплексна експертиза) кожний експерт вправі підписати  ту частину висновку, яка відбиває перебіг і результати проведених ним особисто досліджень, або ж  загальний висновок, якщо всі вони мають знання, що є неохідними для  сукупної оцінки результатів проведених досліджень, і на цій підставі дійшли єдиної думки.

За своєю структурою висновок експерта складається з трьох  частин - вступної, дослідницької і  висновків з поставлених питань.

Коли експертиза проводиться  в експертній установі, експерт зазначає у вступній частині висновку, що він попереджений про кримінальну  відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, і стверджує це своїм  підписом. Далі вказується номер експертизи, коли, де, ким (прізвище, освіта, спеціальність, учений ступінь і звання, посада експерта) і яка експертиза була проведена (називається її предметний вид за існуючою класифікацією: балістична, судова-психіатрична, хімічна ) та за процесуальними ознаками (додаткова, комплексна). Зазначається на якій підставі і по якій кримінальній справі проводилася. Якщо хто-небудь був присутній при проведенні експертизи, то про це також вказується у вступній частині експертного висновка. Закінчується вступна частина викладенням питань, які ставляться на вирішення експертизи. Питання, поставлені перед експертом, викладаються у висновку так, як ставив їх слідчий (суддя). Однак, якщо питання сформульовані з точки зору стилістики не дуже вдало, але зміст їх зрозумілий, експерт має право сформулювати їх по іншому, при цьому не змінюючи суті питань. Якщо питання незрозумілі, або коли їх можна тлумачити у двоякому значенні, експерт повинен звернутися за роз'ясненнями до тієї особи, яка призначала експертизу. За експертом залишається право викласти питання в тому порядку, в якому дослідження було б більш доцільне. Досліджувальна частина складається зі слідуючих етапів. Спочатку описуються матеріали, що надійшли до дослідження, їх цілістність та правильність пакування. Далі вказується сам процес експертного дослідження, які методи застосовувалися для одержання висновка, посилання на довідниково-нормативні документи та літературні джерела, а також на результати слідчих дій, якщо вони мають значення  вихідних даних при обгрунтуванні висновків.  В цій частині експерт повинен дати оцінку отриманих результатів як достатніх (або недостатніх) для формулювання висновків (наприклад, оцінку тотожностей певних речовин).

Якщо проводиться комплексна експертиза, то останній частині висновку, передує синтизуюча частина, в якій викладається сукупна оцінка результатів  дослідження.

Завершує висновок експерта третя частина, в якій даються  відповіді на поставлені перед експертизою  питання. Відповіді мають бути мотивовані та відповідати на запитання по суті.

Як правило, висновок складається  за логічними правилами силогізму. Зпрощена структура, якого полягає  в слідуючому:

1) загальне правило - научне  положення, із якого виходив  експерт (наприклад, ознаками  повішення є наявність странгуляційної  смуги, крововиливи у м'язах  шиї, переломи під'язичної кості,  поперечні розриви внутрішньої  оболонки сонних артерій тощо);

2) конкретні дані про  досліджуваний об'єкт - ознаки, вихідні  дані (наприклад,  при дослідженні  трупа К.  наявні зазначені  вище ознаки);

3) умовивід - сам висновок  (наприклад, смерть К. настала  внаслідок повішення).

Розрізняють позитивну та негативну форму висновків експерта, які вміщують відповідь на поставлені перед ним запитання. Наприклад: слід пальця на стакані, який вилученний з місця події, належить обвинуваченому; або - відбиток печатки даної установи не співпадає з відбитком печатки на вилученому папері.

Висновок, а також всі  додатки до нього (фотографії, таблиці, схеми,  тощо)  підписуються  експертом  та засвідчуються печаткою експертної установи.

Якщо дослідження проведено, але в наслідок незадовільного стану  слідів, руйнування, псування об'єктів, з інших причин, відповіді на питання  дати неможливо, експерт складає  про це висновок. Зміст та структура  його такі ж самі, як і висновка, але  тільки остання частина називається  заключною. В ній зазначаються причини, з приводу яких відповіді на поставлені питання дати неможливо. При вирішенні  експертом одних питань і неможливості дати відповіді на інші, ним щодо останніх у висновку вказується причини  невирішення.

Висновок про неможливість дачі заключення потрібно відрізняти від відмови від провадження  експертизи і повернення матеріалів без виконання. Така відмова має  місце у випадках, коли провадження  дослідження взагалі неможливо (наприклад, коли маються процесуальні порушення - відсутність постанови або грубо  порушені її реквізити), якщо недостатньо  матеріалів або в експертній установі відсутні потрібні експерти.

При відмові від провадження  експертизи, в цьому випадку, якого-небудь процесуального документа не складають, а мотиви відмови викладають у  супровідному письмі.

 

2. Вимоги, які пред'являються до висновку  експерта

Висновок експерта - це офіційний  процесуальний документ, який покладається в основу доказування і на який посилається суд (суддя) у своєму вироку. Але щоб він виконував  своє призначення, треба додержувати  основні вимоги, які пред'являються  до нього. Ці вимоги достатньо відомі - висновки повинні виходити із отриманих  при дослідженні даних, вміщувати  відповіді на поставлені питання, бути ясними, точними тощо. На практиці, на жаль, вони не завжди виконуються і  тому є приводом для проведення непотрібних  дій, для прикладу: виклик експерта на допит, призначення додаткової, повторної експертизи. Хочу привести приклад, де висновок не вміщує відповіді на поставлені запитання.

Експертній комісії  було поставлено таке питання:  "Чи можна  було провадити аборт,  якщо врач П. знала про народження М. п'яти  дітей  і проведенні їй великої  кількості абортів?" Відповідь  експертної комісії: "Медичний аборт  М. був зроблений за її настирливою  вимогою,  недивлячись на неодноразові роз'яснення про можливі ускладнення,  так як в анамнезі у неї велика кількість абортів та родів".  Як бачимо,  замість відповіді  на питання,  чи можна було проводити  аборт (тобто,  чи були медичні заборони що  до  нього),  експерти відповіли  зовсім на інше питання.

Експертні висновки повинні бути зрозумілими учасникам процесу. Вимога зрозумілості особливо необхідна тому, що висновок друкується для осіб, які не свідують у медицині чи інших галузях науки. Якщо цього не врахувати, висновок може бути пересиченим спеціальними термінами, розібратися в яких слідчий, суддя або інші учасники процесу зуміють далеко не завжди.

Експертне судження по кожному  висновку повинно бути  мотивоване обґрунтовано фактичними даними.

Тобто, експерт повинен  не просто відповісти на питання "так" чи "ні", а провести певне дослідження  з наведенням причин, мотивів і  т.п., чому він вважає, що висновок повинен  бути саме таким, а не іншим. Наприклад, висновок типу: "почерк Р. відповідає пред'явленим порівняльним зразкам" буде не обгрунтований, тому що тут не було вказівки на конкретні співпадаючі ознаки, які б свідчили про аналогічність, тотожність об'єктів.

Висновки експерта буває побудовані і на припущенях. При одержанні такого висновку суд, суддя, слідчий, дізнавач зобов'язані вжити заходи для встановлення цих обставин шляхом збирання та дослідження інших доказів. Тому що, суд не зможе обгрунтовувати вирок на експертному висновку, який побудований на припущеннях. Наприклад, Жовтневий суд м. Маріуполя не зміг визнати винним Гулєнкова в порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до того, що керованим цим водієм автомобілем була збита пішохід Стрелкова. Суд зазначив, що висновок судово-медичної експертизи є ймовірний. Експертом не дано відповіді на запитання, чи був прямий причинний зв'язок між одержаним Стрелковою переломом 8 - 10 ребер та її смертю. У зв'язку з цим райсуд направив справу на додаткове розслідування для проведення додаткової експертизи.

Такі, на мій погляд, найбільш типічні порушення основних вимог, що пред'являються до висновків. Усунення подібних порушень призведе до пiдвищення якості експертиз.

 

3. Перевірка та оцінка експертного дослідження слідчим (судом)

Висновок експерта підлягає ретельній перевірці та оцінці слідчим, суддею, прокурором, адвокатом та іншими суб’єктами, які беруть участь у  розгляді справи

Перевіряється додержання вимог  процесуального законодавства на всіх стадіях - від призначення експертизи до отримання висновку експерта, насамперед:

1) чи призначена експертиза  по порушеній кримінальній справі;

2) чи дотримано порядку  доручення її провадження в  експертній установі або особі,  яка не працює в цій установі;

3) чи виконана вимога  про незацікавленість експерта  у вирішенні справи;

4) чи відповідають поставлені  питання компетенції даного експерта;

5) чи не порушені права  обвинуваченого (підозрюваного) при  призначені експертизи та при  отриманні висновку;

6) чи попереджений експерт  про відповідальність за відмову  або ухилення від дачі висновку і за дачу завідомо неправдивого висновку.

Важливе значення має зіставлення  даних, які містяться у постанові (ухвалі) про призначення експертизи і висновку експерта. Необхідно впевнитися, що у двох цих документах мова йде  про одні й тіж самі предмети - речові докази, порівняльні зразки, про тих же осіб, чиї сліди або  почерк були дослідженні.

Слід перевірити, чи запитував  експерт додаткові відомості, матеріали  і чи був задоволений його запит (тобто, чи достатньо йому було надано предметів і документів, що є об'єктами дослідження); чи не збиралися вихідні  дані самим експертом; чи не пропущенні які-небудь об'єкти в одному з порівняльних переліків. Потрібно порівняти формулювання питань, які поставлені слідчим (судом), з формулюваннями тих же питань у  вступній частині і висновками. Якщо між ними є істотні протиріччя, необхідно спробувати з'ясувати  можливі причини цього.

Перевіряється наукова обгрунтованість  висновку, правильність застосування конкретної методики та дозволеності її використання (якою  установою  чи науковцем розроблено та рекомендовано  методику, літературне джерело, в  якому її опубліковано).

Оцінка полягає у всебічному, повному та об'єктивному дослідженні  висновку експерта.

Суд, взявши за основу висновок однієї експертизи та відхиливши висновок іншої з одного й того ж предмета дослідження, відповідно до закону зобов'язаний навести у вироку відповідні мотиви. Невиконання цього правила було причиною скасування вироків судів у деяких справах.

 

Висновок