- СУЧАСНИЙ
БАНДИТИЗМ В УКРАЇНІ:
СТАН, ДЕТЕРМІНАЛОГІЯ,
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Сучасний
бандитизм в Україні: стан, детерміналогія,
попередження Зміст Вступ…………………………………………………………………..…………..3
1. Поняття, визначення, ознаки бандитизму……………………..………..…....5
2. Кримінологічна характеристика бандитизму
в Україні………..……………7 3. Особа злочинця-бандита………………………………………..…………….11
4. Причини та умови бандитизму……………………….…………………...…14
5. Загально-соціальне і спеціальне-кримінологічне
попередження бандитизму в Україні………………………………………………………………...………..16
Висновки………………………………………………………………………....21
Література………………………………………………………………......…....23
Вступ
Актуальність теми. Однією з умов
становлення України як демократичної,
правової європейської держави
є необхідність розробки та
удосконалення організаційно-правових
основ боротьби зі злочинністю,
насамперед організованою. Захист
прав, свобод особи, життєвих інтересів
підприємств, установ, організацій
різних форм власності набуває
вагомого значення в період
становлення і розвитку в Україні
ринкових відносин та зміни
соціально-правової політики держави.
Діяльність організованих злочинних
об’єднань завдає істотної шкоди
найважливішим сферам суспільного
життя. Однією з найбільш небезпечних
форм прояву організованої злочинності
є бандитизм, який вирізняється
серед інших, схожих за ознаками,
злочинів озброєністю та спеціальною
метою – вчинення нападів на
підприємства, установи, організації
чи на окремих осіб. Вченими-криміналістами
чимало зроблено для вивчення
бандитизму, ознак складу цього
злочину, його місця у системі
законодавства про кримінальну
відповідальність та співвідношення
з іншими злочинами, що вчиняються
в організованих формах. Важливу
роль у розробці концепції
кримінально-правової протидії бандитизму
відіграли дисертаційні праці
А.М.Абдулатипова, В.В.Василевича, М.В.Геворкяна,
А.Ж.Каримбекова, В.С.Коміссарова, Є.К.Марчука,
О.А.Попової. Мета і задачі дослідження.
Метою роботи є аналіз поточного становища
щодо кримінально-правового розуміння
бандитизму в Україні. Досягнення поставленої
мети передбачає розв`язання таких завдань:
Визначити поняття, визначення, ознаки
бандитизму Дослідити кримінологічну
характеристику бандитизму в Україні
Розглянути характеристику особи злочинця-бандита
Визначити причини та умови бандитизму
Дослідити загально-соціальне і спеціальне-кримінологічне
попередження бандитизму в Україні Методи
дослідження. Теоретико-методологічну
основу дослідження становлять загальнонаукові
принципи дослідження, насамперед об'єктивності
та пріоритету фактів, які передбачають
об'єктивний опис та аналіз подій на основі
критичного осмислення різноманітних
джерел. 1. Поняття, визначення, ознаки
бандитизму Організована злочинність
становить небезпеку як для життя та здоров’я
громадян, їх майна так і для держави в
цілому. Банда є одним із різновидів злочинної
організації, вона крім загальних ознак
злочинної організації, містить ще й специфічні
риси, такі як: озброєність та мету нападу
на підприємства, установи, організації
чи на окремих громадян. Бандитизм – організація
озброєної банди з метою нападу на підприємства,
уста¬нови, організації чи на окремих
осіб, а також участь у такій банді або
у вчинюваному нею нападі.. Для складу
бандитизму достатньо хоча б однієї із
названих дій. [6, с.65] Об'єктом злочину є
громадська безпека. Характерними ознаками
бандитизму є: 1) наявність у ній декількох
(трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість;
3) озброєність; 4) загальна мета учасників
угрупування — вчинення нападів на підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб;
5) спосіб вчи¬нення злочину — напад на
підприємства, установи, організації чи
на окремих осіб.[7, с.98] Таким чином, банда
— це різновид злочинної організації,
яка, крім її загальних ознак, характеризується
ще й такими специфічними рисами, як: а)
озброєністю; б) метою нападу на підприємства,
установи, орга¬нізації чи на окремих
громадян. Стійкість як ознака банди має
місце лише у разі, якщо вона створена
для зайняття злочинною діяльністю, вчинення,
як прави¬ло, не одного, а кількох нападів.
В окремих випадках банда може бу¬ти створена
для одного, але особливо небезпечного
нападу, що ви¬магає особливої підготовки.
Наприклад, для нападу на банк, пошто¬вий
поїзд тощо. Про стійкість банди можуть
свідчити стабільність її складу та організаційних
структур, згуртованість її членів, постій¬ність
форм і методів злочинної діяльності тощо.
Мета нападу на підприємства, установи,
організації чи на окре¬мих осіб означає,
що банда прагне досягнути злочинного
результату за допомогою насильства або
створення реальної загрози його за¬стосування,
діяти раптово, агресивно . Банда створюється
з метою нападу на підприємства, установи,
організації чи на окремих осіб. Нападом
необхідно вважати дії, по¬єднані із застосуванням
насильства. Насильство може бути як фі¬зичним
(вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень,
нанесення уда¬рів, побоїв, зв'язування,
позбавлення волі, інші насильницькі дії),
так і психічним — реальна погроза негайного
застосування фізично¬го насильства.
Таким чином, під озброєною бандою необхідно
розу¬міти стійке, озброєне об'єднання
трьох і більше суб'єктів злочину, які
організувалися для вчинення нападів
на підприємства, установи, організації
чи на окремих осіб .[10, с.66] Участь в озброєній
банді — це членство в ній, входження,
вступ до її складу, незалежно від того,
чи вчинені винним будь-які дії у складі
банди чи ні. Участь у банді вважається
закінченим зло¬чином з моменту давання
згоди на вступ у банду. Участю у банді
по¬ряд зі вступом у банду охоплюється
як безпосередня участь членів банди у
вчинюваних нею нападах, так і виконання
ними інших дій в інтересах банди: керівництво,
фінансування, забезпечення примі¬щеннями,
сховищами, зброєю, транспортом, документами,
інформа¬цією, підшукування об'єктів для
нападу тощо. Участь у вчинюваному озброєною
бандою нападі матиме місце, якщо члени
банди та інші особи, не члени банди, спільно
бра¬тимуть безпосередню участь у вчинюваному
бандою нападі. Участь може виявлятися
у різних діях: придушенні опору потерпілого,
за¬безпеченні безпеки нападаючих бандитів
та інших діях з надання допомоги банді
під час вчинення нею нападу. Участь особи,
яка не є членом банди, у вчинюваному бандою
нападі, необхідно відрізняти від пособництва
бандитизму. Пособник не бере безпосередньої
учас¬ті у бандитському нападі. Пособники
бандитизму, тобто особи які сприяли вчиненню
злочину бандою, не вступаючи до її членів
і не беручи безпосередньої участі в її
нападі, підлягають відповідальності
за ч. 5 ст. 27 і ст. 257.[8 с.110] Відповідно до
Кримінального кодексу України організація
озброєної банди є закінченим злочином
з моменту її створення, незалежно від
того, чи вчинили члени банди хоча б один
напад. У тих випадках, коли спрямовані
на створення банди дії були вчасно припинені
правоохоронними органами або вона не
була створена з інших незалежних від
волі організаторів причин, вчинене слід
кваліфікувати як замах на організацію
банди. Під нападом слід розуміти дії,
спрямовані на досягнення злочинного
результату за допомогою насильства над
потерпілим або створення реальної загрози
його застосування. 2. Кримінологічна характеристика
бандитизму в Україні Бандитизм належить
до складних злочинів. Криміналістична
характеристика злочинів являє собою
певну систему відомостей, її практичне
значення полягає в тому, що за наявності
одних ознак слідчий може припустити наявність
інших і провести необхідні слідчі дії
й тактичні операції. Спосіб злочину -
це певний спосіб дій злочинця, те, як здійснюється
і приховується злочин. Бандитизм має
місце при вчиненні хоча б однієї з таких
дій: а) організації озброєної банди; б)
участі у такій банді; в) участі у нападі,
вчиненому бандою. [9, с.104] Бандитські напади
ретельно готуються. Злочинці передусім
вивчають об'єкт нападу: місцезнаходження
підприємства, установи, організації;
режим його роботи процес руху реальних
коштів; стан охорони, захисту, засобів
зв'язку тощо. [7, с.66] Якщо готується напад
на окремих осіб, то вивчається спосіб
життя даної людини, режим дня, умови охорони
квартири або будинку, наявність і склад
можливих свідків тощо. Приготування до
здійснення бандитського нападу включає
його планування: складання плану дій,
розподіл ролей учасників залежно від
різних ситуацій, підшукування зброї,
засобів маскування, транспорту, визначення
порядку відходу з місця злочину тощо.
Спосіб вчинення бандитизму полягає у
нападі на підприємство, установу, організацію
або на окремих осіб. Напад може здійснюватися
у трьох формах: фізичному насильстві,
психічному насильстві й створенні небезпеки
негайного застосування насильства. Напад
може полягати у знищенні майна, приміщень,
транспортних засобів. Дії бандитів щодо
приховання злочину можуть складатися
із: а) знищення слідів; б) укриття предметів
- речових доказів; в) маскування окремих
слідів і об'єктів; г) фальсифікації. При
здійсненні бандитських нападів злочинці
досить часто застосовують засоби маскування:
надівають маски або капронові панчохи
на голову чи на обличчя, використовують
перуки або штучні вуса. Бандити часто
вживають заходи до усунення слідів на
місці злочину, знищують знаряддя і засоби
вчинення злочину, спотворюють або знищують
трупи, знищують або ховають одяг або взуття,
в яких вчинявся злочин, змінюють свій
зовнішній вигляд. Кількість нападів,
здійснених однією бандою, в середньому
- 4-5 і більш. Це залежить від тривалості
існування злочинної групи, яке уривається,
як правило, лише втручанням правоохоронних
органів. Діяльність банди може тимчасово
припинятися; і її членами часто в цей
період скоюються негрупові і ненасильницькі
злочини. Як правило, учасники банди здійснюють
напади в якому-небудь одному регіоні
(місті, області). Проте, відомі випадки,
коли бандами скоювалися злочини в різних
містах, республіках і навіть державах.
Як показує судово-слідча практика, особливу
небезпеку представляють банди, які організовують
або в яких беруть участь співробітники
або колишні співробітники правоохоронних
органів (в основному, органів внутрішніх
справ). Таким злочинним групам властиві
високий ступінь організованості, конспірації,
використання спеціальних технічних засобів,
особлива методика визначення об'єктів
нападу і так далі. Учасники банд рідко
вчиняють злочини за місцем свого проживання.
Зазвичай вони вважають за краще діяти
в іншому районі або місті (у ряді випадків
бандитські напади здійснюються навіть
в іншій республіці СНД). Крім безпосереднього
нападу, можуть мати криміналістичне значення:
а) місце розташування бандитського формування
(місце базування); б) місце розробки плану
дій; в) місце зберігання зброї; г) місце
зберігання предметів, здобутих злочинним
шляхом; д) місце збуту, реалізації вилучених
злочинцями предметів; е) місце тренування
бандитів тощо. [5, с.165] Час вчинення злочину
пов'язаний з об'єктом і предметом посягання.
Він визначається режимом роботи підприємства,
установи або організації, наявністю в
певні періоди та інтервали великих грошових
сум, виручки. Напад може залежати від
часу інкасації, послаблення режиму охорони
об'єкта в той або інший період, часу здачі
зміни тощо. Напади на підприємства, установи
та організації, а також на їх представників
(інкасаторів, кур'єрів, фінансових керівників,
бухгалтерів-касирів та ін.) здійснюються
переважно в денний час. Напади ж на окремих
громадян - у вечірній і нічний час. Як
вогнепальна зброя при бандитських нападах
найчастіше використовуються автомати
і карабіни, пістолети і револьвери, гвинтівки
і рушниці (або їх обрізи), кулемети і гранатомети.
Як холодна зброя - фінські ножі, кинджали,
багнет-ножі, стилети, кастети, кистені,
нунчаки, спеціальні заточки тощо. У ході
бандитських нападів може використовуватися
і зброя вибухової дії - предмети, які містять
у собі порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин,
піроксилін та інші хімічні речовини,
їх сполуки і суміші, здатні вибухнути
без доступу кисню, в тому числі спеціальні
вибухові засоби типу "Ключ", "Імпульс"
тощо. У структурі криміналістичної характеристики
злочинів важливе місце посідає особа
злочинця. Кількість учасників банди може
бути різною. Найбільш поширені банди
з числом учасників 6-11, іноді зустрічаються
банди, до складу яких входять 12-25 і більше
чоловік. Бандитське формування передбачає
суворий розподіл функцій і ролей між
його учасниками, певну ієрархію. Банді
властиві такі ознаки, як наявність лідера,
конспірація, розподіл ролей, дотримання
неформальних норм поведінки, наявність
відповідних "фондів" тощо. У структурі
банди зазвичай виокремлюються: 1) лідер
банди (особа, як правило, судима, що користується
авторитетом у злочинному світі); 2) охоронці
(найближче оточення лідера); 3) бойовики
(безпосередні виконавці нападів); 4) скарбник;
5) допоміжний персонал (особи, які надають
допомогу в збуті матеріальних цінностей,
здобутих злочинним шляхом, особи, які
обслуговують учасників банди, особи,
які мають конспіративні квартири - "малини"
тощо). У функції лідера банди входить,
як правило, визначення основних напрямів
діяльності банди, підбір і затвердження
учасників і визначення їх повноважень,
розподіл викраденого, постачання зброї
тощо. У нападах на підприємства, установи,
організації або окремих громадян лідер,
зазвичай, участі безпосередньо не бере.
Мотиваційна сфера такої особистості
характеризується егоцентризмом, стійким
конфліктом з частиною представників
оточення, виправданням себе. Створення
системи розслідування бандитизму передбачає
типову модель злочину, яка поєднується
з алгоритмом дій слідчого. 3. Особа злочинця-бандита
Характеристика учасника злочинної організації
має значні особливості в порівнянні з
іншими суб’єктами злочинності (незалежно
від їх класифікації – рецидивісти, насильники,
хабарники, хулігани і таке інше). Організатор
(керівник) банди володіє, як правило, такими
якісними характеристиками, як злочинний
професіоналізм, сміливість, рішучість,
яскраво виражені організаторські здібності,
схильність до аналітичного мислення.
Крім безпосереднього управління діяльністю
створеної банди, розподілу функціональних
обов'язків між учасниками, організатор
(керівник) підтримує внутрішньогрупову
дисципліну, залучає до банди нових членів,
запобігає виходу із злочинної групи окремих
учасників, часто шляхом застосування
до них насильства і погроз, оснащує банду
технічними засобами і так далі. Відмітимо,
що певна перевага організаторів (керівників)
над іншими учасниками, жодним чином не
обумовлено їх високим освітнім рівнем,
який нічим не відрізняється від аналогічного
показника решти членів банд. [6, с.105] Особливо
актуальним є вивчення особи – учасника
організованої злочинності. Складність
визначення типових рис такого злочинця
полягає в тому, що злочинна організація
являє собою складне організаційне утворення.
Ролі, функції, обов’язки учасника злочинної
організації (особливо вищих рівнів) надто
різні. Особи, які є учасниками злочинних
організацій, можуть мати різний соціальний
статус, освітній рівень, професійні навики,
знання і вміння, життєвий досвід, вікові
межі. При характеристиці учасників злочинних
угрупувань необхідно: по-перше, враховувати
їх рівень організованості, по-друге, членом
якої злочинної структури являється особа.
У зв’язку з тим, що даних про розкриття
злочинних організацій високого рівня
організованості обмаль, можливо лише
з певною вірогідністю визначити типові
риси “організованого злочинця”. Найбільш
складним для вивчення (а отже, і для об’єктивної
характеристики) є особи, що входять до
керівного складу злочинної організації.
Це, як правило, кримінальні „авторитети”,
авторитет яких склався в результаті неодноразового
вчинення злочинів і відбування за це
покарання в місцях позбавлення волі (“вор
в законі”), яким притаманні ті ознаки,
що характеризують особу, що вчинює насильницькі,
корисливі злочини. Це також можуть бути
особи, що являються “мозковим центром”
організації і характеризуються високим
освітнім рівнем, володіють високими професійними
знаннями, досвідом роботи: фінансисти,
економісти, виробничники (знають технологію
виробництва).[9,с.85] Особи, що виконують
функції охоронців можуть як мати, так
і не мати кримінального минулого. Ці особи
мають низький або середній освітньо-культурний
рівень. Мотивація членства в злочинній
організації для них – це уявлення про
“значущість своєї посади”, бажання бути
причетним до такої злочинної структури.
Щодо ролі організації розвідки, контррозвідки,
планування, проведення акцій по боротьбі
із конкурентами, то найбільш підходять
особи, які мають певні знання і досвід
по виконанню таких функцій, набутий у
підрозділах Збройних Сил, правоохоронних
органів і які звільнені з негативних
обставин. Свою діяльність такі особи
мотивують бажанням помститись державним
органам, отримати великі гроші, їхні антисоціальні
установки, як правило, досить стійкі.
Бойовики, виконавці – це типові представники
злочинців, що вчиняють насильницькі злочини.
Особливістю характеристики таких осіб
є їх підвищена самовпевненість, зухвалість,
жорстокість, внутрішнє переконання в
особистій захищеності, оскільки злочини
вони вчиняють в групі, добре озброєні.
Вивчення осіб, що беруть участь у злочинних
організаціях, потребує комплексного
підходу. Актуальність цього напрямку
в кримінології визначається необхідністю
прийняття адекватних заходів щодо попередження
створення злочинних організацій Зазвичай
всі учасники банди приблизно одного віку.
Проте, в деяких випадках організатором
(керівником) банди є особа більш старшого
в порівнянні з іншими учасниками віку.
Серед осіб, що скоїли даний злочин, переважну
більшість чоловіка (98,9%), але в практиці
зустрічаються члени банд - жінки (1,1%),
іноді навіть організатори і керівники,
але найчастіше посібники. Основну частину
складають особи, що досягли до моменту
вступу до банди віку, - 20-25 років (60,7%); потім
слідують особи у віці 25-30 років - 17,6%. На
долю осіб у віці до 20 років і понад 30 років
доводиться приблизно однакове число,
відповідно, 11,7% і 10%. Як правило, учасники
банд мають лише середню (72,7%) або середньо-спеціальну
(22,7%) освіту. Саме ці обставини (низька
освіта, недостатня розвиненість і культура)
в сукупності приводять до значного звуження
і спрощення інтересів, до огрублення
вдач, розвитку індивідуалістичних тенденцій
і егоїстичних інстинктів. У подібних
людей слабкіше за критика власної поведінки;
вони зазвичай не зважають на те, що їх
потреби і бажання можуть суперечити інтересам
інших осіб, елементарним умовам суспільного
існування людини. Більшість учасників
банд найчастіше ніде не працюють (67%),
витягуючи із злочинної діяльності (часто
як основне джерело доходів) кошти для
існування. Решта учасників банд працює
(а найчастіше просто офіційно числятся)
в різних фірмах, акціонерних суспільствах,
приватних охоронних підприємствах; були
спортивними інструкторами, тренерами
по карате, самбо і тому подібне Наступний
елемент соціально-демографічної характеристики
- сімейний стан. Приблизно у 70% аналізованої
категорії осіб немає сім'ї, або вони розлучені.
Про стійку асоціальну спрямованість
особі свідчить той факт, що серед організаторів
і керівників банди особливо, а також серед
інших її учасників, задоволено багато
рецидивістів (41,1%). Зазвичай попередні
судимості пов'язані з скоюванням корисливих,
корисливо-насильницьких злочинів, угонів
автотранспорту, незаконного обороту
зброї, хуліганства. 4. Причини та умови
бандитизму Крім корисливої мотивації,
яка припускає прагнення до незаконного
збагачення, незаконному отриманню якої-небудь
матеріальної вигоди за рахунок чужих
інтересів з порушенням майнових відносин,
права власності інших осіб, учасники
банд керуються і іншими міркуваннями.
Корисливі спонуки, як правило, діють разом
з «ігровими», оскільки для даних осіб
однаково особово значущі як матеріальні
вигоди в результаті скоювання злочинів,
так і ті емоційні переживання, які пов'язані
з самим процесом злочинної діяльності.
Надзвичайно важливою обставиною, що відноситься
до етично-психологічної особливості
злочинців, є те, що бандитизм детермінується
потребою до ризику, потребою брати участь
в різного роду операціях, контактах, випробувати
гострі відчуття, включитися в емоційно
збудливі ситуації. Ці особи отримують
психологічне задоволення в самому процесі
злочинної діяльності, що має для них самостійне
значення. Більш того, вивчення психології
поведінки даної категорії злочинців
свідчить про те, що досить часто крім
заволодіння чужим майном, ними рухає
і бажання покарати, принизити, фізично
знищити його власників, часто представників
вищого соціального рівня, відповідно,
людей забезпеченіших, удачливіших.[10,
с. 66] Залежно від функціонального призначення
вживаного насильства всі банди можна
класифікувати на дві групи. Першу групу
складають банди, які використовують насильство
для досягнення конкретних злочинних
цілей, в основному, заволодіння майном.
У цих випадках насильство носить «інструментальний»
характер. У інших злочинних групах, само
застосування насильства є кінцевою метою
(самоціллю) здійснюваних нападів. До цієї
групи, зокрема, можна віднести банди,
що створюються для здійснення вбивств
(у тому числі і «замовлених»). Групове
насильство відрізняється більшою запеклістю,
чим одиночне. Організація банди припускає
ширші можливості в подоланні опору потерпілих
і виборі способів спричинення фізичної
шкоди. У злочинній групі все психологічно
і фізично підтримують один одного. Якщо,
наприклад, одному учасникові бандитського
нападу не вистачає рішучості подавити
опір потерпілого, застосувавши зброю,
то обов'язково цю «функцію» виконує інший,
для кого це зовсім не проблематично. У
зв'язку з цим можна відзначити достатньо
велику кількість ексцесів виконавців
при бандитських нападах. Причиною цього
є імпульсна поведінка і низький самоконтроль,
які і приводять до раптових агресивних
вчинків. Іншими словами, корисливо-насильницькі
злочинці є найбільш некерованими у зв'язку
зі своїми психологічними особливостями
серед решти всіх злочинців, що знижує
ефективність яких би то не було коректуючиих
дій. 5. Загальносоціальне і спеціальне-кримінологічне
попередження бандитизму в Україні Попередження
бандитизму припускає як усунення його
причин і умов (профілактика), так і недопущення
злочинів на стадії їх задуму або приготування
(запобігання), або припинення вже початих
злочинів. Як відносно злочинності в цілому,
так і відносно бандитизму, як прояву організованої
злочинності, мову можна вести про загальносоціальне
(загальному) і спеціальне попередження.[8,
с.57] Загальносоціальне попередження припускає
функціонування всіх позитивних соціальних
інститутів в економічній, етичній і інших
сферах, корисні суспільству міри і дії.
Таким чином, ефективність загального
попередження залежить від ряду чинників:
економічних, політичних, соціально-психологічних
і так далі. При цьому слід мати на увазі,
що ніяка загальнопопереджувальна дія
не може мати своїми одночасними результатами
швидке, істотне і стійке зниження об'єму
і суспільної небезпеки злочинності, тим
паче, що кримінологи констатують зниження
можливостей загальносоціального попередження
злочинів в даний час. Особливе місце в
загальносоціальному попередженні злочинів
належить ефективному правовому регулюванню.
Як вже було відмічено, деякі функції,
що відносяться до виняткової компетенції
організованої злочинності, зокрема, витребування
боргів, є необхідними для певної соціальної
групи, і це потреба, яка не може бути задоволена
легальними (законними) засобами. [9, с.48]
Попередження спеціально-кримінології
бандитизму разом з цілеспрямованою профілактичною
діяльністю (виявлення, вивчення і вживання
заходів по усуненню його причин і умов)
включає заходи по запобіганню і припиненню
злочинів, що здійснюються бандформуваннями.
Така діяльність можлива лише на основі
надійної інформації про ступінь організованості
і стійкості злочинних груп, їх чисельності
і спрямованості діяльності, наявності
зброї, а також лідерів і осіб, які хотіли
б вийти з складу банди. Володіючи такою
інформацією, можна проводити заходи щодо
запобігання тим, що замишляються, готуються
або припиненню злочинів, що почалися.
Профілактика бандитизму повинна носити
комплексний, різноплановий характер.
На наш погляд, в профілактичній діяльності
ні з чим не порівнянну допомогу може надати
наука кримінології. Зупинимося на деяких
аспектах профілактики, направленої на
усунення причин і умов бандитизму. Найважливішою
профілактичною мірою попередження бандитизму
є контроль за особами, що відбули кримінальне
покарання. Практика показує, що дана категорія
осіб має стійку кримінальну спрямованість,
пов'язану з «професійними» навиками злочинної
діяльності. Хоча Кримінальний кодекс
України містить ряд попереджувальних
мерів, пов'язаних з підвищеною відповідальністю
суб'єктів при рецидиві злочинів, очевидно,
що боротися з бандитизмом виключно кримінально-правовими
заходами не можна. Необхідно передбачити
заходи, направлені на ресоциализацию
осіб, що раніше скоїли злочини. Одним
з шляхів вирішення цієї проблеми повинні
послужити соціальні програми, направлені
на пенітенціарну для поста адаптацію
колишніх засуджених. На жаль, економічна
ситуація, що склалася на сьогоднішній
день в наший країні, не сприяє вирішенню
даних питань. Проте, їх рішенням могли
б стати реабілітаційні центри. На них
повинні бути покладені два основні завдання.
По-перше, надання тимчасового житла (наприклад,
в нефункціонуючих піонерських таборах,
турбазах і т. п.) і отримання спеціальності
даними особами. По-друге, вирішення житлових
питань на постійній основі при необхідності
надання ним допомозі в працевлаштуванні.
В цьому випадку особи, що звільнилися
з місць позбавлення волі, не опиняться
наодинці зі своєю долею, відчуватимуть
турботу про них держави, що, безумовно,
зробить вплив на зниження рівня рецидивної
злочинності. [7, с.98] Традиційно в спеціальній
літературі як один з рівнів попереджувальної
діяльності ряду злочинів, зокрема бандитизму,
виділяють боротьбу з пияцтвом і наркотизмом.
Ці негативні соціальні явища (особливо
наркотизм) набули в даний час значного
поширення в наший країні. Дія на них повинна
здійснюватися переважно соціально-економічними
методами. Що стосується наркотизма, то
«репресивна політика держави повинна
бути направлена не проти осіб, страждаючих
наркоманією, а проти тих, що збувають
наркотиків, які зацікавлені в розширенні
девіантного середовища наркоманів і
поповнюють її переважно за рахунок підлітків
і молоді». У зв'язку з цим, досить велике
число наукових і практичних працівників
як тимчасова міра пропонують посилити
кримінально-правові санкції відносно
осіб, що проводять в цілях збуту і що збувають
систематично наркотичні засоби і психотропні
речовини. Спеціальною профілактичною
мірою по попередженню бандитизму є і
боротьба з незаконним оборотом зброї,
боєприпасів, вибухових речовин і вибухових
пристроїв. Очевидно, що можливість щодо
легкого придбання зброї в даний час виступає
умовою, що детермінує здійснення ряду
тяжких злочинів насильницької і корисливо-насильницької
спрямованості. Конкретними заходами
по боротьбі з незаконним оборотом зброї,
на нашу думку, є: припинення розкрадань
зброї на військових складах, механічних
заводах і т. д.; посилювання дисципліни
у військових частинах, спортивних суспільствах,
у зв'язку із зберіганням вогнепальної
зброї і боєприпасів до нього; жорсткий
контроль за військовослужбовцями і співробітниками
правоохоронних органів, що повернулися
з «гарячих крапок», з метою припинення
незаконного обороту зброї, і ін. В Україні
2009 рік оголошено роком протидії вуличній
злочинності та злочинам проти особистого
майна громадян. Міністерством внутрішніх
справ вживатиметься ряд заходів з метою
посилення охорони громадського порядку
на вулицях і в інших громадських місцях,
попередження проявів вуличного бандитизму,
формування організованих злочинних груп,
насамперед з числа неповнолітніх та молоді,
що займаються вуличними грабежами та
розбійними нападами, збройними пограбуваннями
установ, де зберігаються гроші та цінності,
квартир громадян, профілактики загальної
злочинності та підвищення ефективності
боротьби органів і підрозділів з указаними
злочинами та правопорушеннями. Зокрема,
начальникам регіональних підрозділів
дано завдання на підставі аналізу криміногенної
ситуації розробити комплексні плани
посилення боротьби з вуличною злочинністю
та злочинами проти особистого майна громадян,
визначити криміногенні чинники, що впливають
на погіршення оперативної обстановки
на вулицях і в інших громадських місцях.
Також з метою збільшення щільності нарядів,
які забезпечують охорону громадського
порядку, буде переглянуто їх розстановку,
щодоби буде залучатися до проведення
патрулювання максимальна кількість особового
складу та підрозділів внутрішніх військ.
Для оптимальної розстановки нарядів
в чергових частинах ОВС обласних центрів
та міст обласного підпорядкування будуть
вестися робочі карти стану щодобової
оперативної обстановки на вулицях та
в інших громадських місцях з нанесенням
місць скоєння вуличних злочинів та іншої
оперативної інформації для управління
силами та засобами патрульної служби.
Підрозділам оперативних служб, відповідно,
доручено збирати інформацію про місця
концентрації осіб, схильних до скоєння
вуличних розбоїв. грабежів, хуліганств,
інших кримінальних проявів з метою профілактичного
відпрацювання. Як зазначається в документі,
особливу увагу слід звернути на профілактику
формування стійких організованих злочинних
груп з числа неповнолітніх і молоді. При
отриманні оперативної інформації про
формування таких груп міліцією в межах
чинного законодавства вживатимуться
заходи для попередження та припинення
їх злочинної діяльності. Відпрацьовуватимуться
найбільш криміногенні місця населених
пунктів, із залученням усіх служб, в тому
числі й оперативних, організовуватиметься
проведення профілактичних заходів з
особами, які перебувають на обліках в
органах внутрішніх справ, з метою попередження
вчинення ними злочинів та правопорушень.
Також буде продовжено практику оперативно-профілактичного
відпрацювання вузлових станцій за участю
територіальних тпідрозділів ОВС та вжито
ряд інших заходів. Висновки Бандитизм
– організація озброєної банди з метою
нападу на підприємства, уста¬нови, організації
чи на окремих осіб, а також участь у такій
банді або у вчинюваному нею нападі.. Для
складу бандитизму достатньо хоча б однієї
із названих дій. Характерними ознаками
бандитизму є: 1) наявність у ній декількох
(трьох і більше) суб'єктів злочину; 2) стійкість;
3) озброєність;4) загальна мета учасників
угрупування — вчинення нападів на підприємства,
установи, організації чи на окремих осіб;
5) спосіб вчи¬нення злочину — напад на
підприємства, установи, організації чи
на окремих осіб. Попередження бандитизму
припускає як усунення його причин і умов
(профілактика), так і недопущення злочинів
на стадії їх задуму або приготування
(запобігання), або припинення вже початих
злочинів. Як відносно злочинності в цілому,
так і відносно бандитизму, як прояву організованої
злочинності, мову можна вести про загальносоціальне
(загальному) і спеціальне попередження.
Загальносоціальне попередження припускає
функціонування всіх позитивних соціальних
інститутів в економічній, етичній і інших
сферах, корисні суспільству міри і дії.
Таким чином, ефективність загального
попередження залежить від ряду чинників:
економічних, політичних, соціально-психологічних
і так далі. При цьому слід мати на увазі,
що ніяка загальнопопереджувальна дія
не може мати своїми одночасними результатами
швидке, істотне і стійке зниження об'єму
і суспільної небезпеки злочинності, тим
паче, що кримінологи констатують зниження
можливостей загальносоціального попередження
злочинів в даний час. Попередження спеціально-кримінології
бандитизму разом з цілеспрямованою профілактичною
діяльністю (виявлення, вивчення і вживання
заходів по усуненню його причин і умов)
включає заходи по запобіганню і припиненню
злочинів, що здійснюються бандформуваннями.
Така діяльність можлива лише на основі
надійної інформації про ступінь організованості
і стійкості злочинних груп, їх чисельності
і спрямованості діяльності, наявності
зброї, а також лідерів і осіб, які хотіли
б вийти з складу банди. Володіючи такою
інформацією, можна проводити заходи щодо
запобігання тим, що замишляються, готуються
або припиненню злочинів, що почалися.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ
ДЖЕРЕЛ:
Конституція
України (www.PRESIDENT.gov.ua) 2009 р.;
Кримінальний
кодекс України (Офіційний сайт Верховної
Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2009 р.
Закон України
„Про організаційно-правові основи боротьби
з організованою злочинністю” від 30 червня
1993 року за № 35 (Офіційний сайт Верховної
Ради України (www.zakon.rada.gov.ua) 2009 р.);
Александров
Ю. В., Клименко В. А. Кримінальне
право України. Загальна частина:
Підручник для студ. вищ. навч. закл.
– К.: МАУП, 2004. – 328 с. Вовкотруб С.Г., Омельчук
О.М., Ярін В.М. та ін.
Кримінальне
право України / За ред. Омельчука О.М.
- К.: Наукова думка, 2004. Голіна В.В.
Кримінологічні
та кримінально-правові проблеми боротьби
з бандитизмом: соціально-правове
і кримінологічне дослідження: Монографія.
– Х.: Регіон-інформ, – 2004. – 212 Грищук
В.К.
Кримінальне
право України. Загальна частина: Навч.
посіб. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.
/ Львів. держ. ун-т внутр. справ. – К.: Вид.
дім “ Ін Юре”, 2006. – 567 с.
Кримінальне
право України: Посіб. для підготов.
до іспитів/ В.В. Кузнєцов, А.В. Савченко;
за ред. д. ю. н., проф.О.М. Джужи. – 2-е вид.,
доповн. та перероб. – К.: Вид. Паливода
А.В., 2007. Стратонов В.М., Сотула О.С.
Кримінальне
право України: Загальна та Особлива
частини. - К.: Істина, 2007. – 320с Кузнецов
В.В., Савченко А.В.
Кримінальне
право України. - К.: Паливода, 2006. –
С. 180.
Офіційний сайт
Міністерства внутрішніх справ України
(www.mvs.gov.ua);