Автор: Пользователь скрыл имя, 10 Мая 2012 в 11:09, курсовая работа
Закріплення на законодавчому рівні можливості застосування заходів медичного характеру та примусового лікування до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (злочин), відповідальність за яке передбачена КК, об’єктивно відображає стурбованість законодавця щодо можливого настання негативних наслідків у випадку невиявлення у такої особи певних захворювань.
Вступ
1. Поняття і підстави застосування примусових заходів медичного характеру
1.1 Поняття і становлення інституту примусових заходів медичного
характеру……………………………………………………………….. .
1.2 Підстави до застосування примусових заходів медичного характеру……
2. Види примусових заходів медичного характеру та їх кримінально-правова
характеристика…………………………………………………………………..
2.1 Надання амбулаторної психіатричної допомоги……………………..........
2.2 Госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом………
2.3 Госпіталізація до психіатричного закладу із посиленим наглядом………
2.4 Госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом…………
3. Продовження, зміна і припинення застосування примусових заходів
медичного характеру…………………………………………………………...
Висновки……………………………………………………………………... …...
Список використаних джерел…………………………………………………….
2.
злочин у стані обмеженої
3. злочин у стані осудності, але захворіли
на психічну хворобу до постановлення
вироку.. У даному випадку, виникнення
цієї психічної хвороби у особи позбавляє
її можливості усвідомлювати свої (бездіяльність)
або керувати ними. Тому вона не підлягає
покаранню, але до них на підставі призначення
суду можуть застосовуватися примусові
заходи медичного характеру. Після одужання
до них й досі є можливим застосування
покарання за наявності однієї з двох
умов: якщо не закінчився строк давності
притягнення особи до кримінальної відповідальності
або не з’явилися нові підстави для звільнення
від покарання/відбування покарання [2.-
ст.19].
4.
злочин у стані осудності, але
захворіли на психічну хворобу під
час виконання покарання. В даному випадку,
аналогічно до попереднього, виникнення
психічної хвороби позбавляє особу можливості
усвідомлювати свої суспільно небезпечні
дії або керувати ними. І в разі виникнення
такої ситуації, вони можуть бути звільнені
від подальшого відбування покарання,
а суд має право обрати один з двох шляхів:
призначити застосування примусових заходів
медичного характеру або передати на піклування
органів охорони здоров`я.
Слід
пам`ятати, що застосування примусових
заходів медичного характеру є не обов’язком,
а правом суду. Визнавши
необхідним призначити примусовий захід
медичного характеру, він обирає його
залежно від душевного захворювання особи,
характеру і ступеня суспільної небезпеки
вчиненого нею діяння (ст.13 ККУ).
Загалом,
ці заходи можуть застосовуватись лише
до осіб, які вчинили передбачені законом
діяння, що становлять значну суспільну
небезпеку. Самі ж особи з врахуванням
вчинених ними діянь і їх хворобливого
стану, є суспільно-небезпечними. Не можуть
застосовуватися примусові заходи медичного
характеру, якщо особа, яка вчинила суспільно-небезпечне
діяння в стані неосудності або захворіла
на душевну хворобу після вчинення злочину,
до винесення ухвали видужала чи її психічний
стан змінився настільки, що вона перестала
бути суспільне небезпечною.
При
звільненні від подальшого відбування
покарання засудженого, який захворів
на хронічну душевну хворобу, суддя
вправі застосувати примусові заходи
медичного характеру або
Застосування
до душевнохворого примусових заходів
медичного характеру можливе
лише при доведеності вчинення ним
суспільно-небезпечного діяння, що містить
ознаки конкретного злочину. При
цьому не враховуються обставини, які
не мають безпосереднього відношення
до розглядуваної події (судимість особи,
застосування до неї в минулому примусових
заходів медичного характеру, тощо).
Таким
чином, залежно від характеру
та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого
діяння, з урахуванням ступеня небезпечності
психічно хворого, суд може застосувати
один з чотирьох видів примусових заходів
медичного характеру, передбачених ч.1ст.94
ККУ.
2.
Види примусових заходів
медичного характеру
Висновок
Отже,
Закріплення
на законодавчому рівні можливості
застосування заходів медичного
характеру та примусового лікування
до особи, яка вчинила суспільно небезпечне
діяння (злочин), відповідальність за яке
передбачена КК, об’єктивно відображає
стурбованість законодавця щодо можливого
настання негативних наслідків у випадку
невиявлення у такої особи певних захворювань.
З прийняттям
нової Конституції Україна вступила у
принципово новий етап розбудови демократичної,
соціальної, правової держави. Тому,
основним завданням суспільства і держави
є впровадження прийнятих конституційних
положень в життя. Констність до неї, створення
дієвих механізмів, які можуть забезпечити
реалізацію основного принципу правової
держави, що саме людина, її життя і
здоров'я, честь і гідність, особиста
недоторканність і безпека є найвищою
соціальною цінністю, а утвердження та
забезпечення прав і свобод – обов'язком
держави. Тільки в такому випадку з впевненістю
можна стверджувати, що Україна розвивається
як демократична, соціальна, правова держава.
В
сучасних умовах реалізації
Таким чином, аналізуючи все вище викладене, можна зазначити, що в результаті дослідження даної курсової роботи було виконано наступні завдання:
Список використаних джерел
Конституція України// вiд
28.06.1996 № 254к/96-ВР, - [Електронний ресурс].
– Режим доступу:
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-
Список використаної літератури
14.Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве \
(исторический очерк). – Харьков, 1992.
15. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч.посіб./ За ред.
В.Д.Гоначеренка. – К.: Видавничий дім «Ін
Юре», 2003. – 800 с.