Примусові заходи медичного характеру

2.  злочин у стані обмеженої осудності.  Обмежена осудність – це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та/або керувати ними. Наявність такого стану не виключає можливості притягнення до кримінальної відповідальності. [2. – ст.20] 

        3. злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку.. У даному випадку, виникнення цієї психічної хвороби у особи позбавляє її можливості усвідомлювати свої (бездіяльність) або керувати ними. Тому вона не підлягає покаранню, але до них на підставі призначення суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру. Після одужання до них й досі є можливим застосування покарання за наявності однієї з двох умов: якщо не закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності або не з’явилися нові підстави для звільнення від покарання/відбування покарання [2.- ст.19]. 

4.   злочин у стані осудності, але  захворіли на психічну хворобу під час виконання покарання. В даному випадку, аналогічно до попереднього, виникнення психічної хвороби позбавляє особу можливості усвідомлювати свої суспільно небезпечні дії або керувати ними. І в разі виникнення такої ситуації, вони можуть бути звільнені від подальшого відбування покарання, а суд має право обрати один з двох шляхів: призначити застосування примусових заходів медичного характеру або передати на піклування органів охорони здоров`я. 

     Слід  пам`ятати, що застосування примусових заходів медичного характеру є не обов’язком, а правом суду. Визнавши необхідним призначити примусовий захід медичного характеру, він обирає його залежно від душевного захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого нею діяння (ст.13 ККУ). 

     Загалом, ці заходи можуть застосовуватись лише до осіб, які вчинили передбачені законом діяння, що становлять значну суспільну небезпеку. Самі ж особи з врахуванням вчинених ними діянь і їх хворобливого стану, є суспільно-небезпечними. Не можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, якщо особа, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння в стані неосудності або захворіла на душевну хворобу після вчинення злочину, до винесення ухвали видужала чи її психічний стан змінився настільки, що вона перестала бути суспільне небезпечною. 

      При звільненні від подальшого відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя  вправі застосувати примусові заходи медичного характеру або передати його на піклування органів охорони  здоров'я (ч.2 ст. 408 КПКУ). 

      Застосування  до душевнохворого примусових заходів  медичного характеру можливе  лише при доведеності вчинення ним  суспільно-небезпечного діяння, що містить  ознаки конкретного злочину. При  цьому не враховуються обставини, які  не мають безпосереднього відношення до розглядуваної події (судимість особи, застосування до неї в минулому примусових заходів медичного характеру, тощо). 

      Таким чином, залежно від характеру  та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого  діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого, суд може застосувати один з чотирьох видів примусових заходів медичного характеру, передбачених ч.1ст.94 ККУ. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Види примусових заходів медичного характеру 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновок 

      Отже,

Закріплення на законодавчому рівні можливості застосування заходів медичного  характеру та примусового лікування  до особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння (злочин), відповідальність за яке передбачена КК, об’єктивно відображає стурбованість законодавця щодо можливого настання негативних наслідків у випадку невиявлення у такої особи певних захворювань. 

З прийняттям нової Конституції Україна вступила у принципово новий етап розбудови демократичної, соціальної, правової держави. Тому,  основним завданням суспільства і держави є впровадження прийнятих конституційних положень в життя. Констність до неї, створення дієвих механізмів, які можуть забезпечити реалізацію основного принципу правової держави, що саме  людина, її життя і здоров'я, честь і  гідність, особиста недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю, а утвердження та забезпечення прав і свобод – обов'язком держави. Тільки в такому випадку з впевненістю можна стверджувати, що Україна розвивається як демократична, соціальна, правова держава. 

 В  сучасних умовах реалізації судово-правової  реформи, основною метою якої  є створення судочинства охоронного типу, особливої актуальності набувають питання застосування примусових заходів медичного характеру. Поміщення людини у психіатричну установу пов'язано з її ізоляцією від суспільства і серйозним чином порушує права і свободи особистості. Тому примусове (недобровільне) поміщення особи у психіатричну установу можливо лише при наявності передбачених законом підстав і тільки за рішенням суду. В останні роки спостерігається значний ріст кількості суспільно небезпечних діянь, вчинених душевнохворими особами. Так, за даними судової статистики в 1998 році судами України застосовано примусові заходи медичного характеру стосовно 1354 осіб, а у першому півріччі 1999 року - розглянуто 645 справ про застосування примусових заходів медичного характеру, які були застосовані до 588 неосудних осіб (що на 

     Таким чином, аналізуючи все вище викладене, можна зазначити, що в результаті дослідження даної курсової роботи було виконано наступні завдання:

Список використаних джерел

1. Конституція України// вiд 28.06.1996  № 254к/96-ВР, - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=o1y1996&find=1&typ=100;

   2. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 січ. 2009 р. – К.: Паливода А.В., 2009. – 336 с.
   3. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19 листопада 1992 р.
   4. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» від 3 червня 2005 р. № 7// Інформаційний сервер Верховного суду України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/57FFD7A0A934BD56C32570310031F59B?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=57FFD7A0A934BD56C32570310031F59B&Count=500&;
   5. Закон України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 р.// Законодавство Верховної Ради України, - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1489-14;
   6. Порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб, які хворіють на психічні розлади і вчинили суспільно небезпечні дії, у відділенні (палаті) для застосування примусових заходів медичного характеру з посиленим наглядом. Затверджений наказом МОЗ N 397 від 08 жовтня  2001 р.
    
   

   Список  використаної літератури

   7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – 4-те вид., переробл. та допов./ За ред. М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.: Юридична думка, 2007 . – 1184 с.
   8. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник/ Ю.В.Баулін, В.І.Борисов, С.Б.Гавриш та ін.; За ред. проф. В.В,Сташиса, В.Я.Тація. – 3-є вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. - 496 с.
   9. Каніщев А. В. Обмежена осудність та примусові заходи медичного характеру // Архів психіатрії. — 2007. — Т. 13, № 1–2. — С. 42–50.
   10. В.М. Верещак. Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування.// Інформаційний сервер Верховного суду України// [Електронний ресурс]. -  Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua
   11. Беклеміщев О.В. Історія виникнення інституту примусових заходів медичного характеру // Форум права. -2007. -№ 1. –С.19-22 [Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2007-1/07bovzmx.pdf
   12. Н.Дорошенко. Амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку// Українська медична допомога. – [Електронний ресурс], - Режим: доступу: http://www.medprom.com.ua/in/634 станом на 2005 рік.
   13. Морозов Г.В., Лунц Д.Р., Фелинская Н.И. Основные этапы развития отечественной судебной психиатрии. -М.: «Медицина», 1976.

   14.Трахтеров В.С. Вменяемость и невменяемость в уголовном праве   \

       (исторический очерк). – Харьков, 1992.

   15. Хрестоматія  з історії держави і права  України: Навч.посіб./ За ред. 

        В.Д.Гоначеренка. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 800 с.