Кримінально-правова характеристика створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів

МІНІСТЕРСТВО  ВНУТРІШНІХ СПРАВ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

НАВЧАЛЬНО – НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО  НАВЧАННЯ

РІВНЕНСЬКЕ  ВІДДІЛЕННЯ 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«Кримінальне  право  України»

На  тему №20 «Кримінально-правова характеристика створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів» 
 
 
 

Виконав: студент 

2-ї  навчальної групи  4-го курсу

Малашкевич  Олена Олександрівна

Залікова  книжка № 08-40 КРВ

Домашня адреса:

с. Грабів, вул.І.Франка,6 
 
 
 
 

РІВНЕ 2011

 

      Зміст

 

     Вступ

       Комп’ютеризація вже давно “пустила коріння” в різноманітні сфери нашого життя. Звичайно ж, це дуже зручно. Все, що мені може знадобитись, замість мене запам’ятає мій комп’ютер - не можу ж я все тримати в голові! Ви теж так думаєте? Тоді вважайте, що вся інформація, збережена у вашому комп’ютері, може стати відомою будь-кому. Захищаєте всі файли паролями? Не допоможе! Якщо ви - лише посередній користувач, не думайте, що решта - такі ж самі. В світі багато людей мають глобальні знання у сфері комп’ютерної інформації. І свої знання вони можуть використовувати в корисливих цілях.

     Сьогодні  практично ніщо не робиться без участі комп'ютерів, усі найважливіші функції  сучасного суспільства - комунікації, торгівля, банківські і біржові операції і багато чого іншого - так чи інакше, "зав'язані" на комп'ютерах, комп'ютерних мережах і комп'ютерній інформації.

     Актуальність  теми дослідження.  Інформаційний розвиток суспільства та запровадження на державному рівні в Україні використання мережі Internet та інших комп’ютерних систем в усіх сферах суспільного життя, поряд із позитивними здобутками, супроводжується і негативними явищами.  Особливу занепокоєність викликає збільшення кількості злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), комп’ютерних систем та мереж, як в світі, так і в Україні, оскільки такі злочини  не лише гальмують позитивні тенденції розвитку, а й завдають шкоди суспільству, державі, суб’єктам інформаційних відносин в усіх сферах господарювання та окремим громадянам.

     Велику  небезпеку являє собою поява  нових форм злочинної діяльності, пов’язаних з використанням  високих  технологій, які раніше не були відомі. З такими проявами поки що досить складно вести ефективну боротьбу як з точки зору кримінального переслідування, так і застосування організаційно-управлінських і кримінологічних заходів з метою їх попередження. До таких злочинних посягань слід віднести умисне втручання в роботу  автоматизованих систем, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв інформації, чи розповсюдження програмних і технічних засобів, призначених для незаконного  проникнення в  автоматизовані системи і здатних спричинити перекручення або знищення інформації чи то носіїв інформації,  кримінальна відповідальність за які в Україні була встановлена Законом України “Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України” від 20 жовтня 1994 р., яким КК України 1960 р. було доповнено статтею 198¹ “Порушення роботи автоматизованих систем”. Чинний КК України також передбачив відповідальність за вчинення таких суспільно-небезпечних діянь у статті 361 “Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж”,  в ч. 1 якої передбачена відповідальність за “незаконне втручання в роботу автоматизованих електронно-обчислювальних машин,  їх систем чи комп’ютерних мереж, що призвело до перекручення чи знищення комп’ютерної інформації або носіїв такої інформації, а також розповсюдження комп’ютерного вірусу шляхом застосування програмних і технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в ці машини,  системи чи комп’ютерні мережі і здатних спричинити перекручення або знищення комп’ютерної інформації чи носіїв такої інформації”

     Об’єктом  дослідження є проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем та комп’ютерних мереж.

     Предметом дослідження є норми кримінального законодавства, що передбачають  відповідальність  за злочини в сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж.

 

     Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж и мереж електрозв’язку у кримінальному кодексі

     (Розділ  із змінами, внесеними згідно  із Законом України від 05.06.2003 р. N 908-IV)

     Стаття 361 1 . Створення з  метою використання, розповсюдження або  збуту шкідливих  програмних чи технічних  засобів, а також їх розповсюдження або збут

     1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту, а  також розповсюдження або збут  шкідливих програмних чи технічних  засобів, призначених для несанкціонованого  втручання в роботу електронно-обчислювальних  машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, які є власністю винної особи.

     2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони заподіяли значну шкоду, - караються позбавленням волі на строк до п'яти років з конфіскацією програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку, які є власністю винної особи.

 

     Класифікація  злочинів

     "Мінімальний  список" правопорушень у цій галузі було прийнято європейським комітетом з проблем злочинності ради Європи ще у 1990 році та рекомендовано до включення в законодавства європейських країн.

     1.Комп'ютерне  шахрайство - введення, заміна, знищення комп'ютерних даних чи програм, або інші втручання в процес обробки інформації, які впливають на кінцевий результат, cпричиняють економічну чи майнову втрату з метою отримання незаконної економічної вигоди для себе чи іншої особи.

     2. Комп'ютерний підлог - втручання в процес обробки інформації з метою вводу, зміни, виправлення, знищення комп'ютерних даних, програм чи проведення інших акцій, які згідно національного законодавства складають протиправні дії, пов'язані з підробкою (підлогом) та спрямовані на фальсифікацію відомостей чи програмного забезпечення.

     3. Пошкодження комп'ютерної  інформації чи програм - злочини, що пов'язані зі стиранням, руйнуванням, зіпсуванням або приховуванням комп’ютерних даних чи програм суб’єктами, які не мають на це права.

     4.Комп'ютерний  саботаж - протиправні дії, що спрямовані на стирання, приведення у неробочій стан чи фальсифікацію інформації, пошкодження засобів інформаційної техніки з метою перешкоди функціонуванню комп'ютерів або телекомунікаційних систем.

     5. Несанкціонований  доступ до комп'ютерних  систем - доступ без такого права до комп'ютерних систем чи мереж з порушенням рівня таємності (hacking). Досягається це руйнуванням систем безпеки комп'ютера в обхід системи паролів.

     6. Несанкціоноване  перехоплення інформації - перехоплення інформації з комп'ютерних систем без дозволу компетентних органів за допомогою технічних засобів, що підключаються до комп'ютерних мереж без такого права.

     7. Несанкціоноване  копіювання захищених  комп'ютерних програм - копіювання, розповсюдження чи передача до публікації без такого права комп'ютерних програм, котрі захищені законом. слід відмітити, що комп'ютерні злочини такого виду вчиняються найчастіше.

     8. Незаконне виготовлення  топографічних копій  - виготовлення без відповідного дозволу топографічних копій напівпровідникової продукції, які захищені законом, чи їхнє недозволене тиражування, комерційне використання або імпорт. [3]

     Способи вчинення злочинів

     Найважливішим й визначальним елементом криміналістичної характеристики будь-якого злочину  є спосіб його скоєння. Він складається  з комплексу специфічних дій  правопорушника щодо підготовки, скоєння та маскування злочину. Ці дії являють собою певну систему, в результаті у зовнішній обстановці утворюються відповідні відображення, які в інформаційному плані є своєрідною моделлю злочину.

     Стосовно  злочинів, що вчиняються в галузі комп'ютерних технологій, найбільший інтерес являють сліди, що вказують на те, яким чином злочинець потрапив та зник з місця події, подолав перешкоди, використав своє службове становище, виконав поставлену злочинну мету, які знання, навички та фізичні зусилля використав, чи спробував скрити сліди своїх дій. Суттєві також сліди, що свідчать про характер зв'язку злочинця з предметом злочинного посягання і т. п.

     Відомо, що спосіб вчинення злочину є у  ряді складів необхідним елементом  об'єктивної сторони злочину та входить до його кримінально-правової характеристики, а іноді служить й кваліфікуючою обставиною. Однак, в кримінально-правовій характеристиці спосіб вчинення злочину подано у загальному вигляді (наприклад, спосіб відкритого або таємного розкрадання, проникнення у приміщення і т. ін.), для неї байдужі прийоми таємного розкрадання, конкретні способи проникнення, засоби, що використовуються при цьому, джерела їх отримання і т. д. В цьому випадку застосовується криміналістична характеристика способу вчинення злочину.

     Якщо  за основу класифікації покласти метод, що використовувався злочинцем для  отримання доступу до засобів  обчислювальної техніки, можна виділити такі п'ять основних груп:

     1.Вилучення  засобів комп'ютерної  техніки: характерною рисою способів скоєння злочинів є те, що в них засоби комп'ютерної техніки завжди виступають тільки як предмет злочинного посягання, а як знаряддя скоєння злочину використовуються інші інструменти чи технічні засоби (або без їхнього використання), які не є засобами комп'ютерної техніки.

     2. Перехоплення інформації: До цієї групи відносять способи, де злочинцями використовуються методи аудіовізуального та електромагнітного перехоплення інформації. В цій та наступних групах, що розглядаються, засоби комп'ютерної техніки виступають як предметом, так і знаряддям скоєння злочину.

     Перехоплення  інформації поділяють на безпосереднє (активне), електромагнітне (пасивне), аудіоперехоплення, відеоперехоплення, а також спосіб, що носить назву "прибирання сміття".

     Безпосереднє (активне) перехоплення здійснюється за допомогою безпосереднього підключення до телекомунікаційного обладнання комп'ютера, комп'ютерної системи чи мережі, наприклад, до лінії принтера або телефонного проводу каналу зв'язку, що використовується для передачі комп'ютерної інформації, або безпосередньо через відповідний порт ПК. Методи, що використовуються для підключення з метою отримання паролю або іншої секретної інформації з телекомунікаційних систем, можуть бути реалізовані шляхом підключення до кабелю чи перехвату мікрохвиль від супутника та наземних радіостанцій.

     Електромагнітне (пасивне) перехоплення базується на тому явищі, що робота електронних пристроїв (дисплеї, принтери) супроводжується електромагнітним випромінюванням. Так, сигнали з електронно-променевої трубки дисплея можна приймати, записувати і аналізувати з відстані понад 1000 м за допомогою стандартного телевізійного та відтворюючого устаткування, що може знаходитися, наприклад, у автомобілі.

     Аудіоперехоплення - цей спосіб скоєння злочину є достатньо розповсюдженим та найбільш небезпечним. Захистити інформацію при цьому досить складно. Спосіб реалізується шляхом встановлення підслуховуючого пристрою - "таблетки", "клопа", "жучка" і т. п. в апаратуру засобів обробки інформації. При цьому іноді використовуються спеціальні акустичні та вібраційні датчики, які дозволяють знімати інформацію без безпосереднього проникнення до приміщення.